Освітологія хрестоматія

Л.І. Даниленко. <…> У результаті розгляду розвитку теорії та практики освітнього

менеджменту нами запропоновано управлінські моделі, в основу яких покладена ідея про управління як процес цілеспрямованого переведення системи (школи) – об’єкта управління з певного стану в якісно новий, інший стан під впливом суб’єкта управління.

З огляду на це важливим є вид управління, яке здійснює керівник закладу освіти (звичайне управління, менеджмент, інноваційний менеджмент). Відповідно до нього визначаються різні управлінські моделі управління школою:

•адміністративно-функціональна;

•конкурентно-іміджева;

•проектно-інвестиційна.

За першої моделі (адміністративно-функціональної) у процесі здійснення управління керівник закладу освіти є ключовою (адміністративною) фігурою, він не залучає до управління інших осіб. За таких умов важливим є не результат діяльності кожного учасника навчально-виховного процесу, а загальний (сукупний) результат діяльності всього закладу освіти. Кожен член колективу знає свою функцію і прагне її виконати, однак якість виконаної роботи оцінюється за суб’єктивними параметрами, виробленими керівником школи. Така модель управління має вигляд піраміди, на вершині якої розміщується керівник закладу освіти (К), основою піраміди виступають учасники навчально-виховного процесу.

У період переходу України до ринкових відносин для загальноосвітніх навчальних закладів актуальним є застосування теоретичних положень і практичних рекомендацій менеджменту освіти як науки про управління освітніми організаціями, внаслідок якого останні не лише переходять у якісно новий стан, а, що найголовніше, стають конкурентоспроможними. Це дає можливість запровадити додаткові об’єктивні критерії результативності праці кожного працівника закладу чи установи освіти, а керівника освітньої організації наближує до проблем кожного працівника, «ніби спускає з вершини піраміди на площину діяльності кожного члена колективу» . У такій освітній організації забезпечується демократичний стиль

531

ЧАСТИНА ІІ. СКЛАДОВІ ОСВІТОЛОГІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ

управління, пріоритетними стають колегіальні форми й методи управління; підвищується конкурентоспроможність організації, вона набуває позитивного іміджу. Цим характеризується друга модель

(конкурентно-іміджева).<…>

Під час впровадження освітніх інновацій, розвитку інноваційної освітньої діяльності в системі загальної середньої освіти набагато більшу роль починає відігравати інноваційний педагог (агент змін), який здійснює педагогічну діяльність за самостійно обраним напрямом, має високу мотивацію праці та досягає значних результатів. Педагоги-інноватори формують «творчі команди», так звані проектні групи, яким надається часткова автономія в діяльності.

За умови інноваційного розвитку школи керівники мають на меті зберегти педагогів-інноваторів, створюють для них оптимальні сприятливі умови праці, надають матеріальну підтримку.

У рамках такої моделі управління (проектно-інвестиційної)

керівник закладу освіти, як правило, сам стає педагогом-інноватором, автором інноваційного освітнього проекту. При цьому він виконує додаткову функцію проектанта освітньої діяльності навчального закладу. Враховуючи специфіку попередніх моделей управління <…>, керівник закладу освіти реалізує модель інноваційного освітнього менеджменту, в якому він «ніби спускається з вершини піраміди влади на загальну площину діяльності учасників освітнього процесу і навіть нижче, сприяючи тим самим більш ініціативній, творчій, самостійній роботі кожного з них». Важливим в інноваційному освітньому менеджменті стає не лише результат праці педагогів і учнів, а й умови, що забезпечили цей результат.<…>

Основою функціонування такої моделі управління школою є інноваційний освітній менеджмент, наукова галузь загального менеджменту освіти, за допомогою якого будь-яка система, у тому числі соціально-педагогічна (загальноосвітній навчальний заклад), перетворюється на якісно нову, конкурентоспроможну, інвестиційну систему (організацію, заклад) (див. менеджмент інновацій); сам заклад освіти стає інноваційним загальноосвітнім навчальним закладом, який під патронатом наукових установ проводить системну науководослідницьку роботу щодо здійснення освітніх інновацій, є інвестованим і конкурентоспроможним.

532

РОЗДІЛ ІV. Управління освітою

Крижко В. В.

МЕНЕДЖМЕНТ В ОСВІТІ144

<…> Особливою галуззю менеджменту є менеджмент в освіті, який має свою специфіку та притаманні тільки йому закономірності. Ця специфіка полягає в особливостях предмету, продукту, знарядь та результатів праці менеджера освіти.

Предметом праці менеджера освітнього процесу є діяльність суб’єкта управління.

Продуктом праці інформація про навчально-виховний процес. Знаряддям праці є слово, мова.

Результатом праці менеджера є рівень грамотності, вихованості та розвитку об’єкта менеджменту – учнів.

Менеджмент в освіті – це комплекс принципів, методів, організаційних форм та технологічних прийомів управління освітнім процесом, спрямований на підвищення його ефективності.

Основні функції менеджменту в освіті:

-прийняття розумного рішення;

-організація виконання прийнятих рішень, створення належних умов для ефективної роботи освітнього закладу, кожного учасника освітнього процесу, забезпечення мотивів та стимулів їх діяльності;

-контроль виконання рішень.

Методи управління в освітньому менеджменті:

-економічні методи – економічне стимулювання – найбільш недосконалі, потребують удосконалення на всіх рівнях;

-адміністративні методи – регламентація діяльності виконавців,

їїнормування, робота з кадрами (сприятливе середовище для автократів);

-методи психолого-педагогічного впливу – забезпечення сприятливого психологічного клімату, стимулювання творчості та ініціативи, прогнозування соціальних перспектив розвитку освітнього закладу;

144 Крижко В. В. Теорія та практика менеджменту в освіті: навч. посіб. / В.В. Крижко. – [2-ге вид.]. –

К.: Освіта України, 2005. – 256 с. – C. 30 – 32.

533

ЧАСТИНА ІІ. СКЛАДОВІ ОСВІТОЛОГІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ

-методи суспільного впливу – розвиток демократії колективів, запровадження лояльної конкуренції, толерантності, підвищення престижу та іміджу.

У загальноосвітніх навчальних закладах практично ще немає менеджерів. Є управлінці в особі директора, його заступників, педагогів. Але проблема зміни директорського, командного менталітету на менеджерській вже достатньо актуальна. Для керівника школи, педагога така трансформація може здійснюватися в рамках спеціальної психолого-педагогічної підготовки. <…>

Проблема менеджменту в школі актуалізується тим, що:

-за специфікою своєї професійної спрямованості вчитель є керівником та організатором життя і діяльності дітей;

-в умовах переходу до ринкових відносин та зростаючої соціальної незахищеності, безробіття, кожна людина повинна бути готовою, у разі потреби, до організації своєї «справи»;

-педагог покликаний підготувати своїх вихованців до роботи в нових соціальних та економічних умовах.

Численні спроби перенести без змін досвід іноземного менеджменту в практику нашої дійсності не дали очікуваних результатів. Існує актуальна потреба його переробки, адаптації і впровадження з урахуванням специфіки національних традицій, менталітету, законодавчої бази освіти, професійної спрямованості та інших факторів. У такому випадку використання досягнень менеджменту може суттєво збагатити професійну підготовку наших працівників системи освіти та підвищити рівень їх загального розвитку.

Оволодіння основами менеджменту допоможе у підвищенні ефективності педагогічної діяльності. Методи і прийоми самоменеджменту допоможуть педагогам успішно вирішувати різноманітні проблеми особистісного плану, навчитися володіти собою, визначати і формулювати чіткі особисті ціпі та цінності, займатися саморозвитком, доцільно використовувати час, здійснювати вплив на дітей – це далеко не повний перелік можливостей педагога, який опанував основи менеджменту. Впровадження у школі елементів менеджменту буде сприяти процесу демократизації та гуманізації

534

РОЗДІЛ ІV. Управління освітою

шкільного життя, ефективному управлінню школою, педагогічним та учнівським колективами. <…>

Побірченко Н.А., Лопушанська Г.В., Онаць О.М.

ШКІЛЬНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ145

Зміст та особливості шкільного менеджменту

Одним із видів освітнього менеджменту є шкільній менеджмент. Шкільний менеджмент – це комплекс організаційних форм,

цілеспрямованих впливів керівника школи на діяльність персоналу та прийомів управління взаємодією освітніх процесів, до яких належать навчально-виховний, навчально-пізнавальний та самоосвітній процеси.

З огляду на вищезазначене учитель у школі по суті є менеджером навчально-пізнавального, навчально-виховного і самоосвітнього процесів як суб’єкт управління ними; керівник школи виконує роль менеджера, який займається визначенням та реалізацією різних освітніх процесів, забезпеченням їх динамічної взаємодії. Він є суб’єктом управління цими процесами у школі.

Шкільний менеджмент має певні особливості, що відрізняють його від загального освітнього. Вони відображаються у притаманних школі принципах, чинниках, формах організації освітніх процесів, її місії, меті, засобах діяльності, культурних традиціях, цінностях, а також в особистісній орієнтації та характері впливу директора на ввірений йому шкільний персонал.

Місією менеджера – директора школи є створення сприятливого середовища для динамічної взаємодії освітніх процесів та розвитку в учнів готовності до зміни в умовах життєдіяльності, до творення свого майбутнього.

Метою управлінської діяльності шкільного менеджера є

визначення способів подолання невідповідностей між стандартом освіти та педагогічною творчістю персоналу.

145 Освітній менеджмент: навчальний посібник / за ред. Л.І. Даниленко, Л.М. Карамушки. – К.:

Шкільний світ, 2003. – 400 с. – С.35 – 46. – С.133 – 146.

535

ЧАСТИНА ІІ. СКЛАДОВІ ОСВІТОЛОГІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ

Завданням шкільного менеджменту є забезпечення розробки та реалізації організаційної структури управління взаємодією освітніх процесів із урахуванням можливих варіантів за всіма їх параметрами.

Шкільний менеджмент, що передбачає створення умов для динамічної взаємодії шкільних процесів, включає такі структурно-

функціональні компоненти:

•місію школи, мету діяльності керівника як суб’єкта управління (запланований очікуваний результат);

•суб’єктів освітньої діяльності (заступників директора, вчителів, учнів);

•об’єктів управління (персонал, який виконує розпорядження керівника школи).

Об’єктами управління є також зміст, форми організації освітнього процесу в школі, навчальна, розвивальна й пізнавальна діяльність вчителя, методи та моделі навчання. <…>

Мета й завдання шкільного менеджменту Метою шкільного менеджменту є:

•забезпечення ефективного і планомірного використання сил, можливостей і часу всіх працівників навчального закладу та учнів;

•визначення відповідності діяльності менеджерів освітнього процесу школи та інших навчальних закладів конкретним цілям і реальним планам соціально-економічного і духовного розвитку суспільства;

•забезпечення повноти, узгодженості, взаємопов’язаності, конкретності й реальності певних цілей, підпорядкованості їх основній меті – вихованню, навчанню і розвитку школяра як вільної, відповідальної і творчої особистості, формуванню в нього активної життєвої позиції, вмінь і знань, що сприяють досягненню успіху в навчанні, духовних орієнтирів та моральних чеснот.<…>

До мети висуваються такі вимоги:

•вона має конкретизувати кінцевий результат, якого потрібно досягти в процесі діяльності;

•термін її досягнення має бути чітко визначений;

•у її формулюванні має вказуватися максимальний обсяг затрат сил, засобів, часу та енергії, потрібних для досягнення кінцевого результату;

536

РОЗДІЛ ІV. Управління освітою

•вона має окреслювати тільки те, «що» й «коли» повинно бути зроблено, без деталізації «як» і «чому»;

•її слід формулювати відповідно до цільового спрямування організації;

•вона має бути зрозумілою для тих, хто працюватиме над її досягненням;

•вона має узгоджуватися з інтересами виконавців і не викликати конфліктів в організації;

•її необхідно фіксувати письмово;

•менеджер має узгоджувати її з персоналом під час особистої

бесіди.

Досягнення цілей менеджменту можливе за умови, якщо керівник навчального закладу має чітке уявлення про ті завдання, які він виконує.

Завданнями менеджменту як діяльнісної взаємодії освітніх процесів у школі є забезпечення:

•відображення періодичності й послідовності як окремих дій виконавця, так і всієї управлінської діяльності керівника;

•визначення вимог до якості результату діяльності та ефективності способів досягнення цілей, забезпечення оптимальних затрат зусиль і часу;

•визначення кількості необхідної інформації та її основних джерел із позицій оптимальності (необхідності й достатності);

•визначення і передбачення основних правил контролю, врахування динаміки взаємодії та результатів діяльності виконавців.

Мета і завдання, таким чином, відображають сутність системотвірного фактора менеджменту в школі як освітньої системи, в якій наявна організована динамічна взаємодія педагогічних процесів.

Відповідно до мети визначаються такі завдання шкільного менеджменту:

•професійні (умовою для їх виконання є володіння інтегрованими психолого-педагогічними знаннями, уміннями, навичками і звичками);

•соціально-професійні (виконується за допомогою вміння планувати взаємодію освітніх процесів, організовувати умови її реалізації, встановлювати зв’язки із зовнішнім середовищем);

537

ЧАСТИНА ІІ. СКЛАДОВІ ОСВІТОЛОГІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ

•соціально-освітні (основою для їх виконання є вміння визначати ефективність змісту навчання, застосовувати наукові підходи до здійснення взаємодії освітніх процесів);

•науково-дослідні (засобом їх виконання є вміння визначати об’єкт, зрілість суб’єкта діяльності, методи, форми контролю за динамікою успішності учнів).

Принципи шкільного менеджменту

Принцип (від лат. рrіпсіріит – основа, начало) означає вихідне положення, провідну ідею, правило, покладене в основу якоїсь діяльності, припис щодо порядку і способу її здійснення.

Принципи шкільного менеджменту – це основні правила поведінки суб’єкта менеджменту (наприклад, директора школи) у взаємодії із персоналом. <…>

Принцип оптимальності – основна засада раціональної організації праці в рамках педагогічного менеджменту, умова забезпечення необхідної та достатньої кількості вимог, що висуваються суб’єктом менеджменту до діяльності педагога (оптимальної кількості розділів плану роботи, кількості запланованих заходів тощо).

Одним із найважливіших принципів освітнього менеджменту в школі є принцип конкретного цілепокладання, що становить основу планування й контролю, тобто основу всієї діяльності менеджера будьякого рівня управління.

Принцип цілеспрямованості менеджменту відображає вимогу визначати реальні, соціальні значущі та перспективні цілі. Нечітко сформульована мета (занадто складна або спрощена) вже на початковому етапі процесу управління виступає як дезорганізуючий та дезорієнтуючий фактор, а досягнення ускладненої мети є нереальним.

Принцип перспективності й значущості мети свідчить про неперервність розвитку навчального закладу як складної освітньопедагогічної системи.

Принцип об’єднаного розподілу праці відображає досить важливу вимогу до управлінської діяльності менеджера будь-якого рівня. Намагання керівника все робити самостійно: складати план роботи, організовувати його виконання, одноосібно контролювати і координувати діяльність усіх виконавців – неприпустиме. Тільки опора

538

РОЗДІЛ ІV. Управління освітою

на спільноту в організації навчального закладу, на колективну творчість та розум забезпечать успішну діяльність.

Чітка реалізація основних ідей менеджменту на практиці неможлива без дотримання принципу функціональності. Втілення в життя цього принципу є також умовою постійного розвитку, вдосконалення управлінської діяльності на основі постійного оновлення, уточнення і конкретизації функцій виконавців <…>

Принцип комплексності передбачає послідовність у реалізації різних підходів до управління. Адже не можна, визначившись із ціляли та завданнями менеджменту, зупинитись на етапі планування діяльності підлеглих і пустити всю роботу на самоплив. <…>

Ефективне управління передбачає також реалізацію принципу його системного самовдосконалення на основі досягнень теорії та перспективної практики менеджменту. <…>

Важливу роль відіграють ті принципи шкільного менеджменту, які забезпечують взаємодовіру.

Перший принцип полягає у взаємному обміні послугами. Перш ніж запропонувати вчителю виконати відповідальне доручення, доцільно поступитися, зробити послугу, якої очікує вчитель.

Другий принцип полягає в наданні вчителю «кредиту» щодо послідовності та своєчасності виконання доручень. Для його реалізації необхідно стимулювати вчителя займати позицію, яка відповідатиме ролі, якої пізніше керівник буде вимагати від педагога.

Третій принцип – вияву поваги до людської гідності вчителів і учнів будь-яких умов праці, навіть якщо вони в чомусь провинилися.

Четвертий принцип – визнання авторитетності того, хто володіє професійними знаннями, проявляє щирість, силу волі, інші позитивні якості у стосунках із колегами.

П’ятий принцип полягає у дотриманні пауз під час надання персоналу необхідної інформації. Якщо керівник обмежує доступ до інформації, яка ще «не визріла» і не апробована, це викликає прихильність і розуміння у більшості вчителів.

Існують також загальноприйняті принципи управління, сформульовані так званою народною педагогікою, як-от:

1. Принцип гідності: «ніколи не принижуйся для досягнення мети».

539

ЧАСТИНА ІІ. СКЛАДОВІ ОСВІТОЛОГІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ

2.Принцип самооцінювання: «вивчай самого себе, знай свої сильні й слабкі сторони».

3.Принципи універсальності: «прагни бути універсалом у своїй

сфері».

4.Принцип краси: «роби все естетично».

5.Принцип подолання: «не сумуй через поразку».

6.Принцип солідарності: «робімо разом те, що нам необхідно».

7.Принцип пізнання: «вік живи – вік учись».

Функції шкільного менеджменту Управлінська функція – це особливий вид управлінських дій

об’єктів менеджменту або особливий вид дій суб’єкта менеджменту з інформацією. Це досить важливо, оскільки інформація, необхідна для управління, є предметом і, в той же час, продуктом управлінської діяльності, власне, всього менеджменту.

Результатом виконання функції планування та прийняття рішення

є розпорядження, накази, рекомендації, плани тощо. Планування взаємодії освітніх процесів у школі та прийняття рішення – одна з основних функцій менеджменту, що реалізується через визначення і основних видів діяльності і заходів, а також їх конкретних виконавців і термінів здійснення.<…>

Функція організації виконання прийнятих рішень і планів

передбачає доведення прийнятого рішення (плану) до відома виконавця, організаційне та ресурсне забезпечення виконання рішення (плану), узгодження плану (рішення) з настановами і потребами особи виконавця (іншого суб’єкта менеджменту).

Функція контролю – одна з основних функцій менеджменту, виконання якої – це процес отримання та опрацювання інформації про хід та результати навчально-виховного процесу для прийняття на цій основі певного управлінського рішення. Контроль включає: спостереження, вивчення, аналіз та оцінювання ефективності діяльності виконавців.

Аналіз взаємодії освітніх процесів – одна з функцій і основний метод контролю в структурі менеджменту; спосіб отримання знань про причини того чи іншого рівня результативності спільної діяльності вчителя та учня.

540