Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
KL2471.pdf
Скачиваний:
136
Добавлен:
10.02.2016
Размер:
12.32 Mб
Скачать

77

Лекція 8 Організаційні структури управління (продовження)

Вступ

Продовжується розгляд організаційних структур управління, зокрема розглядаються наступні різновиди:

дивізіонільні структури управління;

удосконалювання форм управління організацією.

8.1. Загальна характеристика дивізіональних структур управління

Ще одним різновидом бюрократичного типу є структура, що у зарубіжній літературі одержала назву дивізіональної. Формування цього виду структур за рубежем пов'язано з процесами «розукрупнення» гігантських корпорацій у 60-ті роки. Прагнучи підвищити гнучкість і пристосування до змін у зовнішньому середовищі, найбільші компанії почали виділяти зі свого складу виробничі відділення з наданням їм визначеної самостійності у здійсненні оперативного керування. При цьому всі найважливіші загально корпоративні функції керування залишалися у віданні центрального апарату керування, що розробляв стратегію розвитку організації в цілому, вирішував проблеми інвестування, наукових досліджень і розробок і т.п.

У СРСР введення цього типу структури керування сполучалося з формуванням об'єднань. У їх склад включалися різні підприємства й організації, що почасти зберегли свою самостійність. Керування об'єднаннями будувалося виходячи з передумови органічного взаємозв'язку їх складових частин, що реалізують загальну мету. Однак мало місце істотне розходження у рівнях централізації: поряд з об'єднаннями, в яких управління було цілком централізоване і здійснювалося апаратом головного підприємства (чи спеціально створеним органом), практикувалися і децентралізовані структури, особливо там, де підприємства зберігали свою господарську та юридичну самостійність.

Ключовими фігурами в керуванні організаціями з дивізійною структурою стають не керівники функціональних підсистем, а керуючі виробничими відділеннями. Структурування організації за відділами відбувається, як правило, по одному з трьох критеріїв: за видами продукції, що випускається, чи наданих послуг (продуктова спеціалізація), за орієнтацією на ті чи інші групи споживачів (споживча спеціалізація). Такий підхід забезпечує більш тісний зв'язок зі споживачами і ринком, істотно прискорюючи реакцію організації на зміни, що відбуваються у зовнішнім середовищі (див.

рис. 8.1).

78

Рис. 8.1 Дивізійна структура управління з продуктовою спеціалізацією відділень

Світова практика показала: із впровадженням дивізійних принципів структура керування організацією (та її філіали) у своїй основі залишається лінійно-функціональною, але одночасно посилюється її ієрархічність, тобто управлінська вертикаль. У результаті істотно зменшується навантаження на верхній ешелон керування, що зосереджується на стратегічному менеджменті організації в цілому. Водночас окремі організації, що знаходять оперативно-господарську самостійність, починають працювати як «центри прибутку», що активно використовують надану їм волю для підвищення ефективності своєї діяльності.

І все-таки в цілому структура керування виявляється ускладненою, насамперед за рахунок проміжних (середніх) рівнів менеджменту, створених для координації роботи різних відділень. Дублювання функцій керування на різних рівнях призвело до росту витрат на утримання управлінського апарату.

8.2. Різновиди дивізіональної структури управління

Продуктовий тип передбачає створення в структурі фірми самостійних господарських підрозділів — виробничих відділень, орієнтованих на виробництво та збут конкретних видів продуктів однієї групи або ж одного продукту. При цьому передбачається спеціалізація виробничих відділень в головній компанії за окремими видами або групами продуктів і надання їм повноважень управління виробничими та збутовими дочірніми компаніями, розташованими у своїй країні та за кордоном.

Перевагами продуктових організаційних структур управління є:

створення логічних і дієвих засобів децентралізації влади;

чітка система підзвітності менеджерів підрозділів за прибутки (збитки);

здатність швидко реагувати на зміну умов конкурентів, технології попиту;

поліпшення координації робіт;

наявність можливостей для підготовки менеджерів стратегічного рівня.

79

До недоліків продуктових організаційних структур управління можна віднести:

дублювання функцій на рівні корпорації підрозділу;

збільшення витрат на утримання персоналу;

проблематичність встановлення оптимального рівня децентралізації;

автономія підрозділів може блокувати досягнення вигод стратегічного поєднання;

наявність випадків надмірної конкуренції між підрозділами за ресурси та увагу

корпорації.

Холдингова використовується в дуже великих і диверсифікованих фірмах. Відділення мають практично необмежену свободу діяльності і власну назву. Але вони фінансове залежать від центру, так як контрольний пакет акцій належить головній фірмі.

При використанні регіонального типу організаційної структури передбачається,

що відповідальність за всю діяльність компанії на внутрішньому і зовнішньому ринках розподіляється між самостійними регіональними підрозділами (див. рис. 8.2). Ці підрозділи за змістом і характером діяльності можуть бути як виробничі відділення і центри прибутку, а можуть організовуватися у формі дочірніх компаній і бути центрами прибутку та центрами відповідальності.

Рис. 8.2. Регіональний тип організаційної структури управління виробництвом

Переваги регіональних організаційних структур управління є:

створення можливостей пристосування стратегії до потреб кожного ринку;

перенесення відповідальності за прибутки на нижчі рівні управління;

поліпшення функціональної координації всередині цільового ринку;

наявність можливостей для підготовки менеджерів стратегічного рівня. Недоліками регіональних організаційних структур управління є:

проблематичність підтримки загального іміджу в умовах достатньої стратегічної свободи;

збільшення кількості рівнів управління;

можливість дублювання функцій на стратегічному і місцевому рівнях;

80

проблематичність формування політики одноманітності;

труднощі координації діяльності продукту в країні.

8.3. Удосконалювання форм управління організацією

Організацію можна розглядати як об’єкт змін з метою підвищення ефективності її функціонування. Виділяють наступні головні форми змін в організації:

-зменшення масштабів діяльності, тобто усе негативне, згладжування організаційної структури, зменшення кількості менеджерів з збільшенням відповідальності, гнучкі системи мотивації, багатофункціональність, робота в команді, гнучкі графіки роботи;

-введення нових технологій виробництва і управління;

-реінженірінг – оптимізація будь-якого процесу (технологічного, виробничого, системи мотивації, систему збуту, тощо);

-реструктуризація – напрямок на ріст ефективності виробництва, підвищення конкурентоспроможності і інвестиційної привабливості організації, удосконалювання організаційної структури і функцій управління організації, зниження витрат, створення інформаційних систем і електронного документообігу;

-зміна корпоративної культури – виховання нових цінностей, норм поведінки, удосконалювання роботи з ринком, конвертованість обліку.

Підсумок

Структурна побудова управління організацією є передумовою виконання управлінських рішень, оскільки за відсутністю виконавців рішення втрачають сенс. Структурна побудова об’єкта управління (організації, виробництва) передує процесній, а при організуванні суб’єкта управління, навпаки, процесний аспект визначає його структуру.

Структурну побудову управління організацією можна порівняти зі скелетом підприємства. Вона формується з ієрархічних рівнів та компетентних виконавчих органів, які функціонують відповідно до змісту виробничої діяльності організації та управлінських рішень.

Таким чином, організація цілеспрямованого функціонування виробничогосподарської системи, визначення її складових частин та порядок їх взаємодій, розкривають таку функцію менеджменту як – організування.

Контрольні питання та завдання

1.У чому полягає загальна характеристика дивізіональних структур управління.

2.Охарактеризуйте різновиди дивізіональних структури управління.

3.Охарактеризуйте основні форм змін в організації. В яких ситуаціях застосовується та чи інша форма змін?

4.Визначте основні чинники, які впливають на ефективність впровадження організаційних змін.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]