- •1.1. Підходи до визначення менеджменту. Характеристика процесу управління.
- •1.2. Зміст функцій менеджменту
- •1.3. Основні етапи становлення та розвитку менеджменту як науки
- •1.4. Задачі і принципи менеджменту
- •1.5. Методи менеджменту
- •Лекція 2 Класичні концепції управління
- •2.1. Наукові школи менеджменту
- •2.2. Класична школа у менеджменті (школа адміністративного управління)
- •2.3. Неокласична школа менеджменту (школа людських стосунків)
- •2.4. Кількісна школа в менеджменті
- •Лекція 3 Класичні концепції управління
- •3.1. Порівняльна характеристика японської та американської моделі менеджменту
- •3.2. Сучасні наукові підходи до менеджменту
- •3.3. Теорії та концепції менеджменту
- •3.4. Етапи розвитку управлінської думки
- •Лекція 4 Основи теорії мотивації
- •4.1. Поняття мотивації і її роль у менеджменті. Потреби і інтереси мотивації.
- •4.2. Змістові теорії мотивації
- •4.2.1. Теорія ієрархії потреб А. Маслоу
- •4.2.2. Теорія ЖВЗ К. Алдерфера. Теорія трьох потреб Мак-Клелланда.
- •4.2.3. Двофакторна теорія Ф. Герцберга
- •4.3. Процесуальні теорії мотивації
- •4.3.1. Теорія очікування В. Врума
- •4.3.2. Теорія справедливості Портера-Лоулера
- •Лекція 5 Управлінська праця як вид людської діяльності
- •5.1. Місце менеджера в управлінні організацією. Типи менеджерів.
- •5.2. Ролі менеджера
- •5.3. Професійна характеристика менеджера
- •5.4. Самоменеджмент. Самооцінка лідера.
- •5.5. Тайм-менеджмент
- •5.6. Результативність та ефективність менеджменту
- •Лекція 6 Менеджмент організацій
- •6.1. Поняття організації
- •6.2. Характеристика зовнішнього та внутрішнього середовища організації
- •6.3. Формування організаційної структури: її елементи та вимоги до неї
- •6.4. Місія організації
- •6.4.1. Поняття місії організації
- •6.4.2. Місія як атрибут відкритої системи
- •6.4.3. Розробка місії організації
- •6.5. Життєвий цикл організації
- •Лекція 7 Організаційні структури управління
- •7.1. Класифікація організаційних структур управління
- •7.2. Лінійна структура управління
- •7.3. Функціональна структура управління
- •7.4. Комбіновані структури управління
- •7.5. Адаптивні структури організації управління
- •8.1. Загальна характеристика дивізіональних структур управління
- •8.2. Різновиди дивізіональної структури управління
- •8.3. Удосконалювання форм управління організацією
- •Лекція 9 Інформаційне забезпечення менеджменту
- •9.1. Інформація як ресурс організації
- •9.2. Функції та характерні властивості інформації
- •9.3. Класифікація інформації
- •9.4. Суть та основні принципи організації інформаційно-аналітичного процесу
- •9.5. Автоматизація управлінських процесів
- •Лекція 10 Комунікаційні процеси в менеджменті
- •10.1. Сутність комунікації
- •10.2. Комунікаційний процес, його елементи та етапи
- •10.3. Методи вдосконалення комунікацій
- •Лекція 12 Прийняття управлінських рішень
- •12.1. Класифікація управлінських рішень
- •12.2. Процес вироблення раціонального рішення
- •12.3. Групове ухвалення рішень
- •12.4. Прийняття управлінських рішень на підставі моделювання
- •Лекція 13 Характеристика функціональних менеджментів організації
- •13.1. Стратегічний менеджмент
- •13.1.1 Поняття стратегічного менеджменту
- •13.1.2. Етапи стратегічного планування
- •13.2. Маркетинг-менеджмент (брендинг)
- •13.2.1. Сутність брендингу. Брендинг як процес
- •13.2.3. Управління торговельною маркою на підприємстві
- •13.2.4. Визначення стратегічного напрямку брендингу
- •13.3. Інноваційний менеджмент
- •13.3.1. Зміст інноваційного менеджменту: його мети, задачі, предмет і об'єкт вивчення
- •13.2.2. Класифікація інновацій
- •13.3. Інвестиційний менеджмент
- •13.3.1. Сутність інвестицій
- •13.3.2. Класифікація інвестицій
- •13.3.3. Сутність, мета, завдання і функції інвестиційного менеджменту
- •13.3.4. Управління інвестиційною діяльністю
- •13.4. Операційний менеджмент
- •13.4.1. Функції операційного менеджменту
- •13.4.2. Методи і принципи операційного менеджменту
- •14.1. Кадровий менеджмент
- •14.1.1. Предмет, задачі і зміст кадрового менеджменту
- •14.1.2. Основні напрямки і методи управління кадрами
- •14.1.3. Принципи і механізм управління персоналом
- •14.2. Антикризовий менеджмент
- •14.2.1. Стратегічні цілі і задачі антикризового управління
- •14.2.2. Функціонування підприємства в кризових ситуаціях
- •14.3. Фінансовий менеджмент
- •14.4. Податковий менеджмент
99
те, яке надіслав відправник. Основні причини проблем, що виникають у комунікаційному процесі, наведено на рис. 10.3.
Рис. 10.3. Комунікаційні проблеми
Уникнути проблем, зумовлених спотворенням, непроходженням повного обсягу інформації можливо завдяки усвідомленню сутності комунікаційних процесів і умілого використання його елементів, для чого необхідно знати види комунікацій.
10.3. Методи вдосконалення комунікацій
Комунікаційні процеси охоплюють різноманітні елементи, напрями здійснення, відносини та стани їх учасників, їх ефективність підвищує оволодіння відповідними методами вдосконалення комунікацій. До них відносяться усунення: міжособистісних бар'єрів, зумовлених сприйняттям інформації; семантичних бар'єрів; невербальних перепон; неякісних зворотних зв'язків; невміння слухати й передавати інформацію.
Бар'єри, зумовлені сприйняттям інформації. Виникають внаслідок конфлікту між сферами компетенції та базами суджень відправника й одержувача інформації. Учасники комунікаційного процесу щодо кожної проблеми можуть мати різні погляди, які ґрунтуються на загальній поінформованості про ситуацію, життєвому професійному досвіді. Інформація може сприйматися вибірково внаслідок різних інтересів, потреб, емоційного стану людей і стану навколишнього середовища. У результаті закодовану відправником ідею деформують, усвідомлюють частково. Для того щоб за таких обставин комунікаційний процес відбувся успішно, необхідно подати інформацію у формі, яка викликатиме позитивні емоції й інтерес.
Одержувач може по-своєму інтерпретувати отриману інформацію. Щоб усунути цей бар'єр, до передавання інформації слід з'ясувати і скоригувати позицію (установку) одержувача. Часто такий бар'єр створює відмінність соціальних установок учасників комунікаційного процесу, тобто перенесення на процес комунікації попередньої негативної чи позитивної установки (ставлення до людини), яка загрожує зашкодити успішному комунікаційному процесові. Для формування позитивних соціальних установок у взаємовідносинах, особливо між керівником і підлеглими, необхідно формувати позитивний клімат, який тримався б на відкритості й довірі.
Семантичні бар'єри. Зумовлені різним розумінням символів (слів і значень), якими обмінюються відправник і одержувач інформації. Для їх усунення співробітникам необхідно уникати вузькопрофесійного жаргону, набувати культури мовлення.
Невербальні перепони. Виникають внаслідок неправильного трактування учасниками комунікаційного процесу виразу очей, міміки, жестів, інтонації, модуляції голосу та ін. Тому необхідно вміти «читати» людей за їхніми невербальними сигналами. Часто цей процес утруднюють національно-культурні особливості трактування невербальних символів.
100
Неякісні зворотні зв'язки. Свідченням їх є емоційна загерметизованість суб'єктів комунікаційного процесу, що ускладнює процес комунікаційної взаємодії. Забезпечення зворотного зв'язку дає змогу зорієнтуватися, наскільки одержувач інформації зрозумів її відправника.
Зворотного зв'язку досягають, задаючи запитання, відповіді на які дають змогу з'ясувати ступінь розуміння одержувачем отриманої інформації. Можна також спонукати людину, якій послана інформація, повторити її. Про наявність чи відсутність зворотного зв'язку свідчить реакція отримувала послання (вираз обличчя, тон розмови, поза, жести). Однією з форм його є результати виконання завдання. Ефективним способом встановлення зворотного зв'язку є практика відкритих дверей — встановлення певних днів і годин, у які підлеглі можуть прийти до керівників і обговорити з ними будь-які питання.
Невміння слухати й передавати інформацію. Проявляється воно у нездатності адекватно сприймати факти, повідомлені у процесі комунікації, і почуття, які володіють учасниками комунікаційного процесу. Це ускладнює розуміння ситуації, породжує сумніви у відправника послання щодо уважного ставлення до повідомлення, а інколи і поваги до себе.
Ефективність міжособистісних комунікацій поліпшує застосування певних технічних прийомів:
−уточнення власних ідей перед передаванням повідомлення;
−стеження за мовою, позами, жестами, інтонацією, які під час передавання повідомлення повинні випромінювати відкритість, повагу до особистості одержувача повідомлення, розуміння його проблем;
−використання точних слів, які унеможливлюють нечітке розуміння послання одержувачем;
−обов'язкове встановлення зворотного зв'язку.
Знання перешкод, які утруднюють комунікації, дає змогу їх подолати повністю або частково.
Підвищення ефективності інформаційного обліку. Ефективність комунікацій поліпшують: регулювання інформаційних потоків, цілеспрямовані управлінські дії, побудова систем зворотного зв'язку та систем збору пропозицій, видання інформаційних бюлетенів, застосування сучасних інформаційних технологій.
Регулювання інформаційних потоків. На всіх рівнях управління необхідно чітко знати сформульовані кількісно і якісно інформаційні потреби керівників та фахівців.
Цілеспрямовані управлінські дії. Вдосконаленню комунікаційних процесів сприяють зустрічі з колективом, на яких обговорюються вдосконалення інформаційного обміну, регулярні оперативні наради.
Побудова систем зворотного зв'язку та збору пропозицій. Систему зворотного зв'язку утворюють відрядження працівників центрального апарату у територіальне віддалені структурні підрозділи організації; опитування працівників, які мають на меті з'ясувати, наскільки зрозуміло доводять до працівників цілі їх діяльності, які проблеми існують і які, ймовірно, можуть виникнути, наскільки вони забезпечені необхідною для роботи інформацією, чи відкриті їх керівники для пропозицій тощо.
Для полегшення руху інформації знизу вверх розробляють також системи збору пропозицій, які дають змогу кожному працівнику генерувати ідеї стосовно діяльності організації. З цією метою використовують спеціальні скриньки для пропозицій, однак це не гарантує впевненості, що вони розглянуті. Необхідно, щоб усі в організації знали, що автори пропозицій, які принесли реальну користь, будуть відповідно простимульовані.
Нерідко практикують «гарячі телефонні лінії», якими можуть скористатися працівники, ставлячи запитання або вносячи пропозиції. Організація може видавати бюлетень із запитаннями й відповідями на них керівників.
Удосконаленню зворотного зв'язку сприяє робота групи керівників і рядових працівників, які обговорюють питання, що становлять взаємний інтерес (наприклад, гуртки
101
якості).
Видання інформаційних бюлетенів. У щомісячних бюлетенях розміщують статті з оглядами пропозицій щодо управління організацією, охорони праці й здоров'я працівників, оцінювання і стимулювання праці, випуску нової продукції чи надання нового виду послуг, відповіді на запитання працівників тощо.
Застосування сучасних інформаційних технологій. Досягнення у сфері інформаційних технологій динамізують і прагматизують обмін інформацією в організаціях. Створення інтранет-мереж (внутрішніх) дає змогу через електронну пошту посилати письмові повідомлення будь-якому працівникові в організації. Це знижує потребу в телефонному зв’язку. За допомогою сучасної комп'ютерної техніки в системі телекомунікаційних мереж можна проводити відеоконференції, обговорювати проблеми в режимі візуального контакту.
У межах кожної системи управління необхідно обирати такі методи вдосконалення комунікацій, які відповідатимуть культурі організації, її технічному потенціалу, ступеню важливості завдань на певному етапі розвитку. Постійна модифікація комунікаційних зв'язків необхідна для зміцнення взаєморозуміння між працівниками організації і формування її позитивного іміджу в навколишньому середовищі.
Підсумок Обмін інформацією в менеджменті здійснюють шляхом комунікаційних процесів,
внаслідок яких керівники одержують необхідну для прийняття ефективних рішень інформацію і доводять рішення до підлеглих теж у формі інформації. На ефективність інформаційно-комунікаційних процесів в організаціях впливають численні об'єктивні і суб’єктивні чинники. Для усунення їх негативної дії використовують різноманітні способи, які дають змогу підвищити ефективність інформаційного обміну й міжособистісних та організаційних комунікацій в організації.
Комунікація дозволяє координувати діяльність як в середині організації, так і відбудовувати зовнішні контакти.
Ефективно працюючи керівники – це ті, що ефективні у комунікаціях. Вони уявляють суть комунікаційного процесу, володіють добро розвиненим вмінням усного та письмово спілкування та розуміють, як середа впливає на обмін інформацією.
Контрольні питання та завдання
1.З'ясуйте сутність поняття «комунікація в менеджменті». Які види комунікацій існують в організаціях?
2.Охарактеризуйте площини (рівні) комунікації між людьми.
3.Наведіть загальну схему (модель) комунікаційного процесу і види комунікаційних мереж.
4.Визначте проблеми, які можуть виникнути в комунікаційному процесі.
5.Якими станами «Я» визначається поведінка людини?
6.За яким критерієм визначають основні форми трансакцій? Охарактеризуйте основні методи вдосконалення трансакцій.
7.Як впливають обсяги інформації на ефективність менеджменту?
8.У чому полягають переваги зворотного зв'язку під час комунікації?
9.У чому полягає управління конфліктами в організації? Охарактеризуйте види та рівні конфліктів в організації.
10.Спробуйте довести як вирішення питань ефективності комунікації пов’язане з рішенням проблем мотивації на прикладі компанії з високим рівнем організаційної культури.
11.Опишіть один з типів конфлікту в студентський групі: на передодні екзаменаційної сесії; модульного контролю; підсумкового контролю базових знань з курсу; організації спільного відпочинку підчас зимових канікул, тощо.