22. 2. Якості темпераменту

Зазначені вище динамічні прояви людини можуть постійно змінюватися: наприклад, на цей час людина діє швидко, енергійно, однак наступна дія виконується повільно, мляво. Та, не зважаючи на подібну мінливість характеристик окремих дій, у кожної людини можна виділити деякі найбільш типові для неї динамічні прояви (саме ті, що частіше зустрічаються). Такі типові прояви людини відносять до темпераменту.

У зв’язку з цим виділяють низку якостей темпераменту, які визначають саме факт сталості або принаймні типовості його проявів.

1. Динамічні прояви, які включає в себе темперамент, є для конкретної людини постійними в часі. Тобто вони були рік, місяць тому і мають місце на даний час. У цілому це стала особливість людини, що не змінюється з часом.

2. Ці прояви стосуються всіх різновидів людської діяльності, вони є універсальними. Тобто вони виявляються у дитини однаково і в іграх, різних за своїм змістом, і в навчальній діяльності, і в праці, при виконанні різноманітних за змістом трудових доручень.

3. Ці прояви стосуються зовнішніх дій людини, її поведінки, її внутрішнього світу, психічної активності, у цих сферах вони проявляються однаково. Тобто швидкість і поривчастість дій часто поєднуються з високою швидкістю мислення, а схильність фокусуватися на дії пов’язана з повільністю мислення і схильністю довго переживати одну емоцію. Таким чином, темперамент – те, що виявляється однаково і в зовнішніх діях, і в психічних процесах.

Щодо типовості та нетиповості проявів темпераменту в екстремальних, стресових ситуаціях або ситуаціях надзвичайного виснаження, в психології існують різні точки зору. Згідно з однією з них, саме в цих умовах виявляються істинні якості темпераменту, ці ситуації найбільш інформативні при виявленні типу темпераменту. Згідно з іншою точкою зору, у критичних ситуаціях можуть проявитися нетипові темпераменту людини якості, що можна пояснити тимчасовою зміною динаміки темпераменту.

22. 3. Типи темпераменту

Різноманітні динамічні прояви людини (характеристики загальної динамічності, енергійності, експансивності й емоційності) проявляються залежно один від одного, тісно взаємодіють один з одним, групуються в певні сполучення. Наприклад, висока швидкість дії зазвичай (проте, не завжди) поєднується з потужним натиском дії, а частота зміни різноманітних дій – із загальною широкою експансивністю. Виникає питання: чи можливо, враховуючи різноманітність динамічних проявів і їх поєднань, усе ж таки виділити декілька найбільш виразних їх поєднань? Такі поєднання називають типами темпераменту. Вони були виділені й описані давньогрецьким лікарем Гіппократом у V столітті до н. е. На основі багатолітніх спостережень він виділив 4 типи темпераменту: сангвінік (С), флегматик (Ф), холерик (Х), меланхолік (М). Назви були обрані на основі його теорії, згідно з якою типи темпераменту є результатом змішування у крові чотирьох рідин: «сангвіс» – кров, «флегма» – слиз, «холе» – жовта жовч, «мелайна холе» – чорна жовч. Сьогодні ця теорія має лише історичний інтерес, але вона дала існування терміна «темперамент» і характеристики чотирьох типів темпераменту.

До речі, саме теорія темпераменту є єдиною, яка витримала перевірку часом. З існуванням типів погоджувались більшою чи меншою мірою до ХХ ст. включно і немає причин від них відмовлятися. За більше ніж два тисячоліття життя людей змінилось докорінно, однак поєднання динамічних проявів залишається більш-менш стабільним.

Наведемо короткі традиційні описи цих чотирьох типів темпераменту. Спробуємо на їх основі відчути зміст динамічних проявів:

С – висока загальна активність, легкість переключення з однієї справи на іншу, прагнення до частої зміни вражень, дії швидкі, проте без тиску, емоції виникають часто, але вони неглибокі, швидко змінюються.

Ф – спокій, холоднокровність, важкість переключення з однієї дії на іншу, низька загальна активність, стійкість поглядів, звичок, переживань, схильність до виконання однотипних дій, низька експансивність.

Х – вибухова активність, дії енергійні, поспішні, висока експансивність, перевага подразника великої сили, різкі зміни настрою, велика, проте нерівномірна енергетика.

М – мала енергетика, мала експансивність, низька загальна активність, висока вразливість, схильність до інтроверсії, перевага подразників малої сили, глибокі емоції.

Цілком зрозуміло, що все різноманіття індивідуальних проявів людей неможливо сконцентрувати в чотирьох типах. Тому часто виділяють так звані «змішані» типи: флегматико-сангвінік (ФС), холерико-сангвінік (ХС) – усього 6 типів. У результаті отримані 10 типів темпераменту дають достатню схему для адекватного опису основних динамічних проявів більшості людей.

Пропонуємо деякі приклади змішаних типів. Як себе проявляє, наприклад, ФС? Ця змішаність типу темпераменту може виявлятися по-різному: іноді як Ф, а іноді – як С, або в одних ситуаціях як Ф, а в інших – як С, можливий і «змішаний»: частково як Ф, частково як С.

Стосовно змішаних типів темпераменту в психологічних дослідженнях використовують дві стратегії: іноді їх так і називають ХМ, ФС, однак частіше виділяють переважаючий компонент і відносять його до одного з чотирьох основних типів, наприклад, ФС можна назвати флегматиком або меланхоліком.

Статистичні дані розподілу серед населення представників різних типів темпераменту досить суперечливі. Упевнено можна стверджувати лише те, що Ф зустрічається в 4–5 разів рідше інших трьох, які представлені приблизно порівну; крім того, зазвичай виявляють приблизно 10 % людей, яких не вдається віднести до жодного з чотирьох типів. У таких ситуаціях мова йде про невизначений темперамент, який не є п’ятим типом, до нього включають людей, яких поєднує неможливість їх віднесення до будь-якого типу.

Проте залишається питання: чи реальні ці типи взагалі? Вони існують насправді, чи це лише данина давній традиції й описи цих типів змушують бачити їх там, де насправді вони відсутні? Один з аргументів на користь їх існування – концепція Г. Айзенка.