Термінологічний словник

Мова – 1. Найважливіший засіб спілкування людей, тобто засіб вираження і повідомлення думок, почуттів і волевиявлень людини.

2. Будь-яка мовна система, що відтворює одну з функцій природної мови або функціонує як її замінник.

Мовлення– процес добору та використання засобів мови для спілкування з іншими членами певного мовного колективу.

Літературна мова – унормована, відшліфована форма загальнонародної мови, що обслуговує всі сфери діяльності людини.

Усне мовлення– це така форма реалізації мови, яка виражається за допомогою звуків, являє собою процес говоріння.

Писемне мовлення– мовлення, зафіксоване на папері.

Стилістика - це розділ мовознавства, в якому досліджується функціонування мовних одиниць в межах літературної мови, згідно з її функціональним розшаруванням в різних умовах спілкування, а також функціонально-стильові різновиди мови.

Практична стилістика - це навчальна дисципліна, мета якої полягає в тому, щоб навчити мовців добре володіти багатством виражальних засобів літературної мови, відповідно до мети, призначення, умов і сфери спілкування.

Стиль - це функціональний різновид літературної мови, який визначається сферою її функціонування і характеризується особливостями у виборі, поєднанні й організації системи мовних засобів у зв’язку з метою і змістом спілкування.

Жанр - різновид стильового забарвлення тексту; конкретний різновид стилю.

Загальнонародна мова - сукупність усіх граматичних форм, особливостей вимови й наголосу людей, що користуються українською мовою як рідною.

Культура мови- це лінгвістична наука, яка вивчає мовне життя суспільства в певну епоху і встановлює на науковій основі правила користування мовою як основним засобом спілкування людей, знаряддям формування і вираження думок.

Мовна норма– це реальний, історично зумовлений і порівняно стабільний мовний факт, що відповідає системі і нормі даної мови і становить єдину можливість або найкращий для даного конкретного випадку варіант, відібраний суспільством на певному етапі його розвитку із співвідносних фактів національної мови в процесі спілкування.

Суржик – штучне пристосування лексичних, фонетичних, орфоепічних, граматичних і стилістичних норм української мови до відповідних норм російської мови.

Двомовність (білінгвізм)– вільне володіння двома мовами.

Варіативність– наявність різновидів, видозмін у мові й мовленні, що викликана різними умовами вживання мовних одиниць, а також відмінністю в належності мовців до соціального чи територіального середовища.

Милозвучність (евфонія)– приємне, з точки зору фонетичних і лексико-стилістичних норм певної мови, звучання окремих мовних елементів – звукосполучень, слів і словосполучень.

Мовний етикет– національно специфічні правила мовної поведінки, які реалізуються в системі стійких формул і виразів, що рекомендуються для використання в різних ситуаціях ввічливого контакту з співбесідником.

Наголос – виділення складу в слові або слова в реченні властивими для певної мови фонетичними засобами.

Граматика– сукупність правил зміни слів і поєднання їх у словосполучення й речення, які властиві даній мові.

Морфологія – розділ граматики, який вивчає внутрішню структуру слова, зокрема в плані утворення форм слів і їх системи, граматичні категорії і способи граматичних значень, а також граматичні класи слів – частини мови.

Орфографія – система загальноприйнятих правил передачі звукової мови на письмі.

Орфоепія– система загальноприйнятих правил, що визначають норми літературної вимови.

Просторіччя – слово, граматична форма або зворот, що не входять у норму літературної мови, проте вживаються в усному побутовому мовленні, а також використовуються у художніх творах як стилістичний засіб надання зневажливої, іронічної, грубуватої характеристики зображеному.

Розмовне мовлення– різновид літературної мови, який використовується в умовах невимушеного усного спілкування.

Темп мовлення- швидкість, з якою вимовляються мовні елементи.

Тембр – специфічне звукове забарвлення, характерне для кожного голосу.

Тавтологія – повторення одних і тих самих або близьких за змістом слів, виразів, мовних зворотів.

Плеоназм– стилістичний зворот мови, який містить у собі слова з однаковими чи близькими значеннями й служить засобом надання висловлюванню більшої виразності і переконливості.

Каламбур – гра слів, побудована на гумористичному чи комічному використанні різних значень того самого слова чи слів, схожих звучанням.

Канцеляризм– слова, стійкі словосполучення, граматичні форми і конструкції, вживання яких у літературній мові закріплено традицією за офіційно-діловим стилем.

Евфемізми– слова і вирази, які вживаються з метою уникнення слів з грубим чи непристойним змістом або з неприємним у певних умовах забарвленням.