18. Проаналізуйте український політичний рух та його течії (друга половина хіх – початок хх ст.)

На межі 50–60років XIX ст. відбулося загальне піднесення самосвідомості української інтелігенції, яка організувалась у дві течії національновизвольного руху — хлопоманів та громадівців. Хлопомани— культурнопросвітницька організація, що виникла у 1860 рр. Членами цієї організації були В. Антонович, Т. Рильський та ін. Їх також називали українофілами за любов до всього українського..Своєю метою хлопомани вважали відродження самосвідомості українців.

Громадівський рух — головний напрям українського національно визвольного руху другої половини 19 ст. До членів громадівського руху належали П. Куліш, Т. Шевченко, М. Драгомаов, Т. Рильський та ін. Свої устремління члени громад обмежували сферою освіти і культури.

Валуєвський циркуляр 1863 року — таємний циркуляр міністра внутрішніх справ Російської імперії Петра Валуєва в якому наказувалося призупинити видання значної частини книг, написаних українською мовою. Відродження громадівського руху відбулось на межі 60–70років 19 ст., До нових членів громадівського руху, що увійшли до складу належали: Лисенко, Ковалевський, Косач та ін.

Значний крок зробили молодіжні організації, особливо Братство тарасівців. Ця організація була дістала свою назву від імені Тараса Шевченка. Тарасівці поширювали твори Грінченка, Нечуя Левицького, організовували студентські зібрання з читанням рефератів. Існування Братства тарасівців не минуло даремно.

На поч 20 ст. розгорнулася масова політична боротьба. Продовжувала культурницьку діяльність українська інтелігенція. Вона розвивати національну освіту й культуру.

У 1900 р. з ініціативи групи харківських активістів культурницького і студентського руху: Д.Антоновича, П.Андріевського та ін. була створена Революційна українська партія (РУП). У 1902 р від РУП відкололася Українська народна партія (УНП) -організація націоналістичного напрямку, яку очолював Міхновський. Виступали за самостійну демократичну республіку, шанування української мови, традицій.

У 1904 р. з РУП вийшла і створила Українську соціал-демо-кратичну спілку (УСДС) . Вона намагалася перетворити партію на автономну організацій Російської соціал-демократичної робітничої партії (РСДРП), що об'єднувала б усіх робітників України, незалежно від національної, належності.

Члени РУП у грудні 1905 р. на своєму з'їзді перейменували РУП в Українську соціал-демократмчну робітничу партію (УСДРП). її лідерами стали В.Винниченко, С Петлюра, М.Порш, та ін. УСДРП виступала за автономію України в складі Російської держави.

1904 р. створено в Києві Українську демократичну партію (УДП). 1904 р. окремі члени УДП, які вийшли з неї, поклали початок новій - Українській радикальній партії (УРП). З ряду питань УДП і УРП стояли на автономії України, визнання соціалістичної перспективи.

Наприкінці 1905 р.у Києві зорганізувалась Українська демократично-радикальна партія (УДРП). Найвидатнішими її представниками були Б.Грінченко, С.Єфремов, та ін. УДРП була партією парламентського типу, але після червневого перевороту 1907 р. припинила свою діяльність.