- •3. Вчення про права людини як узагальнення теоретичних знань, історичного досвіду.
- •9. Класифікація прав людини.
- •2) В залежності від змісту:
- •12. Поняття і зміст свободи особистості.
- •20. Інститут громадянства - державно – правовий вираз у зв*язку «громадянське суспільство – держава – людина».
- •23. Людина в економічній і соціальній структурі феодального суспільства.
- •24. Епоха відродження і її значення для формування гуманістичних ідей про гідність і права людини.
- •25. Розвиток ідеї гідності особистості в період Реформації.
- •26. Концепція прав людини, його гідності в лібералізмі.
- •27. Закріплення прав людини в американській Декларації незалежності .
- •28. Американський Білль про права, його зміст і значення.
- •29. Французька Декларація прав людини і громадянина 1789р., її зміст і значення.
- •Історичне значення Декларації прав людини і громадянина 1789р.
- •30. Формування першого покоління прав людини.
- •31. Розвиток прав людини і громадянина в 19 – 20ст. В законодавстві і суспільній практиці.
- •32. Міжнародно-правове співробітництво в галузі прав людини до іі світової війни.
- •33. Статут оон 1945р. Про утвердження віри в права людини.
- •34. Визнання прав людини в післявоєнних конституціях зарубіжних країн.
- •35. Формування другого покоління прав людини.
- •36. Міжнародний білль про права людини: склад, історія формування,значення.
- •37. Загальна декларація прав людини 1948 р.
- •38. Загальна характеристика Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурніі права.
- •Структура[ред. • ред. Код]
- •40. Загальна характеристика Європейської конвенції про захист прав і основних свобод.
- •Структура Конвенції[ред. • ред. Код]
- •42. Загальна характеристика Європейської культурної конвенції.
- •Стаття 1
- •Визначення «нетериторіальних мов»[ред. • ред. Код]
- •44. Людський вимір у світлі документів обсє.
- •45. Формування третього покоління прав людини.
- •47.Юридична природа міжнародних документів з прав людини.
- •48. Проблема імплементації міжнародно-правових норм про права людини.
- •49.Загальна характеристика прав людини в дорадянський період.
- •50. Загальна характеристика прав людини в радянський період.
- •51. Порушення прав людини в срср.
- •52. Правозахисний рух в срср.
- •53. Принципи правового статусу особистості в Україні.
- •54. Система прав і свобод особистості по конституції України.
- •55.Система громадянських прав особистості, їх характеристика.
- •56. Права, що забезпечують життя і цінність людської особистості.
- •57.Права, що забезпечують блага свободи і особистої безпеки.
- •58. Права, що забезпечують можливості визнання людини суб’єктом права гарантії рівноправності. Право на рівність перед законом
- •59. Права, що забезпечують блага особистої свободи і сімейного життя.
- •60. Права, що забезпечують засоби правового захисту (право на правосуддя).
- •61. Права, що забезпечують свободу пересування і вибір місця мешкання.
- •62.Права, що забезпечують свободу думки і слова.
- •63. Система політичних прав людини, їх характеристика.
- •64. Права громадянина, що пов’язані з участю в управлінні державними справами.
- •65. Основні політичні свободи.
- •66. Право на свободу обєднання.
- •67.Система економічних прав і свобод людини, їх характеристика.
- •Право на підприємницьку діяльність.[ред. • ред. Код]
- •Право на працю[ред. • ред. Код]
- •Право на відпочинок.[ред. • ред. Код]
- •Щотижневий безперервний відпочинок (вихідні дні)[ред. • ред. Код]
- •Відпустки.[ред. • ред. Код]
- •68. Право власності.
- •69. Право на підприємницьку діяльність.
- •70. Право трудящих.
- •Право на відпочинок.[ред. • ред. Код]
- •Щотижневий безперервний відпочинок (вихідні дні)[
- •Відпустки.[ред. • ред. Код]
- •71. Система соціальних прав людини.
- •72. Права, що забезпечують гідні людині умови життя.
- •73. Право на працю.
- •74. Права, що забезпечують охорону і можливість відновлення здоровя. Стаття 283. Право на охорону здоров'я
- •Право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування[ред. • ред. Код]
- •75.Права осіб, що мають потребу в особливому соціальному захисті.
- •76. Система культурних прав людини.
- •Право на освіту.[ред. • ред. Код]
- •77. Право на освіту
- •78. Свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості.
- •79. Екологічні права особистості.
- •80. Конституційні обовязки особистості в Україні.
- •81. Гарантії прав особистості в Україні.
- •82. Міжнародні механізми захисту прав людини: поняття,види,загальна характеристика.
- •83.Діяльність Ради безпеки оон в галузі прав людини.
- •84. Діяльність Міжнародного Суду оОн в галузі прві людини.
- •85. Верховний комісар оОн з прав людини.
- •86. Комітет оон з прав людини: склад, порядок формування.
- •Умови подання скарги[ред. • ред. Код]
- •Компетенція Європейського суду з прав людини[ред. • ред. Код]
- •Рішення Європейського суду з прав людини[ред. • ред. Код]
- •93. Єспл : порядок розгляду індивідуальних скарг про порушення прав людини.
83.Діяльність Ради безпеки оон в галузі прав людини.
У своїй діяльності РПЛ керується принципами універсальності, неупередженості, об’єктивності та невибірковості, а також принципом конструктивного міжнародного діалогу та співробітництва з метою сприяння заохоченню та захисту всіх прав людини – громадянських, політичних, економічних, соціальних та культурних прав, включаючи право на розвиток.
До складу РПЛ входять 47 держав-членів, які обираються членами Генасамблеї ООН шляхом прямого таємного голосування за географічним розподілом: група африканських держав – 13 місць, група азійських держав – 13 місць, група держав Латинської Америки та Карибського басейну – 8 місць, група східноєвропейських країн – 6 місць та група західноєвропейських та інших держав – 7 місць. Члени РПЛ виконують свої повноваження протягом трьох років та не мають права на переобрання після двох поспіль термінів членства.
Протягом року проводиться не менше трьох сесій РПЛ, включаючи основну сесію. Загальна тривалість сесій складає десять тижнів. Передбачено також механізм скликання спеціальних сесій, наприклад, з метою попередження масштабних порушень прав людини та швидкого реагування на надзвичайні ситуації у сфері прав людини. Рада може проводити спеціальні сесії за вимогою одного з членів РПЛ при підтримці однієї третини членів Ради.
Значна увага Ради приділяється процесу огляду, раціоналізації та удосконалення мандатів системи спеціальних процедур РПЛ - одному з головних елементів ООН із захисту та заохочення прав людини у світі. Основою цієї системи є незалежність та практичний досвід утримувачів мандатів спеціальних процедур. Іншою унікальною особливістю цієї системи є безпосередній доступ утримувачів мандатів до інформації через підтримання контактів з урядами та іншими зацікавленими сторонами, зокрема, у ході їх візитів до країн. Завдяки цьому механізму вдалося вирішити низку проблем щодо порушень прав людини, з якими зіштовхнулися окремі особи чи групи осіб, та були прийняті відповідні заходи з покращення ситуації.
84. Діяльність Міжнародного Суду оОн в галузі прві людини.
85. Верховний комісар оОн з прав людини.
Управління Верховного комісара ООН з прав людини (УВКПЛ) — орган ООН, уповноважений заохочувати та захищати права людини в усьому світі. Діяльність УВКПЛ проводиться у відповідності з наданим йому мандатом, Статутом ООН, Всесвітньою декларацією прав людини та наступними інструментами у галузі захисту прав людини, Віденською декларацією прав людини і Програмою дій Всесвітньої конференції з прав людини 1993 р., а також підсумковими документами Всесвітнього саміту 2005 року.
Робота УВКПЛ проводиться по трьох головних напрямках: нормотворча діяльність, моніторинг та забезпечення прав людини. Управління проводить окремі дослідження, надає консультативні та технічні послуги, поширює інформацію та видає публікації. УВКПЛ розташоване у Женеві, має вісім регіональних та десять представництв в окремих країнах. Також у складі 16 миротворчих місій ООН працює 420 співробітники з прав людини.
Очолює Управління Верховний комісар ООН з прав людини. Цю посаду було утворено у грудні 1993 року рішенням Генеральної Асамблеї ООН. Верховний комісар є головною посадовою особою ООН у галузі прав людини, покликаної забезпечити правозахисну діяльність в усьому світі.
Верховний комісар призначається Генеральним секретарем ООН та затверджується Генеральною Асамблеєю ООН на чотири роки згідно з принципом географічної представленості. Посада Верховного комісара відповідає статусу Заступника Генерального секретаря ООН. Щорічно Верховний комісар подає на розгляд Генеральної Асамблеї доповідь з дотримання прав людини.
З 1 вересня 2008 Верховним комісаром ООН з прав людини була Наванетхем (Наві) Піллей (Південно-Африканська Республіка). Її мандат було продовжено ще на два роки, починаючи з 1 вересня 2012 року. З 1 вересня 2014 обов'язки Верховного комісара виконує йорданський дипломат, принц Зейд Раад аль Хусейн[