- •Частина V. Психічна регуляція поведінки і діяльності розділ 18. Емоції і почуття
- •18. 1. Визначення й сутність емоцій
- •18. 2. Функції емоцій
- •18. 3. Теорії емоцій
- •18. 4. Класифікації емоцій
- •18. 5. Основні форми емоційних переживань
- •Розділ 19. Воля
- •19. 1. Визначення й сутність волі
- •19. 2. Функції волі
- •19. 3. Структура вольового акту
- •19. 4. Вольові якості особистості
- •19. 5. Теорії волі
- •19. 6. Порушення вольової регуляції поведінки
- •Розділ 20. Психічні стани
- •20. 1. Загальні уявлення про психічні стани
- •20. 2. Класифікація психічних станів
- •20. 3. Структурно-функціональна організація психічних станів
- •20. 4. Психічні стани і діяльність людини
- •20. 4. 1. Функціональні стани людини
- •20. 4. 2. Характеристики психічних станів, пов’язаних з діяльністю
- •20. 5. Діагностика і регуляція психічних станів
- •20. 5. 1. Методи діагностики психічних станів
- •20. 5. 2. Методи регуляції психічних станів
- •Частина vі. Індивідуально-психологічні особливості людини розділ 21. Спрямованість
- •21. 1. Загальна характеристика спрямованості
- •21. 2. Поняття мотивації в психології
- •21. 3. Потреби
- •21. 4. Мотиви
- •21. 5. Основні форми мотивів
- •Розділ 22. Темперамент
- •22. 1. Поняття темпераменту
- •22. 2. Якості темпераменту
- •22. 3. Типи темпераменту
- •22. 4. Теорії темпераменту
- •22. 5. Проблема відносної цінності різних типів темпераменту
- •22. 6. Співвідношення вродженого і набутого в темпераменті
- •22. 7. Співвідношення темпераменту та характеру
- •22. 8. Прояв темпераменту в реальному житті
- •Розділ 23. Характер
- •23. 1. Поняття про характер
- •23. 2. Теоретичні йемпіричні підходи до дослідження характеру
- •23. 3. Формування характеру
- •Розділ 24. Здібності
- •24. 1. Поняття про здібностітапідходи до їх дослідження
- •24. 2. Розвиток здібностей
- •24. 3. Класифікація здібностей
- •24. 4. Структура здібностей
- •Частина vіі. Прикладні аспекти психології розділ 25. Людина в освітніх системах
- •25. 1. Психологія в педагогічній практиці
- •25. 2. Психологія навчання
- •25. 3. Навчальна діяльність, її структура та форми організації
- •25. 4. Психологія виховання
- •25. 5. Психологія педагогічної діяльності та особистість вчителя
- •25. 5. 1. Загальна характеристика та структура педагогічної діяльності
- •25. 5. 2. Особистість учителя, педагогічні здібності вчителя
- •25. 6. Психологічна служба в галузі освіти
- •25. 6. 1. Проблеми сучасної системи освіти
- •25. 6. 2. Структура та нормативно-правова база психологічної служби в освіті
- •25. 6. 3. Зміст діяльності та основні види роботи практичного психолога в закладах освіти
- •25. 6. 4. Вимоги до практичного психолога закладу освіти
- •Розділ 26. Людина в політиці та економіці
- •26. 1. Людина й економіка
- •26. 2. Людина і політика
- •Розділ 27. Людина і культура
- •27. 1. Психологічний вимір культури
- •27. 1. 1. Культура як соціальний феномен
- •27. 1. 2. Функції культури
- •27. 1. 3. Принципи дослідження феноменів культури в психології
- •27. 1. 4. Становлення етнічної психології
- •27. 2. Етнокультурна варіативність соціалізації
- •27. 2. 1. Соціалізація, інкультурація і культурна трансмісія
- •27. 2. 2. Етнографія і етнопсихологія дитинства
- •27. 2. 3. Порівняльно-культурне вивчення соціалізації
- •27. 3. Універсальні і культурно-специфічні аспекти спілкування
- •27. 3. 1. Залежність комунікації від культурного контексту
- •27. 3. 2. Експресивна поведінка і культура
- •27. 3. 3. Міжкультурні відмінності та стереотипи
- •27. 3. 4. Атрибуція та міжкультурні відмінності
- •27. 4. Етнокультурна варіативність регулювальників соціальної поведінки
- •Розділ 28. Людина в технічних системах
- •28. 1. Особливості становлення інженерної психології
- •28. 1. 1. Основні поняття, цілі і завдання інженерної психології
- •28. 1. 2. Історія розвитку інженерної психології
- •28. 2. Діяльність оператора в системі «людина – машина»
- •28. 2. 1. Класифікація систем «людина – машина»
- •28. 2. 2. Показники ефективності, надійності й безпеки функціонування системи «людина – машина»
- •28. 2. 3. Особливості операторської діяльності в системі «людина – машина» і її основні етапи
- •28. 2. 4. Психологічний зміст діяльності оператора в системі «людина – машина»
- •28. 3. Чинники успішності операторської діяльності
- •28. 3. 1. Загальна характеристика чинників успішності операторської діяльності
- •28. 3. 2. Працездатність, функціональні стани та ефективність діяльності людини-оператора
- •28. 4. Професійна придатність операторів
- •28. 4. 1. Професійний відбір
- •28. 4. 2. Професійне навчання
- •Розділ 29. Людина і здоров’я
- •29. 1. Загальна характеристика поняття здоров’я
- •29. 2. Фізичне, психічне і соціальне здоров’я
- •29. 3. Валеонастановлення
- •29. 4. Питання психосоматики в контексті психології здоров’я
- •Розділ 30. Стать і гендер людини
- •30. 1. Категорія статі та гендеру у психології
- •30. 2. Критерії гендеру
22. 2. Якості темпераменту
Зазначені вище динамічні прояви людини можуть постійно змінюватися: наприклад, на цей час людина діє швидко, енергійно, однак наступна дія виконується повільно, мляво. Та, не зважаючи на подібну мінливість характеристик окремих дій, у кожної людини можна виділити деякі найбільш типові для неї динамічні прояви (саме ті, що частіше зустрічаються). Такі типові прояви людини відносять до темпераменту.
У зв’язку з цим виділяють низку якостей темпераменту, які визначають саме факт сталості або принаймні типовості його проявів.
1. Динамічні прояви, які включає в себе темперамент, є для конкретної людини постійними в часі. Тобто вони були рік, місяць тому і мають місце на даний час. У цілому це стала особливість людини, що не змінюється з часом.
2. Ці прояви стосуються всіх різновидів людської діяльності, вони є універсальними. Тобто вони виявляються у дитини однаково і в іграх, різних за своїм змістом, і в навчальній діяльності, і в праці, при виконанні різноманітних за змістом трудових доручень.
3. Ці прояви стосуються зовнішніх дій людини, її поведінки, її внутрішнього світу, психічної активності, у цих сферах вони проявляються однаково. Тобто швидкість і поривчастість дій часто поєднуються з високою швидкістю мислення, а схильність фокусуватися на дії пов’язана з повільністю мислення і схильністю довго переживати одну емоцію. Таким чином, темперамент – те, що виявляється однаково і в зовнішніх діях, і в психічних процесах.
Щодо типовості та нетиповості проявів темпераменту в екстремальних, стресових ситуаціях або ситуаціях надзвичайного виснаження, в психології існують різні точки зору. Згідно з однією з них, саме в цих умовах виявляються істинні якості темпераменту, ці ситуації найбільш інформативні при виявленні типу темпераменту. Згідно з іншою точкою зору, у критичних ситуаціях можуть проявитися нетипові темпераменту людини якості, що можна пояснити тимчасовою зміною динаміки темпераменту.
22. 3. Типи темпераменту
Різноманітні динамічні прояви людини (характеристики загальної динамічності, енергійності, експансивності й емоційності) проявляються залежно один від одного, тісно взаємодіють один з одним, групуються в певні сполучення. Наприклад, висока швидкість дії зазвичай (проте, не завжди) поєднується з потужним натиском дії, а частота зміни різноманітних дій – із загальною широкою експансивністю. Виникає питання: чи можливо, враховуючи різноманітність динамічних проявів і їх поєднань, усе ж таки виділити декілька найбільш виразних їх поєднань? Такі поєднання називають типами темпераменту. Вони були виділені й описані давньогрецьким лікарем Гіппократом у V столітті до н. е. На основі багатолітніх спостережень він виділив 4 типи темпераменту: сангвінік (С), флегматик (Ф), холерик (Х), меланхолік (М). Назви були обрані на основі його теорії, згідно з якою типи темпераменту є результатом змішування у крові чотирьох рідин: «сангвіс» – кров, «флегма» – слиз, «холе» – жовта жовч, «мелайна холе» – чорна жовч. Сьогодні ця теорія має лише історичний інтерес, але вона дала існування терміна «темперамент» і характеристики чотирьох типів темпераменту.
До речі, саме теорія темпераменту є єдиною, яка витримала перевірку часом. З існуванням типів погоджувались більшою чи меншою мірою до ХХ ст. включно і немає причин від них відмовлятися. За більше ніж два тисячоліття життя людей змінилось докорінно, однак поєднання динамічних проявів залишається більш-менш стабільним.
Наведемо короткі традиційні описи цих чотирьох типів темпераменту. Спробуємо на їх основі відчути зміст динамічних проявів:
С – висока загальна активність, легкість переключення з однієї справи на іншу, прагнення до частої зміни вражень, дії швидкі, проте без тиску, емоції виникають часто, але вони неглибокі, швидко змінюються.
Ф – спокій, холоднокровність, важкість переключення з однієї дії на іншу, низька загальна активність, стійкість поглядів, звичок, переживань, схильність до виконання однотипних дій, низька експансивність.
Х – вибухова активність, дії енергійні, поспішні, висока експансивність, перевага подразника великої сили, різкі зміни настрою, велика, проте нерівномірна енергетика.
М – мала енергетика, мала експансивність, низька загальна активність, висока вразливість, схильність до інтроверсії, перевага подразників малої сили, глибокі емоції.
Цілком зрозуміло, що все різноманіття індивідуальних проявів людей неможливо сконцентрувати в чотирьох типах. Тому часто виділяють так звані «змішані» типи: флегматико-сангвінік (ФС), холерико-сангвінік (ХС) – усього 6 типів. У результаті отримані 10 типів темпераменту дають достатню схему для адекватного опису основних динамічних проявів більшості людей.
Пропонуємо деякі приклади змішаних типів. Як себе проявляє, наприклад, ФС? Ця змішаність типу темпераменту може виявлятися по-різному: іноді як Ф, а іноді – як С, або в одних ситуаціях як Ф, а в інших – як С, можливий і «змішаний»: частково як Ф, частково як С.
Стосовно змішаних типів темпераменту в психологічних дослідженнях використовують дві стратегії: іноді їх так і називають ХМ, ФС, однак частіше виділяють переважаючий компонент і відносять його до одного з чотирьох основних типів, наприклад, ФС можна назвати флегматиком або меланхоліком.
Статистичні дані розподілу серед населення представників різних типів темпераменту досить суперечливі. Упевнено можна стверджувати лише те, що Ф зустрічається в 4–5 разів рідше інших трьох, які представлені приблизно порівну; крім того, зазвичай виявляють приблизно 10 % людей, яких не вдається віднести до жодного з чотирьох типів. У таких ситуаціях мова йде про невизначений темперамент, який не є п’ятим типом, до нього включають людей, яких поєднує неможливість їх віднесення до будь-якого типу.
Проте залишається питання: чи реальні ці типи взагалі? Вони існують насправді, чи це лише данина давній традиції й описи цих типів змушують бачити їх там, де насправді вони відсутні? Один з аргументів на користь їх існування – концепція Г. Айзенка.