- •Частина V. Психічна регуляція поведінки і діяльності розділ 18. Емоції і почуття
- •18. 1. Визначення й сутність емоцій
- •18. 2. Функції емоцій
- •18. 3. Теорії емоцій
- •18. 4. Класифікації емоцій
- •18. 5. Основні форми емоційних переживань
- •Розділ 19. Воля
- •19. 1. Визначення й сутність волі
- •19. 2. Функції волі
- •19. 3. Структура вольового акту
- •19. 4. Вольові якості особистості
- •19. 5. Теорії волі
- •19. 6. Порушення вольової регуляції поведінки
- •Розділ 20. Психічні стани
- •20. 1. Загальні уявлення про психічні стани
- •20. 2. Класифікація психічних станів
- •20. 3. Структурно-функціональна організація психічних станів
- •20. 4. Психічні стани і діяльність людини
- •20. 4. 1. Функціональні стани людини
- •20. 4. 2. Характеристики психічних станів, пов’язаних з діяльністю
- •20. 5. Діагностика і регуляція психічних станів
- •20. 5. 1. Методи діагностики психічних станів
- •20. 5. 2. Методи регуляції психічних станів
- •Частина vі. Індивідуально-психологічні особливості людини розділ 21. Спрямованість
- •21. 1. Загальна характеристика спрямованості
- •21. 2. Поняття мотивації в психології
- •21. 3. Потреби
- •21. 4. Мотиви
- •21. 5. Основні форми мотивів
- •Розділ 22. Темперамент
- •22. 1. Поняття темпераменту
- •22. 2. Якості темпераменту
- •22. 3. Типи темпераменту
- •22. 4. Теорії темпераменту
- •22. 5. Проблема відносної цінності різних типів темпераменту
- •22. 6. Співвідношення вродженого і набутого в темпераменті
- •22. 7. Співвідношення темпераменту та характеру
- •22. 8. Прояв темпераменту в реальному житті
- •Розділ 23. Характер
- •23. 1. Поняття про характер
- •23. 2. Теоретичні йемпіричні підходи до дослідження характеру
- •23. 3. Формування характеру
- •Розділ 24. Здібності
- •24. 1. Поняття про здібностітапідходи до їх дослідження
- •24. 2. Розвиток здібностей
- •24. 3. Класифікація здібностей
- •24. 4. Структура здібностей
- •Частина vіі. Прикладні аспекти психології розділ 25. Людина в освітніх системах
- •25. 1. Психологія в педагогічній практиці
- •25. 2. Психологія навчання
- •25. 3. Навчальна діяльність, її структура та форми організації
- •25. 4. Психологія виховання
- •25. 5. Психологія педагогічної діяльності та особистість вчителя
- •25. 5. 1. Загальна характеристика та структура педагогічної діяльності
- •25. 5. 2. Особистість учителя, педагогічні здібності вчителя
- •25. 6. Психологічна служба в галузі освіти
- •25. 6. 1. Проблеми сучасної системи освіти
- •25. 6. 2. Структура та нормативно-правова база психологічної служби в освіті
- •25. 6. 3. Зміст діяльності та основні види роботи практичного психолога в закладах освіти
- •25. 6. 4. Вимоги до практичного психолога закладу освіти
- •Розділ 26. Людина в політиці та економіці
- •26. 1. Людина й економіка
- •26. 2. Людина і політика
- •Розділ 27. Людина і культура
- •27. 1. Психологічний вимір культури
- •27. 1. 1. Культура як соціальний феномен
- •27. 1. 2. Функції культури
- •27. 1. 3. Принципи дослідження феноменів культури в психології
- •27. 1. 4. Становлення етнічної психології
- •27. 2. Етнокультурна варіативність соціалізації
- •27. 2. 1. Соціалізація, інкультурація і культурна трансмісія
- •27. 2. 2. Етнографія і етнопсихологія дитинства
- •27. 2. 3. Порівняльно-культурне вивчення соціалізації
- •27. 3. Універсальні і культурно-специфічні аспекти спілкування
- •27. 3. 1. Залежність комунікації від культурного контексту
- •27. 3. 2. Експресивна поведінка і культура
- •27. 3. 3. Міжкультурні відмінності та стереотипи
- •27. 3. 4. Атрибуція та міжкультурні відмінності
- •27. 4. Етнокультурна варіативність регулювальників соціальної поведінки
- •Розділ 28. Людина в технічних системах
- •28. 1. Особливості становлення інженерної психології
- •28. 1. 1. Основні поняття, цілі і завдання інженерної психології
- •28. 1. 2. Історія розвитку інженерної психології
- •28. 2. Діяльність оператора в системі «людина – машина»
- •28. 2. 1. Класифікація систем «людина – машина»
- •28. 2. 2. Показники ефективності, надійності й безпеки функціонування системи «людина – машина»
- •28. 2. 3. Особливості операторської діяльності в системі «людина – машина» і її основні етапи
- •28. 2. 4. Психологічний зміст діяльності оператора в системі «людина – машина»
- •28. 3. Чинники успішності операторської діяльності
- •28. 3. 1. Загальна характеристика чинників успішності операторської діяльності
- •28. 3. 2. Працездатність, функціональні стани та ефективність діяльності людини-оператора
- •28. 4. Професійна придатність операторів
- •28. 4. 1. Професійний відбір
- •28. 4. 2. Професійне навчання
- •Розділ 29. Людина і здоров’я
- •29. 1. Загальна характеристика поняття здоров’я
- •29. 2. Фізичне, психічне і соціальне здоров’я
- •29. 3. Валеонастановлення
- •29. 4. Питання психосоматики в контексті психології здоров’я
- •Розділ 30. Стать і гендер людини
- •30. 1. Категорія статі та гендеру у психології
- •30. 2. Критерії гендеру
28. 2. 3. Особливості операторської діяльності в системі «людина – машина» і її основні етапи
Незалежно від міри автоматизації СЛМ, людина залишається головною ланкою системи «людина – машина». Тому діяльність оператора є найважливішим пунктом інженерно-психологічного аналізу і вивчення СЛМ. Діяльність оператора має ряд особливостей, що визначаються такими тенденціями розвитку сучасного виробництва:
1. З розвитком техніки збільшується кількість об’єктів (та їх параметрів), якими необхідно управляти. Це ускладнює і підвищує роль операцій з планування й організації праці, контролю й управління виробничими процесами.
2. Розвиваються системи дистанційного керування. Людина все більш віддаляється від керованих об’єктів, про динаміку їх стану вона судить не за даними безпосереднього спостереження, а на підставі сприйняття сигналів від пристроїв відображення інформації, що імітують реальні виробничі об’єкти.
3. Збільшення складності й інтенсивності виробничих процесів висуває підвищені вимоги до точності дій операторів, швидкості ухвалення рішень у здійсненні управлінських функцій. Значною мірою зростає міра відповідальності за здійснювані дії, оскільки помилка оператора при виконанні навіть найпростішого акту може призвести до порушення роботи всієї системи «людина – машина», створити аварійну ситуацію із загрозою для життя працюючих людей. Тому робота оператора в сучасних людино-машинних комплексах характеризується значними збільшеннями навантаження та нервово-психічної напруги людини. У зв’язку з чим ставиться проблема критеріїв складності операторської праці. Основним критерієм при цьому виступає не фізична тяжкість праці, а її нервово-психічна напруженість.
4. В умовах сучасного виробництва змінюються умови роботи людини. Для деяких видів діяльності оператора характерне обмеження рухової активності, яке не лише проявляється в загальному зменшенні кількості м’язової роботи, але й пов’язане з переважним користуванням малими групами м’язів.
5. Підвищення міри автоматизації виробничих процесів вимагає від оператора високої готовності до екстрених дій. При нормальному протіканні технологічного процесу основною функцією оператора є контроль і спостереження за його ходом. При виникненні порушень оператор повинен здійснити різкий перехід від монотонної роботи в умовах «оперативного спокою» до активних, енергійних дій з ліквідації виниклих відхилень. При цьому він повинен протягом короткого проміжку часу переробити велику кількість інформації, прийняти і реалізувати правильне рішення. Це призводить до виникнення сенсорних, емоційних та інтелектуальних перевантажень.
Аналіз особливостей операторської праці дозволяє виділити його в специфічний вид професійної діяльності. У зв’язку з чим для його вивчення, аналізу й оцінки недостатньо класичних методів, розроблених психологією і фізіологією праці і використовуваних для оптимізації різних видів робіт, не пов’язаних з дистанційним управлінням по приладах.
Діяльність оператора в системі «людина – машина» може мати найрізноманітніший характер. Незважаючи на це, в загальному вигляді її можна представити у вигляді чотирьох основних етапів.
1. Прийом інформації. На цьому етапі здійснюється сприйняття інформації, яка поступає, про об’єкти управління, властивості довкілля і СЛМ, важливі для вирішення завдання, поставленого перед системою «людина – машина». При цьому здійснюються такі дії, як виявлення сигналів, виділення з їх сукупності найбільш значущих, їх розшифровка і декодування; у результаті інформація приводиться до виду, придатного для оцінки і ухвалення рішення оператором.
2. Оцінка і переробка інформації. На цьому етапі проводиться зіставлення заданих і поточних режимів роботи СЛМ, виконується аналіз і узагальнення інформації, виділяються критичні об’єкти і ситуації і на підставі заздалегідь відомих критеріїв важливості і терміновості визначається черговість обробки інформації. На цьому етапі оператор може виконувати такі дії, як запам’ятовування інформації, витягання її з пам’яті, декодування і т. ін.
3. Ухвалення рішення. Рішення про необхідні дії приймається на основі проведеного аналізу й оцінки інформації, а також на основі інших відомостей про цілі та умови роботи системи, можливі способи дії, наслідки правильних і помилкових рішень тощо.
4. Реалізація прийнятого рішення. На цьому етапі здійснюється впровадження прийнятого рішення шляхом виконання певних дій або віддачі відповідних розпоряджень. Окремими діями на цьому етапі є: перекодування прийнятого рішення в машинний код, пошук потрібного органу управління, рух руки до органу управління і маніпуляція з ним (натиснення кнопки, включення тумблера, поворот важеля та ін).
На кожному з цих етапів оператор здійснює самоконтроль власних дій. Вище були розглянуті загальні риси діяльності оператора. Проте разом з ними можна виділити і різні види операторської праці, кожен з яких характеризується своїми специфічними особливостями.
Оператор-технолог безпосередньо включений в технологічний процес. Він працює в основному в режимі негайного обслуговування. Переважаючими в його діяльності є управлінські дії. Виконання дій регламентується зазвичай інструкціями, що містять, як правило, майже повний набір ситуацій і рішень. До цього виду відносяться оператори технологічних процесів, автоматичних ліній, оператори з прийому й переробки інформації тощо.
Оператор-спостерігач (контролер) є класичним типом оператора, з вивчення діяльності якого і почалася інженерна психологія. Важливе значення для діяльності такого оператора мають інформаційні й концептуальні моделі, а також процеси ухвалення рішення. Дії контролера (у порівнянні з оператором першого типу), які відносять до управління технічною системою, дещо спрощені. Такий тип діяльності є масовим для систем, що працюють в реальному масштабі часу (оператори станції радіолокації, диспетчери на різних видах транспорту тощо).
Оператор-дослідник значно більшою мірою використовує апарат понятійного мислення і досвід, закладені в концептуальну модель. Органи управління грають для нього ще меншу роль, а «вага» інформаційних моделей, навпаки, істотно збільшується. До таких операторів відносять користувачів обчислювальних систем, дешифрувальників різних об’єктів (образів) і т. ін.
Оператор-керівник у принципі мало відрізняється від попереднього типу, але для нього механізми інтелектуальної діяльності відіграють головну роль. До таких операторів відносяться організатори, керівники різних рівнів, особи, що приймають відповідальні рішення в людино-машинних комплексах і мають інтуїцію, знання і досвід.
Для діяльності оператора-маніпулятора велике значення має сенсомоторна координація (наприклад, безперервне стеження за рухомим об’єктом) і моторні (рухові) навички. Хоча механізми моторної діяльності мають для нього головне значення, у діяльності використовується також апарат понятійного і образного мислення. У функції оператора-маніпулятора входить управління роботами, маніпуляторами, машинами-підсилювачами м’язової енергії людини (верстати, екскаватори, транспортні засоби тощо).
Розглянуті раніше загальні психологічні якості операторів і міра їх прояву можуть тепер бути диференційовані залежно від виду діяльності оператора. Так, операторові-керівникові в першу чергу потрібні: висока завадостійкість при сприйнятті слухової і зорової інформації; здатність до абстрактного мислення, узагальнення, конкретизації, мислення імовірнісними категоріями; критичність мислення. У свою чергу, вимоги до оператора-маніпулятора будуть інші. До них відносять: високу чутливість і завадостійкість при сприйнятті різних видів інформації, здатність до стійкої моторної роботи в максимальному темпі, високу м’язово-суглобову чутливість. Аналогічні вимоги можуть бути розроблені і для операторів інших типів. Усі їх треба враховувати при проектуванні діяльності і професійному відборі операторів.