на валу повинна закінчуватись відповідною проточкою, розміри якої мають відповідати рекомендаціям, поданим у табл.3.1. Проточки необхідні для виходу інструмента під час нарізання різьби.

Таблиця 8.1 – Розміри проточок для різьби під круглі гайки

Розміри спеціальних круглих шліцьових гайок для фіксації підшипників на валу наведені у табл.Д.7, а стопорних шайб - у табл.Д.13. Замкове стопоріння гайки здійснюється за рахунок того, що внутрішній язичок шайби розташовується у рівці різьбової ділянки вала, а один із зовнішніх язичків відгинається у шліц гайки.

а) б) в) г)

Рисунок 8.13 – Кріплення підшипників на валах

110

Часто на валах підшипники закріпляють за допомогою пружинних упорних кілець (рис.8.13, б; рис.8.14,а,г). Розміри кілець і кільцевих рівців на валах під кільця подані у табл.Д.9.

Осьова фіксація кілець підшипників в опорах може здійснюватись за допомогою внутрішніх пружинних упорних кілець, що розташовуються в кільцевих рівцях розточки під підшипник (рис.8.14, д; 8.9,6,в). Розміри таких кілець і кільцевих рівців для них подані у табл.Д.10.

8.6 Посадки підшипників кочення

Спряження підшипників кочення з валами і корпусом може здійснюватись за допомогою посадок із зазором, перехідних посадок і посадок з натягом. Призначення тієї чи іншої посадки залежить від типу, розміру і класу точності підшипника, від величини, напряму і характеру навантаження підшипника, від режиму роботи опори та інших умов експлуатації.

Утворення тієї чи іншої посадки залежить від взаємного розташування полів допусків кілець підшипників та полів допусків вала та отвору корпусу опори. На рис.8.15 зображено прийняті для кілець підшипників кочення розташування полів допусків і можливі розташування полів допусків для валів і отворів корпусів. Вибір, того чи іншого поля допуску вала чи отвору корпусу завжди буде характеризувати ту чи іншу посадку у спряженні.

Спряження зовнішнього кільця підшипника з отвором корпусу переважно виконується по перехідних посадках, які забезпечують малі натяги або невеликі зазори і дозволяють кільцю під час роботи дещо прокручуватись відносно свого посадочного місця. Це забезпечує більш рівномірне зношування бігових доріжок, оскільки під ділянку дії сили будуть потрапляти все нові ділянки кільця. Посадку підшипника вибирають так, щоби спряжене з обертовою деталлю кільце мало натяг (нерухоме з'єднання), а інше спряжене з нерухомою деталлю - невеликий зазор (проковзування).

Для призначення полів допусків валів і отворів корпусів під підшипники кочення розрізняють такі види навантаження кілець-місцеве, циркуляцій-

не і коливальне.

У випадку місцевого навантаження радіальне навантаження постійно сприймається лише обмеженим місцем доріжки кочення і передається відповідній ділянці посадочної поверхні вала чи корпусу. Такий вид навантаження має місце при постійному напрямі вектора радіальної сили, прикладеного до нерухомого кільця, або при обертанні вектора радіальної сили разом з кільцем підшипника в одному напрямі з однаковою кутовою швидкістю.

Циркуляційне навантаження кілець відбувається тоді, коли радіальна сила послідовно сприймається всіма точками кола доріжки кочення і пере-

111

дається також послідовно на все коло посадочної поверхні вала чи отвору корпусу. Таке навантаження спостерігається, коли кільце обертається відносно постійного вектора радіальної сили або коли вектор радіальної сили змінюється за напрямом відносно нерухомого кільця.

Коливальне навантаження здійснюється тоді, коли на підшипник одночасно діє вектор постійної складової радіальної сили і обертовий вектор радіальної сили, причому сумарний вектор цих сил не виконує повного оберту, а коливається на певній ділянці нерухомого кільця.

Отвір корпусу

Вал

Рисунок 8.15 - Розташування полів допусків валів і отворів корпусів відносно полів допусків кілець підшипників

112

Таблиця 8.2 - Види навантаження кілець підшипників залежно від умов роботи

Таблиця 8.3 - Поля допусків для валів та отворів під радіальні кулькові і роликові підшипники класів точності 0 і 6

Види навантаження кілець підшипника кочення залежно від умов роботи підшипникової опори наведено у табл.8.2.

Рекомендації щодо призначення полів допусків для валів і отворів під підшипники кочення подано у табл.8.3 і 8.4. Шорсткість посадочних поверхонь під підшипники кочення приймають для діаметрів до 80 мм Rа=1,25...1,6 мкм, а для діаметрів понад 80 мм - Rа=2,5...3,2 мкм. Приклади

113