- •3. Вчення про права людини як узагальнення теоретичних знань, історичного досвіду.
- •9. Класифікація прав людини.
- •2) В залежності від змісту:
- •12. Поняття і зміст свободи особистості.
- •20. Інститут громадянства - державно – правовий вираз у зв*язку «громадянське суспільство – держава – людина».
- •23. Людина в економічній і соціальній структурі феодального суспільства.
- •24. Епоха відродження і її значення для формування гуманістичних ідей про гідність і права людини.
- •25. Розвиток ідеї гідності особистості в період Реформації.
- •26. Концепція прав людини, його гідності в лібералізмі.
- •27. Закріплення прав людини в американській Декларації незалежності .
- •28. Американський Білль про права, його зміст і значення.
- •29. Французька Декларація прав людини і громадянина 1789р., її зміст і значення.
- •Історичне значення Декларації прав людини і громадянина 1789р.
- •30. Формування першого покоління прав людини.
- •31. Розвиток прав людини і громадянина в 19 – 20ст. В законодавстві і суспільній практиці.
- •32. Міжнародно-правове співробітництво в галузі прав людини до іі світової війни.
- •33. Статут оон 1945р. Про утвердження віри в права людини.
- •34. Визнання прав людини в післявоєнних конституціях зарубіжних країн.
- •35. Формування другого покоління прав людини.
- •36. Міжнародний білль про права людини: склад, історія формування,значення.
- •37. Загальна декларація прав людини 1948 р.
- •38. Загальна характеристика Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурніі права.
- •Структура[ред. • ред. Код]
- •40. Загальна характеристика Європейської конвенції про захист прав і основних свобод.
- •Структура Конвенції[ред. • ред. Код]
- •42. Загальна характеристика Європейської культурної конвенції.
- •Стаття 1
- •Визначення «нетериторіальних мов»[ред. • ред. Код]
- •44. Людський вимір у світлі документів обсє.
- •45. Формування третього покоління прав людини.
- •47.Юридична природа міжнародних документів з прав людини.
- •48. Проблема імплементації міжнародно-правових норм про права людини.
- •49.Загальна характеристика прав людини в дорадянський період.
- •50. Загальна характеристика прав людини в радянський період.
- •51. Порушення прав людини в срср.
- •52. Правозахисний рух в срср.
- •53. Принципи правового статусу особистості в Україні.
- •54. Система прав і свобод особистості по конституції України.
- •55.Система громадянських прав особистості, їх характеристика.
- •56. Права, що забезпечують життя і цінність людської особистості.
- •57.Права, що забезпечують блага свободи і особистої безпеки.
- •58. Права, що забезпечують можливості визнання людини суб’єктом права гарантії рівноправності. Право на рівність перед законом
- •59. Права, що забезпечують блага особистої свободи і сімейного життя.
- •60. Права, що забезпечують засоби правового захисту (право на правосуддя).
- •61. Права, що забезпечують свободу пересування і вибір місця мешкання.
- •62.Права, що забезпечують свободу думки і слова.
- •63. Система політичних прав людини, їх характеристика.
- •64. Права громадянина, що пов’язані з участю в управлінні державними справами.
- •65. Основні політичні свободи.
- •66. Право на свободу обєднання.
- •67.Система економічних прав і свобод людини, їх характеристика.
- •Право на підприємницьку діяльність.[ред. • ред. Код]
- •Право на працю[ред. • ред. Код]
- •Право на відпочинок.[ред. • ред. Код]
- •Щотижневий безперервний відпочинок (вихідні дні)[ред. • ред. Код]
- •Відпустки.[ред. • ред. Код]
- •68. Право власності.
- •69. Право на підприємницьку діяльність.
- •70. Право трудящих.
- •Право на відпочинок.[ред. • ред. Код]
- •Щотижневий безперервний відпочинок (вихідні дні)[
- •Відпустки.[ред. • ред. Код]
- •71. Система соціальних прав людини.
- •72. Права, що забезпечують гідні людині умови життя.
- •73. Право на працю.
- •74. Права, що забезпечують охорону і можливість відновлення здоровя. Стаття 283. Право на охорону здоров'я
- •Право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування[ред. • ред. Код]
- •75.Права осіб, що мають потребу в особливому соціальному захисті.
- •76. Система культурних прав людини.
- •Право на освіту.[ред. • ред. Код]
- •77. Право на освіту
- •78. Свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості.
- •79. Екологічні права особистості.
- •80. Конституційні обовязки особистості в Україні.
- •81. Гарантії прав особистості в Україні.
- •82. Міжнародні механізми захисту прав людини: поняття,види,загальна характеристика.
- •83.Діяльність Ради безпеки оон в галузі прав людини.
- •84. Діяльність Міжнародного Суду оОн в галузі прві людини.
- •85. Верховний комісар оОн з прав людини.
- •86. Комітет оон з прав людини: склад, порядок формування.
- •Умови подання скарги[ред. • ред. Код]
- •Компетенція Європейського суду з прав людини[ред. • ред. Код]
- •Рішення Європейського суду з прав людини[ред. • ред. Код]
- •93. Єспл : порядок розгляду індивідуальних скарг про порушення прав людини.
Право на відпочинок.[ред. • ред. Код]
Стаття 45 Конституції України говорить, кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.Законодавством встановлені наступні види часу відпочинку:
перерви протягом робочого дня (зміни);
щоденний відпочинок (міжзміннаперерва);
вихіднідні (щотижневийвідпочинок);
святкові і неробочі дні;
відпустки.
Щотижневий безперервний відпочинок (вихідні дні)[ред. • ред. Код]
Відпочинок поряд з працею є основними соціальними становищами, у яких людина перебуває все своє життя, за винятком дитячого віку. Праця обов'язково повинна чергуватись з відпочинком.Під часом відпочинку слід розуміти час, протягом якого робітники і службовці звільняються від виконання трудових обов'язків і можуть його використовувати на свій розсуд. Чинним законодавством про працю передбачені такі види відпочинку: перерви в робочому дні; щоденний (між змінний) відпочинок; щотижневий безперервний відпочинок (вихідні дні); щорічні неробочі (святкові) дні; щорічні відпустки.
Протягом робочого дня робітникам і службовцям повинна бути надана перерва для відпочинку і харчування. Вона надається, як правило, через чотири години після початку роботи і триває не більше двох годин. Мінімальна межа тривалості перерви в законі не визначена. Тому правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності тривалість перерви встановлюється від ЗО хвилин до однієї години. На безперервних виробництвах з трьохзмінною роботою тривалість перерви може встановлюватись до 20 хвилин.У святкові дні дозволяється проводити лише роботи, припинення яких неможливе через виробничо-технічні умови (безперервно діючі підприємства), роботи, що викликаються необхідністю обслуговування населення, а також невідкладні ремонтні і вантажно-розвантажувальні роботи.
Робота в святковий день оплачується в подвійному розмірі. За бажанням працівника, який працював у святковий день, йому може бути наданий інший день відпочинку (відгул). Такий відгул надається лише тим працівникам, робота яких у святковий день не включається до місячної норми робочого часу. Якщо ж вона проводилася у межах місячної норми, то відгул за таку роботу не надається.В разі надання відгулу робота у святковий день оплачується в одинарному розмірі.Відповідно до ст. 71 КЗпП робота у вихідні дні заборо¬няється.Святкові і неробочі дні.Загальним вихідним днем є неділя.
Відпустки.[ред. • ред. Код]
Відпустка — це час відпочинку, який обчислюється в календарних днях і надається працівникам із збереженням місця роботи і заробітної плати.
68. Право власності.
Право власності, як І будь-яке право, має свій зміст, що полягає в єдності трьох правомірностей — володіння, користування і розпорядження. Цими правомірностями володіє власник, проте кожна з них, а в деяких випадках і всі вони разом, може належати не власнику, а іншій особі, правомірностями якій дозволив користуватися власник (наприклад, при договорі оренди).
Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі (ст. 319 ЦК України).
Розрізняють право власності в об'єктивному і суб'єктивному розумінні. Право власності в об'єктивному розумінні — це сукупність норм, які регулюють право власності. Право власності в суб'єктивному розумінні складають його правомірності — право володіння, користування і розпорядження.
Характерною ознакою права власності є його непорушність. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Це дуже важливе положення закону (ст. 321 ЦК України), яке дозволяє особам захищати свої права.