22. 8. Прояв темпераменту в реальному житті

Виникає правомірне запитання: представники яких типів темпераменту проявляють себе гірше або краще в навчанні або в професії? Чи існують взагалі такі відмінності? Щодо навчальної діяльності школярів та студентів, у більшості досліджень виявлена відсутність зв’язку успішності із типом темпераменту. Усі типи темпераменту виявляються і серед відмінників, і серед неуспіваючих. Проте поряд із відсутністю зв’язку із результатом навчальної діяльності, виявлений та розкритий зв’язок процесу її протікання з типами темпераменту. Після досягнення фактично однакового результату в навчанні, представники різних типів темпераменту приходять до цього по-різному, наявна різниця в стилі засвоєння матеріалу. Наведемо приклади виконання домашніх завдань чотирма школярами із «чистим» типом темпераменту:

С – може робити уроки тривалий час, проте йому зручніше змінювати види роботи в межах одного предмету або змінювати самі предмети; йому зручніше перериватися та після цього концентруватися на матеріалі.

Х – працює уривчасто, проте протягом 15–20-хвилинного натиску може засвоїти багато, потім переключається, відволікається, а потім знову включається в роботу. Це єдиний тип темпераменту, якому при роботі допомагає прослуховування музики. Розуміє матеріал швидко, при вирішенні завдань допускає помилки, потім їх виправляє.

Ф – довго зосереджується, у перші хвилини діє дуже повільно, проте потім протягом декількох годин без втоми займається тим самим предметом та глибоко його вивчає. Переключення на інший предмет викликає труднощі, уповільнення роботи, проте потім – знову глибоке вивчення. Це єдиний тип темпераменту, якому не варто робити перерву для відпочинку, прийому їжі.

М – дуже відповідально ставиться до виконання завдання, може відволікатися на другорядні деталі, особистісно сприймає матеріал, швидко втомлюється, потребує перерви.

Ці та схожі на них дії дитина зазвичай виробляє ще в дитинстві поступово протягом декількох років. Дорослі (батьки, вчителі) мають допомагати, підказувати.

Якщо розглядати манеру навчання в більш тривалому масштабі, наприклад, протягом тривалого часу (навчального півріччя), то С та Х можуть дозволити собі відволіктись від навчання на тиждень–другий, Ф буде важко наздогнати втрачене, а М це взагалі не можна робити.

Таким чином, діючи по-різному, представники різних типів темпераменту приходять до одного результату. Заради об’єктивності слід зазначити, що існує багато досліджень, які показують, що за рівних умов деяку перевагу в навчанні має С, а Ф показує низькі результати. Але при цьому слід чітко мати на увазі, що навіть якщо зв’язок між успішністю та типом темпераменту є, у реальному житті він маскується іншими, сильнішими зв’язками – успішність залежить насамперед від рівня розвитку мислення та пам’яті, від мотивації, рис характеру, а також від стану здоров’я, психологічного клімату в родині тощо. Усі ці чинники на успішність впливають сильніше, ніж темперамент.

Щодо діяльності професійної, її необхідно поділити на дві групи: 1) звичайні, масові професії; 2) порівняно рідкісні, що потребують психічного та фізичного навантаження.

Звичайні, масові професії не висувають яких-небудь виразних вимог до якостей темпераменту, їх може опанувати та досягти в них майстерності представник будь-якого типу темпераменту. Однак подібність у результатах діяльності більшою, ніж у навчанні, мірою залежить від нюансів процесів роботи, сукупність яких називають стилем діяльності. Слюсарі чотирьох різних типів темпераменту однакової продуктивності праці досягатимуть по-різному. С буде часто переходити від одних видів занять до інших, проте без зосередження надовго на чомусь одному, при цьому ще більш комфортно вести бесіду із співробітниками. Х буде працювати серіями дуже концентрованих та ефективних напорів, між якими потрібні відволікання; можливо, сперше зробить дію неточною, а потім її підкорегує. Ф буде довго виконувати серію однотипних операцій, для нього будь-яке відволікання недопустиме. М буде працювати зосереджено, проте через втомлюваність йому необхідні короткочасні перерви, при цьому він довго буде підготовлювати кожну операцію для того, щоб потім здійснити її швидко та точно. Наприклад, у відношенні прибиральниці: Ф буде поступово мити кожний метр коридору одразу начисто, а Х пройдеться по всьому коридору, а потім ще й повторить це декілька разів. Отже, буде досягнутий однаковий результат за однаковий час, проте різними шляхами.

Відмітимо, у межах однієї професії умови роботи можуть бути різними, людина з будь-яким типом темпераменту з ними впорається, якщо знайде для себе комфортну нішу. Так, професія шофера включає в себе і таксиста (С, Х), і далекобійника (Ф). Професія психолога – проведення навчальних тренінгів (Х), здійснення психотерапевтичних бесід (С, Ф), роботу за комп’ютером із розшифруванням результатів експерименту М.

Щодо роботи вчителя, її успішність, результативність, неуспішність можуть бути однаково поєднані з будь-яким типом темпераменту. Є чимало С, Х, Ф, М серед вчителів успішних. Однак стилі роботи успішних вчителів з різними типами темпераменту різняться між собою.

Щодо іншої групи професій, які потребують великих фізичних навантажень, тут інша закономірність. Назвімо деякі професії та відмітимо зв’язок успішності та неуспішності роботи з типами темпераменту. Наприклад, від льотчика вимагається швидке та точне виконання різних операцій, нерідко в прискореному режимі з пильністю протягом довгого часу. Непогано з цим упорається С, а в інших типів темпераменту виникнуть проблеми.

Робота адміністратора в супермаркеті потребує спілкування з великою кількістю різних людей, у тому числі і в умовах конфліктів. Непогано із цим справляються С та Ф, а Х може допускати зриви та грубість, М буде тяжко переживати кожний конфлікт та не проявляти достатнього напору щодо впливу на співробітників.

У таких випадках застосовується правило професійного відбору: у професії обирають людей із відповідним темпераментом та рекомендують обирати іншу професію людям із темпераментом невідповідним.

Якщо у такі професії потрапить людина із невідповідним типом темпераменту, вона, по-перше, не зможе виробити свій стиль діяльності, а по-друге, якщо навіть намагатиметься, то лише завдяки високим нервово-психічним зусиллям.

Питання для самоконтролю

1. Як ви розумієте положення про змістовні та динамічні особливості індивідуальності? Наведіть приклади змістовних та динамічних проявів індивідуальності.

2. Назвіть особливості динамічних проявів особистості.

3. Назвіть відомі вам теорії темпераменту. Назвіть спільні та відмінні риси цих теорій.

4. Опишіть особливості прояву різних типів темпераменту в обраній вами навчально-професійній діяльності.

5. Напишіть, як, на вашу думку, будуть проводити уроки вчителі з різними типами темпераменту: як вони будуть пояснювати новий матеріал, проводити опитування, реагувати на правильні чи неправильні відповіді тощо. За які динамічні прояви учні будуть вчити та поважати вчителів із різними типами темпераменту та які прояви свого типу вчителям слід під час уроку стримувати.

Література

Основна

1. Загальна психологія: підруч. для студ. вищ. навч. закладів / За заг. ред. акад. С. Д. Максименка. – К.: Форум, 2000. – 543 с.

2. Максименко С. Д. Основи генетичної психології: Навч. посібник. – К.: НПЦ Перспектива, 1998. – 220 с.

3. Основи психології / За заг. ред. О. В. Киричука, В. А. Роменця. – К.: Либідь, 1996. – 632 с.

4. Симонов П. В. Темперамент. Характер. Личность / Симонов П. В., Ершов П. М. – М.: Наука, 1984. – 163 с.

5. Стреляу Я. Роль темперамента в психическом развитии/ Пер. с пол. – М.: Прогресс, 1982. – 231 с.

6. Небылицын В. Д. Темперамент // Психология индивидуальных различий. Тексты / Под ред. Ю. Б. Гиппенрейтер, В. Я. Романова. – М.: Изд-во МГУ, 1982. – С. 153–159.

7. Рубинштейн С. Л. Основы общей психологии. – СПб: Издательство «Питер», 2000. – 712 с.

8. Теплов Б. М. Проблемы индивидуальных различий. – М., 1961. – 536 с.

Додаткова

1. Акимова М. К. Динамические характеристики нервной системы и проблема природных задатков способностей // Вопр. психологии. – 1980. – № 3. – С. 101–108.

2. Ананьев Б. Г. О соотношении способностей и одаренности // Проблема способностей / Под ред. В. Н. Мясищева. – М.: АПН РСФСР, 1962. – С. 19–39.

3. Белоус В. В. Темперамент как инвариант. – Пятигорск, 1997. – 208 с.

4. Гільбух Ю. З. Темперамент і пізнавальні здібності школяра: Діагностика, педагогіка. –К.: ВІПОЛ, 1992.

5. Леонтьев А. Н. Эволюция психики. – М., 1999. – 411 с.

6. Кречмер Э. Строение тела и характер. – М: Педагогика-Пресс, 1995. – С. 219–227.

7. Фрейджер Р. Личность. Теории, упражнения, эксперименты / Пер. с англ. – СПб.: Прайм-ЕВРОЗНАК, 2004. – 608 с.