- •3. Вчення про права людини як узагальнення теоретичних знань, історичного досвіду.
- •9. Класифікація прав людини.
- •2) В залежності від змісту:
- •12. Поняття і зміст свободи особистості.
- •20. Інститут громадянства - державно – правовий вираз у зв*язку «громадянське суспільство – держава – людина».
- •23. Людина в економічній і соціальній структурі феодального суспільства.
- •24. Епоха відродження і її значення для формування гуманістичних ідей про гідність і права людини.
- •25. Розвиток ідеї гідності особистості в період Реформації.
- •26. Концепція прав людини, його гідності в лібералізмі.
- •27. Закріплення прав людини в американській Декларації незалежності .
- •28. Американський Білль про права, його зміст і значення.
- •29. Французька Декларація прав людини і громадянина 1789р., її зміст і значення.
- •Історичне значення Декларації прав людини і громадянина 1789р.
- •30. Формування першого покоління прав людини.
- •31. Розвиток прав людини і громадянина в 19 – 20ст. В законодавстві і суспільній практиці.
- •32. Міжнародно-правове співробітництво в галузі прав людини до іі світової війни.
- •33. Статут оон 1945р. Про утвердження віри в права людини.
- •34. Визнання прав людини в післявоєнних конституціях зарубіжних країн.
- •35. Формування другого покоління прав людини.
- •36. Міжнародний білль про права людини: склад, історія формування,значення.
- •37. Загальна декларація прав людини 1948 р.
- •38. Загальна характеристика Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурніі права.
- •Структура[ред. • ред. Код]
- •40. Загальна характеристика Європейської конвенції про захист прав і основних свобод.
- •Структура Конвенції[ред. • ред. Код]
- •42. Загальна характеристика Європейської культурної конвенції.
- •Стаття 1
- •Визначення «нетериторіальних мов»[ред. • ред. Код]
- •44. Людський вимір у світлі документів обсє.
- •45. Формування третього покоління прав людини.
- •47.Юридична природа міжнародних документів з прав людини.
- •48. Проблема імплементації міжнародно-правових норм про права людини.
- •49.Загальна характеристика прав людини в дорадянський період.
- •50. Загальна характеристика прав людини в радянський період.
- •51. Порушення прав людини в срср.
- •52. Правозахисний рух в срср.
- •53. Принципи правового статусу особистості в Україні.
- •54. Система прав і свобод особистості по конституції України.
- •55.Система громадянських прав особистості, їх характеристика.
- •56. Права, що забезпечують життя і цінність людської особистості.
- •57.Права, що забезпечують блага свободи і особистої безпеки.
- •58. Права, що забезпечують можливості визнання людини суб’єктом права гарантії рівноправності. Право на рівність перед законом
- •59. Права, що забезпечують блага особистої свободи і сімейного життя.
- •60. Права, що забезпечують засоби правового захисту (право на правосуддя).
- •61. Права, що забезпечують свободу пересування і вибір місця мешкання.
- •62.Права, що забезпечують свободу думки і слова.
- •63. Система політичних прав людини, їх характеристика.
- •64. Права громадянина, що пов’язані з участю в управлінні державними справами.
- •65. Основні політичні свободи.
- •66. Право на свободу обєднання.
- •67.Система економічних прав і свобод людини, їх характеристика.
- •Право на підприємницьку діяльність.[ред. • ред. Код]
- •Право на працю[ред. • ред. Код]
- •Право на відпочинок.[ред. • ред. Код]
- •Щотижневий безперервний відпочинок (вихідні дні)[ред. • ред. Код]
- •Відпустки.[ред. • ред. Код]
- •68. Право власності.
- •69. Право на підприємницьку діяльність.
- •70. Право трудящих.
- •Право на відпочинок.[ред. • ред. Код]
- •Щотижневий безперервний відпочинок (вихідні дні)[
- •Відпустки.[ред. • ред. Код]
- •71. Система соціальних прав людини.
- •72. Права, що забезпечують гідні людині умови життя.
- •73. Право на працю.
- •74. Права, що забезпечують охорону і можливість відновлення здоровя. Стаття 283. Право на охорону здоров'я
- •Право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування[ред. • ред. Код]
- •75.Права осіб, що мають потребу в особливому соціальному захисті.
- •76. Система культурних прав людини.
- •Право на освіту.[ред. • ред. Код]
- •77. Право на освіту
- •78. Свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості.
- •79. Екологічні права особистості.
- •80. Конституційні обовязки особистості в Україні.
- •81. Гарантії прав особистості в Україні.
- •82. Міжнародні механізми захисту прав людини: поняття,види,загальна характеристика.
- •83.Діяльність Ради безпеки оон в галузі прав людини.
- •84. Діяльність Міжнародного Суду оОн в галузі прві людини.
- •85. Верховний комісар оОн з прав людини.
- •86. Комітет оон з прав людини: склад, порядок формування.
- •Умови подання скарги[ред. • ред. Код]
- •Компетенція Європейського суду з прав людини[ред. • ред. Код]
- •Рішення Європейського суду з прав людини[ред. • ред. Код]
- •93. Єспл : порядок розгляду індивідуальних скарг про порушення прав людини.
35. Формування другого покоління прав людини.
Друге покоління прав людини - соціальні, економічні і культурні права (право на працю, відпочинок, соціальне забезпечення, медичну допомогу, захист материнства і дитинства та ін.) - сформувалося у процесі боротьби народів за поліпшення свого економічного становища та підвищення культурного статусу. Ці вимоги виникли після Першої світової війни, а вплинули на демократизацію і соціалізацію конституційного права країн світу та міжнародне право після Другої світової війни, коли завдяки бурхливому розвитку виробництва склалися реальні передумови для задоволення соціальних потреб громадян.
Друге покоління прав людини називають ще системою позитивних прав внаслідок того, що вони не можуть бути реалізовані без організаційної, координуючої та інших форм діяльності держави, спрямованих на їх забезпечення. Соціальні, економічні та культурні права дістали нормативне вираження у Загальній декларації прав людини 1948 р. і особливо в Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права 1966 р., а також у низці конституцій XX ст. (Мексиканські Сполучені штати, 05.02,1917; Італійська Республіка, 02.12.1947 та ін.) Й у доповненнях і поправках, внесених до старих конституцій.
36. Міжнародний білль про права людини: склад, історія формування,значення.
Міжнародний білль про права людини включає: Загальну декларацію прав людини, Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права, Міжнародний пакт про громадянські і політичні права та Факультативний протокол до нього.
Права людини вже знайшли своє відображення в Статуті Ліги Націй, який обумовив серед усього іншого створення Міжнародної організації праці. В 1945 році на Конференції в Сан-Франциско, де розроблявся Статут Організації Об’єднаних Націй, була внесена пропозиція включити в нього Декларацию основних прав людини, але вона не була розглянута, оскільки вимагала більш ретельного розгляду, ніж було на це часу. В Статуті прямо говориться про "заохочення і розвиток поваги до прав людини і основних свобод для всіх, без різниці щодо раси, статі, мови і релігії". Багато людей також вважають, що в цілому ідея прийняття "Міжнародного білля про права людини" достатньо чітко відображена в Статуті.
Підготовча комісія Організації Об’єднаних Націй, засідання якої відбулося відразу ж після закриття Конференції в Сан-Франциско, рекомендувала Економічній і Соціальній Раді на своїй першій сесії заснувати комісію із заохочення прав людини, як це передбачається в статті 68 Статуту. Згідно з цією рекомендацією на початку 1946 року Рада заснувала Комісію з прав людини.
У січні 1946 року у першій частині своєї першої сесії, що відбулася в Лондоні, Генеральна Асамблея розглянула проект декларації основних прав людини і свобод та передала цей проект Економічній і Соціальній Раді "для подання його на розгляд Комісії з прав людини під час розробки нею міжнародного білля про права людини". На початку 1947 року на своїй першій сесії Комісія доручила своїм посадовим особам розробку (за її власним формулюванням) "попереднього законопроекту міжнародного білля про права людини". Згодом ця робота була передана офіційному редакційному комітету, який складається із членів Комісії представників восьми держав, відібраних із належним урахуванням геогерафічного розподілу.
Зага́льна деклара́ція прав люди́ни — рішення Генеральної Асамблеї ООН, яке є найавторитетнішим джерелом міжнародних норм щодо прав людини.