- •Частина V. Психічна регуляція поведінки і діяльності розділ 18. Емоції і почуття
- •18. 1. Визначення й сутність емоцій
- •18. 2. Функції емоцій
- •18. 3. Теорії емоцій
- •18. 4. Класифікації емоцій
- •18. 5. Основні форми емоційних переживань
- •Розділ 19. Воля
- •19. 1. Визначення й сутність волі
- •19. 2. Функції волі
- •19. 3. Структура вольового акту
- •19. 4. Вольові якості особистості
- •19. 5. Теорії волі
- •19. 6. Порушення вольової регуляції поведінки
- •Розділ 20. Психічні стани
- •20. 1. Загальні уявлення про психічні стани
- •20. 2. Класифікація психічних станів
- •20. 3. Структурно-функціональна організація психічних станів
- •20. 4. Психічні стани і діяльність людини
- •20. 4. 1. Функціональні стани людини
- •20. 4. 2. Характеристики психічних станів, пов’язаних з діяльністю
- •20. 5. Діагностика і регуляція психічних станів
- •20. 5. 1. Методи діагностики психічних станів
- •20. 5. 2. Методи регуляції психічних станів
- •Частина vі. Індивідуально-психологічні особливості людини розділ 21. Спрямованість
- •21. 1. Загальна характеристика спрямованості
- •21. 2. Поняття мотивації в психології
- •21. 3. Потреби
- •21. 4. Мотиви
- •21. 5. Основні форми мотивів
- •Розділ 22. Темперамент
- •22. 1. Поняття темпераменту
- •22. 2. Якості темпераменту
- •22. 3. Типи темпераменту
- •22. 4. Теорії темпераменту
- •22. 5. Проблема відносної цінності різних типів темпераменту
- •22. 6. Співвідношення вродженого і набутого в темпераменті
- •22. 7. Співвідношення темпераменту та характеру
- •22. 8. Прояв темпераменту в реальному житті
- •Розділ 23. Характер
- •23. 1. Поняття про характер
- •23. 2. Теоретичні йемпіричні підходи до дослідження характеру
- •23. 3. Формування характеру
- •Розділ 24. Здібності
- •24. 1. Поняття про здібностітапідходи до їх дослідження
- •24. 2. Розвиток здібностей
- •24. 3. Класифікація здібностей
- •24. 4. Структура здібностей
- •Частина vіі. Прикладні аспекти психології розділ 25. Людина в освітніх системах
- •25. 1. Психологія в педагогічній практиці
- •25. 2. Психологія навчання
- •25. 3. Навчальна діяльність, її структура та форми організації
- •25. 4. Психологія виховання
- •25. 5. Психологія педагогічної діяльності та особистість вчителя
- •25. 5. 1. Загальна характеристика та структура педагогічної діяльності
- •25. 5. 2. Особистість учителя, педагогічні здібності вчителя
- •25. 6. Психологічна служба в галузі освіти
- •25. 6. 1. Проблеми сучасної системи освіти
- •25. 6. 2. Структура та нормативно-правова база психологічної служби в освіті
- •25. 6. 3. Зміст діяльності та основні види роботи практичного психолога в закладах освіти
- •25. 6. 4. Вимоги до практичного психолога закладу освіти
- •Розділ 26. Людина в політиці та економіці
- •26. 1. Людина й економіка
- •26. 2. Людина і політика
- •Розділ 27. Людина і культура
- •27. 1. Психологічний вимір культури
- •27. 1. 1. Культура як соціальний феномен
- •27. 1. 2. Функції культури
- •27. 1. 3. Принципи дослідження феноменів культури в психології
- •27. 1. 4. Становлення етнічної психології
- •27. 2. Етнокультурна варіативність соціалізації
- •27. 2. 1. Соціалізація, інкультурація і культурна трансмісія
- •27. 2. 2. Етнографія і етнопсихологія дитинства
- •27. 2. 3. Порівняльно-культурне вивчення соціалізації
- •27. 3. Універсальні і культурно-специфічні аспекти спілкування
- •27. 3. 1. Залежність комунікації від культурного контексту
- •27. 3. 2. Експресивна поведінка і культура
- •27. 3. 3. Міжкультурні відмінності та стереотипи
- •27. 3. 4. Атрибуція та міжкультурні відмінності
- •27. 4. Етнокультурна варіативність регулювальників соціальної поведінки
- •Розділ 28. Людина в технічних системах
- •28. 1. Особливості становлення інженерної психології
- •28. 1. 1. Основні поняття, цілі і завдання інженерної психології
- •28. 1. 2. Історія розвитку інженерної психології
- •28. 2. Діяльність оператора в системі «людина – машина»
- •28. 2. 1. Класифікація систем «людина – машина»
- •28. 2. 2. Показники ефективності, надійності й безпеки функціонування системи «людина – машина»
- •28. 2. 3. Особливості операторської діяльності в системі «людина – машина» і її основні етапи
- •28. 2. 4. Психологічний зміст діяльності оператора в системі «людина – машина»
- •28. 3. Чинники успішності операторської діяльності
- •28. 3. 1. Загальна характеристика чинників успішності операторської діяльності
- •28. 3. 2. Працездатність, функціональні стани та ефективність діяльності людини-оператора
- •28. 4. Професійна придатність операторів
- •28. 4. 1. Професійний відбір
- •28. 4. 2. Професійне навчання
- •Розділ 29. Людина і здоров’я
- •29. 1. Загальна характеристика поняття здоров’я
- •29. 2. Фізичне, психічне і соціальне здоров’я
- •29. 3. Валеонастановлення
- •29. 4. Питання психосоматики в контексті психології здоров’я
- •Розділ 30. Стать і гендер людини
- •30. 1. Категорія статі та гендеру у психології
- •30. 2. Критерії гендеру
28. 2. 2. Показники ефективності, надійності й безпеки функціонування системи «людина – машина»
Будь-яка СЛМ покликана задовольняти певні потреби людини і суспільства. Для цього вона повинна мати відповідні властивості, які закладаються при проектуванні СЛМ і реалізуються в процесі експлуатації. Властивості СЛМ характеризуються її основними показниками, до яких відносять: швидкодію, надійність, точність діяльності оператора, своєчасність рішення задачі, вірогідність безпечної роботи, ступінь автоматизації, економічний показник.
Швидкодія (час циклу регулювання) визначається часом проходження інформації по замкнутому контуру «людина – машина»:
, (1)
де ti – час затримки (обробки) інформації в i-ї ланці СЛМ; k – число послідовно сполучених ланок СЛМ, до яких можуть бути віднесені як технічні ланки, так і оператори.
Надійність характеризує безпомилковість (правильність) рішення завдань, які стоять перед СЛМ. Оцінюється вона вірогідністю правильного рішення задачі, що, за статистичними даними, визначається відношенням:
, (2)
де mпом і N – відповідно число помилково вирішених і загальне число вирішуваних завдань.
Нині встановлено, що надійність напівавтоматичних систем на 20–30 % залежить від надійності людської ланки. Підраховано: якщо коефіцієнт надійності людини дорівнює 0,3, а техніка – 0,85, то загальний коефіцієнт надійності СЛМ дорівнюватиме 0,25.
Важливою характеристикою діяльності оператора є також точність його роботи. Під точністю роботи оператора слід розуміти міру відхилення певного параметра, вимірюваного, установлюваного або регульованого оператором, від свого істинного, заданого або номінального значення. Кількісно точність роботи оператора оцінюється величиною погрішності, з якою оператор вимірює, установлює або регулює цей параметр:
γ = Iн – Iоп, (3)
де Iн – істинне або номінальне значення параметра; Iоп – фактично вимірюване або регульоване оператором значення цього параметра.
Своєчасність рішення задачі СЛМ оцінюється вірогідністю того, що завдання, яке стоїть перед СЛМ буде вирішено за час, що не перевищує допустимий. Ця вірогідність за статистичними даними оцінюється вираженням:
, (4)
де mнс – число несвоєчасно вирішених завдань СЛМ.
При визначенні величин mпом, і mнс, а отже, і при оцінці вірогідності Рпр і Рсв не має значення, яких причин (неякісної роботи машини або неякісної діяльності оператора) неправильно або несвоєчасно вирішено завдання системою «людина – машина».
Безпека праці людини в СЛМ оцінюється вірогідністю безпечної роботи:
, (4)
де Рвин. – вірогідність виникнення небезпечної або шкідливої для людини виробничої ситуації i-гo типу; Рпом. – вірогідність помилкових дій оператора в i-ї ситуації; n – число можливих ситуацій, що супроводжуються травмами.
Небезпечні і шкідливі ситуації можуть створюватися як технічними причинами (несправність машини, аварійна ситуація, несправність захисних споруд), так і порушеннями правил і заходів безпеки з боку людей.
Міра автоматизації СЛМ характеризує відносну кількість інформації, яка переробляється автоматичними пристроями. Ця величина визначається за формулою:
, (6)
де Ноп – кількість інформації, що переробляється оператором; Нслм – загальна кількість інформації, яка циркулює в системі «людина – машина».
Для кожної СЛМ існує певна оптимальна міра автоматизації, при якій ефективність СЛМ стає максимальною. При цьому чим складніше СЛМ, тим більше втрати ефективності через неправильний вибір міри автоматизації.
Економічний показник характеризує повні витрати на систему «людина – машина». У загальному випадку ці витрати складаються з трьох складових: витрат на створення (виготовлення) системи Сі, витрат на підготовку операторів Соп і експлуатаційних витрат Се. Відносно процесу експлуатації витрати Сі і Соп є, як правило, капітальними. Тоді повні приведені витрати в СЛМ визначаються за формулою:
Wслм = Cе + Eн (Cоп + Cи), (7)
де Ен – нормативний коефіцієнт економічної ефективності капітальних витрат.
Для інтегральної оцінки якості системи «людина – машина», що включає сукупність усіх її основних властивостей, використовують поняття ефективності СЛМ, під якою розуміється міра пристосованості системи до виконання покладених на неї функцій. Ефективність визначається перерахованими вище окремими показниками, причому ці показники з точки зору їх впливу на ефективність можуть бути такими, що її підвищують (надійність, безпека, своєчасність тощо) або знижують (витрати, час рішення задачі та ін.). Ефективність системи уявляється як певна сукупність окремих показників. Найчастіше застосовується адитивна функція:
, (8)
де aj – «вагові» коефіцієнти, сума яких має дорівнювати одиниці; n – число окремих показників, які враховуються.
Величина Еслм набуває значень у межах від нуля до одиниці і є своєрідним «коефіцієнтом корисної дії» для системи «людина – машина».