28. 2. 3. Особливості операторської діяльності в системі «людина – машина» і її основні етапи

Незалежно від міри автоматизації СЛМ, людина залишається головною ланкою системи «людина – машина». Тому діяльність оператора є найважливішим пунктом інженерно-психологічного аналізу і вивчення СЛМ. Діяльність оператора має ряд особливостей, що визначаються такими тенденціями розвитку сучасного виробництва:

1. З розвитком техніки збільшується кількість об’єктів (та їх параметрів), якими необхідно управляти. Це ускладнює і підвищує роль операцій з планування й організації праці, контролю й управління виробничими процесами.

2. Розвиваються системи дистанційного керування. Людина все більш віддаляється від керованих об’єктів, про динаміку їх стану вона судить не за даними безпосереднього спостереження, а на підставі сприйняття сигналів від пристроїв відображення інформації, що імітують реальні виробничі об’єкти.

3. Збільшення складності й інтенсивності виробничих процесів висуває підвищені вимоги до точності дій операторів, швидкості ухвалення рішень у здійсненні управлінських функцій. Значною мірою зростає міра відповідальності за здійснювані дії, оскільки помилка оператора при виконанні навіть найпростішого акту може призвести до порушення роботи всієї системи «людина – машина», створити аварійну ситуацію із загрозою для життя працюючих людей. Тому робота оператора в сучасних людино-машинних комплексах характеризується значними збільшеннями навантаження та нервово-психічної напруги людини. У зв’язку з чим ставиться проблема критеріїв складності операторської праці. Основним критерієм при цьому виступає не фізична тяжкість праці, а її нервово-психічна напруженість.

4. В умовах сучасного виробництва змінюються умови роботи людини. Для деяких видів діяльності оператора характерне обмеження рухової активності, яке не лише проявляється в загальному зменшенні кількості м’язової роботи, але й пов’язане з переважним користуванням малими групами м’язів.

5. Підвищення міри автоматизації виробничих процесів вимагає від оператора високої готовності до екстрених дій. При нормальному протіканні технологічного процесу основною функцією оператора є контроль і спостереження за його ходом. При виникненні порушень оператор повинен здійснити різкий перехід від монотонної роботи в умовах «оперативного спокою» до активних, енергійних дій з ліквідації виниклих відхилень. При цьому він повинен протягом короткого проміжку часу переробити велику кількість інформації, прийняти і реалізувати правильне рішення. Це призводить до виникнення сенсорних, емоційних та інтелектуальних перевантажень.

Аналіз особливостей операторської праці дозволяє виділити його в специфічний вид професійної діяльності. У зв’язку з чим для його вивчення, аналізу й оцінки недостатньо класичних методів, розроблених психологією і фізіологією праці і використовуваних для оптимізації різних видів робіт, не пов’язаних з дистанційним управлінням по приладах.

Діяльність оператора в системі «людина – машина» може мати найрізноманітніший характер. Незважаючи на це, в загальному вигляді її можна представити у вигляді чотирьох основних етапів.

1. Прийом інформації. На цьому етапі здійснюється сприйняття інформації, яка поступає, про об’єкти управління, властивості довкілля і СЛМ, важливі для вирішення завдання, поставленого перед системою «людина – машина». При цьому здійснюються такі дії, як виявлення сигналів, виділення з їх сукупності найбільш значущих, їх розшифровка і декодування; у результаті інформація приводиться до виду, придатного для оцінки і ухвалення рішення оператором.

2. Оцінка і переробка інформації. На цьому етапі проводиться зіставлення заданих і поточних режимів роботи СЛМ, виконується аналіз і узагальнення інформації, виділяються критичні об’єкти і ситуації і на підставі заздалегідь відомих критеріїв важливості і терміновості визначається черговість обробки інформації. На цьому етапі оператор може виконувати такі дії, як запам’ятовування інформації, витягання її з пам’яті, декодування і т. ін.

3. Ухвалення рішення. Рішення про необхідні дії приймається на основі проведеного аналізу й оцінки інформації, а також на основі інших відомостей про цілі та умови роботи системи, можливі способи дії, наслідки правильних і помилкових рішень тощо.

4. Реалізація прийнятого рішення. На цьому етапі здійснюється впровадження прийнятого рішення шляхом виконання певних дій або віддачі відповідних розпоряджень. Окремими діями на цьому етапі є: перекодування прийнятого рішення в машинний код, пошук потрібного органу управління, рух руки до органу управління і маніпуляція з ним (натиснення кнопки, включення тумблера, поворот важеля та ін).

На кожному з цих етапів оператор здійснює самоконтроль власних дій. Вище були розглянуті загальні риси діяльності оператора. Проте разом з ними можна виділити і різні види операторської праці, кожен з яких характеризується своїми специфічними особливостями.

Оператор-технолог безпосередньо включений в технологічний процес. Він працює в основному в режимі негайного обслуговування. Переважаючими в його діяльності є управлінські дії. Виконання дій регламентується зазвичай інструкціями, що містять, як правило, майже повний набір ситуацій і рішень. До цього виду відносяться оператори технологічних процесів, автоматичних ліній, оператори з прийому й переробки інформації тощо.

Оператор-спостерігач (контролер) є класичним типом оператора, з вивчення діяльності якого і почалася інженерна психологія. Важливе значення для діяльності такого оператора мають інформаційні й концептуальні моделі, а також процеси ухвалення рішення. Дії контролера (у порівнянні з оператором першого типу), які відносять до управління технічною системою, дещо спрощені. Такий тип діяльності є масовим для систем, що працюють в реальному масштабі часу (оператори станції радіолокації, диспетчери на різних видах транспорту тощо).

Оператор-дослідник значно більшою мірою використовує апарат понятійного мислення і досвід, закладені в концептуальну модель. Органи управління грають для нього ще меншу роль, а «вага» інформаційних моделей, навпаки, істотно збільшується. До таких операторів відносять користувачів обчислювальних систем, дешифрувальників різних об’єктів (образів) і т. ін.

Оператор-керівник у принципі мало відрізняється від попереднього типу, але для нього механізми інтелектуальної діяльності відіграють головну роль. До таких операторів відносяться організатори, керівники різних рівнів, особи, що приймають відповідальні рішення в людино-машинних комплексах і мають інтуїцію, знання і досвід.

Для діяльності оператора-маніпулятора велике значення має сенсомоторна координація (наприклад, безперервне стеження за рухомим об’єктом) і моторні (рухові) навички. Хоча механізми моторної діяльності мають для нього головне значення, у діяльності використовується також апарат понятійного і образного мислення. У функції оператора-маніпулятора входить управління роботами, маніпуляторами, машинами-підсилювачами м’язової енергії людини (верстати, екскаватори, транспортні засоби тощо).

Розглянуті раніше загальні психологічні якості операторів і міра їх прояву можуть тепер бути диференційовані залежно від виду діяльності оператора. Так, операторові-керівникові в першу чергу потрібні: висока завадостійкість при сприйнятті слухової і зорової інформації; здатність до абстрактного мислення, узагальнення, конкретизації, мислення імовірнісними категоріями; критичність мислення. У свою чергу, вимоги до оператора-маніпулятора будуть інші. До них відносять: високу чутливість і завадостійкість при сприйнятті різних видів інформації, здатність до стійкої моторної роботи в максимальному темпі, високу м’язово-суглобову чутливість. Аналогічні вимоги можуть бути розроблені і для операторів інших типів. Усі їх треба враховувати при проектуванні діяльності і професійному відборі операторів.