32
Нормативний підхід до управління полягає у встановленні нормативів управління за всіма підсистемами менеджменту.
Комплексний підхід до управління виражається у одночасному дослідженні технічних, економічних, екологічних, соціальних, психологічних, організаційних аспектів вирішення проблем або підвищення конкурентоспроможності об’єкту.
Динамічний підхід до управління – будь-який об’єкт, процес, явище знаходиться у динамічному розвитку, причино-наслідових зв’язках та підпорядкованості.
Інтеграційний підхід до управління – дослідження та посилення взаємозв’язків між всіма компонентами системи, життєвого циклу, суб’єктами, рівнями.
Таким чином, процес управління є сума усіх функцій: планування, організації, координації, регулювання, адміністрування, мотивації, контролю, обліку, аналізу й ін.
3.3. Теорії та концепції менеджменту
У1920 р. німецький соціолог М. Вебер розробив теорію "ідеальної бюрократії". Основні елементи побудови організації, що забезпечують швидкість, точність, порядок, визначеність і передбачуваність:
−чіткий поділ праці на базі функціональної спеціалізації;
−жорстко визначена ієрархічна система розподілу влади;
−система правил і норм, що визначають права й обов'язки працівників, їх поведінку в конкретних ситуаціях;
−відсутність особистісного початку у відносинах між співробітниками;
−прийом до організації на основі компетентності і потреб;
−чітка система кар'єри, що забезпечує кваліфікованим працівникам просування по службовим сходам;
−стратегія довічного наймання співробітників.
У80-і роки XX в. американські дослідники Г. Пітере, Р. Уотермен, Р. Паскаль, Э. Атос розробили теорію "7-С".
Відповідно до цієї теорії ефективно функціонувати і розвиватися в сучасних умовах можуть тільки організації, у яких менеджери підтримують у гармонічному стані систему, що складається з семи елементів:
−стратегії;
−структури;
−системи;
−штату;
−стилю;
−кваліфікації;
−розділених цінностей.
Зміна хоча б одного з елементів вимагає відповідної зміни інших.
Концепцію управління по цілям у 50-і роки XX в. запропонував видатний американський теоретик в області управління П. Друкер.
Суть концепції: керування повинне починатися з розробки цілей і тільки потім переходити до формування функцій і системи взаємодії. Кожен керівник повинний мати декілька чітких цілей у рамках покладених на нього обов'язків.
Цілі не тільки доводяться до менеджерів зверху, але і погодяться, обговорюються з ними (до менеджерів нижчого рівня включно). Цілі не є постійними, вони переглядаються в зв'язку зі змінами внутрішніх і зовнішніх умов. Необхідно постійно оцінювати досягнуті результати; при цьому важливо розробити системи показників.
Американський вчений в області лідерства Д. МакГрегор у 60-і роки XX в. розробив теорію "X" і "У". В основі цієї теорії лежать два типи управління, що відбивають погляди на працівників з боку менеджерів:
− теорія "X" — звичайній людині властива уроджена нелюбов до роботи і бажання
33
уникнути неї. Змусити більшості людей працювати можна тільки примусом, за допомогою наказів, контролю і погрози покарання. "Середній" людина намагається не брати на себе відповідальність і бажає, щоб ним керували;
−теорія "У" — люди по природі не пасивні. У залежності від умов праці людина може сприймати роботу як задоволення або як покарання. Людям властиві самоконтроль і почуття відповідальності.
Управління типу "У" більш ефективно.
У1981 р. американський професор У. Оучи на основі вивчення японського досвіду управління розробив теорію "Z".
Вихідним пунктом цієї теорії є положення про те, що людина — основа будь-якої організації і від нього в першу чергу залежить успіх.
Головні ідеї теорії "Z":
−довгострокове наймання кадрів;
−групове прийняття рішень;
−індивідуальна відповідальність;
−ретельна оцінка кадрів і їх помірне кар'єрне просування;
−невизначений, неформальний контроль за допомогою чітких і формалізованих методів;
−неспеціалізована кар'єра;
−усебічна турбота про працівників.
Теорія " Z " вважається продовженням теорії "X" і "У" Д. МакГрегора.
Отформатировано:
украинский
3.4. Етапи розвитку управлінської думки
Науковці виділяють сім етапів розвитку управлінської науки за радянських часів.
I етап (жовтень 1917р. - березень 1921 р.). Розроблено форми й методи державного
централізованого управління виробництвом, обґрунтовано принципи централізованого управління виробництвом, центризму, організаційні методи управління, диктатури та державного регулювання.
II етап (1921-1928). Здійснювалося подальше удосконалення адміністративного управління виробництвом, зроблено спроби застосування так званого госпрозрахунку як основи економічних методів управління, з'явилися трести й синдикати, а також формально вивчалася можливість участі трудящих в управлінні.
III етап (1929-1945) пов'язаний з організацією індустріальної бази суспільного виробництва і присвячувався вдосконаленню структур управління, методів підбору та підготовки кадрів, плануванню й організації виробництва.
IV етап (1946-1965) характеризується пошуком нових форм функціонування і взаємодії державних органів управління, спробою переходу територіальної і територіальногалузевої системи управління, що врешті-решт призвело до поглиблення адміністрування.
V етап (1965-1975). Здійснено спробу господарської реформи шляхом посилення ролі економічних методів управління. Цей етап підтвердив неефективність економічних реформ у рамках адміністративно-командної системи.
VI етап (1975-1985) характеризується все глибшим усвідомленням неможливості реформування адміністративно-командної системи. Він підтвердив необхідність радикальної зміни економічних відносин і корінних економічних реформ, проведення яких слід віднести до VII етапу.
В свою чергу, VII етап можна поділити на п'ять підетапів, започаткованих у 1985 р.: 1-й підетап — робота підприємств за першою моделлю господарського розрахунку,
побудованою за нормативним розподілом прибутку.
2-й підетап — застосування другої моделі господарського розрахунку, побудованої за нормативним розподілом доходу, розвиток орендних відносин.
Отформатировано:
украинский
34
3-й підетап — впровадження прогресивних форм організації праці, посилення кооперативного руху, збільшення економічної свободи.
4-й підетап — впровадження територіального госпрозрахунку на всіх рівнях управління. 5-й підетап — початок ринкових реформ. Реалізація цього підетапу здійснюється вже в
умовах розвитку незалежної національної економіки України.
Управління господарським механізмом і суспільним виробництвом являє собою сукупність методів, форм ведення господарства, взаємопов'язаних та планомірно діючих структур, що забезпечують найбільш ефективний розвиток усього народногосподарського комплексу України, який сьогодні повинен об'єднувати державні та приватні формування.
Підсумок
Викладені теорії та концепції менеджменту дозволяють зробити висновок, що особливостями сучасного менеджменту є соціологізація, гуманізація, психологізація, етика та культура.
Розглянуті наукові підходи до управління в комплексі їх застосування дозволяють бачити менеджмент як систему, її унікальність з точки зору технології менеджменту, яка відображає індивідуальні особливості менеджера. Наукові підходи – це результат інтелектуального розподілу праці.
Також розглянута порівняльна характеристика японської та американської моделі менеджменту, їх принципові відмінності та нова парадигма управління. В якості підсумку, розкриті основні етапи розвитку управлінської думки.
Контрольні питання та завдання
1.Розгляньте особливості і характерні риси школи М. Вебера, яка базується на системноситуаційному підході до розв’язання господарських проблем.
2.Сформулюйте основні відмінні характеристики теорій менеджменту.
3.Розкрийте сутність відтворювального підходу до управління.
4.Покажіть як використовується динамічний підхід до управління.
5.Яку роль відіграє поведінковий підхід до управління.
6.Як пов’язані функціональний і процесний підходи до управління? В чому їх різниця?
7.В чому полягає сутність нормативного підходу до управління та як від відображається в директивному й інтеграційному підходах?
8.У чому полягають головні відмінності між японською та американською моделлю менеджменту. Яки з цих рис властиві вітчизняному менеджменту.
9.Розкрийте ключові положення сучасної системи поглядів на менеджмент.
10.Охарактеризуйте основні етапи розвитку управлінської думки.