Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

Освітологія хрестоматія

.pdf
Скачиваний:
179
Добавлен:
08.02.2016
Размер:
4.02 Mб
Скачать

РОЗДІЛ V. Економіка освіти

П. Тоффлер тощо) чи присвячені окремим проблемам освіти (Т. Годін, Р. Рейч).

Дж. Нейсбіт і П. Аборден спеціально звертаються до освіти при аналізі перспектив Мирної сфери, яку вони розглядають як одну з найважливіших сфер майбутнього, що постійно розвивається. Учені підкреслюють, що те значення, яке надається освіті, повертається великими конкурентними досягненнями, і що країни, які більше інвестують в освіту, матимуть величезні здібності конкурувати. Прикладом є країни Азії, що продемонстрували можливості розвиватися без значних природних ресурсів, забезпечуючи достатні інвестиції і людські ресурси.

Е. Тоффлер глибоко аналізує ідею, що знання є центральним елементом постіндустріального суспільства і що їх важливість буде продовжувати зростати в майбутньому. <...> Знання перестають бути відгалуженням тих факторів, які були вирішальними в попередніх фазах, і навпаки, стають їх фундаментом. Боротьба за контроль над знаннями інтенсифікується в усьому світі. Автор вважає, що цей процес є фактором демократизації, оскільки знання можна безкінечно поширювати, репродукувати, використовувати довгий час без вичерпання і, на відміну від матеріального багатства, вони знаходяться в межах досягання бідних. <...>

Перспективні дослідження, проведені командою французьких дослідників під керівництвом Т. Годіна, відрізняються двома моментами. По-перше, вони довготриваліші, і по-друге, крім міркувань загального характеру, вони також звертають увагу на численні специфічні теми, включаючи освіту.

Досліджуючи сучасний стан освіти, автор стверджує, що теперішня освіта зобов’язана своєю структурою і організацією XIX сторіччю. Її форма з’явилася у відповідь на дві вимоги індустріального суспільства: з одного боку, потребу у кваліфікованих працівниках, та з іншого – необхідності ідеологічного консенсусу згідно з цінностями правлячої еліти.

Методологія передачі цінностей базувалася на оцінці акуратності, точності і формалізмі, інтелектуальній суворості та механічному обґрунтуванні. Основний пріоритет надавався дисциплінованості та методичній якості за рахунок творчих здібностей.

581

ЧАСТИНА ІІ. СКЛАДОВІ ОСВІТОЛОГІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ

Із втратою дієвості продуктивної парадигми індустріального суспільства, ефективність освіти падає, через що вона все менше і менше здатна задовольняти потреби суспільства. Серйозні проблеми є навіть в розвинених країнах. Неграмотність, яку фактично ліквідували, зараз відновилася в іншій формі: функціональної неграмотності (між 20 і 25% населення забули майже все, що вивчали в школі). Після 12 років шкільного навчання 40% молоді в Сполучених Штатах не здатні розуміти статті в «Нью-Йорк Таймс» і, щонайгірше, не можуть читати і розуміти розклад автобусів.

В освітній системі склалася двоїста ситуація: з одного боку – поширюється ігнорування освіти, з іншого – надлишок освіти. Т. Годін доводить, що перевиробництво освічених людей без урахування умов на ринку праці продукує «люмпен-інтелігенцію»: тип маргіналізованої інтелігенції, молодої, але повної розбитих надій.

Сучасна фаза, яку Т. Годін називає «показовим суспільством», буде замінена на початку XXI сторіччя «суспільством освіти». Це суспільство спочатку буде намагатися інтегрувати маргіналізовані сектори населення через поширення повної освіти до 18 років та виховання технічної і екологічної культури всього покоління. У наступній фазі – «суспільстві визволення» – зробить можливим повний розквіт досліджень і творчих здібностей, які є основними елементами забезпечення конкурентоспроможності.

У цих нових фазах мінімальна кваліфікація буде здобуватися не через вивчення фактичних даних (які будуть набагато чисельнішими, але їх завжди буде легко дістати і використати), а через освоєння методологічної основи, яка зробить можливим знайти ці дані, навчити навігації в морі знань, які в дійсності складають частку в океані. Інформаційна індустрія з її величезними банками даних, буде взаємопов’язана по всій планеті і забезпечить засоби для такої навігації. Необхідним буде володіння інтелектуальними інструментами, які зроблять можливим визначити свою позицію, маршрут слідування і благополучне прибуття в порт. Навігація в морі знань існує не у формі знань самих собою, а у формі «ноу-хау».

Із кінця XX сторіччя половина навичок інженерів буде застарівати вже через 5 років після їх здобуття. Фундаментальними стануть гнучкість, оновлення та знання того, як здійснювати виробництво так,

582

РОЗДІЛ V. Економіка освіти

щоб у потрібний момент можна було б змінити методи. Освіта не може вже обмежуватися певним періодом життя і буде частиною здобуття професії.

Освіта стане життєвою функцією і для компаній, і для індивідів. Вона буде інтегрована в робоче життя і не буде ізольованим епізодом, а навпаки, буде щоденною і тривалою, не буде нав’язуватися зверху компаніями чи державою, буде розглядатися індивідом як необхідність.

Престиж наукового ступеню і дипломів буде поступово зменшуватися. Індивіди будуть визнаватися швидше на основі їх реальної кваліфікації, ніж на основі тих теоретичних знань, що прийшли з дипломом. Прогрес у професійній кар’єрі буде здійснюватися більш неформальним способом, на основі щоденної практичної діяльності. <...>

Ринок освіти буде поширюватися з небувалою швидкістю. Мережа приватних шкіл буде займатися дослідженнями поведінки і втілювати програми з високо професійними методами навчання. На місце абстрактному викладанню будуть приходити такі методи, які занурення учня чи студента в конкретну ситуацію, в якій він має приймати самостійні рішення. Школи не будуть калічитися традиціями і адміністративною буденністю. Менше уваги буде приділятися передачі фактичних знань і більше – навчанню духу відкритості, здатності знаходити рішення для всіх. Це буде тип навчання, що не базуються на імітації моделі, а на винаходах, не на пасивності та слухняності, а на ініціативі і винахідливості. Отже, форма освіти повинна бути адаптована до руху і комплексності, які виступають двома основними ознаками сучасності.

Однак такі системи приватних шкіл будуть робити освіту більш дорогою та збільшуватимуть соціальне розшарування. Ця тенденція буде компенсуватися суспільними діями, які полягатимуть у збільшенні ресурсів, високому статусі вчителів та зростанні автономії освітніх закладів, що будуть мати право керувати основною частиною своєї діяльності і визначати свої програми, методи навчання, набір штату і заробітну плату.

Між автономними навчальними закладами і місцем виробництва будуть створюватися посередницькі структури. Увага в освітніх

583

ЧАСТИНА ІІ. СКЛАДОВІ ОСВІТОЛОГІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ

цінностях зміститься певною мірою від дисципліни, точності, раціональності і об’єктивності до інших, більш широких, якостей, таких, як винахідливість і автономія.

Вища еліта, яка була стражем індустріальної моделі, втратить підстави для свого існування. На її місце прийдуть чисельніші групи високоосвічених індивідів, здатних думати і діяти самостійно, з більш сучасною і ефективною поведінкою.

Нові цінності освітньої системи будуть походити від ідеї творчості, збалансованих відносин між людьми, особливо відповідно до прав інших як умови для своїх власних прав. Разом із розумінням технічної культури відбудеться відродження гуманістичних досліджень та мистецтво стане частиною щоденного життя.

Популярність поширення концепції «суспільства, що вчиться» зумовлена тими змінами, що відбуваються в самій системі освіти: освіта стає неодмінним елементом суспільного життя; освіта перестає бути коротким відрізком життя людини, а стає постійним процесом в її житті; змінюються традиційні форми організації освітньої діяльності.

«Економіка, що вчиться», на думку Ландвела, це економіка, в якій успіх індивідів, фірм і регіонів відображає їх здатність вчитися (і забувати стару практику); в якій зміни є рішучими і старі навички забуваються, а нові – користуються попитом; у якій навчання означає не тільки доступ до інформації, а й формування компетентності; у якій навчання здійснюється у всіх частинах суспільства, а не тільки у високотехнологічних галузях; у якій наявність і механізм заповнення робочих місць визначається обсягом знань (значна частка працівників із університетським дипломом, для малокваліфікованих працівників ситуація на ринку праці гірша і т. ін.).

У такій економіці освітня система функціонує у вигляді мережі знань, гібридної форми, яка не є повністю державною чи повністю приватною. Ця система не покладається на довіру до ринку і характеризується такими рисами, як почуття обов’язку стосовно інших, кооперація, чесність, надійність. Мережа знань стосується не тільки окремих людей, а й передачі знань від однієї групи до іншої, тим самим складаючи освітню систему – інституційну інфраструктуру державного і приватного партнерства. Оскільки мережа знань дуже

584

РОЗДІЛ V. Економіка освіти

залежить від міжособових відносин, вона швидше може розвиватися на рівні конкретних регіонів.

«Організація, що вчиться» – цей термін популярний нині при поясненні тих змін, що відбуваються в суспільстві і, як наслідок, у діяльності та суті організацій. «Організація, що вчиться» – це організація, яка готова до змін, яка легко дає відповідь ринку і надає широкі повноваження своїм членам. Така організація забезпечує навчання своїх членів і постійно трансформується, причому в основі цього навчання не просто професійна підготовка, а індивідуальний та організаційний саморозвиток.

Освічення організацій здійснюється на різних рівнях. На базовому рівні організація тільки здійснює поверхові зміни, наприклад такі, як відмова від продукту, який погано продається. Вищий рівень освічення

– той, на якому організація активно шукає відповідь: чому продукт погано продається? Вищий рівень досягається, коли організація починає досліджувати свої внутрішні процеси, які призвели до занепаду продукту. Організації можуть бути не здатні вивчати самих себе і реагувати на причини, що є в основі негараздів. <…>

Каленюк І.С.

ОСВІТА ЯК ПРЕДМЕТ ЕКОНОМІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ155

Роль освіти в розвитку сучасного суспільства

<…> В економічній літературі вже давно визнана продуктивна природа освіти, її здатність бути фактором економічного зростання. У 60 – 70-ті роки XX століття набула популярності думка про освіту як високоефективні інвестиції, що здатні приносити високу віддачу довгостроково.

Водночас у сучасному світі сприйняття освіти тільки як сфери для здійснення інвестицій в економічному аспекті вважається недостатнім, оскільки воно не відображає всього комплексного значення її для розвитку суспільства. Політики і вчені країн світу все більше відходять

155 Каленюк І.С. Економіка освіти: навч. посіб. / І.С. Каленюк. – К.: Знання України, 2005. – 316 с. – С. 7

– 24.

585

ЧАСТИНА ІІ. СКЛАДОВІ ОСВІТОЛОГІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ

від вузькоекономічного погляду на освіту як сфери виробництва кваліфікованої робочої сили для промисловості, такий погляд вважається короткозорим з огляду на фундаментальну важливість етичних та людських величин.

Проблемою номер один для більшості країн світу виступає зараз не стільки економічне зростання та його темпи, скільки забезпечення сталого економічного та соціального розвитку суспільства. Освіта розглядається як один із найважливіших факторів забезпечення сталого розвитку країн світу, тобто такого розвитку, в якому задоволення сучасних потреб людства не зашкодить задоволенню потреб прийдешніх поколінь.

Саме тому в сучасному розумінні для означення людського фактора більш прийнятним є поняття «людські ресурси» ніж «робоча сила», яке є комплекснішим і включає різноманітні функції, властиві людині не тільки в системі виробничих відносин, але й соціальних, науково-технічних, організаційно-управлінських, політичних та багатьох інших.

Роль освіти в сучасному виробництві благ та послуг не зводиться просто до необхідності нагромадження професійних знань та навичок (хоча це дуже важливо). Практичний аспект освіти має величезне значення, але найважливішою є роль освіти у втіленні відповідальності людини перед суспільством. У сучасному світі зростає розуміння того, що моральні цінності як складові освіти, мають найвище значення. Усвідомлюється, що негативний вплив на них ринкових відносин може мати дуже згубні наслідки для розвитку суспільства. <…>

Цінність освіти для суспільства та його розвитку виявляється в найрізноманітніших формах, зумовлених складністю і багатомірністю функцій освіти в суспільстві. Цінність освіти в економічному розумінні являє собою певний позитивний ефект, що породжений освітою та професійною підготовкою громадян і який може бути виражений економічними показниками. Однак, не всі результати освіти можуть бути виражені безпосередньо ними. Передача культурних цінностей, нагромадженого поколіннями досвіду, виховання національної свідомості громадян – усі ці та багато інших функцій зумовлюють надзвичайну цінність освіти для виживання та розвитку суспільства.

586

РОЗДІЛ V. Економіка освіти

Разом із тим варто підкреслити, що освіта є необхідною, але не достатньою умовою для забезпечення економічного розвитку. Значні успіхи в залученні населення до освіти самі собою будуть недостатніми без залучення широкого кола соціально-економічних факторів: державного регулювання, сприяння розвитку підприємництва та стимулювання виробництва, земельної реформи, сучасного менеджменту і т. ін. Для того, щоб освіта стала реальним фактором економічного зростання, необхідно не тільки підготувати кваліфіковані кадри дослідників, інженерів, техніків, викладачів, лікарів тощо, потрібно створити умови для ефективного використання їх праці.

Зміни у світовій економіці, що продукують нові технології та виробничі процеси, зумовлюють і високу залежність подальшого розвитку кожної країни від її здатності здобувати, передавати і засвоювати знання для праці і для щоденного життя. В сучасній парадигмі виробництва знання стають центральним елементом, і саме тому освітні зміни можуть стати вирішальним фактором економічного розвитку.

Економіка освіти: предмет і метод

<…> Освіта як система передачі знань молодим поколінням може розглядатися в широкому і вузькому значенні. В широкому розумінні освіта трактується як широкомасштабний процес, що задіює всі види цілеспрямованого впливу суспільства на індивіда для передачі йому інформації та знань. Засвоєння знань та оволодіння навичками соціальної та трудової поведінки відбувається не тільки у системі формальної освіти, а й у сім’ї через сімейну освіту і виховання, та через вплив соціального середовища. <…>

У вузькому значенні освіта виступає як сфера здійснення конкретної суспільної діяльності, як система, певним чином організована, впорядкована і направлена на досягнення конкретних цілей – це є формальна система освіти. Функціонування такої системи важливої соціально-економічної діяльності передбачає необхідність налагодження власного ефективного механізму Складність цього завдання зумовлена специфікою освіти як суспільного блага, яке не може продукуватися і розподілятися переважно за допомогою ринкового механізму. За своїм характером освіта швидше належить до неринкових, неприбуткових сфер діяльності. Водночас, механізм

587

ЧАСТИНА ІІ. СКЛАДОВІ ОСВІТОЛОГІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ

функціонування освітньої галузі та окремих закладів обов’язково включає економічні міркування: покриття витрат доходами, економії ресурсів, більш ефективного використання коштів тощо.

Освіта як сфера економічної діяльності, по-перше, має свою продуктивну природу, вона здатна приносити віддачу і в короткостроковому періоді у вигляді зростання доходу та прибутку, і, особливо, в довгостроковому, що зумовлює специфічне значення інвестицій в освіту як високорентабельних. І по-друге, діяльність освіти як системи передбачає необхідність налагодження власного ефективного механізму функціонування. Це завдання досить складне, що зумовлено специфікою освіти як суспільного блага, яке не може продукуватися і розподілятися переважно за допомогою ринкового механізму.

Останній аспект освітньої діяльності переважно, і це очевидно, має економічний характер. Але, разом із тим, при аналізі економічних проблем освіти як системи ми не можемо абстрагуватися від того, що саме передається учням у процесі освіти, які знання і які моральні цінності. Зміст і характер тих знань, тієї інформації, що стають предметом передачі, суттєво впливають на особливості функціонування всієї системи, зміни в них потребують змін в організації сфери освіти.

Педагогічний процес, безумовно, залишається поза економічним аналізом. Але тією ж мірою, якою економічний аналіз будь-якої сфери виробництва матеріальних благ буде не повним без характеристики продукту, що виробляється, та особливостей організації виробничого процесу саме цього продукту, також не можливо дослідити економіку освіти як галузі без розгляду специфіки продукування освітніх послуг. Дослідження економічного механізму функціонування освіти потребує аналізу витрат, особливостей технологічного процесу і пов’язаних із ним проблем та одержаних результатів. Говорити про ефективніші та неефективність механізму функціонування можна тільки при порівнянні витрат та одержаних результатів. Неможливо говорити про ефективність освітньої діяльності, не враховуючи витрати (що передбачає з’ясування основних статей витрат, особливостей навчального процесу тощо), а також, що значно складніше, – не визначивши чітко, що є і що вважається результатами освіти (і це також потребує уваги до складових навчального процесу).

588

РОЗДІЛ V. Економіка освіти

Отже, об’єктом аналізу економіки освіти виступає система освіти, її економічний механізм функціонування. Реалізація призначення освіти в суспільстві передбачає необхідність налагодження відповідного економічного механізму виробництва і постачання. Суб’єкти освітньої діяльності – заклади освіти – функціонують на основі принципів покриття своїх видатків доходами, а для цілей розвитку необхідним є отримання прибутку. Механізм їх функціонування може розрізнятися залежно від того, що їх доходи можуть складатися з державного фінансування, тільки власних, зароблених коштів або їх комбінації.

По-друге, особливий інтерес викликає економічний характер результатів освітньої діяльності. Цінність освіти для суспільства представляє можливість інтерналізувати (використати на свою користь) значні вигоди, що потенційно надає процес навчання: приносити більші доходи тим особам, які отримують освіту. Вищий рівень освіти зумовлює підвищення продуктивності праці, що має проявлятися у зростанні індивідуального доходу працівника. Чим вищий буде рівень освічення всіх зайнятих, тим вищі потенційні можливості для росту продуктивності праці в національній економіці і тим більшим буде сукупний доход суспільства. Таким чином, існує тісний зв’язок між освітою та економічним зростанням, яке проявляється в темпах росту загальних економічних показників: валового національного продукту (ВНП), валового внутрішнього продукту (ВВП) тощо.

Діяльність у сфері освіти має швидше не економічний, а педагогічний характер: у ній не виробляються матеріальні блага, а надаються послуги навчання і передачі знань. Саме тому освіта належить до так званого духовного виробництва.

До складу духовного виробництва належать також такі сфери, як наука (нагромадження знань), освіта (система передачі знань), книги і засоби масової інформації (сприяють поширенню знань), культура (система закладів для поширення духовних цінностей), мораль (система етичних норм) та ідеологія (світогляд людей). Довгий час у вітчизняній економічній літературі вважалося, що ці сфери відносяться до нематеріального виробництва, у них не створюється матеріальне багатство і тому вони є непродуктивними галузями. До продуктивних, тобто таких, що спричиняють ріст сукупного суспільного продукту та

589

ЧАСТИНА ІІ. СКЛАДОВІ ОСВІТОЛОГІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ

національного доходу, відносили лише галузі матеріального виробництва.

Така постановка питання не відображала реального стану речей, оскільки кінцевими показниками суспільного виробництва не відображалися результати діяльності багатьох галузей невиробничої сфери. Такі галузі, як освіта, наука, охорона здоров’я тощо, створюють продукти і надають послуги, що мають свою вартість і споживну вартість. Результати діяльності працівників цих сфер проявляються не у безпосередньому збільшенні матеріальних продуктів. Ці сфери, в тому числі й освіта, значною мірою впливають на підвищення ефективності матеріального виробництва, створення умов і засобів вдосконалення технічною потенціалу виробництва, зміцнення та розвитку людського фактору: підвищення рівня загальної освіченості населення та кваліфікації працівників, всебічного розвитку творчих можливостей усіх людей.

Із цього погляду освіта має особливе значення. На сучасному етапі вона розглядається не просто як частина невиробничої сфери, а як об’єкт для надзвичайно ефективних соціальних та економічних інвестиції. Вплив освіти на розвиток національної економіки є багатовекторним: прямо і опосередковано освіта поліпшує якісні характеристики факторів розвитку, здійснює вирішальний вплив на культурне середовище, політичну сферу тощо. Саме тому освіта як сфера суспільної діяльності не розглядається більше науковцями як непродуктивна. Вона є частиною невиробничої сфери в тому сенсі, що в ній не створюються матеріальні блага чи послуги, але результати освітньої діяльності виявляються у зростанні продуктивності інших економічних та соціальних сфер.

Виділення економіки освіти в окрему галузь наукових знань зумовлено тією важливою роллю, яку відіграє освіта в житті суспільства. Проблема полягає також не тільки в тому, щоб дослідити місце, роль та механізм впливу освіти на стан і розвиток економіки. Справа в тому, що міра дієвості освіти як реального фактору росту економіки суспільства значною мірою залежить від самого економічного способу, механізму функціонування освіти.

Економіка освіти є складовою частиною всієї системи економічних наук. Метою дослідження економічних наук є з’ясування

590