27. Закріплення прав людини в американській Декларації незалежності .

Цей документ, що являє собою по суті Білль про права, зробив найсерйозніший вплив на конституційну творчість незалежних штатів. У ньому містилися розділи, спеціально присвячені правам і свободам громадян.Могутнім імпульсом конституційного закріплення прав і свобод, початок якому поклала Віргінська декларація, стала прийнята 4 липня 1776 р. на II конституційному конгресі Декларація незалежності (І Конституційний конгрес 5 вересня 1774 р. створив загальний представницький орган для всіх колоній).Автором проекту Декларації був 33-х літній Томас Джефферсон — родоначальник демократичної ідейно-політичної традиції в США. Створюючи порівняно невеличкий за своїм обсягом документ, Т. Джефферсон спирався як на теорії американських і європейських просвітителів, так і на революційний досвід населення англійських колоній. Не всі свої демократичні перетворення йому вдалося втілити. Відомо, наприклад, що стаття, яка засуджує рабство, була видалена з проекту на наполегливу вимогу Південної Кароліни і Джорджії. Проте створена ним політична теорія Декларації має явно виражений демократичний і революційний характер.Декларація незалежності складається з преамбули, чотирьох частин, переліку «самоочевидних істин», списку викладів англійського короля і заключної частини, в якій сказано, що «сполучені колонії відтепер є і по праву повинні бути вільними і незалежними державами». Самий акт оголошення колишніх британських колоній незалежними суверенними державами (створення США як єдиної федеративної республіки відбудеться в момент вступу в силу конституції 1787 р.) був подією виняткової важливості не лише для самих американців, але й для зовнішнього світу. Проте не менше значення мали і положення Декларації, у яких говорилося про людей, суспільство і державу.Друга частина Декларації починається просто й урочисто: «Ми вважаємо самоочевидними такі істини: усі люди створені рівними і наділені Творцем певними невід’ємними правами, серед яких — право на життя, свободу і прагнення до щастя».Насамперед варто зазначити, що принцип рівності поширювався аж ніяк не на всіх людей, а лише на білих чоловіків. Всі раби за своїм становищем були не суб’єктами цивільних прав, а об’єктами цивільних правовідносин — купівлі, продажу й обміну. Принцип рівності не поширювався також на корінних жителів Америки — індійців, які хоча й не були рабами, але цілком виключалися з політичної спільноти. Жінки не мали політичної правоздатності, їхня цивільна правоздатність була обмежена.Цей перелік виглядає досить скромно в порівнянні з Віргінською декларацією прав. У Декларації незалежності немає згадки про виборчі права, процесуальні гарантії правосуддя, свободу преси, свободу віросповідань. Але немає в ній і згадки про право приватної власності. Хоча це зовсім не означало її скасування.Оцінюючи історичне значення документу, американські вчені відзначали важливість положення про «прагнення до щастя». «Саме ідея про право людини на прагнення до щастя складає святую святих революційної доктрини Декларації незалежності; саме ця ідея, завдяки доданій їй величі, вічної загальної форми робить документ наповненим глибоким змістом і хвилюючим для всіх часів».Найважливіше значення мало також положення Декларації про те, що народ не лише має право скинути неугодний йому уряд, але й за певних обставин зобов’язаний зробити це.