26. Проаналізуйте процес примусової колективізації в Україні та голодомору 1932-1933 р.Р.

Програму суцільної колективізації об’явили в листопаді 1929 року. Колективізація – перехід від роздрібнених мілких селянських господарств до великих колективних господарств. Перехід означав відчуження безпосередніх виробників як від засобів виробництва, так і від кінцевого продукту їх праці. Колективізацію в Україні плановано завершити восени 1931 року чи навесні 1932 р. вже 1929 року селянство, в переважаючій своїй масі, усвідомлює примусовий характер колективізації.

Результати і наслідки колективізації:

•репресії, депортації, ув’язнення незгодних з політикою колективізації;

•масові незадоволення та виступи селян,

•кол-ція супроводжувалась процесом економ самознищення селян: забиванням великої рогатої худоби, свиней, овець;

•до кінця 1932 року у республіці колективізовано майже 70% селянських господарств;

•зростала заборгованість з хлібозаготівель;

Методи проведення колективізації переросли на початок 30-х рр. у прямий терор, мета якого зламати опір означеній політиці. Населення України упродовж 1932-1933 рр. потерпало від голоду. Як трагедія, масштаби якої неможливо збагнути, голод травмував націю, залишивши на її тілі глибокі соціальні, психологічні та демографічні шрами, які вона носить до сьогодні. Кинув він і чорну тілнь на методи й досягнення радянської системи. Результати аналізу свідчать, що причиною голодомору стала політика сталінського режиму одночасно щодо українців як нації і щодо селян як класу. Головною метою організації штучного голоду був підрив соціальної бази опору українців проти комуністичної влади для забезпечення тотального контролю з боку держави за всіма верствами населення .

В рік неврожаю зернових культур плани хлібозаготівлі були значно підвищені;

Під прикриттям посиленої кампанії хлібозаготівлі було запроваджено «свідомо здійснювану конфіскацію продовольства» через запровадження натурального штрафування (м'ясом, картоплею та іншими продовольчими продуктами) за невиконання планів хлібозаготівлі.

Селянам України та Кубані радянський уряд свідомо і планомірно не давав можливості виїхати з територій уражених голодом.

Голод, який поширювався протягом 1932 р. набув найстрашнішої сили на початку 1933 р. Підраховано, що на початку року середня сім’я з п’яти чоловіка мала близько 80 кг зерна, щоб проіснувати до наступного врожаю. Залишившись без хліба селяни їли котів, собак, щурів, листя. Мали місце численні випадки канібалізму.

27. Розкрийте проблему політичних репресій кінця 20-30 р.Р. Хх ст.В Україні

Першим політичним процесом стала так звана "шахтинська справа" (1928 p.). Цей процес мав на меті списати на технічних спеціалістів труднощі реконструктивного періоду, пояснити причини економічних невдач. 11 осіб засудили до вищої міри покарання — розстрілу, більшість була ув'язнена.

Через два роки після завершення "шахтинської справи" було організовано новий процес, спрямований проти шкідницької організації, —"Промислової партії". Вона нібито намагалась повалити радянську владу й відновити капіталістичний устрій. На суді усі обвинувачені змушені були визнати себе винними , деякі з них були засуджені до розстрілу. Цей процес, як і "шахтинську справу", було сфальсифіковано.

Одним з перших в Україні був політичний процес у справі "Спілки визволення України" (СВУ), осіб звинувачували в підготовці терористичних актів, у шкідництві, намаганні повалити радянську владу, відокремити Україну від СРСР. Ніяких документальних, речових доказів, які підтверджували б існування СВУ, суд не одержав.

Новий виток репресій почався у 1933 р. Приховати таке масштабне лихо, як голод і смерть мільйонів людей, було неможливо, тому влада намагалася відвести від себе можливі звинувачення і перекинути їх на "шкідників" — передусім фахівців сільського господарства.

Так наприкінці 20-х — на початку 30-х років, в умовах утвердження тоталітаризму, в партійно-державній політиці намітилося посилення репресивних заходів щодо інтелігенції. Посилення тоталітарного режиму передбачало ліквідацію верств населення, які могли критикувати існуючий лад. Владі необхідні були люди, які повністю підтримували б її політику, не розмірковуючи щодо її доцільності.

Масштаби репресій значно зросли після вбивства С. Кірова — одного з керівників Компартії, 1934 р.

У Києві відбувся суд над учасниками об'єднання українських націоналістів — організації, що начебто мала на меті провалення радянської влади шляхом терористичних актів, шкідництва та диверсій

У 1935 р. відбувся новий процес , за яким О. Полоцький, Ю. Мазуренко, та інші колишні члени боротьбистів звинувачувалися у підготовці терористичного акту щодо Сталіна та ін. Усі особи були засуджені до позбавлення волі , більшість з них була розстріляна.

Найжорстокішим щодо репресій був 1937 р.

Максимальний строк позбавлення волі у справах про державні злочини збільшився з 10 до 25 років. Справи осіб, притягнутих до відповідальності за політичними звинуваченнями розглядали у позасудовому порядку із застосуванням вищої міри покарання.

Репресії сталінського режиму завдали відчутного удару по усьому суспільству. Україна зазнала величезних демографічних втрат, був знищений цвіт її інтелігенції, зруйновано генофонд. Засобами репресій в Україні утвердився сталінський тоталітарний режим.