38.Захист інформації засобів масової комунікації в Інтернеті.

Сьогодні все частіше виникають ситуації, коли в Інтернеті розміщується неперевірена інформація, яка не відповідає дійсності. Таку інформацію передруковують газети з посиланням на відповідне джерело в мережі Інтернет. У зв’язку з цим, авторів таких матеріалів неможливо притягати до відповідальності, а честь, гідність та ділову репутацію осіб немає можливості захистити правовими засобами.

Оскільки проблема поширення недостовірної інформації в Інтернеті залишається не вирішеною, актуальність питання правового регулювання діяльності суб’єктів господарювання, пов’язаної з використанням мережі Інтернет, не викликає сумнівів.

Поряд з цією проблемою актуальними залишаються: розповсюдження у мережі Інтернет порнографії, в тому числі дитячої, різноманітних закликів терористів, інформації, яка пропагує війну, національну та релігійну ворожнечу, фашизм та неофашизм, наркоманію, токсикоманію, алкоголізм, тютюнопаління та інші шкідливі звички.

Необхідно підкреслити, що сьогодні Інтернет став найбільшважливим джерелом інформації, ніж періодичні друковані засоби масової інформації. Можливість доступу до мережі Інтернет дозволяє ознайомлюватися з новинами за допомогою електронних версій звичайних газет, телепередач або спеціалізованих сайтів. Існування власних сторінок друкованих та аудіовізуальних засобів масової інформації у мережі Інтернет робить інформаційні ресурси доступними майже з кожної точки світу 24 години на добу.

З огляду на наведене, можна вести мову про необхідність підготовки проекту закону про „засоби масової інформації в мережі Інтернет”.

Окремої уваги заслуговує питання держаної реєстрації відповідних засобів масової інформації, необхідність правового регулювання їх діяльності як суб’єктів підприємницької діяльності.

З’являються нові терміни, які потребують визначення чинним законодавством. До таких термінів можна віднести, зокрема, такі: „чат”, „форум”, „блог”, „блогер” (блогер – людина, що веде електронний журнал).

Як ілюструює М. Чабоненко сьогодні будь-який школяр може завести блог і почати інформувати через нього громадськість про те, що йому наснилось чи що він вранці смачного з’їв, і це буде фактично ніщо інше, як масова комунікація, а блог слугуватиме засобом масової комунікації. Він може навіть подавати там суспільно значущі новини, скопійовані звідкись, грамотно застосовуючи гіперлінки, і досягти пристойного рівня відвідування. Чим не електронна газета? Правильно. Але це не означає, що неможливо чітко окреслити коло Інтернет-ресурсів, які становлять медіасектор Інтернету, що прирівнюється до преси, радіо й телебачення, просто треба добре продумати цей момент [6].

Насправді, проблема полягає у тому, що всі учасники Інтернет підлягають законам своїх країн. Але незаконний зміст може бути виявлений не на території тієї країни, де він зберігається на сервері. Тому для врегулювання відповідних суспільних відносин, на думку В. Іванова, необхідні відповідні міжнародні угоди У зв’язку з цим, пропозиції стосовно правового регулювання діяльності засобів масової інформації в мережі Інтернет сформулювати дійсно не легко

Оскільки порушене питання є невирішеним в усьому світі, відповідному правовому регулюванню має передувати дослідження та узагальнення міжнародного досвіду. Про що можна говорити з впевненістю, це про необхідність підготовки проекту закону про порядок створення та організації діяльності засобів масової інформації в мережі Інтернет. Прийняття цього нормативно-правового акту може вирішити багато питань:

– надання співробітникам Інтернет-видань статусу журналістів;

– отримання підстав акредитації відповідних засобів масової інформації;

– відшкодування шкоди, завданої порушенням авторських прав;

– притягнення до відповідальності за порушення законодавства про інформацію та про захист суспільної моралі.

На нашу думку, зазначене вище підлягає врахуванню під час законотворчої діяльності, що в подальшому сприятиме вдосконаленню інформаційного законодавства та відповідному забезпеченню державної інформаційної політики.