Освітологія хрестоматія

РОЗДІЛ V. Економіка освіти

Проведення соціальних перетворень у державі є необхідною умовою для того, щоб суспільство знань і економіка знань існували й успішно розвивалися, використовуючи не тільки наукові, спеціалізовані знання, а й такі, що постійно оновлюються, поширюються, доповнюються, завдяки інноваційній діяльності. Повсякденне використання знань має не менш важливе значення, ніж використання спеціалізованих знань. <…> У будь-якому випадку самі по собі вони мають довгостроковий характер, тому перехід до економіки знань має розраховуватися на тривалий період і в цьому переході проблеми інновацій, навчання протягом усього життя, а також партнерські зв'язки та обмін знаннями через інформаційні мережі, залучення до активного соціального життя є лише першочерговими складовими формування економіки на базі знань. <…>

Швидка зміна знань в усіх сферах потребує від працюючих постійного розширення свого світогляду, підвищення майстерності, набуття нових навичок, оскільки зміна ідей, знань, технологій відбувається скоріше, ніж зміна поколінь людей. Люди, які не навчаються та періодично або постійно не підвищують свою майстерність, стають не конкурентними на ринку праці. Оскільки ринок праці постійно звужується, то працівники змушені пристосовуватися до його викликів і навчатися все активне життя. На сьогоднішній день вартість додаткового вкладання коштів у підвищення компетентності та майстерності невпинно зростає. <…>

Отже, для становлення економіки знань першочерговою необхідністю є всебічний розвиток людського капіталу як основи розвитку соціальної, економічної, гуманітарної, культурної та інших сфер суспільного життя. Розвиток людського капіталу сприяє розвитку нових технологій і є джерелом самопідтримуваного зростання економіки. Людський капітал – це основна складова національного багатства й рушійна сила суспільного прогресу, визначальний критерій оцінки його рівня. Світовою практикою доведено, що інвестиції в людський капітал – найефективніші. Саме цим зумовлюється нова якість економічного зростання, яка установилася за останні десятиріччя в розвинених країнах.

621

ЧАСТИНА ІІ. СКЛАДОВІ ОСВІТОЛОГІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ

Аношкіна Л.І.

ГЕНЕЗИС ЗНАНЬ У ТРАНСФОРМАЦІЙНОМУ СУСПІЛЬСТВІ162

<…> Забезпечення якісної освіти впродовж життя має важливе значення для подальшого розвитку України. По-перше, у зв’язку зі швидкими змінами в усіх сферах знань працюючим необхідно постійно розширювати свій світогляд, підвищувати рівень майстерності, навичок оскільки зміна ідей, знань, технологій відчувається швидше, ніж зміна покоління людей.

По-друге, існує нове джерело нерівності між людьми – люди, що не навчаються та періодично або безперервно не підвищують свою майстерність, є неконкурентними на ринку праці, а оскільки ринок праці постійно підвищує свої вимоги, працівники повинні пристосовуватися до його тенденцій і навчатися усе активне життя.

По-третє, вартість отримання освіти з часом знижується, у той же час зростає вартість додаткового вкладання коштів у підвищення компетентності та майстерності, і це вимагає перегляду моделі фінансування освіти.

На сучасному етапі розвитку економіки за ринковою моделлю головним суб’єктом соціально-трудових відносин стає власність, яка втілена в матеріальних і нематеріальних формах капіталу.

В умовах прискорення науково-технічних, інформаційних та комунікативних трансформацій і глобалізації головним пріоритетом забезпечення даного процесу стає нарощування нематеріального капіталу, який узагальнюється як поняття людського інтелектуального капіталу.

Концепція людського капіталу почала розроблятися в західній економічній науці на початку 60-х років XX століття. <…>

Людський капітал розглядається як сукупність знань, здібностей і кваліфікацій, як здатність кваліфікованої робочої сили створювати прибуток у вигляді частини заробітної плати й загального прибутку підприємства. Поняття «людський капітал» означає, що цей капітал не може бути відокремлений від його носія – конкретної людини. <…>

162 Аношкіна Л.І. Економіка вищої освіти: тенденції та перспективи реформування / Л.І. Аношкіна. –

К.: Видавничий дім «Корпорація», 2005. – 368 с. – С.11 – 17.

622

РОЗДІЛ V. Економіка освіти

Поступово, із розвитком науково-технічного прогресу, людський капітал стає більш вартісним, наповнений знаннями, а тому перетворюється у визначальну продуктивну силу. Завдяки набуттю більш складних знань забезпечується скорочення технологічного лагу науково-технічного прогресу, який супроводжується радикальними технічними змінами. В. Турчанко, Л. Колєсніков наводять приклади: так, якщо у XIX столітті радикальні технічні зміни у виробництві відбувалися в інтервалі 35 – 40 років, то набутих знань із вищої освіти вистачало спеціалістам майже на все трудове життя. Доцільно було навчатися 6 – 8 років. На сучасному етапі нові технічні досягнення з’являються кожні 4 – 5 років, в окремих розвинутих країнах через 2 – 3 роки. Тоді як строки підготовки кваліфікованих працівників зросли до 12 – 14 і більше років. Фахівці-дослідники цих питань підкреслюють, що, наприклад, на початку XX століття, щоб стати професіоналом треба було засвоїти досить обмежений перелік професійних знань і навичок та додержуватися чітких правил їх застосування. За сучасних умов зовсім інші вимоги ставляться до професіоналів. Поряд із високими професійними знаннями, які потрібно постійно оновлювати, необхідними стають ініціативність, творче ставлення до справи, вміння працювати на майбутнє у команді. Інтелектуалізація економічного життя набуває пріоритетного джерела розвитку суспільства. Це обумовлює значущість освіти, науки, культури, потребу інвестицій у людський розвиток. <…>

Поряд із наведеними тлумаченнями людського капіталу, поширена думка відносно цього поняття, у якій акцент робиться на таку ключову ознаку як капітал. <...> Категорію «людський капітал» правильніше розглядати як соціально-економічну форму людського фактору (вважай, ресурс), який підприємець використовує у вигляді компонента (основного) – продуктивного капіталу. І тому економічна категорія «людський капітал» є сучасним аналогом перемінного капіталу, визначення сутності якого дала марксистська політична економія. <...>

Із позицій концепції людського капіталу людина, отримавши освіту, стає власником двох факторів: праці та людського капіталу. Включаючись у процес виробництва (діяльності), вона створює граничний доход, який є її заробітною платою за звичайну працю. Крім

623

ЧАСТИНА ІІ. СКЛАДОВІ ОСВІТОЛОГІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ

цього працівник за рахунок професійних знань створює додатковий доход, який також входить у його заробітну плату. <...>

Сучасна теоретична концепція людського капіталу за змістом є еклектичною і намагається відштовхуватися від Марксових помилок та побудувати поєднану модель із старих постулатів щодо капіталу з початковими економічними ознаками сучасного,капіталізму, який уже за своєю природою є носієм інших ринкових відносин, вимог, як інформаційного суспільства та експансивної глобалізації. <…>

Яковенко Л.І., Пащенко О.В.

АКТУАЛІЗАЦІЯ МОДЕРНІЗАЦІЇ ВИЩОЇ ОСВІТИ В УМОВАХ СТАНОВЛЕННЯ ЕКОНОМІКИ ЗНАНЬ163

<…> Терміни «модернізація» та «постмодернізація» активно функціонують у сучасних наукових дослідженнях. Як економічний термін «модернізація» стосується переважно виробничої сфери, однак сама суть слова (оновлення чи осучаснення, новітній, сучасний), а також спрямування процесу модернізації на досягнення ефективності дозволяє поширити його значення і на освіту, зокрема вищу. <...> Модернізація вищої освіти охоплює оновлення змісту, структури, стандартів вищої освіти, змісту навчання, методики викладання курсів відповідно до досягнень вітчизняної та світової науки, формування сучасної компетентності фахівця та системи його цінностей і людських якостей, що загалом спричиняє зростання ефективності та якості освіти.

Зазначимо, що у вітчизняній науковій літературі нині ще не вироблений єдиний підхід до трактування процесу модернізації вищої освіти, хоча цей термін досить поширений. <…>

Найзагальніші підходи до модернізації вищої освіти базуються на тому, що розвиток суспільства має здійснюватися через освіту. <...>

Модернізація освіти, по суті, є формуванням майбутньої моделі подальшого трансформування суспільства.

163 Яковенко Л.І. Економічні основи модернізації вищої освіти в умовах становлення економіки знань / Л.І.Яковенко, О. В. Пащенко – Полтава: Скайтек, 2011. – 216 с. – C. 77 – 84.

624

РОЗДІЛ V. Економіка освіти

Під модернізацією вищої освіти розуміємо кардинальні зміни відповідно до вимог сучасності, процес, спрямовані не лише на зміст і технології, а також і на розвиток особистості, духовних, моральних, творчих засад її розвитку в умовах масових взаємодій індивідів та держави. Об’єктивно кардинальні зміни здійснюються в певних формах, у зв'язку із чим аналіз модернізації на понятійному, абстрактному рівні зумовлюється встановленими цілями, змістом, стратегією, критеріями соціальних змін.

Детальніше зупинимося на важливих аспектах модернізації вищої освіти.

Цілі модернізації вищої освіти можна поділити на результативні та забезпечувальні. Результативні цілі детермінують бажані кінцеві результати модернізації вищої освіти, яких треба досягти за певний проміжок часу. Забезпечувальні цілі відображають бажані параметри стану та функціонування системи вищої освіти, без яких неможливо досягти результативних цілей.

Результативною метою модернізації вважаємо трансформування від моделі елітної, спрямованої на відтворення соціальних відмінностей вищої освіти, із селективним доступом до неї, до моделі масової вищої освіти, зорієнтованої на потреби ринку праці та розвиток людини, її творчих здібностей. При цьому, на нашу думку, вища освіта гарантує виконання передусім соціальної функції (досягнення єдності суспільства організованою соціалізацією молоді і шляхом соціального переміщення), а також функції забезпечення потреб ринку праці, виробництва інновацій, формування особистості, її інтелектуального та духовного розвитку. Модернізуватися мають засоби їх реалізації на основі врахування характеристик сучасної економіка знань. Серед основних вважаємо такі:

•поширення максимально гнучких та нелінійних організаційних форм виробництва та соціальної сфери;

•включення процесів отримання та оновлення знань в усі виробничі та суспільні процеси;

•трансформація провідної основи соціального становища людини в суспільстві – від матеріального капіталу і отримання вищої освіти як однократного процесу до соціального капіталу і здатності адаптуватися до мінливих умов ринку праці;

625

ЧАСТИНА ІІ. СКЛАДОВІ ОСВІТОЛОГІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ

•формування нового інноваційного контуру, який в економіці знань, на відміну від індустріального періоду, базується не на породженні та просуванні інновацій, а на їх відборі та освоєнні. Перший підхід традиційно має основою науково-дослідні інститути, університети, конструкторські бюро і нині інституціонально оформлений системою вищої освіти та ринком праці. Другий передбачає виділення із соціальних груп кваліфікованих виконавців і тих працівників, які компетентні в пошуку та оцінці впровадження нового.

Саме ці характеристики детермінують нові вимоги до вищої освіти, які ми формулюємо як, забезпечувальні цілі модернізації вищої освіти що відповідають кінцевій меті та основним характеристикам економіки знань:

•демократизація вищої освіти – створення правил і процедур, які забезпечуються виявлення та врахування інтересів усіх груп суб’єктів, задіяних в освітньому процесі; масовість та доступність вищої освіти; формування ринкових відносин у системі вищої освіти;

•перехід до освіти впродовж життя, формування масової готовності до перенавчання;

•породження новітніх суспільних цінностей та їх трансляція молоді – „прищеплення цінностей‖, уміння застосовувати індивідуальний комплекс знань для власної роботи, а також для роботи

вколективі;

•диверсифікація способів отримання знань, формування індивідуального комплексу знань як основи індивідуальної конкурентоспроможності суб’єкта, масовість креативних компетенцій.

Лише частина визначених цілей модернізації вищої освіти має суто економічний характер; на практиці досить складно відділити економічні, політичні, соціальні, культурні та інші напрями, тому процес модернізації вищої освіти, на нашу думку, варто розглядати як комплексний соціально-економічний проект, реалізація якого здійснюється в нерозривній єдності, взаємозв’язку, взаємодії його складових та учасників. Проте реалізація всього комплексу цілей потребує економічного забезпечення.

Зміст модернізації вищої освіти – проект соціального характеру, спрямований на інваріантний розвиток із максимальним урахуванням

626

РОЗДІЛ V. Економіка освіти

індивідуальних потреб саморозвитку та самореалізації особистості. <…>

Стратегія модернізації вищої освіти: 1) стосується періодів часу (розрахована на досить тривалий або короткий термін); 2) реалізується як «сувора стратегія», заснована на точних параметрах організаційної структури та фінансів, або як «несувора стратегія», що об’єднує аспекти культури і ураховує погляди учасників процесу модернізації вищої освіти; 3) стосується політичної, економічної, соціальної та інших складових; 4) утілюється в кількісних і якісних характеристиках.

Критерії модернізації вищої освіти – висока гнучкість, здатність пристосовуватися до змін, реагувати на них, оскільки розв’язання проблем прогнозується лише частково. Критерії модернізації визначають кінцевий образ системи, її заплановані стани. Відтак, визначаючи цілі, закріплюючи завдання, напрями модернізації такої соціальної системи, як сфера освіти, слід виділити і сформулювати ті соціальні очікування, яких потрібно досягнути в результаті модернізації цієї системи. Згідно з прогнозом кінцевого стану даної системи у формі образу суспільних відносин і розробляється правова основа модернізації.

Модернізація вищої освіти є основою зростання можливостей вибору для індивіда: напряму освіти, спеціальності, рівня підготовки, форми освіти, розробки та реалізації індивідуальної стратегії освіти, а надалі – місця роботи (у територіальному розумінні), використання різноманітних джерел оплати навчання. Розширюються можливості суспільства: виникають варіанти отримання освіти і формування якісних знань.

З іншого боку, модернізація будь-якого соціально-економічного процесу чи явища супроводжується процесами, які її гальмують, інерцією. Виникає суперечність між модернізацією та інерцією, зокрема у сфері вищої освіти. Досить часто інерційне поле формують представники тих самих груп економічних суб’єктів, які є ініціаторами модернізації: на державному рівні з’являється інерція в бюрократичному апараті, у навчальних закладах – серед професорськовикладацького складу, з боку роботодавців – на тих підприємствах, де віддають перевагу спеціалістам, підготовленим не для конкретної роботи за власний рахунок, а державним коштом, які здобувають

627

ЧАСТИНА ІІ. СКЛАДОВІ ОСВІТОЛОГІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ

необхідні навички безпосередньо на робочому місці. Останнє в цілому знижує вимоги до якості освіти і є чинником гальмування змін. <…>

Економіка знань вимагає наближення освіти до потреб постіндустріальної економіки, перетворення її на найважливішу галузь економіки, продукування нових підходів до функціонування та фінансування галузі, формування ефективної взаємодії та рівноваги ринку освітніх послуг і ринку праці. Саме це, на нашу думку, є змістом економічної складової модернізації вищої освіти в Україні. <…>

Ареф’єва О.В., Харчук Т.В.

ХАРАКТЕРИСТИКА ОСВІТНІХ ПОСЛУГ ТА ЕКОНОМІЧНИЙ ПІДХІД ДО СИСТЕМИ ОСВІТИ164

Головна роль освіти полягає в задоволенні потреб людей в освітніх послугах. Саме тому освіта займає дуже важливе і, разом із тим, особливе місце. Вона охоплює специфічну галузь народного господарства, яка задовольняє потреби суспільства в освітніх послугах, займається підготовкою кадрів, формуванням їхніх, знань, умінь і навичок, необхідних для різноманітних видів трудової та іншої діяльності. <…>

Освітні послуги – це система знань, інформації, умінь і навичок, які використовуються з метою задоволення різноманітних освітніх потреб особистості, суспільства, держави. Освітні послуги забезпечують реалізацію пізнавальних інтересів, задовольняють потреби в духовному, інтелектуальному розвитку, створюють умови для самовизначення й самореалізації особистості. Разом із тим, ці послуги виражаються у навчанні потенціальних і нинішніх працівників, у формуванні, збереженні й розвитку їхніх здібностей до праці; у спеціалізації, професіоналізації кваліфікованої робочої сили. Освітні послуги безпосередньо беруть участь у відтворенні різноманітних людських здібностей до праці. Чим більше освітніх послуг споживається, тим вищі об’єм і якість засвоєних знань, умінь і

164 Ареф’єва О.В. Управління розвитком людського капіталу в системі вищої освіти: [монографія] /

О.В. Ареф’єва, Т.В. Харчук. – К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2008. – 207 с. – C. 61 – 77.

628

РОЗДІЛ V. Економіка освіти

навичок, а тому підвищується якість робочої сили. Проте якість визначається не лише кількістю та якістю наданих освітніх послуг, а й кількістю та якістю власної праці студентів у процесі споживання цих послуг, і рівнем реалізації особистих здібностей споживача. Ось чому не варто ототожнювати комплекс наданих освітніх послуг із тим комплексом знань, умінь і навичок, які набуті в процесі навчання. Саме тому освітні послуги, а не знання, уміння й навички є продукцією освітніх установ. <…>

Освітня послуга має такі особливості: нематеріальний, непостійний характер, неможливість збереження послуги, а також неможливість відокремлення послуги від джерела.

Нематеріальний характер послуг виявляється в тому, що їх неможливо фізично відчути до моменту придбання, оскільки вони надаються тривалий проміжок часу (4 – 6 років), тому оцінити загальний рівень підготовки у певному ВНЗ або якість освітніх послуг студент може лише після закінчення навчання. І якщо вона виявиться незадовільною, то це призведе до втрат часу й засобів студента, підприємства або держави. Більшість людей з вищою освітою за своє життя навчаються в одному вищому навчальному закладі і не можуть скласти власну думку про якість того чи іншого ВНЗ, базуючись на власному досвіді. Тому забезпечити міцні позиції ВНЗ на ринку зможе лише його ім'я, авторитет як запорука підготовки спеціаліста високої якості, а також того, що випускники користуватимуться попитом на ринку праці.

Непостійний характер освітньої послуги пов’язаний із залежністю її якості від рівня кваліфікації викладача як носія й «передавача» знань і студента як споживача цих знань. Усі студенти можуть однаково користуватися фізичним капіталом вищих навчальних закладів або їхньою матеріальною базою, проте, якісна сторона результату навчання – відтвореного людського капіталу – залежить, насамперед, від особистих здібностей людини, її дисциплінованості в процесі навчання. Крім того, кожен викладач не може проводити заняття весь час на однаковому рівні, але в навчальному процесі бере участь велика кількість викладачів, тому за період навчання загальний рівень якості викладання нівелюється, тобто практично кожен студент отримає

629

ЧАСТИНА ІІ. СКЛАДОВІ ОСВІТОЛОГІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ

освітні послуги тієї якості, які зазвичай надає певний вищий навчальний заклад.

Неможливість збереження послуги означає неможливість отримання послуги заздалегідь, до моменту виникнення потреби в ній. Отримуючи певну суму знань у вигляді теоретичних знань, умінь і навичок, студент найчастіше не уявляє, наскільки вони йому необхідні. Можливо, частина здобутих знань залишиться незатребуваною протягом трудової діяльності випускника. Вищий навчальний заклад також не в змозі точно визначити потреби студента, оскільки не відомо, якою діяльністю займатиметься його випускник. Тому при професійній підготовці береться середня сума знань, необхідна для спеціаліста певної професії. Якісь знання обов'язково будуть у надлишку, якихось знань бракуватиме, причому в кожному конкретному випадку ці знання будуть різними. Отже, вищий навчальний заклад надає, а студент отримує певні знання у вигляді запасу на майбутнє, сподіваючись, що вони йому знадобляться в майбутньому.<…>

Споживаючи освітні послуги, індивід формує свій людський капітал і є його носієм. Цей капітал він може застосовувати в будьяких сферах суспільного виробництва, зокрема й для виробництва тих самих освітніх послуг. Проте, це буде вже інший продукт, хоча й аналогічний отриманому раніше. Якість цього нового продукту буде визначатися особистістю викладача, а також матеріальними умовами, в яких відбувається навчальний процес. <…>

Одним із найважливіших на сучасному етапі розвитку цивілізації є економічний підхід до характеристики системи освіти. Сутність економічної функції освіти полягає в активному впливі на розвиток виробничих сил країни, підвищенні ефективності суспільної праці, в підготовці людей до професійної діяльності відповідно потребам суспільства в робочій силі.

Головним фактором економічного зростання була й залишається людина як носій робочої сили – ядро особистісного фактора виробництва. Їй належить вирішальна роль у системі виробничих сил, оскільки саме люди створюють засоби виробництва, приводять їх у рух і покращують для того, щоб примножити життєві блага.

630