Практичні завдання:

Завдання 1.

Записати текст (близько 100 – 120 слів) зі своєї говірки чи з говірки свого товариша, знайомого. Зазначити вік, стать, рівень освіти інформанта, місце й час запису тексту. Провести аналіз дібраного тексту з погляду його орфоепічної грамотності за схемою.

СХЕМА АНАЛІЗУ ТЕКСТУ З ПОГЛЯДУ ЙОГО ОРФОЕПІЧНОЇ ГРАМОТНОСТІ

1. Подати текст в орфографічному записі.

2. Записати текст фонетичною транскрипцією, відповідно до особливостей мовлення інформанта.

3. Пояснити вимову голосних у словах тексту.

4. Пояснити вимову приголосних та сполук приголосних у словах тексту.

5. Виявити й проаналізувати слова, у яких допущено помилки у вимові голосних та приголосних звуків, сполук приголосних. Пояснити причини порушень орфоепічних норм у кожному конкретному випадку.

6. Виявити й проаналізувати слова, у яких допущено помилки в наголошуванні. Пояснити причини порушень акцентуаційних норм у кожному конкретному випадку.

7. Зазначити засоби, за допомогою яких досягається милозвучність тексту.

8. Знайти місця, де, на ваш погляд, милозвучність порушена, запропонуйте свої варіанти.

9. Зробити загальний висновок про рівень орфоепічної грамотності мовця та визначити причину такого рівня орфоепічної грамотності.

Тема 2: граматичні норми сучасної української літературної мови та відхилення від них у мовленні Теоретичні питання:

1. Типові відхилення при словотворенні іменників.

2. Особливості творення складних прикметників.

3. Побудова простих речень, ускладнених вставними словами і словосполученнями, звертаннями.

4. Трансформація складних сполучникових речень у безсполучникові та навпаки.

5. Речення з прямою і непрямою мовою. Норми передачі прямої мови на письмі. Правила заміни прямої мови на непряму, типові помилки при цьому.

6. Поняття про цитату, роль цитат у тексті. Правила цитування.

Література:

1. Українська мова, ч. 2. / За ред. В.О.Горпинича. – К., Вища школа, 1988. – С. 99-111, 198-209.

2. Пономарів О.Д. Стилістика сучасної української мови. – К., 1992. – С. 178-188, 209-219.

3. Коваль А.П. Практична стилістика сучасної української мови. – К., 1987. – С. 213-220, 280-290.

4. Дацюк І.І. Формування культури мовлення під час вивчення теми «Речення із звертаннями» // УМЛШ – 1992. – № 7-8.– С.28-30.

5. СУМ (авт. кол. Пономарів О.Д. та ін.) – К., 1991. – С.197-205, 211-213 (або будь-який інший підручник з СУЛМ).

Практичні завдання:

Завдання 1.

Підберіть 10 речень і покажіть на них можливі трансформації.

Завдання 2.

Напишіть невеликий зв’язний текст про Вашу майбутню професію, використавши різні види цитат. Подайте епіграф.

План-завдання № 9 залікова робота

На заліковій роботі роботі студент повинен показати знання теоретичного матеріалу з практичної стилістики та культури мовлення та продемонструвати здатність творити тексти в заданому стилі та жанрі дотримуючись усіх мовних норм.

Стилістичний аналіз.

СХЕМА СТИЛІСТИЧНОГО АНАЛІЗУ ТЕКСТУ

Стилістичний аналіз– один із основних методів вивчення стилістики, формування поняття про функціональні стилі, різновиди мовлення, функціонування у них мовних засобів. При стилістичному аналізі встановлюється взаємозв’язок між завданням мовлення і добором мовних засобів для реалізації цих завдань.

Повний стилістичний аналіз текстів формує уміння розмежовувати функціональні стилі, веде до усвідомлення стильової структури кожного з них.

Використання текстів різних стилів пов’язується з певною сферою спілкування: розмовний стиль використовується в розмовному усному спілкуванні, науковий – у сфері науки, офіційно-діловий – у ділових стосунках, публіцистичний « у суспільно-політичній сфері діяльності, художній – у художній літературі. Основу кожного стилю становлять нейтральні мовні засоби – лексичні і граматичні.

При аналізі текстів розмовного стилюбереться до уваги його форма – діалогічне чи монологічне мовлення; досліджуються мовні засоби, що визначають його специфіку: використання слів, характерних для розмовного мовлення; синтаксичних конструкцій з вигуками, частками, вставними словами, повторами, що дозволяють мовцю висловити своє ставлення до повідомлюваного; використання у репліках незакінчених речень, специфічної інтонації.

Аналіз текстів наукового стилюпередбачає осмислення найістотнішої ознаки їх – наукової термінології; використання синтаксичних конструкцій, що забезпечують логіку теоретичних міркувань: речень, у яких чітко виражені причиново-наслідкові смислові зв’язки між складовими частинами; аналізофіційно-ділового стилю– усталених мовних зворотів і штампів, необхідних для зручності спілкування у цій сфері, відсутності емоційно-забарвлених слів;публіцистичного стилю– суспільно-політичної лексики, словосполучень суспільно-політичного змісту. Аналізуючихудожній стиль, передбачається усвідомлення всіх мовних засобів, які діють з допомогою створених образів на почуття і думки читачів, слухачів.

Стилістичний розбір передбачає:

1. виразне читання тексту;

2. осмислення сфери спілкування, завдань мовлення;

3. умотивоване визначення стилю тексту та його підстилю, що передбачає виділення:

а) лексичних особливостей тексту даного стилю;

б) морфологічних;

в) синтаксичних.