31. Проаналізуйте процес визволення України. В чому полягає внесок народу України та інших народів срср в перемогу над фашизмом

Сталінградська битва (липень 1942 року — лютий 1943 року) стала не тільки початком корінного перелому в Другій світовій війні, а й початком визволення території України.

Успішний наступ Червоної армії на широкому фронті продовжувався аж до лютого 1943 р. За цей час було визволено значну частину Донбасу і Харківщини.

Влітку 1943 р. Німеччина, здійснивши тотальну мобілізацію, вирішила взяти реванш за Сталінград новим наступом на Курськ. Битва на Курській дузі тривала майже 2 місяці. За 50 днів боїв ворог втратив понад півмільйона своїх воїнів.

Розвиваючи успіх, війська визволили Донецьк, Маріуполь таСуми.

Перемога в битві за Дніпро стала завершенням корінного перелому в Другій світовій війні.

У зміцненні обороноздатності СРСР вагомим був внесок евакуйованих з України на Схід великих підприємств та галузей промисловості. Більша частина з них почала випускати продукцію. Обладнання становило майже половину всіх потужностей, введених у дію в східних районах СРСР. Плідно працювала на оборону й Академія наук УРСР- було запропоновано нову технологію виплавки броньованої сталі; швидкісна зварка.

У січні 1944 р. Червона армія розпочала визволення Правобережної України та Криму.

У липні 1944 року було розгромлено нацистську дивізію СС «Галичина» під Бродами.

Зазнавши поразки під Сталінградом, керівництво Третього рейху розробило проект створення українського збройного формування, яке складалось би з населення Галичини. Цей проект піддавався жорсткій критиці ОУН Бандери. ОУН-Б категорично заявила, що українська кров може бути пролита тільки за Українську державу.

Однак ці аргументи не переконали лідера Українського Центрального Комітету, до якого німецьке командування звернулося з пропозицією про створення української дивізії. Він та його прихильники після тривалих суперечок погодилися сприяти цьому процесові.

Формування дивізії розпочалося у квітні 1943 р. У липні 1944 р. під Бродами дивізію оточили радянські війська і розгромили.

На початку жовтня 1944 р. територія України була повністю визволена від окупантів, а наприкінці того ж місяця війська Українського фронту вибили ворога із Закарпаття. У сер 1945 року між СРСР і Чехословаччиною підписано угоду про возз'єднання Закарпаття з УРСР. У травні 1945 року капітулювала Німеччина, а 2 вересня — Японія. Друга світова війна фактично закінчилася.

Отже, визволення України було важливою частиною процесу розгрому фашистських загарбників. Перемога стала можливою завдяки значному напруженню сил народу, мужності та відданості борців з окупантами, плідній співпраці фронту і тилу. Війна зумовила кардинальні зрушення в суспільному житті України.

32. Проаналізуйте окупаційний режим в Україні. Розгортання Руху Опору

Захопивши Україну, Німеччина встановлює окупаційний режим, так званий «новий порядок».

Адміністративно-територіальний поділ земель України у контексті „нового порядку”:Дистрикт Галичина, Рейхскомісаріат „Україна” , території у підпорядкуванні командування вермахту, Трансністрія, Закарпаття. В 1940 р. Німеччиною розроблено довгостроковий стратегічний план «Ост», який складався з двох частин:

• програми мінімум : у ході війни максимально використовувати економічні і трудові ресурси України і Кавказу.

• програми максимум: у повоєнний час забезпечити домінування німецької нації на окупованих територіях.

З перших днів окупації загарбниками розпочато реалізацію програми експлуатації матеріальних та людських ресурсів України. Вивозу підлягали: устаткування фабрик і заводів, сільськогосподарська продукція ін.

На початку 1942 року Берліном видано наказ про вивіз українців до Німеччини. На окупованій території гітлерівці розгорнули кривавий терор у відношенні до населення України. Одним з найбільш постраждалих від фашизму народів були євреї. Проти них нацисти здійснювали політику „голокосту” - винищення єврейського населення, яке залишилось на окупованих територіях.

Незважаючи на все окупантам не вдалося зламати волю українського народу. Лише невелика частина населення активно, усвідомлено співпрацювала з окупантами - колабораціоністами.

Переважаюча більшість населення України боролася з ворогом. Український антифашистський Рух Опору представлений двома течіями:

• радянський рух опору, метою було визволення від гітлерівських загарбників та відновлення радянської влади;

• націоналістичний: ОУН, УПА, метою також було визволення від гітлерівських загарбників та відродження незалежної української держави ;

Складовою частиною Руху Опору у фашистському тилу з 1942 р. стали дії Організації українських націоналістів (ОУН) та Української повстанської армії (УПА).

Після нападу Німеччини на Радянський Союз ОУН розгорнула диверсійно-підривні та розвідувальні дії в тилу радянських військ. Коли оунівці наочно переконалися у справжніх цілях нацизму та відчули вже на собі репресивний „новий порядок”, активніше стали вести боротьбу і проти нацистів.

В 1943 керівник ОУН(б) М. Лебедь дав наказ назвати ці збройні формування Українською повстанською армією (УПА).

Повстанські загони протидіяли вивозу робочої сили і продовольства до Німеччини, нападали на великі німецькі військові гарнізони. Німецьке командування не зуміло ліквідувати УПА, яка нарощувала свої сили.

Історія антигітлерівського націоналістичного Руху Опору (ОУН-УПА) неоднозначна . Декілька разів на найвищому державному рівні в Україні розглядалося питання про політичну оцінку діяльності ОУН і УПА.