14. Проаналізуйте місце і роль української козацької держави в геополітичних інтересах сусідніх держав. Великої Руїни

ПОЛЬЩА(її інтереси) Протягом понад двох десятиліть поляки билися з литовцями, підтримуваними більшістю українців, за Галичину й Волинь. Війна закінчилася польською окупацією всієї Галичини й невеликої частини Волині. Підпорядкування поляками земель і населення України було важливим поворотним пунктом в іст орії обох народів. Для поляків це означало сталу орієнтацію на Схід, на відміну від західної, що переважала раніше; ця зміна несла далекосяжні політичні, культурні та соціально-економічні наслідки.

РОСІЯ для відновлення статусу великої держави Росії необхідна Україна. Крім того, панування над Україною дає Росії найкращі природні кордони в Європі – Карпати, нижню течію Дунаю, берег Чорного моря, що забезпечує надзвичайно вигідне економічне та політичне станове у цьому регіоні.

КРИМСЬКЕ ХАНСТВО Новостворена кримськотатарська державність була слабкою і в політичному, і в економічному плані.

Українські землі були одним з основних об´єктів татарських набігів. Крім того, польсько-литовська держава, у складі якої перебували тоді українські території, була не в змозі надійно захистити свої південні кордони. Прикордонні споруди були занедбані, гарнізони укріплених замків слабкі, наймане військо становило лише 4 тис. осіб і не могло ефективно протидіяти численній та мобільній татарській кінноті

Доба Руїни – надзвичайно важкий для України період, коли після смерті Б. Хмельницького здобутки часів визвольної війни були значною мірою втрачені. Причинами Руїни були:

− розкол серед старшини; − слабкість гетьманської влади; − боротьба геополітичних інтересів Російської держави, Турецької імперії, Речі Посполитої.

Можна виділити такі характерні ознаки Руїни:

− загострення соціальних конфліктів; − початок громадянської війни, що вела до розколу України за територіальною ознакою;

− жорстока боротьба за владу, зокрема за гетьманську булаву, в ході якої доходило навіть до знищення суперників (Чорна Рада, 1663 р. тощо).

Отже, в добу Руїни сталася трагедія розчленування українських земель між Річчю Посполитою і Росією згідно з договором між ними 1667 р. Україна зникає як суб’єкт міжнародної політики і стає розмінною монетою в політичній грі її агресивних сусідів, об’єктом їхньої колонізації.

15. Проаналзіуйте період Гетьманщини XVIII століття та процес остаточної ліквідації української гетьманської держави у другій половині XVIII століття

З приходом до влади в Росії Катерини II (1762–1796) було завершено справу, розпочату в Україні Петром I по остаточній ліквідації української автономії.

Нова імператорка Катерина II, прагнучи уніфікації та централізації державного управління викликала Розумовського в Петербург і примусила подати рапорт про відставку. 10 листопада 1764 р. імператриця видала указ про ліквідацію інституту гетьманства в Україні. Уся повнота влади зосередилась у руках президента Другої Малоросійської колегії генерал-губернатора П. Румянцева. Колегія складалася з чотирьох російських представників, чотирьох українських старшин, прокурора, двох секретарів (росіянина і українця). Було взято жорсткий курс на централізацію та русифікацію.

Після ліквідації гетьманства осередком формування політичної свідомості українського населення, реальною перешкодою колоніальній політиці Російської імперії на Україні залишилась Запорізька Січ. У червні 1775 р. російські війська оточили і зруйнували Січ.

П. Калнишевський – останній кошовий отаман – капітулював і згодом був засланий царським урядом на Соловки. Після зруйнування царськими військами Нової Січі у 1775 р. і заслання до Соловецького монастиря понад 5 років провів у жахливих умовах одиночної камери .

У 1801 р. указом Олександра I був звільнений з монастирської в’язниці, але залишився у монастирі. Помер у віці майже 113 років. Похований на головному подвір’ї Соловецького монастиря.

Значна частина козаків переселилась у межі турецьких володінь і утворила Задунайську Січ.

У 1776 р. Катерина II ліквідувала слобідське козацтво – більшість заможних козаків наказним порядком перевела в гусари, а частину – у селянський стан. Старшина отримала офіцерські звання і статус дворянства. На території слобідських полків було створено Слобідсько-Українську губернію з центром у Харкові.

У 1781 р. був ліквідований полково-сотенний устрій.

У 1783 року кріпосне право було поширене на українське селянство. У другій половині 18 ст. в Україні утверджується суспільно-політичний устрій, характерний для всієї Російської імперії. Всі органи Української держави були остаточно знищені.