4. Проаналізуйте внутрішні та зовнішні фактори у розвитку давньоруської держави

Виникнення Давньоруської держави з центром у Києві було закономірним результатом внутрішнього соціально-економічного та політичного розвитку східних слов'ян. Процес їх політичного обэднання зумовлений також рядом інших внутрішніх і зовнішніх факторів: територіальною і культурною спільністю сх слов'ян, економічними зв'язками і їхнім прагненням об'єднати сили в боротьбі з спільними ворогами. Інтеграційні політико-економічні та культурні процеси призвели до етнічного обэдн східних слов'ян, які утворили давньоруську народність. Вони характеризувалися насамперед схожістю мови, спільністю території, матеріальної та духовної культури, релігії. Етнічному згуртуванню східних слов'ян в єдину народність сприяли й однакові традиції, звичаї, закон, військовий устрій, спільна боротьба проти зовнішніх ворогів.

Історія виникнення державності у східних слов'ян й утворення Давньоруської держави була спотворена норманською теорією. Прихильники цієї теорії стверджують, що ніби держава у східних слов'ян була створена вихідцями із Скандінавії — "норманськими" князями. Давньоруська держава після її утворення продовжувала розширяти свої території. За князя Олега були приєднані древляни, сіверяни, радимичі. За часів Ігоря до Давньоруської держави були приєднані тиверці, древляни. Князі Святослав і Володимир здійснювали походи у землі в'ятичів.

У своєму розвитку Давньоруська держава пройшла два основних етапи. Перший етап охоплює кінець 9 і 10 ст. Тоді КР була ранньофеодальною державою, у межах якої відбувалося становлення феодального суспільного ладу. Тут в основному завершувався процес політичної єдності Русі, встановлювалися державні кордони, відбувалося утворення та вдосконалення апарату влади. Наприкінці 10 — пп 11 ст. КР вступила у період свого розквіту. У другій половині 11 ст. спостерігається тенденція до феодальної роздробленості, а в 12 ст. Давньоруська держава вступила у другий етап— етап феодальної роздробленості.

За період правління Ярослава Мудрого розширюються кордони Київської Русі. За допомогою династичних шлюбів Ярослав зміцнив стосунки з кількома провідними європейськими державами. Сам він був одружений зі шведською принцесою, син Ярослава був одружений з дочкою пол. короля Казимира.

Значну увагу Ярослав Мудрий приділяв внутрішнім проблемам Київської Русі. За його правління постає перший письмовий звіт норм давньоруського права «Руська правда», які захищали приватну власність і власника.

5. Проаналізуйте теорії походження Київської русі в історіографії

В 18ст. німецькі історики висунули норманську концепцію походження Київської держави. «Норманісти» наголошують, що східні слов'яни були нездатні без допомоги створити свою державу, а нормани відіграли вирішальну роль у створенні Київської держави. Також норманісти доводять,що більшість імен,що зафіксовані в договорах з Візантією, мають Скандинавське похдження.

2.Антинорманська теорія наполягає на тому, що назва „Русь” походить від назви річок у Центральній Україні – Рось, Роставиця. А у Скандинавії жодне джерело не вказує на плем’я або народ русів.

3. За хозарською теорію поляни є не слов'янами, а різновидом хазарів, модель влади, яка існувала в Хозарії. Там водночас правили два царі — цар по крові , та його «заступник» .За цією теорією тюркські племена-хазари створили К.русь.

Цю теорію створив Пріцак-професор америк університету. Та ця версія не витримує критичної перевірки,бо пам ятки хазарської культури зустрічаються надзвичайно рідко.

4. Теорія природно-історичного розвитку. Прибічниками цієї теорії були і видатні українські історики В. Антонович, М. Грушевський та інші. Прихильниками цієї теорії стверджують, що у східних слов'ян існували політичні та соціально-економічні передумови для створення своєї держави: високий рівень розвитку виробничих відносин, відбувалося захоплення старійшинами общинних земель, багаточисельні військові походи, результатом яких була велика кількість здобичі. Основними джерелами є літопис «Повість минулих літ», який розповідає про правління князя Кия (кін 5 — поч.6 ст.) та хроніка «Бертинські аннали».

Сьогодні не можна говорити про переконливу перемогу тієї чи іншої теорії. Найбільш прийнятною є теорія взаємовпливу багатьох факторів, включаючи варязький і хозарський, у процесі становлення ранньофеодальної держави – Київської Русі.

Та все ж державність — це результат тривалого соціально-економічного і політичного розвитку, її не можна принести ззовні , тому чимало вчених схиляється до думки, що Київська Русь утворилася на власній основі внаслідок тривалого процесу первіснообщинного ладу та формування класового суспільства у східних слов'ян. Розвиток феодальних відносин, а також переростання органів племінного управління в державні органи сприяли перетворенню союзів племен у «княжіння» державного типу.