Тема 3. Увага. Сенсорно-перцептивні процеси

При вивченні питань, пов’язаних з проблемою уваги, треба засвоїти, що увага полягає в реакції орієнтування на якомусь стимулі або об’єкті. Обов’язково проаналізуйте, яке визначення уваги надають різні автори.

Запам’ятайте! Чим більше нового в об’єкті, тим він є складнішим та цікавішим, чим сильнішим є стимул та чим частіше він повторюється, тим легше він може привернути увагу. Проте важливу роль відіграють також наші потреби, інтереси очікування.

У зв’язку з цим правомірно зрозуміти суть основних видів уваги: мимовільна, вільна та послідовна.

Поміркуйте, яку роль відіграє увага у професійній діяльності, рекламі та ін. Наведіть приклади. Розглядаючи питання, присвячене уяві, слід зрозуміти, що уява, як і мислення, належить до пізнавальних процесів. Необхідно поміркувати над поняттям уваги, її складовою, дати відповідь, чому уява є необхідним елементом професійної діяльності.

Частина навчального матеріалу з цієї теми була розглянута на лекції, але тема велика за обсягом і потребує подальшої роботи. Виходячи з теперішнього рівня знань, усвідомте, як функціонує людський мозок та рецептори, що доставляють йому інформацію. Як формується зв’язана картина реальності. Якими є види та функції відчуттів, чим відрізняється сприйняття від відчуття. Чому відчуття є не тільки фізіологічними, але й психічними процесами. Знайдіть приклади, що підтверджують це. Слід запам’ятати, що на етапі відчуття закладаються відмінності у поведінці людей.

Зверніть увагу не те, що органи чуттів здатні діяти у людині, за останніми науковими даними, навіть до її народження.

Далі вивчіть характеристику головних властивостей сприйняття: перебірливість, глобальність, проективність, константність.

І останнє: намагайтеся виділити об’єктивні фактори, що дозво­лять кожному індивіду формувати своє сприйняття дійсності. Підтвердіть конкретними прикладами.

Тема 4. Пам’ять. Мислення. Інтелект.

Активізацію психічної діяльності неможливо відокремити від обробки інформації, що надходить ззовні і від самого організму.

На вищих рівнях розшифрована інформація дозволяє програ­мувати та формувати більш або менш адаптовані форми поведінки, які дозволяють індивіду взаємодіяти з навколишнім середовищем.

Ми знаємо, що більшість реакцій організму є природженими (холод, голод і т.д.), це дозволяє організму швидко реагувати, проте більшість форм поведінки виробляються через навчання (процес, що дозволяє накопичувати інформацію у нервовій системі). За допомогою навчання формуються вміння та навички.

В усіх цих процесах найважливіша роль належить пам’яті. Без неї було б неможливим зберігання досвіду та закріплення знову засвоєних форм поведінки. «Без памяти, – писав російський психолог Л.Р. Рубінштейн, – мы были бы существами мгновения, наше прошлое было бы мертво для будущего. Настоящее, по мере его протекания, безвозвратно исчезло бы в прошлом».

При вивченні питання, присвяченого проблемам пам’яті, слід мати на увазі, що питання про механізми пам’яті є складними і становлять предмет вивчення ряду наук – фізіології, біохімії та ін. Психологія розглядає пам’ять в системі психічної пізнавальної діяльності.

У зв’язку з цим слід дати відповіді на такі запитання: які функції виконує пам’ять у психічній діяльності людини?; які індивідуальні відмінності спостерігаються у пам’яті?; що впливає на продуктивність пам’яті?; які є види, рівні пам’яті?; як змінюється пам’ять з віком, як можна розвивати пам’ять у процесі навчання?

Поцікавтеся теоріями запам’ятовування та забування З. Фрейда, Г. Еббінгауза, Д. Лапп, Ю. Пугача та інших дослідників. Зверніть увагу на порушені «способи розвитку пам’яті».

Запам’ятайте, що немає на світі двох людей, у яких пам’ять працювала б однаково. Перш за все тому, що у кожної людини своя генетична основа. Пам’ять тісно пов’язана з культурним оточенням та сприйняттям. Пам’ять треба примушувати працювати, бо чим більше від неї вимагати, тим більше укріпляються зв’язки між нейтронами. Мозок, що не працює, бідніє.

Відомо, що пам’ять є основою мислення, процесу, без якого не могли б здійснюватися ні інтеграція отриманих відомостей про світ, ні програмуватися поведінка. Проблема мислення тривалий час вивчалася філософією, логікою.

Теорії розвитку пізнавальних процесів у деяких авторів істотно відрізняються. Біхевіористи розглядають мислення як внутрішній діалог, оснований на тих самих рушійних механізмах, що і мова. Когнітивісти вважають, що мислення розвивається на основі рушійної активності, внутрішніх образів та мови. Ж. Піаже (1966), наприклад, вважає, що рушієм розвитку когнітивних процесів є адаптація до навколишнього середовища, хоча точка зору про те, що розвиток пізнавальних процесів є невіддільним від розвитку мови, була висловлена Л. Виготським ще у 1934 році.

Розглядаючи процеси мислення, зверніть особливу увагу на процеси формування та засвоєння понять і вирішення проблем, адже наскільки легко ми засвоюємо поняття залежить від того, прості це поняття чи складні.

У процесі вирішення проблеми людина повинна пройти 4 етапи:

– підготовки,

– інкубації,

– осяяння (інсайт),

– розробки.

Ці етапи одним з перших описав російський психолог А.Р. Лурія, основоположник нейропсихології.

Далі зверніть увагу на відмінності мислення однієї людини від іншої, тобто визначте характеристики розуму. Виділіть якості та властивості творчого мислення та способи його розвитку, тому що в умовах діяльності у різних сферах мислити стратегічно, творчо – одне з головних вимог.

Ступінь ефективності процесів пам’яті, мислення, якість пове­дін­кових реакцій залежить від рівня інтелекту індивідуума.

• Розглядаючи проблему інтелекту, уточніть його поняття, структуру (Дж.П. Гіл­форд, Д. Кеттел, Л. Терстоун, Ж. Піаже, Р. Стернберг та ін.), а також сучасні підходи до проблеми інтелекту.

Ознайомтесь з методикою діагностики рівня інтелекту та способами його розвитку.

Проаналізуйте також висловлення Ф. де Ларошфуко: «Умен не тот, кого случай делает умным, а тот, кто понимает, что такое ум, умеет его распознать и любуется им».