9. Класифікація прав людини.

Права людини і громадянина - вельми складне і різноманітне явище. Вони можуть бути класифіковані на основі наступних критеріїв:

1) З урахуванням етапів проголошення основних прав і свобод - на три покоління

а) перше покоління включає проголошені буржуазними революціями (XVII-XVIII ст.) громадянські і політичні права, які отримали назву "негативні", тобто виражають незалежність особистості в певних діях від влади держави; позначають межі його невтручання у сферу свободи і самовираження індивіда (наприклад, право на життя, свободу і безпеку особи, недоторканність житла, право на рівність перед законом, виборче право, право на свободу думки і совісті, свободу слова і друку тощо);

б) друге покоління пов'язано з соціальними, економічними і культурними правами, які утвердилися як такі до середини XX століття під впливом боротьби народів за поліпшення свого соціально-економічного становища, підвищення культурного статусу, під впливом соціалістичних ідей. Дані права іноді називають "позитивними", бо їх реалізація, на відміну від прав першого покоління, вимагає відомих цілеспрямованих дій з боку держави, тобто його "позитивного втручання в їхнє здійснення, прийняття забезпечувальних заходів (наприклад, право на працю і вільний вибір роботи, на відпочинок і дозвілля, на захист материнства і дитинства, на освіту, на охорону здоров'я, на соціальне забезпечення, на участь у культурному житті суспільства тощо);

в) третє покоління - колективні права і солідарні, породжені глобальними проблемами людства і належать не тільки цілим націям, народам (наприклад, права на мир, безпечне навколишнє середовище, самовизначення, інформацію, соціальний та економічний розвиток тощо). Дані права стали виникати після Другої світової війни у процесі звільнення багатьох країн від колоніальної залежності, посилення екологічних та гуманітарних проблем і перебувають ще на стадії становлення в якості юридично обов'язкових норм.

2) В залежності від змісту:

- цивільні чи особисті (право на життя; на охорону гідності; таємниця листування, телефонних переговорів і ін);

- політичні (право обирати і бути обраним до владних структур; на рівний доступ до державної служби; на об'єднання; мирні збори, мітинги, демонстрації та ін);

- економічні (право приватної власності, на підприємницьку діяльність, на працю, на відпочинок та ін);

- соціальні (право на охорону сім'ї, материнства і дитинства, здоров'я; на соціальне забезпечення; сприятливе навколишнє середовище і ін);

- культурні (право на освіту, на участь у культурному житті, користування результатами наукового і культурного прогресу; свобода літературного, художнього, наукового, технічного та інших видів творчості та ін).

3) В залежності від співпідпорядкованості - на основні (право брати участь в управлінні суспільством і державою) і додаткові (виборче право).

4) залежно від належності особи до конкретного державі

- на права російських громадян, іноземних громадян, осіб з подвійним громадянством та осіб без громадянства.

5) залежно від ступеня поширення - на загальні (притаманні всім громадянам) та спеціальні (залежать від соціального, службового становища, тато, віку особи, а також інших факторів: наприклад, права споживачів, службовців, неповнолітніх, жінок, пенсіонерів, ветеранів, біженців тощо).

6) В залежності від характеру суб'єктів - на індивідуальні (право на життя, працю тощо) і колективні (право на страйк, мітинги тощо).

7) залежно від ролі держави у їх здійсненні - на негативні (держава повинна утримуватися від конкретних дій по відношенню до індивіда) і позитивні (держава повинна надати особі певні блага, сприяти у реалізації їм своїх прав).

8) У залежності від особливостей особистості, що виявляються в різних сферах і окремих ситуаціях її життєдіяльності:

- на права у сфері особистої безпеки і приватного життя;

- на права у сфері державного і суспільно-політичного життя;

- на права в області економічної, соціальної і культурної діяльності.

10. Права людини, права громадянина, права особистості

Важливо встановити, які спільні риси існують між поняттями “права людини”, “права громадянина”, “права особи” в аспекті їх співвідношення з правами і свободами. Розділ другий Конституції України має назву “Права, свободи і обов’язки людини і громадянина”, тому поняття “людина” і “громадянин” офіційно закріплені в діючому Основному Законі.

Співвідношення між цими категоріями, на нашу думку, наступне: права людини – це загально соціальна категорія, яка складається об’єктивно в результаті розвитку і вдосконалення суспільного виробництва і політичної системи суспільства у формі соціальних можливостей користуватися різноманітними економічними, політичними і духовними благами, що існує ще до державного їх закріплення, а права громадянина – це такі права людини, які знаходяться під охороною і захистом держави.

Термін “особистість” є узагальненим і об’єднує поняття “людина” і “громадянин”.

Кола Ейлера.

10. Залежність об’єму і змісту прав людини від рівня соціального розвитку суспільства.