- •Заняття №31
- •Самостійна позааудиторна робота
- •Контрольні питання
- •Самостійна аудиторна робота
- •Фотоколориметрія
- •Підготовка серії стандартних розчинів
- •Підбір світлофільтрів
- •Залежність кольору світлофільтра від довжини хвилі
- •Підбір кювети
- •Підготовка досліджуваного розчину
- •Дані для калібрувального графіка
- •Завдання 2. Фотоколориметричне визначення феруму (III) у препараті
- •Побудова калібрувального графіка
- •Залежність оптичної густини від вмісту феруму в розчині
- •Заняття №32
- •Самостійна позааудиторна робота
- •Контрольні питання
- •Самостійна аудиторна робота
- •Експериментальна частина
- •Фотометричного титрування.
- •Встановлення точної концентрації розчину калію перманганату
- •Невідомої концентрації
- •Завдання 2.Аналіз суміші ізомерів нітроаніліну методом спектрофотометричного титрування
- •Методика визначення
- •Заняття №33
- •Самостійна позааудиторна робота
- •Контрольні питання
- •Самостійна аудиторна робота
- •Теоретичні основи рефрактометричного аналізу
- •Експериментальна частина
- •Атомні рефракції й рефракції хімічних зв'язків
- •Хід визначення
- •Визначення показника заломлення і розрахунки
- •Завдання 5. Контроль якості приготовлених розчинів і терміни зберігання концентрованих розчинів лікарських речовин
- •Границі показників і терміни придатності концентрованих розчинів лікарських речовин
- •Заняття №34
- •Самостійна позааудиторна робота
- •Контрольні питання
- •Самостійна аудиторна робота
- •Теоретична частина
- •Експериментальна частина Завдання 1. Визначення Купруму та Цинку при їх сумісній присутності
- •Суть роботи
- •Виконання роботи
- •Завдання 2. Визначення масової частки натрію або калію хлориду
- •Регенерація йонітів
- •Виконання роботи
- •Заняття №35
- •Самостійна позааудиторна робота
- •Контрольні питання
- •Самостійна аудиторна робота
- •Теоретична частина
- •Класифікація потенціометричних методів аналізу
- •Експериментальна частина Завдання 1. Визначення рН природної води
- •Виконання роботи
- •Завдання 2. Визначення вмісту оцтової кислоти в оцеті
- •Завдання 3. Визначення вмісту hCl і ch3cooh у суміші
- •Заняття №36
- •Самостійна позааудиторна робота
- •Контрольні питання
- •Самостійна аудиторна робота
- •Теоретична частина
- •Класифікація кондуктометричних методів аналізу Пряма кондуктометрія
- •Низькочастотне кондуктометричне титрування
- •Високочастотне кондуктометричне титрування
- •Експериментальна частина
- •Виконання роботи
- •Заняття №37
- •Самостійна позааудиторна робота
- •Контрольні питання
- •Самостійна аудиторна робота
- •Літературa
Дані для калібрувального графіка
Вміст Cu+2 в 1 см3 розчину, мг |
Оптичні густини при вимірюваннях |
Середнє значення | |||
1 |
2 |
3 |
4 | ||
1 |
|
| |||
0,5 |
|
| |||
0,4 |
|
| |||
0,3 |
|
| |||
0,2 |
|
| |||
0,1 |
|
| |||
0,05 |
|
|
Побудувати калібрувальний графік, використавши дані таблиці 2. На міліметровому папері відкласти на осі абсцис – концентрацію в мг/см3 , на осі ординат - оптичну густину. З’єднати одержані точки і використовувати графік для визначення вмісту Cu2+ у досліджуваних розчинах.
Визначення вмісту Cu2+ у досліджуваному розчині
Відібрати піпеткою 10-15 см3 досліджуваного розчину, перенести в мірну колбу, додати 10,00 см3 (1:3) розчину аміаку, долити до мітки водою, перемішати й виконати вимірювання на фотоелектроколориметрі. Одержані дані оптичної густини (D) наносять на калібрувальний графік і визначають концентрацію досліджуваного розчину.
Завдання 2. Фотоколориметричне визначення феруму (III) у препараті
Кількісне визначення базується на вимірюванні оптичної густини розчину феруму (ІІІ) сульфосаліцилату, який утворюється при рН = 8-9. При цьому значенні рН утворюється стійкий комплекс жовтого кольору із співвідношенням Fе3+ і сульфосаліцилової кислоти 1:3. Цей комплекс має максимум поглинання при 425 нм (ε = 5800).
Побудова калібрувального графіка
У ряд мірних колб на 50 см3 внесіть по 0,1; 0,3; 0,5; 0,8; 1,0 та 1,1 см3 стандартного розчину із вмістом Fе3+ 300 мкг в 1 см3. В кожну колбу додають по 5 см3 10%-го водного розчину сульфосаліцилової кислоти і 10 см3 5%-го водного розчину аміаку. Після цього об’єми розчинів колб доводять до мітки водою.
Паралельно готують розчин порівняння. Для цього беруть 5 см3 водного розчину сульфосаліцилової кислоти, 10 см3 5%-го водного розчину аміаку і 35 см3 дистильованої води. Оптичну густину забарвлених у жовтий колір розчинів виміряють за допомогою фотоелектроколориметра, максимум поглинання співпадає з максимумом світлопоглинання 425 нм у кюветі товщиною 20 мм. Результати вимірювань заносять у таблицю 3 і за цими даними будують калібрувальний графік, на осі абсцис якого відкладають масу феруму (в мкг), а на осі ординат – значення оптичної густини.
Таблиця 3.
Залежність оптичної густини від вмісту феруму в розчині
Fе3+ |
Оптична густина
| ||||
см3 |
мкг |
D1 |
D2 |
D3 |
D4 |
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
|
|
|
|
|
|
Визначення кількісного вмісту Fе3+ у розчині
В мірну колбу на 50 см3 вносять 1 см3 досліджуваного розчину солі феруму (ІІІ), 5 см3 10%-го водного розчину сульфосаліцилової кислоти та 10 см3 5%-го водного розчину аміаку. Об’єм розчину доводять водою до мітки. Вимірюють оптичну густину з допомогою фотоелектроколориметра, користуючись при цьому світлофільтром і кюветою, як при побудові калібрувального графіка.
Користуючись калібрувальним графіком та значеннями оптичної густини, знаходять кількість Fе3+ і розраховують вміст цього елемента у досліджуваному розчині.