111

Лекція 13 Характеристика функціональних менеджментів організації

Вступ

Мета – довести об’єктивність умов появи функціональних менеджментів як результат розвитку кожної функції менеджменту і набуття ними якісно нових рис і особливостей.

Викладання матеріалу поділено на дві частині. В першій частині розкрити загальні положення стратегічного, інноваційного, інвестиційного, операційного та маркетингменеджменту.

13.1. Стратегічний менеджмент

13.1.1 Поняття стратегічного менеджменту

Стратегічний менеджмент розглядає велике коло питань, зв'язаних із проблемами управління компанією на стратегічному рівні.

Уменеджмент поняття стратегії прийшло з військової сфери. Спочатку воно означало проведення в життя визначеної політики і використання для цього всіх можливих засобів. З погляду менеджменту ця орієнтація на рішення довгострокових задач, розробку довгострокових планів, і під стратегією розумілося в основному управління ресурсами і великими масами товарів. Із середини 70-х років збільшується тиск конкуренції, і фірми поступово відходять від проблем управління великими масами товарів, а стратегія компаній розпадається на кілька видів.

У80-і роки світова економіка вступила в епоху надлишкової пропозиції, і це певним чином уплинуло на стратегічний менеджмент. Однієї з головних особливостей товарів була їхня новизна, відмінність від товарів конкурентів. Однак знаходити такі відмінності окремим фірмам ставало усе складніше, тому що в цілому виробу були схожі.

На стратегічний менеджмент також вплинув і повернення до традиційних якостей підприємців. Ці люди повинні бути здатні правильно визначати потреби на мікроринках, ставити і вирішувати ділові задачі, виявляти рішучість і енергію в рішенні цих задач і вміти діяти в умовах твердої економії ресурсів. Таким чином, виникла потреба поєднувати практику з досвідом, аналітичні методи заміняти більш ефективними, застосовними до конкретних ситуацій. У цих умовах проблеми управління підприємствами здобувають зовсім інший характер, виявляється стратегія, спрямована на створення конкурентних переваг, а загальна стратегія розпадається на кілька видів: портфельну, ділову, функціональну. З'являється і кілька рівнів управління цими видами стратегії.

Стратегічне управління можна визначити як таке управління організацією, що спирається на людський потенціал як основу організації, орієнтує виробничу діяльність на запити споживачів, здійснює гнучке регулювання, своєчасні зміни в організації, що відповідають викличу з боку оточення і що дозволяють домагатися конкурентних переваг, що в сукупності дозволяє організації виживати і досягати своєї мети в довгостроковій перспективі.

Портфельна стратегія - вищий рівень стратегії. Поняття портфеля стосовно до менеджменту означає портфель цінних паперів, що належать групі компаній - корпорації, концернові, конгломератові. Управління портфельною стратегією - це управління всіма підприємствами й організаціями, що входять вкорпорацію, за допомогою цінних паперів.

У80-і роки необхідність ефективної конкуренції стає усе більш очевидної, і центр уваги стратегічного управління переміщається з портфеля на рівень підприємств. З'являється ділова стратегія, тобто стратегія на рівні окремих фірм, що входять у корпорацію або холдинг. Головна задача ділової стратегії - забезпечити своїй фірмі довгострокову конкурентну перевагу, що дозволить їй досягти поставленого цілей і

112

високого рівня рентабельності.

Функціональна стратегія - це стратегія на рівні окремих підрозділів фірми. Функціональна стратегія повинна бути цілком визначена діловою стратегією усієї фірми і йти в одному руслі з нею. Це орієнтація того або іншого підрозділу відповідно до його діяльності. Якщо міняється функціональна стратегія, то необхідно піддати ревізії всі те, що робиться на рівні відділів.

13.1.2. Етапи стратегічного планування

Стратегічне планування - це набір дій і рішень, що починаються керівництвом фірми, з метою розробки функціональних стратегій і надання допомоги фірмі в рішенні задач її розвитку

Стратегічне планування являє собою, по-перше, процес моделювання майбутнього, стосовно до якого повинні бути визначені цілі і сформульована концепція довгострокового розвитку.

По-друге, управлінський процес створення і підтримки стратегічної відповідності між цілями фірми, її потенційними можливостями і шансами на перспективу.

Нарешті, по-третє, стратегічне планування - це адаптивний процес, у результаті якого відбуваються:

а) регулярні (щорічні) коректування рішень, оформлених у виді планів; б) перегляд системи заходів для виконання цих планів на основі безперервного контролю й

оцінки змін, що відбуваються, у діяльне фірми.

Стратегічне планування характеризується наступними особливостями:

• передбачає різноманіття видів планової діяльності фірми: система стратегічного планування узагальнює довгострокове, середньострокове, короткострокове, поточне планування, а також маркетинговий і функціональні плани фірми;

•є багатоетапним, послідовним і рівнобіжним процесом, охоплює безліч рішень, і насамперед такі, як:

а) розподіл ресурсів; б) адаптація до зовнішнього середовища, внутрішній координації;

в) організаційне довгострокове передбачення;

•є основою для будь-якого іншого виду планування;

•передбачає перспективний напрямок розвитку фірми;

•визначає основні види діяльності;

•передбачає єдину систему маркетингової, проектної, виробничої і фінансової діяльності;

•для кожного підрозділу фірми встановлює цілі, погоджені з загальною стратегією розвитку фірми;

•чітко координують зусилля, що підіймаються фірмою;

•установлює показники діяльності для наступного контролю;

•визначає задачі і політику фірми;

•створює основу для розподілу обмежених економічних ресурсів фірми;

•передбачає альтернативні дії фірми на довгостроковий період;

•містить системний підхід до оцінки сильних і слабких сторін діяльності фірми;

•процес стратегічного планування обумовлений результатами вивчення зовнішнього і внутрішнього середовища господарювання;

•передбачає розробку процедур і операції, необхідних для досягнення майбутнього;

•є функцією напрямку, а не часу, тому що зосереджено на цілях фірми, а не на даному періоді часу;

•містить сукупність глобальних ідей розвитку фірми.

Процес стратегічного планування являє собою замкнутий цикл із прямій (від розробки стратегії визначенню оперативних цілей до реалізації і контролю) і зворотної (від