6. Розкрийте і проаналізуйте причини роздробленості давньоруських земель та розпаду України-Руси

Київська Русь була найбільшою державою середньовічної Європи, однак, починаючи з 30-х років XII ст. держава раптом почала втрачати політичну єдність і розпалася на півтора десятка князівств і земель. Розпочався період феодальної роздробленості.

Серед причин політичної роздробленості Київської Русі можна виокремити такі.

1. Прагнення окремих князівств до самостійності. Внаслідок переходу володінь від батька до сина зміцнювалися місцеві князівські династії та їхнє найближче оточення. Вони виявляли щораз більшу самостійність і все рідше зважали на волю великого князя київського, менше цікавилися загальноруськими справами.

2. Велика територія держави та етнічна неоднорідність населення. Безмежні простори східноєвропейської рівнини, були свідченням державної могутності Київської Русі, але водночас стали і джерелом її слабкості. Великою мірою послаблювала Київську Русь також етнічна неоднорідність її населення. Адже понад 20 народів, які тут проживали, істотно, різнилися за рівнем економічного, політичного, культурного розвитку.

3. Несталий порядок успадкування князівської влади. Здавна на Русі панувало, коли влада переходила від старшого брата до молодшого, від сина старшого брата — до наступного за віком. Однак уже наприкін. XI ст. було проголошено принцип, за яким престолонаслідування йшло від батька до сина.

4. Занепад торгівлі. Важливу роль у піднесенні Київської держави відіграла міжнародна торгівля, яка здійснювалася торговельними шляхами, що проходили через Русь і зв'язували Азію з Європою, Чорне море з Балтійським. Однак із кін. XI ст. транзитна торгівля Київської Русі починає занепадати. Це було спричинено насамперед появою нового середземноморського торговельного шляху, що безпосередньо поєднав Західну Європу з Візантією, Малою Азією та Близьким Сходом.

5. Геополітичне розташування Київської Русі, яка знаходилася на межі зі степовими кочівниками. Віками на українські землі здійснювали спустошливі набіги гуни, хозари, печеніги, половці. У результаті, занепадали міста й села, ремесла, торгівля, сільське господарство, культура.

Наслідки політичної роздробленості були згубними для держави. У процесі децентралізації Київської Русі на її території виділяються окремі політичні утворення.

Водночас роздробленість Київської Русі зовсім не означала її повного політичного розпаду. Вона й надалі залишалася відносно єдиною державою зі спільними законами, територією, культурою, церквою. Змінилася лише форма державного устрою: на зміну централізованій монархії прийшла федеративна. Київ залишався безумовним загальнодержавним центром.

7. Проаналізуйте процес виникнення та існування Галицько-Волинського князівства як спадкоємця державних і соціокультурних традицій Київської Русі

Після поступового занепаду Київської Русі на перші ролі висуваються - Галичина, Волинь. Формування Галицького князівства розпочалось в ХІст. і було пов'язане з діяльністю князя Ростислава Володимировича.

Найбільшого розвитку Галицьке князівство досягло за Ярослава Осмомисла; саме за правління цього князя Галичина перетворилась у могутнє князівство. Після смерті Ярослава Осмомисла князем був Володимир (1189 - 1199рр.).

Центром Волинського князівства у 10ст. стає місто Володимир .Ця земля вважалась до 12ст. володінням Київських князів. До середини 12ст. Волинь була вотчиною Києва і управлялась безпосередньо з Києва або намісником Київського князя. Лише при Ізяславі Мстиславовичі Волинь дістала статус спадкової вотчини синів Ізяслава. В 1173р. князем Волинського князівства стає Роман Мстиславович.

Наприкінці 12 — у першій половині 13ст. князівства Середнього Подніпров'я через низку обставин економічно та політичне занепадають і втрачають свої колишні роль та значення.

Кардинально іншою була ситуація у південно-західній частині Русі, де 1199р. з'явилось нове державне об’єднання — Галицько-Волинське князівство, яке відігравало надзвичайно важливу роль у житті східних слов'ян.

Виникненню та піднесенню Галицько-Волинської держави сприяли наступні чинники:

1. Вдале географічне положення (віддаленість від Києва послаблювала вплив центральної влади);

2. Необхідність спільної боротьби двох князівств проти агресії збоку Польщі та Угорщини, а згодом проти монгольського нашестя.

3. Існування на території князівства багатих родовищ солі, що сприяло економічному зростанню та інтенсифікації торгівлі.

Роль Галицько-Волинського князівства як основного політичного центру всієї України після занепаду Києва була дуже значною. Саме воно формувало ідею державності на українських землях, оберігаючи їх від поневолення сусідніми державами.

Галицько-Волинські князі вели боротьбу з боярською олігархією в організації держави. Ця держава об'єднувала тільки етнографічні українські землі, і завдяки тому тут виразніше визначились ознаки української культури. Близьке сусідство з Заходом принесло українському народові нові культурні впливи і надбання. Після занепаду Києва Галицько-Волинська держава продовжила на півтора сторіччя існування державної організації і стала головним політичним центром для всієї України.