5. Поведінкова теорія.

Засновники – Дж. Уотсон (1878-1959)

Б.Скіннер (1904-1900)

А. Бандура (народ. 1925р.)

Головний тезіс теорії:

Особистість є продукт навчання. Структура особистості – це складно організована ієрархія рефлексів або соціальних навичок, в яких основну роль грають внутрішні блоки самоефективності, субєктивної значимості і доступності.

6.Діяльнісна теорія.В її розробку внесли вклад С.Рубінштейн (1889-1960). О.Леонтьєв (1903-1979).

У рамках цієї теорії особистість розглядається як свідомий суб‘єкт, який займає визначне місце в суспільстві і виконує корисну суспільну роль. Структура особистості – це організована ієрархія якостей, блоків направленості, (здібності, характер).

7.Теорія особтистісних рис.

Найбільш відомі автори Г.Олпорт (1897-1967). Д.Кеттел (1860-1944) і Г. Айзенк (1916-1994).

Риса на думку автора – це схильність людини вести себе відповідним образом в різні часи і у різних ситуаціях. Тобто особистість розглядається як комплекс особливостей, якостей.

Спробуйте проаналізувати різні точки зору вчених на психологію особистості, обрати найбільш важливі думки, які допоможуть розібратися у своєму внутрішньому світі, а також і оточуючих людей, аналізувати механізми, за допомогою яких особистість зберігає свою цілісність, індивідуальність. При цьому зверніть увагу на роль “я” – концепції у житті особистості.

Тобто різні погляди психологів на проблему особистості показують.

Особистість – це сума не відношень, а органічна, самореалізуюча система найвищої життєдіяльності, стійкості, абсолютного сприйняття індивідуального сущого і максимально успішного застосування загально значного при найвищій свободі вибору.

Можна сказати, що еволюція особистості, її розвитку відбувається в “чорнилі”, ще спадковість зіткається з різноманітними впливами навколишнього середовища.

Кожний період життя характерний особливостями розвитку його як “я”. Важливо при цьому не випускати з виду, що індивідуум безперервно еволюціонує, як єдине ціле.

І не дитина, а доросла людина може досягти рівня особистості. Що означає максимально розгорнути цілісність індивідуальної сутності.

Індивідуальні розрізнення особистості не без обмежені, не безкінечні. Людина живе в якій-то групі, середовищі з визначеною культурою і т.д., він обмежений до самовираження, свободі.

Важкі проблеми побуту, котрі встають перед людиною призводять до “розпаду” особистості.

Тема 7. Психологія індивідуальних відмінностей особистості

Ця тема у нашому курсі є також однією з основних.

Психічне обличчя людини є різнобічним та визначається як природженими властивостями, так і набутими у процесі навчання, виховання, самовиховання. Гадаємо, що можна прийняти точку зору Ю.П. Ананьєва, одного з творців Ленінградської школи психологів, про те, що кожній людині притаманні яскрава індивідуальність, яка є інтегральною якістю, що об’єднує її природні та особисті особли­вості. Через індивідуальність розкриваються: своєрідність особис­тості, її здібності, переважна сфера діяльності. В індиві­дуальності виділяються базові та програмовані властивості.

До базових властивостей належать темперамент, харак­тер, здібності людини. Саме через них розкриваються динамічні характеристики психіки, формується певний стиль поведінки та діяльності, спілкування особистості.

До програмованих належать спрямованість, самоусвідом­лення.

На основі властивостей можна скласти психологічний портрет – власний та іншої людини. До психологічного портрету зазвичай включають: темперамент, характер, здібності, рівень інтелекту, емо­цій­ність (рівень стійкості), самооцінку (занижену, адекватну, зави­щену).

• Темперамент належить до базових психологічних характе­ристик індивідуальності. Він є основою, на якій будується людська особистість.

Тип темпераменту, за І.П. Павловим, обумовлений власти­востями нервових процесів збудження і гальмування та їх різноманітним сполученням. Він вважав, що таких властивостей три: сила, врівноваженість, жвавість. Немає типів темпераментів поганих чи гарних. У кожного є сильні та слабкі боки. Комбінація цих властивостей породжує різні типи темпераменту.

Проаналізуйте, як знайти підхід до кожного представника темпераменту в міжособистісному, діловому спілкуванні. Визначіть, де і як найкращим чином можуть виявитися особливості темпе­раменту.

• Зверніть увагу на те, що психологи розглядають характер як сукупність стійких індивідуальних особливостей особистості, які складаються та виявляються у спілкуванні, діяльності та накладають відбиток на поведінку людини. Особливості особистості, що належать до характеру, називають римами (сміливість, правдивість, відвертість, схильність до творчості, щедрість, скупість, безвідповідальність та ін.). Це властивості, що характеризують людину, та за будь-яких обставин можна очікувати на їх прояв у даної людини.

Характер людини є різноманітним, багатогранним у своїх виявах і разом з тим – цілісним. Це дає змогу ставити питання про класифікацію характерів. Традиційно при цьому розглядаються такі сфери:

– сфера спрямованості інтересів та схильностей;

– інтелектуальна сфера.

К. Леонгардом розроблено інший підхід до типології характерів, який спирається на так звані акцентуації.

Розгляньте дану типологію, спираючись на працю К. Леонгарда. Обгрунтувавши свою теорію, автор писав, що загальні рими, що визначають індивідуальність та характер, численні, але все ж їх не можна вважати необмеженими.

Зробіть порівняльну характеристику типології особистості К. Юнга і К. Леонгарда, представників нейро-лінгвістичного програмування (НЛП).

Зверніть увагу також на способи формування характеру дітей, дорослих людей.

Потенційні можливості психіки є невичерпними. Треба вміти розпоряджатися цим даром. Важливою індивідуально-психологічною особливістю людини є здібності.

Що таке здібності? По-перше, це психічні особливості, які відрізняють одну людину від іншої; по-друге, це – індивідуальні особливості, які стосуються успішності у будь-якій діяльності.

Останнім часом здібність у психології розглядається як особлива властивість психологічної системи, що виражається у певному рівні її продуктивності (точність, надійність, швидкість функціонування).

Існує цілий ряд класифікацій здібностей. Ознайомтеся з ними. Особливу увагу приділіть загальним та спеціальним здібностям.

Зрозуміння цієї проблеми є особливо актуальним, тому що деякі типи діяльності (управлінська, викладацька, дослідницько-діагно­стична) вимагають повсякденного «сполучення різнорідного», через це їх ефективність визначається загальною здібністю особистості.

Спробуйте охарактеризувати свої здібності.

Зверніть увагу на те, що останнім часом (особливо у США) проведено багато досліджень, які свідчать, що у творчих можливостях людей існують відмінності вже з дитячого віку.

Обдаровані діти становлять від 2,5 до 20 % від загальної кількості дітей, але вони найчастіше відчувають депресію завдяки диференційованому підходу, змушені приховувати свої здібності від оточуючих. Що характерно для таких дітей? Здібність подумки програвати ситуації ризику та небезпеки, знаходити нестандартні виходи, прогнозувати майбутнє, виробляти оригінальні прийоми вирішення задач. Проте вони часто «незручні», напружені, уперті, не вміють наслідувати позитивні зразки. Безумовно, вони вимагають індивідуального підходу.

• Важливо не лише вміти давати характеристику індивіду­альним особливостям особистості, але й оцінити їх – як власні, так і інших людей. Психологія може запропонувати широкий спектр таких методів: спостереження, тестування, біографічний метод, метод оцінювальних центрів, невербальні методи та ін. характеристики. Умови їх вибору, правила використання досить широко подано у літературі. Уважно вивчіть особливості цих методів і технологію використання кожного з них.

Використовуючи тести, спостереження, проаналізуйте та ще раз дайте оцінку своїм індивідуальним особливостям, складіть свій «психологічний портрет».

Пам’ятайте, пізнання себе та інших людей – головні елементи психологічної культури. «Чем больше у человека ума, – писав Б. Паскаль, – тем больше он усматривает оригинальных людей. Заурядный человек не видит различия между людьми».