- •1.1. Підходи до визначення менеджменту. Характеристика процесу управління.
- •1.2. Зміст функцій менеджменту
- •1.3. Основні етапи становлення та розвитку менеджменту як науки
- •1.4. Задачі і принципи менеджменту
- •1.5. Методи менеджменту
- •Лекція 2 Класичні концепції управління
- •2.1. Наукові школи менеджменту
- •2.2. Класична школа у менеджменті (школа адміністративного управління)
- •2.3. Неокласична школа менеджменту (школа людських стосунків)
- •2.4. Кількісна школа в менеджменті
- •Лекція 3 Класичні концепції управління
- •3.1. Порівняльна характеристика японської та американської моделі менеджменту
- •3.2. Сучасні наукові підходи до менеджменту
- •3.3. Теорії та концепції менеджменту
- •3.4. Етапи розвитку управлінської думки
- •Лекція 4 Основи теорії мотивації
- •4.1. Поняття мотивації і її роль у менеджменті. Потреби і інтереси мотивації.
- •4.2. Змістові теорії мотивації
- •4.2.1. Теорія ієрархії потреб А. Маслоу
- •4.2.2. Теорія ЖВЗ К. Алдерфера. Теорія трьох потреб Мак-Клелланда.
- •4.2.3. Двофакторна теорія Ф. Герцберга
- •4.3. Процесуальні теорії мотивації
- •4.3.1. Теорія очікування В. Врума
- •4.3.2. Теорія справедливості Портера-Лоулера
- •Лекція 5 Управлінська праця як вид людської діяльності
- •5.1. Місце менеджера в управлінні організацією. Типи менеджерів.
- •5.2. Ролі менеджера
- •5.3. Професійна характеристика менеджера
- •5.4. Самоменеджмент. Самооцінка лідера.
- •5.5. Тайм-менеджмент
- •5.6. Результативність та ефективність менеджменту
- •Лекція 6 Менеджмент організацій
- •6.1. Поняття організації
- •6.2. Характеристика зовнішнього та внутрішнього середовища організації
- •6.3. Формування організаційної структури: її елементи та вимоги до неї
- •6.4. Місія організації
- •6.4.1. Поняття місії організації
- •6.4.2. Місія як атрибут відкритої системи
- •6.4.3. Розробка місії організації
- •6.5. Життєвий цикл організації
- •Лекція 7 Організаційні структури управління
- •7.1. Класифікація організаційних структур управління
- •7.2. Лінійна структура управління
- •7.3. Функціональна структура управління
- •7.4. Комбіновані структури управління
- •7.5. Адаптивні структури організації управління
- •8.1. Загальна характеристика дивізіональних структур управління
- •8.2. Різновиди дивізіональної структури управління
- •8.3. Удосконалювання форм управління організацією
- •Лекція 9 Інформаційне забезпечення менеджменту
- •9.1. Інформація як ресурс організації
- •9.2. Функції та характерні властивості інформації
- •9.3. Класифікація інформації
- •9.4. Суть та основні принципи організації інформаційно-аналітичного процесу
- •9.5. Автоматизація управлінських процесів
- •Лекція 10 Комунікаційні процеси в менеджменті
- •10.1. Сутність комунікації
- •10.2. Комунікаційний процес, його елементи та етапи
- •10.3. Методи вдосконалення комунікацій
- •Лекція 12 Прийняття управлінських рішень
- •12.1. Класифікація управлінських рішень
- •12.2. Процес вироблення раціонального рішення
- •12.3. Групове ухвалення рішень
- •12.4. Прийняття управлінських рішень на підставі моделювання
- •Лекція 13 Характеристика функціональних менеджментів організації
- •13.1. Стратегічний менеджмент
- •13.1.1 Поняття стратегічного менеджменту
- •13.1.2. Етапи стратегічного планування
- •13.2. Маркетинг-менеджмент (брендинг)
- •13.2.1. Сутність брендингу. Брендинг як процес
- •13.2.3. Управління торговельною маркою на підприємстві
- •13.2.4. Визначення стратегічного напрямку брендингу
- •13.3. Інноваційний менеджмент
- •13.3.1. Зміст інноваційного менеджменту: його мети, задачі, предмет і об'єкт вивчення
- •13.2.2. Класифікація інновацій
- •13.3. Інвестиційний менеджмент
- •13.3.1. Сутність інвестицій
- •13.3.2. Класифікація інвестицій
- •13.3.3. Сутність, мета, завдання і функції інвестиційного менеджменту
- •13.3.4. Управління інвестиційною діяльністю
- •13.4. Операційний менеджмент
- •13.4.1. Функції операційного менеджменту
- •13.4.2. Методи і принципи операційного менеджменту
- •14.1. Кадровий менеджмент
- •14.1.1. Предмет, задачі і зміст кадрового менеджменту
- •14.1.2. Основні напрямки і методи управління кадрами
- •14.1.3. Принципи і механізм управління персоналом
- •14.2. Антикризовий менеджмент
- •14.2.1. Стратегічні цілі і задачі антикризового управління
- •14.2.2. Функціонування підприємства в кризових ситуаціях
- •14.3. Фінансовий менеджмент
- •14.4. Податковий менеджмент
35
Лекція 4 Основи теорії мотивації
Вступ
Мета заняття – систематизоване представлення сутності, змісту та логіки мотивації. Привернути увагу на фактори, які впливають на формування механізму мотиваційного процесу.
4.1. Поняття мотивації і її роль у менеджменті. Потреби і інтереси мотивації.
У поведінці людини можна виділити дві функціонально взаємозалежні сторони: регулятивну і спонукальну. Регулятивна сторона забезпечує гнучкість і стійкість поводження в різних умовах. Поведінка регулюється за допомогою різних психічних проявів, таких як відчуття, сприйняття, увага, мислення, пам'ять, мова, здібності, темперамент, характер, емоції. Спонукальна сторона забезпечує активність і спрямованість поводження. Опис цієї сторони поводження зв'язано з поняттям мотивації.
Поняття мотивації вживається в двох змістах:
−як система факторів, що викликають активність організму і визначають спрямованість поводження людини; до них відносяться потреби, мотиви, наміри, мети, інтереси, прагнення;
−як характеристика процесу, що забезпечує поведінкову активність на визначеному рівні, іншими словами — мотивування.
Розглянемо більш докладно поняття, зв'язані з мотивацією у першому значенні.
Найбільш важливе з них — "потреба".
Потреба — це стан нестачі в чому-небудь. Потреби є у всіх живих істот; вони активізують організм, направляють його на пошук того, що в даний момент необхідно йому. Основними характеристиками потреб є:
−сила; періодичність виникнення;
−способи задоволення;
−предметний зміст.
Мотиваційну сферу людини описує також поняття "мотив" (від лат. movere — надавати руху, штовхати). Мотив – це предмет, засіб задоволення потреби. При одній і тією же потреби мотивами поведінки, що спостерігається, можуть бути різні предмети. Мотиви є тільки в людини. Замічено, що потреба сама по собі не може бути мотивом поводження, так як може породити тільки ненаправлену активність організму. А спрямованість і організованість поводження забезпечуються лише мотивом — предметом цієї потреби. Мотиви, на відміну від потреб, потенційно усвідомлювані.
Мета — це усвідомлюваний результат, на який спрямоване поводження, очікуваний результат діяльності людини.
Потреби, мотиви, цілі — основні складові мотиваційної сфери людини (рис. 4.1).
36
ПОТРЕБИ
Органічні |
|
Матеріальні |
|
Соціальні |
|
Духовні |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Мотиви
(предмети потреб)
Цілі (кінцеві результати вчинених дій)
Рис. 4.1. Мотиваційна сфера людини
Кожна потреба може реалізуватися в багатьох мотивах, а будь-який мотив може задовольнятися різною сукупністю цілей.
Мотиваційну сферу людини характеризують такі параметри:
−розвиненість (характеризує якісну розмаїтість мотиваційних факторів);
−гнучкість (описує рухливість зв'язків між різними рівнями організації мотиваційної сфери – потребами і мотивами, мотивами і цілями, потребами і цілями);
−ієрархічність (характеризує рангову упорядкованість мотиваційної сфери).
Крім того, як побудники людського поводження розглядаються інтереси, бажання і наміри, задачі, оцінка досягнення мети.
Інтерес — це когнитивно-мотиваційний стан пізнавального характеру, зв'язане з одною центральною потребою. Він може бути викликаний, наприклад, різними подіями, будь-яким іншим подразником (слуховим, зоровим і т.д.). Інтересові відповідає особливий вид діяльності — орієнтовно-дослідницька, вищим рівнем якої є наукові і художньо-творчі вишукування. Така діяльність властива тільки людині.
Бажання і наміри — це ситуативно виникаючі суб'єктивні стани, що швидко переміняють один одного, а також відповідають умовам виконання дій, що змінюються.
Задача — це приватний ситуативно-мотиваційний фактор, що виникає в ході виконання спрямованих на досягнення визначеної мети дій.
Оцінка — це мотиваційний фактор, що дозволяє виявити, наскільки повно індивід виконує свої задачі.
У плані впливу створення мотивів можна позначити як мотивування — процес спонукання до діяльності і спілкування для досягнення особистих цілей або цілей організації. Іншими словами, мотивувати — значить створювати потяг або потреба, що спонукують діяти з визначеною метою. Потреба є внутрішнім, а ціль — зовнішнім аспектом мотивації. У цьому випадку під мотивами звичайно розуміють активні рушійні сили, що визначають поводження людини. Мотивувати людини — значить торкнутися його важливі інтереси, створити йому умови для самореалізації в процесі життєдіяльності за таких умов:
−людина повинна усвідомлювати, що таке успіх (реалізація мети). Необхідно разом з ним формулювати цілі, у досягненні яких він особисто зацікавлений;
−людина повинна мати можливість реалізувати себе в праці;
−людина повинна відчувати свою значення.
Синонімом умотивованості в сфері управління може бути прагнення робити працю радісною. Мотивування — це не маніпулювання. Критерієм оптимальної мотивації є прагнення до того, щоб керівництво і співробітники були задоволені. Не існує якогось