8. Проаналізуйте державно-політичний, економічний, культурний і релігійний вплив українських земель на Литву

У середині ХІV ст. переважна більшість українських земель потрапила під вплив Великого князівства Литовського. Першою під вплив Литви потрапила Волинь, коли у 1340 р. на галицько-волинський престол було поставлено – сина великого литовського князя Гедиміна. Наступний литовський князь Ольгерд зайняв Чернігово-Сіверщину, а перемігши ординців у битві на р. Сині Води, підпорядкував своєму впливу Київщину, Переяславщину і Поділля. Таким чином, Волинь, Київщина, Чернігово-Сіверщина, Переяславщина і Поділля були включені до Великого князівства Литовського. Процес приєднання цих земель носив мирний характер. Українське населення не чинило опору Литві, оскільки литовські князі несли визволення з-під ординського гніту, не порушували внутрішнього устрою руських земель. Литовські князі в управлінні дотримувались правила: «Ми старого не змінюємо, нового не впроваджуємо», що цілком влаштовувало місцеве населення. Навпаки, руські землі, які перебували на вищому рівні суспільно-політичного, культурного розвитку, справили вплив на Литву: руська мова стала у державі офіційною, довгий час діяли норми руського права, руський адміністративний устрій, переймався досвід будівництва фортець, налагодження податкової системи, утверджувалась православна віра. Литовські князі прихильно ставиися до українських звичаїв та системи управління. Місцева знать зберегла свої володіння та привілеї, руська мова була визнана державною, нею писали угоди, літературні твори. Не втратила значення й навіть поширила свій вплив православна церква. «Руські правду» було утверджено державною правовую основою, литовці запозичили руський досвід військової організації будування фортець, налагодження податкової системи, формування структури князівської адміністрації.

Не випадково нове державне утворення називали Литовсько-Руським князівством.

Опинившись у складі Литви, українські князівства одержали сприятливі умови для свого соціально-економічного і культурного розвитку.

9. Проаналізуйте процес інкорпорації Русі Литвою. Розкрийте боротьбу Литовського і Московського князівств за давньоруську спадщину

Час перебування українських земель у складі Великого князівства Литовського складався з неоднакових за тривалістю та змістом періодів, у межах яких домінувала то одна, то інша тенденція.

І етап (1340—1362) — «оксамитове» литовське проникнення. Литовське князівство розпочало своє проникнення на Русь. Головним об'єктом стали західноруські землі. Скориставшись у 50-х роках 14 ст. слабкістю Золотої Орди, литовці включають Чернігово-Сіверщини, Київщини, Переяславщини до складу Литовської держави. Після перемоги над татарами на березі р. Сині Води до сфери литовського впливу потрапило і Поділля.

II етап (1362—1385) — «ослов'янення» литовських правителів. Майже до кінця 14 ст. ВКЛ було своєрідною федерацією земель-князівств, повноцінними, рівноправними суб'єктами якої виступали землі Київщини, Чернігово-Сіверщини, Волині та Поділля. Збереглася стара система управління Фактично ж майже 90% населення становили русини.

III етап (1385—1480) — втрата українськими землями залишків автономії. Литва отримала наприкінці 14 ст. від ослабленої Польщі пропозицію: шляхом династичного шлюбу польської королеви Ядвіги та литовського князя Ягайла об'єднати сили двох держав. У 1385 р. було укладено Кревську унію, суттю якої була інкорпорація ВКЛ до складу Польської держави. За умовами унії Ягайло, одружуючись з Ядвігою, отримував титул короля Польщі й зобов'язувався окатоличити литовців та приєднати всі свої землі, литовські та руські, до Польщі. Нова Городельська унія 1413 р. стала свідченням зростаючої дискримінації православного населення. Відповідно до цього документа католики могли брати участь у великокняжій раді, участь православних у державному управлінні обмежувалася.

IV етап (1480—1569) — посилення литовсько-російської боротьби за право бути центром «збирання земель Русі». Остаточна втрата українськими землями у складі Литви автономних прав у часі збіглася з піднесенням Московського князівства. Консолідуючи навколо себе навколишні землі, воно трансформувалося в єдину централізовану Російську державу.

Початок 16 ст. характеризується загостренням московсько-литовського протистояння. Війни та збройні сутички тривали майже безперервно. За цих обставин під впливом зростаючого соціального гніту, релігійної дискримінації, загрози ополячення та окатоличення в умовах ліквідації залишків автономії в українських землях помітно поширюються проросійські настрої. Намагаючись максимально сконцентрувати сили проти своїх зовнішніх ворогів, Польща і Литва 1569 р. укладають Люблінську унію. Утворюється нова держава — Річ Посполита. З цього моменту українські землі опиняються у складі Польщі.