Освітологія хрестоматія

РОЗДІЛ VІІ. Культурологія освіти

Але, по-перше, інформацію й знання не можна вважати синонімами. По-друге, не можна вважати, що нове суспільство еволюційно вдосконалює основний компонент будь-якого суспільства

– людину, тому що володіння комп'ютером і мережами (навіть найсучаснішими, наприклад, Web 2,0) не означає одночасне підвищення загального рівня освіченості й культури: за останні роки відзначено катастрофічне зростання елементарної безграмотності, навіть у правописі. І, нарешті, по-третє, не можна вважати, що нове покоління людей стає більш духовним. Скоріше, навпаки: у новому суспільстві набутою характеристикою людини логічно вважати її перетворення в homo celeriss ingenie (людини швидкого розуму), але, на жаль, через втрату або зниження інших якісних характеристик, що відрізняють, власне, людину від машини, й належать її духовності. <…>

Останнім часом на всіх рівнях «освітньої вертикалі» багато говориться про інновації. <…> Інновації можуть мати не тільки комп'ютерний вигляд і можуть відноситися не тільки до комп'ютерних освітніх технологій. Інноваціям не заборонено з'являтися і на гуманітарному полі освітньої діяльності.

Цей висновок, на наш погляд, узгоджується з позицією Ю. А. Шрейдера. «Наука, – писав він, – не схожа на спостерігачів, що милуються разом однією і тією ж прекрасною панорамою через одне величезне вікно. Швидше, це сукупність або співтовариство спостерігачів, які дивляться на світ через вікна, що виходять у різні боки. Узгодження картин, що відкриваються, виявляється складною методологічною і гносеологічною проблемою». <…>

Хоружий Г.Ф.

АКАДЕМІЧНА КУЛЬТУРА: ПОНЯТТЯ І ФУНКЦІЇ 188

<…> В умовах глибокої культурної трансформації, зумовленої процесами глобалізації та європейської інтеграції, реалізація високого

188 Хоружий Г. Ф. Академічна культура: цінності та принципи вищої освіти / Г.Ф. Хоружий. –

Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2012. – 320 с. – С. 30 – 50.

721

ЧАСТИНА ІІ. СКЛАДОВІ ОСВІТОЛОГІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ

покликання університетів потребує переосмислення цінностей і принципів, якими має керуватися вища школа в сучасних умовах та котрі повинна поширювати у суспільстві. Оскільки вищі навчальні заклади несуть відповідальність не тільки за формування майбутніх професійних, технічних і соціальних еліт, а й мають важливі культурні, інтелектуальні та моральні обов'язки перед усім суспільством.

Європейський простір вищої освіти демонструє розмаїття національних культур і мов, національних систем, типів інституцій, профілів підготовки і навчальних планів. І саме культура, як багатофункціональна система і спосіб організації суспільного, групового та індивідуального життя через її різноманітні і взаємопов'язані функції має значні можливості впливу на вищу освіту. Адже у цей перехідний період, «у якому головним стає беззмістовність, розчиняються ідеологеми минулого й теперішнього, є простором світоглядного розладу й одночасно – нового змісту», особлива відповідальність лягає на освіту, система якої повинна зберегти духовно-культурні цінності людини й ствердити нові. <…>

Особливу роль в оптимізації сучасної вищої освіти відіграє академічна культура, яка впливає на формування певної системи знань, умінь і навичок студентів, зміст і методи навчальної і науководослідної роботи, а також стиль управління діяльністю вищого навчального закладу. <…>

Культура забезпечує багатогранність спілкування людей, дає можливість обмінюватись не тільки продуктами діяльності людей, а також інформацією про них, знанням, досвідом. Завдяки цьому людина пізнає світ, отримує інформацію як основу будь-якої інтелектуальної діяльності. <…>

Останнім часом набула поширення інтерпретація культури освіти як характеристики якісного стану педагогічної діяльності чи її окремих напрямків та явищ. Утім, Є.В. Бондаревська розглядає культуру освіти «як частину загальнолюдської культури, в якій найбільшою мірою втілені духовні і матеріальні цінності, а також способи творчої педагогічної діяльності людей, необхідні людству для обслуговування історичного процесу зміни поколінь і соціалізації (дорослішання, становлення) особистості».

722

РОЗДІЛ VІІ. Культурологія освіти

Заслуговує на увагу співвідношення культури і освіти. Так, наприклад, Л. П. Буєва виходить із того, що тісна взаємодія культури і освіти у процесі розвитку людини є однією з умов її цілісності, здатності адаптуватися до суперечливих умов буття і протистояти негативним впливам середовища, спираючись на духовну культуру особистості. У цьому зв'язку французький педагог А. І. Марру пише, що освіта є способом прилучення молодого покоління до цінностей і навичок культури конкретного суспільства. Отже, освіта є вторинною відносно культури і є її своєрідним коротким викладом. У свою чергу, це означає і певний часовий відрив: спочатку культура повинна набути свою справжню форму і лише потім вона зможе створити освіту, яка б її відображувала.<…>

Культура, як багатофункціональна система і спосіб організації суспільного, групового та індивідуального життя, включає значні можливості впливу також на вищу освіту. <…>

Шевчук Д.М.

КУЛЬТУРА У МЕРЕЖИВІ МЕРЕЖ189

<…> Культура завжди орієнтована на формування індивіда. Вона, зокрема, постає як paideia – виховання та освіта. В рамках сучасної електронної культури питання виховання, освіти й зацікавлення людей наукою набувають нових аспектів. Звертають увагу на пізнавальний потенціял нових медій. Лео Мановіч, наприклад, стверджує, що інтерактивність досконало вписується у способи мисленнєвих операцій людини. Принцип гіперпосилань, який становить основу інтерактивних медій, опредмечує процес асоціацій, який часто вважається ключовим для людського мислення. Тож, як доводить Мановіч, медії екстерналізують ментальні процеси. Крім того, звернімо увагу на те, що електронний світ несе реальний досвід і саме це є підставою для здійснення процесу культурного формування людини за допомогою нових медій. Зокрема в рамках Культури 2.0

189 Шевчук Д. М. Культура у мереживі мереж / Д.М. Шевчук // Критика, число 3 – 4 (161 – 162). – 2011.

– С. 14 – 16. – С. 16.

723

ЧАСТИНА ІІ. СКЛАДОВІ ОСВІТОЛОГІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ

народжується ідея електронного академізму. Трансформації зазнає і сфера культури, пов’язана з науковістю. Виникають запитання про те, чи можна науку та навчання перенести в мережу, фактично звівши її суть до комунікації? Це питання стосується фундаментальнішого питання про суть академічної та наукової спільноти. В інформаційному суспільстві на механізми здобування знань істотно впливають медії. За допомогою комп’ютерних технологій впроваджується ідея навчання онлайн. Ідеться про те, що процес навчання перетворюється на полілінійний та імматеріяльний. Інформаційні технології також дають нові можливості презентувати й популяризувати наукові досягнення. Відбувається процес еґалітаризації науки. Завдяки численним інтернетпроектам щораз більший доступ до наукового знання мають прості люди. А відтак від Науки 2.0 очікують, що вона вирішить давню проблему просвітництва мас. Як стверджують дослідники, Наука 2.0 змінює вигляд наукового тексту. Тепер він перетворюється на мультимедійний конструкт. Окрім того, по-новому постає питання верифікації наукових досягнень і боротьби із плаґіятом. Відкритий доступ до наукових публікацій в інтернеті створює передумови появи глобального рецензента, коли будь-хто має можливість верифікувати й критикувати представлені наукові досягнення. У цьому плані традиційні закриті наукові й адміністративні інституції, зорієнтовані на «перевірку» науки, втрачають сенс, оскільки ефективність їхньої діяльності в новому просторі науки є досить низькою. Можемо згадати й те, що вже сьогодні деякі наукові часописи поступово відмовляються від паперових версій, представляючи лише електронні версії публікацій. Електронний світ дає можливості творити спільноти й мережі, що об’єднують знання. Глобальний характер сучасних мереж зумовлює появу феномену «колективного розуму», до якого може долучитися будь-хто. У такий спосіб створюється нова парадигма здобування знання. Причому гасло нових медій звучить так: кожен може бути науковцем! Тобто потенційно кожен може брати участь у наукових дискусіях, обговорювати актуальні наукові проблеми в блогах чи на форумах, писати рецензії на наукові праці.

Однак хоча переваги впровадження нових технологій у світ науки та освіти стають усе очевиднішими, в академічних колах усе одно існує своєрідний скепсис щодо Науки 2.0 та недовіра до електронного

724

РОЗДІЛ VІІ. Культурологія освіти

академізму. Зрештою, це зрозуміло, адже університет і наукова спільнота і так є простором публічної дискусії, що його характеризує безпосередність, близькість зустрічі з іншим. Тут уже наявна відкритість, але дещо іншого типу, ніж в електронному світі. Йдеться про відкритість і безпосередність досвіду особистості, яка не може бути замкнута рамками інтерфейсу. Тож Наука 2.0 та електронний академізм є засобами, але вони аж ніяк не становлять суті сучасної науки та університету. Вони не постають абсолютними і не можуть замінити традиційних академічних і наукових спільнот. Окрім того, еґалітаризм і загальна доступність у рамках електронної культури постає радше як міф. Адже використання лишень інформаційних технологій вимагає наявності та інфраструктури, що забезпечить доступ до інтернету, і певної компетентності, що дасть змогу ефективно використовувати нові медії. Ба більше, досконало знаючи механізми функціонування нових медій, можна навчитися маніпулювати ними. Можливості маніпулювати медіями продемонстрував Умберто Еко, який, досліджуючи сучасні мас-медіа з перспективи семіотики й знаючи їх принципи, інколи використовував це знання для створення певних мітологем. Тож проблема академічної чесності також виходить у рамках інформаційної культури на новий рівень і вимагає пошуку нових способів вирішення. Критики інформаційного суспільства стверджують, що нічого якісно нового воно не пропонує. Ба більше, концепція інформаційного суспільства постає радше як ідеологія, ніж наукове осмислення сучасного стану соціуму. На це вказує, наприклад, відомий філософ і культурний критик Фредрик Джеймісон у праці «Постмодернізм, або Логіка культури пізнього капіталізму». Американський мислитель стверджує, що соціологічні узагальнення, які проголошують появу нового типу суспільства – «постіндустріального суспільства», «інформаційного суспільства», «електронного суспільства», «суспільства високих технологій», здійснюють очевидну ідеологічну місію, що полягає в тому, аби показати, що нове соціяльне утворення не підпорядковане законам класичного капіталізму. <…>

725

ОСВІТОЛОГІЯ: хрестоматія для студентів вищих навчальних закладів

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1.Адаптивне управління: сутність, характеристика, моніторингові системи / [Г.В. Єльникова та ін. ; за ред. Г.В. Єльникової] ; АПН України, Ун-т менеджменту освіти. – Чернівці : Технодрук, 2009. – 570 с. – С. 536 – 570.

2.Альтбах Ф.Дж. Влияние глобализации на высшее образование /

Ф.Дж. Альтбах // Экономика образования. – 2009. – № 2. – С. 83-86.

3.Андрієвська О.Т. Оновлення імперії знань / О.Т. Андрієвська // Критика, 2003. – № 4 (42).

4.Андрущенко В.П. Державно-громадський характер управління освітою / В.П. Андрущенко // Вища освіта України. – Державне інформаційно-виробниче підприємство видавництво «Педагогічна преса». – 2011. – №3. – 128 с. – С.5 – 8.

5.Андрущенко В.П., Лутай В.С. Філософія освіти в Україні: стан, проблеми та перспективи розвитку / В.П. Андрущенко, В.С. Лутай // Наукові записки АН ВШ України. – 2004. – № 6. – С. 59 – 72.

6.Андрущенко В.П., Образовательная политика (обзор повестки дня) / В.П. Андрущенко, В.Л. Савельев. – К.: МП «Леся», 2010. – 404 с.

– С.106 –131.

Педагогічна думка, 2007. – Т.4. Педагогіка і психологія вищої школи. – 439 с. – С. 36 – 57.

8.Аношкіна Л.І. Економіка вищої освіти: тенденції та перспективи реформування / Л.І. Аношкіна. – К.: Видавничий дім «Корпорація», 2005. – 368 с.

9.Ареф’єва О.В. Управління розвитком людського капіталу в системі вищої освіти: [монографія] / О.В. Ареф’єва, Т.В. Харчук. – К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2008. – 207 с.

10.Базалук О.О. Філософія освіти: її роль та місце в системі філософського знання / О.О. Базалук // Філософські обрії.

Науково-теоретичний часопис Інституту філософії імені

727

ОСВІТОЛОГІЯ: хрестоматія для студентів вищих навчальних закладів

Г.С. Сковороди НАН України та Полтавського державного педагогічного університету імені В.Г. Короленка. – 2010. – № 23. – С. 187 – 201.

11.Беляков. С.А. Образовательная политика и управление образованием / С.А. Беляков // Университетское управление: практика и анализ. – 2008. – № 6. – С. 12 – 31.

12.Березівська Л.Д. Реформування шкільної освіти в Україні у XX столітті / Л.Д. Березівська. – К.: Богданова А. М., 2008. – 406 с.

13.Берека В.Є. Маркетинг освіти: навч. програма та метод. посіб. / В.Є. Берека. – Хмельницький: Вид-во ХГПА, 2006. – 264 с.

15.Білецька С.В. Дитиноцентрована педагогіка / С.В. Білецька. – Х.:Факт, 2008. – 255 с. – (Теорія і практика західних країн).

16.Білецька С.В. Дитинство епохи середньовіччя: становлення християнського сприйняття / С.В. Білецька // Шлях освіти, 2009. –

№ 3. – 48 с. – С. 35 – 42.

17.Білобровко Т.І. Економіка освіти: навч.-метод. посіб. [Елктронний ресурс] / Т.І Білобровко. – Переяслав-Хмельницький: ПереяславХмельницький держ. пед. ун-т імені Григорія Сковороди, 2002. – Режим доступу: http://www.google.ru/url?sa=t&.doc&ei=Gz2VT- qHDoaP-wakotn8Aw&usg=АFQjCNHbG1la

OmtbiXxu6pPxOljYUWZnOQ&cad=rjt.

18.Бондар В.І. Теорія і технологія управління процесом навчання в школі : [Навч. посіб.] / В.І. Бондар ; АПН України. Нац. пед. ун-т ім. М.П. Драгоманова. – К., 2000. – 191 с. : ил. – Текст рус., укр. – Библиогр.: с. 190 – 191.

19.Валєєв Р.Г. Освітнє право України: навч. посібник / Р.Г. Валєєв. – Луганськ: Луганська правова фундація, 2011. – 287 с.

728

ОСВІТОЛОГІЯ: хрестоматія для студентів вищих навчальних закладів

20.Ващенко Л.М. Управління інноваційними процесами в загальній середній освіті регіону / Людмила Миколаївна Ващенко. – К.: ВПЦ «Тираж», 2005. – 379 с. : іл., табл. – Бібліогр.: с. 332 – 365.

21.Вербицкий А.А. Кросс-культурный контекст образования и становление новой педагогической парадигмы / А.А. Вербицкий // Высшее образование сегодня. – 2008. – № 8. – С. 28 – 31. –

(Научные сообщения).

22.Гальпєріна В.О. Освітня політика в трансформаційному суспільстві: соціально-філософський аналіз: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філософ. наук: спец. 09.00.03 «Соціальна філософія та філософія історії» / В.О. Гальпєріна. – Київ, 2003. – 20 с.

23.Гапонюк П.Н. Функционирование и развитие образования как социально-экономической системы / П.Н. Гапонюк // Педагогіка. – 2011. – № 7. – 120 с. – С. 27 – 34.

24.Гершунский Б.С. Философия образования для ХХІ века (в поисках

практико-ориентированных образовательных концепций) / Б.С. Гершунский. – М.: Изд-во «Совершенство», 1998. – 608 с.

25. Гершунский Б.С. Философско-методологические основы образовательно-педагогической прогностики / Б.С. Гершунский // Философия образования. – М.: Московский психологосоциальный інститут. Флинта, 1998. – 432 с. – С. 260 – 283.

26.Гессен С.И. Основы педагогики. Введение в прикладную философию / С.И. Гессен / Отв. ред. и сост. П.В. Алексеев. – М.: «Школа-Пресс», 1995. – 448с.

27.Глузман О.В. Історичні передумови становлення університетської

педагогічної освіти у світовому і національному контексті / О.В. Глузман // Педагогічна і психологічна науки в Україні (до 15річчя АПН України) / ред. колегія Сухомлинська О.В., Бех І.Д., Луговий В.І. – К.: Педагогічна думка, 2007. – Т.4. Педагогіка і психологія вищої школи. – 439 с. – С. 250 – 263.

28.Голубенко О. Про культурний аспект і вектор інновацій в освітній діяльності вищої школи / О. Голубенко, М. Чурсін, В. Гайдуков // Педагогічна і психологічна науки в Україні (до 15-річчя АПН України) / ред. колегія Сухомлинська О.В., Бех І.Д., Луговий В.І. –

729

ОСВІТОЛОГІЯ: хрестоматія для студентів вищих навчальних закладів

К.: Педагогічна думка, 2007. – Т.4. Педагогіка і психологія вищої школи. – 439 с. – С. 108 – 122.

29.Горобець Ю.І., Порев С.М. Проблема розвитку та реформування науки в університетах / Ю.І. Горобець, С.М. Порев // Педагогічна і

психологічна науки в Україні (до 15-річчя АПН України) / ред. колегія Сухомлинська О.В., Бех І.Д., Луговий В.І. – К.: Педагогічна думка, 2007. – Т.4. Педагогіка і психологія вищої школи. – 439 с. – С. 226 – 238.

30.Городяненко В.Г. Соціологія: підручник / В.Г. Городяненко. – [3- тє вид.]. – К.: ВЦ «Академія», 2008. – 544 с. – (Серія «Альмаматер»).

31.Губерський Л.В. Сучасна філософія гуманітарного знання: парадигми і дискурси / Л.В. Губерський // Педагогічна і

психологічна науки в Україні (до 15-річчя АПН України) / ред. колегія Сухомлинська О.В., Бех І.Д., Луговий В.І. – К.: Педагогічна думка, 2007. – Т.4. Педагогіка і психологія вищої школи. – 439 с. – С. 128 – 142.

32.Гумбольдт В. Про внутрішню та зовнішню організацію вищих навчальних закладів у Берліні / В. фон Гумбольдт // Ідея Університету: Антологія / Упоряд.: М. Зубрицька, Н. Бабалик, З. Рибчинська; відп. ред. М. Зубрицька. – Львів: Літопис, 2002. –

304с.: іл.

33. Гуржій A.M. Пріоритетні напрями інформатизації загальноосвітніх навчальних закладів / А.М. Гуржій // Педагогічна і психологічна науки в Україні (до 15-річчя АПН України) / ред. колегія Сухомлинська О.В., Бех І.Д., Луговий В.І. – К.: Педагогічна думка, 2007. – Т.5. Неперервна професійна освіта: теорія і практика. – 391 с. – С. 207– 219.

34.Ґадамер Г.Г. Істина і метод / Ганс-Георг Гадамер; [пер. з нім. Олександр Мокровський]. – К.: Юніверс, 2000. – (Філософська думку). – Т.І : Герменевтика: Основи філософ. герменевтики. – 464с. – С. 18 – 27.

35.Д’юї Джон. Демократія і освіта / Джон Д’юї. – Львів: Літопис,

2003. – 294с.

36.Дзвінчук Д.І. Розвиток освіти як суспільної цінності: історикофілософський дискурс / Д.І. Дзвінчук/ Розвиток сучасної освіти:

730