18.3. Проблеми реформування економіки

Утвердження реальної політичної незалежності неможливе без утворення стабільної високоефективної національної економіки.На економіку України руйнівний вплив мала загальна економічна криза, що охопила СРСР, розпад загальносоюзного економічного комплексу. На момент проголошення незалежності Україна виявилася немічною і деформованою в економічному відношенні. Те, що сталося з економікою України, не має історичних аналогів: з 1990 по 1994 р. валовий національний продукт (ВВП) скоротився на 44 %, обсяг промислової продукції – на 41 %, національний доход – на 54 %. Криза охопила промисловість і сільське господарство. Верховна Рада 12-го скликання за час своєї діяльності змінила чотири уряди, розглянула сім програм виходу із кризи. Але жодна з них реально не була втілена в життя. Основні причини цього полягали в нерішучості й половинчатості програм, у затягуванні формування твердої виконавчої влади, блокуванні рішень уряду консервативною більшістю Верховної Ради та іншому.

За даними Світового банку у другій половині 1993 р. рівень інфляції в Україні був найвищим у світі і перевищував показники світових війн. Ця ситуація потребувала рішучих заходів, які б органічно поєднували невідкладні антикризові дії з реалізацією нової соціально-економічної стратегії. Вони були викладені у Посланні Президента України Л. Кучми до Верховної Ради “Шляхом радикальних економічних реформ” у 1994 р. Реалізація нового соціально-економічного курсу виявила суттєві недоліки запропонованої ліберально-монетаристської моделі реформування.

Ситуація вимагала певного перегляду стратегії 1994 р., її адаптації до змін, доповнення програмою антикризових дій. Вже у квітні 1995 р. У своєму Зверненні до Верховної Ради Президент Українивизнав потребу коригування реформ. Воно передбачало посилення керованості економікою, подолання кризи державної влади, активізацію соціальної політики тощо. У політичних колах пожвавилися дискусії щодо пошуку власної української моделі ринкового трансформування економіки, прагматичного врахування особливостей сучасного розвитку держави.

За роки реформ в економічній сфері відбулися глибокі якісні зрушення, зародилися та набрали силу позитивні тенденції та процеси. Було сформовано основні атрибути національної економіки – фінансову, податкову, митну, банківську та інші системи. Відбувся перелом у реформуванні відносин власності. На початок 2001 р. понад 70% загального обсягу промислової продукції вироблялося на недержавних підприємствах. В аграрному секторі поступово формуються основи для реалізації головної мети земельної реформи – передання землі тим, хто її обробляє (на початок 2001 р. до 6 млн. громадян стали власниками земельних ділянок), і формування в перспективі ринку землі, перетворення її на товар (мета Президента України В. Ющенка).

Суттєві зрушення відбулися у сфері ціноутворення. У 1994 р. ще досить сильним був вплив традицій командної економіки. Дефіцит бюджету автоматично покривався емісією Національного банку. Реалізація нового курсу дала змогу утвердити ринковий механізм ціноутворення. Важливе значення для утвердження нових економічних відносин та зміцнення державності України мала проведена 1996 р. грошова реформа (введення національної валюти – гривні), що сприяла процесові валютної стабілізації.

Після спаду світової фінансової кризи (1997 – 1998 рр.), яка не завдала сильного удару по українській економіці, окреслилося поступове зростання вітчизняних базових економічних показників. Протягом 2004 р. ВВП зріс порівняно з відповідним періодом минулого року на 12%, обсяги промислового виробництва – на 12,5%, виробництво валової сільськогосподарської продукції – на 19,1%. Позитивні зрушення відбулися у зовнішній торгівлі.

Однак ці тенденції та явища не набули сталого характеру. Ситуація залишалась складною, адже наближення вітчизняної економіки до ринку супроводжується такими негативними процесами:

1) збереження та поглиблення структурних деформацій; 2) катострофічний рівень фізичного та морального старіння основних виробничих фондів; 3) неефективне використаня реального економічного потенціалу; 4) низький рівень економічної свободи та високий – економічного ризику; 5) загроза безпеці держави у сфері енергопостачання; 6) «тінізація» та криміналізація економіки; 7) загострення проблем у соціальному секторі.

Помітно дестабілізувало суспільство прогресуюче поглиблення майнової диференціації.

Згадані вище проблеми в економіці, непослідовність і гальмування реформ зумовленф постсоціалістичним синдромом, складнощами перехідного періоду, недостатнім ступенем обґрунтованості економічних реформ, спробами механічного застосування західних моделей без врахування національно-історичних особливостей, невідповідністю правової бази економічним реаліям, жорстким протистоянням між гілками влади, опорам реформам з боку опозиційних сил, недосконалим механізмом соціальних компенсацій; глобальною фінансовою кризою 1997 – 1998 рр. тощо.

Зі зміною влади в Україні в основу діяльності новоствореного уряду (прем’єр-міністр Ю. Тимошенко) було покладено програму «Назустріч людям» (лютий 2005 р.), яка окреслила його базові принципи (віра, справедливість, гармонія, безпека тощо). Перші реформаційні кроки нової влади, довготривалі стратегічні плани.