- •Частина V. Психічна регуляція поведінки і діяльності розділ 18. Емоції і почуття
- •18. 1. Визначення й сутність емоцій
- •18. 2. Функції емоцій
- •18. 3. Теорії емоцій
- •18. 4. Класифікації емоцій
- •18. 5. Основні форми емоційних переживань
- •Розділ 19. Воля
- •19. 1. Визначення й сутність волі
- •19. 2. Функції волі
- •19. 3. Структура вольового акту
- •19. 4. Вольові якості особистості
- •19. 5. Теорії волі
- •19. 6. Порушення вольової регуляції поведінки
- •Розділ 20. Психічні стани
- •20. 1. Загальні уявлення про психічні стани
- •20. 2. Класифікація психічних станів
- •20. 3. Структурно-функціональна організація психічних станів
- •20. 4. Психічні стани і діяльність людини
- •20. 4. 1. Функціональні стани людини
- •20. 4. 2. Характеристики психічних станів, пов’язаних з діяльністю
- •20. 5. Діагностика і регуляція психічних станів
- •20. 5. 1. Методи діагностики психічних станів
- •20. 5. 2. Методи регуляції психічних станів
- •Частина vі. Індивідуально-психологічні особливості людини розділ 21. Спрямованість
- •21. 1. Загальна характеристика спрямованості
- •21. 2. Поняття мотивації в психології
- •21. 3. Потреби
- •21. 4. Мотиви
- •21. 5. Основні форми мотивів
- •Розділ 22. Темперамент
- •22. 1. Поняття темпераменту
- •22. 2. Якості темпераменту
- •22. 3. Типи темпераменту
- •22. 4. Теорії темпераменту
- •22. 5. Проблема відносної цінності різних типів темпераменту
- •22. 6. Співвідношення вродженого і набутого в темпераменті
- •22. 7. Співвідношення темпераменту та характеру
- •22. 8. Прояв темпераменту в реальному житті
- •Розділ 23. Характер
- •23. 1. Поняття про характер
- •23. 2. Теоретичні йемпіричні підходи до дослідження характеру
- •23. 3. Формування характеру
- •Розділ 24. Здібності
- •24. 1. Поняття про здібностітапідходи до їх дослідження
- •24. 2. Розвиток здібностей
- •24. 3. Класифікація здібностей
- •24. 4. Структура здібностей
- •Частина vіі. Прикладні аспекти психології розділ 25. Людина в освітніх системах
- •25. 1. Психологія в педагогічній практиці
- •25. 2. Психологія навчання
- •25. 3. Навчальна діяльність, її структура та форми організації
- •25. 4. Психологія виховання
- •25. 5. Психологія педагогічної діяльності та особистість вчителя
- •25. 5. 1. Загальна характеристика та структура педагогічної діяльності
- •25. 5. 2. Особистість учителя, педагогічні здібності вчителя
- •25. 6. Психологічна служба в галузі освіти
- •25. 6. 1. Проблеми сучасної системи освіти
- •25. 6. 2. Структура та нормативно-правова база психологічної служби в освіті
- •25. 6. 3. Зміст діяльності та основні види роботи практичного психолога в закладах освіти
- •25. 6. 4. Вимоги до практичного психолога закладу освіти
- •Розділ 26. Людина в політиці та економіці
- •26. 1. Людина й економіка
- •26. 2. Людина і політика
- •Розділ 27. Людина і культура
- •27. 1. Психологічний вимір культури
- •27. 1. 1. Культура як соціальний феномен
- •27. 1. 2. Функції культури
- •27. 1. 3. Принципи дослідження феноменів культури в психології
- •27. 1. 4. Становлення етнічної психології
- •27. 2. Етнокультурна варіативність соціалізації
- •27. 2. 1. Соціалізація, інкультурація і культурна трансмісія
- •27. 2. 2. Етнографія і етнопсихологія дитинства
- •27. 2. 3. Порівняльно-культурне вивчення соціалізації
- •27. 3. Універсальні і культурно-специфічні аспекти спілкування
- •27. 3. 1. Залежність комунікації від культурного контексту
- •27. 3. 2. Експресивна поведінка і культура
- •27. 3. 3. Міжкультурні відмінності та стереотипи
- •27. 3. 4. Атрибуція та міжкультурні відмінності
- •27. 4. Етнокультурна варіативність регулювальників соціальної поведінки
- •Розділ 28. Людина в технічних системах
- •28. 1. Особливості становлення інженерної психології
- •28. 1. 1. Основні поняття, цілі і завдання інженерної психології
- •28. 1. 2. Історія розвитку інженерної психології
- •28. 2. Діяльність оператора в системі «людина – машина»
- •28. 2. 1. Класифікація систем «людина – машина»
- •28. 2. 2. Показники ефективності, надійності й безпеки функціонування системи «людина – машина»
- •28. 2. 3. Особливості операторської діяльності в системі «людина – машина» і її основні етапи
- •28. 2. 4. Психологічний зміст діяльності оператора в системі «людина – машина»
- •28. 3. Чинники успішності операторської діяльності
- •28. 3. 1. Загальна характеристика чинників успішності операторської діяльності
- •28. 3. 2. Працездатність, функціональні стани та ефективність діяльності людини-оператора
- •28. 4. Професійна придатність операторів
- •28. 4. 1. Професійний відбір
- •28. 4. 2. Професійне навчання
- •Розділ 29. Людина і здоров’я
- •29. 1. Загальна характеристика поняття здоров’я
- •29. 2. Фізичне, психічне і соціальне здоров’я
- •29. 3. Валеонастановлення
- •29. 4. Питання психосоматики в контексті психології здоров’я
- •Розділ 30. Стать і гендер людини
- •30. 1. Категорія статі та гендеру у психології
- •30. 2. Критерії гендеру
20. 3. Структурно-функціональна організація психічних станів
До складу психічного стану входять показники психічних процесів, фізіологічних реакцій, а також переживання й поведінка. Під час аналізу станів підкреслюється невід’ємність переживань і фізіологічних змін в організмі. Психологічний і фізіологічний аспекти психічного стану розглядаються такими, що становлять те ж саме явище. Так, Є. П. Ільїн (2005), визначаючи стан як системну реакцію, вводить в його структуру три рівні регулювання, які утворюють функціональну систему: психічний – переживання; фізіологічний – соматика і вегетатика; поведінковий (поведінка, спілкування, діяльність людини). Стан як цілісна реакція особистості в конкретній ситуації пов’язаний з формуванням певної функціональної системи, що передбачає переживання, гуморальну регуляцію з боку ендокринної і вегетативної нервової системи і рухові рівні.
У структуру психічного стану включаються мета діяльності, особливості спрямованості особистості, оцінка людиною певної ситуації, передбачення результату діяльності, загальна напруженість, загальний функціональний рівень, співвідношення домінуючих і загальмованих психічних компонентів і їх організація в цій структурі. У структуру психічних станів також входять афективні, когнітивні, вольові і мнемічні компоненти, мотиваційні, емоційні, активаційні процеси. При цьому відзначається, що структура психічного стану залежно від ситуації може змінюватися. Т. А. Немчин (1983) у структурі психічного стану виділяє два блоки – інформаційний і енергетичний. Інформація про диспозицію особистості і параметри очікуваного (потрібного) результату стимулює структури мозку, які запускають активаційні процеси соматичної регуляції та забезпечують енергетичну основу адаптації, пристосування до ситуації.
О. О. Прохоров (2005) відмічає відмінності в структурно-функціональній організації короткочасних і тривалих психічних станів (при цьому і ті й інші мають єдину енергоінформаційну основу). Принциповість відмінностей полягає в рівні енергетичної складової стану. У разі короткочасних станів має місце високий енергетичний потенціал і підтримка високої активності й ефективності усіх підсистем цілісної організації людини при здійсненні цілеспрямованої діяльності. При тривалих станах спостерігається низький рівень енергетичної складової, який характеризується комплексами пасивності, тяжкості, напруженості переживань, низьким рівнем психічної активності. Загальним в багатьох підходах до аналізу психічного стану є виділення в його структурі базової основи – енергетичної та інформаційної складових. Інформаційна складова – це процеси суб’єктивного віддзеркалення дійсності. Енергетична складова є сукупністю біохімічних і фізіологічних процесів в організмі.
Питання структури і функцій психічного стану тісно взаємозв’язані. У психологічній літературі дається надзвичайно широкий перелік функцій психічного стану і ставиться питання про «багатофункціональність психічного стану». Різними авторами називаються наступні функції: регулювання або регуляторна; інтеграції психічних процесів і психологічних властивостей; диференціація; віддзеркалення і організації психічних процесів і формування якостей особистості; заміщення недоліку інформації; організуюча і дезорганізуюча; орієнтування в середовищі; оцінки міри збігу отриманого результату і мети діяльності; узгодження потреб і спрямувань з можливостями і ресурсами індивіда; урівноваження людини із зовнішнім середовищем і т. ін.
Слід зазначити, що ряд авторів, ставлячи питання про функції психічного стану, виділяють з них головну. І до неї відносять саме функцію «урівноваження» людини із зовнішнім середовищем, яке постійно змінюється. Функція урівноваження полягає в активній організації процесу взаємодії людини з конкретними об’єктивними умовами. Урівноваженість – це збереження характеру динаміки і взаємодії підсистем психіки і соми в проміжках часу між двома послідовними, значущими для суб’єкта змінами середовища. Урівноваженість суб’єкта з соціальним і предметним середовищем забезпечує адекватність регуляторних процесів. Залежно від ситуації й особистісного сенсу функція урівноваження психічних станів може реалізуватися в інтеграції або дезінтеграції психіки і соматики, активізації або гальмуванні психічної активності, розвитку або самозбереженні.