- •Частина V. Психічна регуляція поведінки і діяльності розділ 18. Емоції і почуття
- •18. 1. Визначення й сутність емоцій
- •18. 2. Функції емоцій
- •18. 3. Теорії емоцій
- •18. 4. Класифікації емоцій
- •18. 5. Основні форми емоційних переживань
- •Розділ 19. Воля
- •19. 1. Визначення й сутність волі
- •19. 2. Функції волі
- •19. 3. Структура вольового акту
- •19. 4. Вольові якості особистості
- •19. 5. Теорії волі
- •19. 6. Порушення вольової регуляції поведінки
- •Розділ 20. Психічні стани
- •20. 1. Загальні уявлення про психічні стани
- •20. 2. Класифікація психічних станів
- •20. 3. Структурно-функціональна організація психічних станів
- •20. 4. Психічні стани і діяльність людини
- •20. 4. 1. Функціональні стани людини
- •20. 4. 2. Характеристики психічних станів, пов’язаних з діяльністю
- •20. 5. Діагностика і регуляція психічних станів
- •20. 5. 1. Методи діагностики психічних станів
- •20. 5. 2. Методи регуляції психічних станів
- •Частина vі. Індивідуально-психологічні особливості людини розділ 21. Спрямованість
- •21. 1. Загальна характеристика спрямованості
- •21. 2. Поняття мотивації в психології
- •21. 3. Потреби
- •21. 4. Мотиви
- •21. 5. Основні форми мотивів
- •Розділ 22. Темперамент
- •22. 1. Поняття темпераменту
- •22. 2. Якості темпераменту
- •22. 3. Типи темпераменту
- •22. 4. Теорії темпераменту
- •22. 5. Проблема відносної цінності різних типів темпераменту
- •22. 6. Співвідношення вродженого і набутого в темпераменті
- •22. 7. Співвідношення темпераменту та характеру
- •22. 8. Прояв темпераменту в реальному житті
- •Розділ 23. Характер
- •23. 1. Поняття про характер
- •23. 2. Теоретичні йемпіричні підходи до дослідження характеру
- •23. 3. Формування характеру
- •Розділ 24. Здібності
- •24. 1. Поняття про здібностітапідходи до їх дослідження
- •24. 2. Розвиток здібностей
- •24. 3. Класифікація здібностей
- •24. 4. Структура здібностей
- •Частина vіі. Прикладні аспекти психології розділ 25. Людина в освітніх системах
- •25. 1. Психологія в педагогічній практиці
- •25. 2. Психологія навчання
- •25. 3. Навчальна діяльність, її структура та форми організації
- •25. 4. Психологія виховання
- •25. 5. Психологія педагогічної діяльності та особистість вчителя
- •25. 5. 1. Загальна характеристика та структура педагогічної діяльності
- •25. 5. 2. Особистість учителя, педагогічні здібності вчителя
- •25. 6. Психологічна служба в галузі освіти
- •25. 6. 1. Проблеми сучасної системи освіти
- •25. 6. 2. Структура та нормативно-правова база психологічної служби в освіті
- •25. 6. 3. Зміст діяльності та основні види роботи практичного психолога в закладах освіти
- •25. 6. 4. Вимоги до практичного психолога закладу освіти
- •Розділ 26. Людина в політиці та економіці
- •26. 1. Людина й економіка
- •26. 2. Людина і політика
- •Розділ 27. Людина і культура
- •27. 1. Психологічний вимір культури
- •27. 1. 1. Культура як соціальний феномен
- •27. 1. 2. Функції культури
- •27. 1. 3. Принципи дослідження феноменів культури в психології
- •27. 1. 4. Становлення етнічної психології
- •27. 2. Етнокультурна варіативність соціалізації
- •27. 2. 1. Соціалізація, інкультурація і культурна трансмісія
- •27. 2. 2. Етнографія і етнопсихологія дитинства
- •27. 2. 3. Порівняльно-культурне вивчення соціалізації
- •27. 3. Універсальні і культурно-специфічні аспекти спілкування
- •27. 3. 1. Залежність комунікації від культурного контексту
- •27. 3. 2. Експресивна поведінка і культура
- •27. 3. 3. Міжкультурні відмінності та стереотипи
- •27. 3. 4. Атрибуція та міжкультурні відмінності
- •27. 4. Етнокультурна варіативність регулювальників соціальної поведінки
- •Розділ 28. Людина в технічних системах
- •28. 1. Особливості становлення інженерної психології
- •28. 1. 1. Основні поняття, цілі і завдання інженерної психології
- •28. 1. 2. Історія розвитку інженерної психології
- •28. 2. Діяльність оператора в системі «людина – машина»
- •28. 2. 1. Класифікація систем «людина – машина»
- •28. 2. 2. Показники ефективності, надійності й безпеки функціонування системи «людина – машина»
- •28. 2. 3. Особливості операторської діяльності в системі «людина – машина» і її основні етапи
- •28. 2. 4. Психологічний зміст діяльності оператора в системі «людина – машина»
- •28. 3. Чинники успішності операторської діяльності
- •28. 3. 1. Загальна характеристика чинників успішності операторської діяльності
- •28. 3. 2. Працездатність, функціональні стани та ефективність діяльності людини-оператора
- •28. 4. Професійна придатність операторів
- •28. 4. 1. Професійний відбір
- •28. 4. 2. Професійне навчання
- •Розділ 29. Людина і здоров’я
- •29. 1. Загальна характеристика поняття здоров’я
- •29. 2. Фізичне, психічне і соціальне здоров’я
- •29. 3. Валеонастановлення
- •29. 4. Питання психосоматики в контексті психології здоров’я
- •Розділ 30. Стать і гендер людини
- •30. 1. Категорія статі та гендеру у психології
- •30. 2. Критерії гендеру
28. 1. 2. Історія розвитку інженерної психології
Як самостійна наукова дисципліна, інженерна психологія почала формуватися в 40-х роках ХХ століття. Однак ідеї про необхідність комплексного вивчення людини й технічних пристроїв висловлювалися ученими ще в XIX столітті. Так, у 1882 році російський метеоролог М. Л. Рихачев поставив питання про психологічну придатність до льотної справи. Він розробив перелік якостей, необхідних повітроплавцеві для управління літальним апаратом: швидкість розуміння, розпорядливість, обачність, уважність, спритність, збереження цілковитого самовладання. Основою інженерної психології стали наукові й теоретичні положення вчення про працю, які почали розроблятися з кінця ХIХ століття. Основоположником у цій галузі став видатний російський учений І. М. Сєченов, який першим порушив питання про використання наукових даних про людину для раціоналізації трудової діяльності. Він вивчав роль психічних процесів при виконанні трудових актів, порушив питання про формування трудових навичок і вперше показав, що в процесі трудового навчання змінюється характер психофізіологічної регуляції. Роботи І. М. Сєченова «Фізіологічні критерії для визначення довжини робочого дня» (1897), «Участь нервової системи в робочих рухах людини» (1900), «Нарис робочих рухів людини» та інші не втратили актуальності і в наш час.
На початку ХХ століття в Західній Європі і в США проявляється великий інтерес до вивчення трудової діяльності. У зв’язку з розвитком капіталізму різко зросла конкурентна боротьба, посилилася гонитва підприємців за отриманням надприбутків. Це змусило їх звернути найсерйознішу увагу на підвищення продуктивності праці робітників за рахунок обліку й використання психологічних чинників, що регулюють трудову діяльність. Одна з найбільш важливих спроб вирішення цієї проблеми пов’язана з появою системи американського інженера Ф. Тейлора, яка була спрямована, передусім, на раціоналізацію рухів робітника, вилучення з трудового процесу зайвих і непотрібних рухів, здійснення такого темпу роботи, при якому продуктивність праці досягала максимальних показників. У роботах Ф. Тейлора також приділялася увага питанням профвідбору, нормуванню праці, пристосуванню інструментів до робітника.
На початку ХХ століття зародилася психотехніка – галузь психології, пов’язана з розробкою методів раціоналізації праці психологічними засобами, з використанням законів людської поведінки для доцільної дії на людину і регулювання її діяльності. Вивчення індивідуальних особливостей людей і використання їх для професійного відбору в промисловості та армії стало одним з найважливіших завдань психотехніки. На межі 20-х років ХХ століття в ряді країн питанням оптимізації виробничих умов і засобів праці стала приділятися велика увага. У 1918 році відомий учений В. М. Бехтерев організовує в Петрограді Інститут з проблем вивчення мозку і психічної діяльності, в якому створює лабораторію праці, де експериментально вивчає вплив праці на особистість. У 1920 році був організований Центральний інститут праці (ЦІП). Під керівництвом А. К. Гастєва в інституті була вирішена низка питань щодо стандартизації раціональних прийомів навчання і трудової діяльності людини з урахуванням її біологічних і психологічних особливостей. У 1920-х роках на багатьох великих підприємствах промисловості й транспорту створюються лабораторії психотехніки, які основну увагу приділяють роботі з професійного відбору. Був проведений також ряд досліджень, які стали прообразом сучасних інженерно-психологічних розробок. До їх числа можна віднести роботу щодо вибору найбільш раціонального розташування букв на клавіатурі друкарської машинки, з урахуванням часу рухової реакції; по раціоналізації шкал авіаційних приладів і кабіни літака; по організації робочого місця водія трамвая та ін. Ці дослідження проводилися під керівництвом А. Е. Брусиловського, С. Г. Геллерштейна, І. Н. Шпильрейна, М. В. Зимкіна і багатьох інших учених.
Реальні соціально-економічні умови для розвитку інженерної психології в Україні і Росії склалися тільки в кінці 1950-х років. Її інтенсивний розвиток почався з 1959 році, коли при Ленінградському державному університеті під керівництвом Б. Ф. Ломова, а дещо пізніше і в Москві при НДІ автоматичної апаратури під керівництвом В. П. Зінченка були створені перші в країні науково-дослідні лабораторії з інженерної психології. Їх створення дало великий поштовх до інтенсивного розвитку вітчизняної інженерної психології. Потім лабораторії і групи інженерної психології створювалися й в інших організаціях.
У своєму розвитку інженерна психологія пройшла два основні етапи. Перший етап (кінець 50-х – початок 70-х років ХХ століття) був пов’язаний з переважанням досліджень аналітичного типу, спрямованих на оцінювання взятих технічних пристроїв та елементів з позиції їх відповідності окремо взятим психологічним характеристикам людини. Так були виконані численні дослідження сприйняття показників від різних приладів та індикаторів, розрізнення та пізнання цифр, букв, умовних знаків тощо, тобто окремо взятих сигналів, за допомогою яких інформація передається людині. Те саме можна сказати і відносно дослідження управлінських рухів. Ці дослідження дозволили розробити інженерно-психологічні вимоги до різних типів засобів відображення інформації та органів управління, до їх взаємного розташування, послідовності використання і т. ін. Проте реальна діяльність людини-оператора зводиться в них до елементарних реакцій, тому накопичені в цих дослідженнях дані мають обмежене значення. Цей етап розвитку інженерної психології іноді називають корективним. Характерним для нього є машиноцентричний підхід до аналізу системи «людина – машина», тобто підхід «від машини до людини», при цьому людина розглядається як проста ланка СЛМ.
На другому етапі (початок 70-х років ХХ століття – до цього часу) розвитку інженерної психології виникла необхідність психологічного вивчення діяльності людини-оператора в цілому і розгляду всієї системи психічних та інших функцій, процесів і станів в контексті цієї діяльності. Головний акцент у цьому випадку робиться на проектування діяльності оператора. Проект діяльності виступає як основа рішення інших завдань, пов’язаних з розробкою і побудовою СЛМ: від загального завдання визначення її принципової схеми і до конкретних окремих завдань, наприклад оформлення шкал приладів та індикаторних панелей, вибору типів органів управління тощо. Цей етап розвитку інженерної психології має назву «проектного». Характерним для нього є антропоцентричний підхід до аналізу СЛМ, тобто підхід «від людини до машини». Такий підхід перебуває поки в стадії становлення, і методи його реалізації розроблені ще не повною мірою.