Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

Освітологія хрестоматія

.pdf
Скачиваний:
141
Добавлен:
08.02.2016
Размер:
4.02 Mб
Скачать

РОЗДІЛ VІ. Соціологія освіти

обираючи за об’єкт вчительство, можна вивчати різні сторони його діяльності (методичну, виховну, інноваційну), ціннісний світ, ставлення до дітей тощо. Досліджуючи школу, вчені звертаються до таких її сторін, як зв’язки з іншими підсистемами (наукою, практичною сферою, культурою, религією), внутрішкільні відносини на рівні класів і у вертикальній структурі, нарешті, форми взаємодії між класами. Є усі підстави стверджувати, що поле соціології освіти дає нескінченні можливості для вивчення її проблем, що будь-який дослідник може знайти свою сферу дослідження, сформулювати своє цікаве завдання.

Вивчення освітніх систем, самого інституту освіти як могутнього соціального феномену найбільш активно представлене в теоріях функціоналізму. Саме ці теорії і підходи дали специфічні основи для розуміння включеності інституту освіти в життя суспільства, його ролі

вбагатьох суспільних процесах, його впливу, що викликає множинні зміни. Функціональним підходом зроблено особливий внесок у описи суспільства і визначення його структурних елементів та їх функцій. Серйозний доробок у соціології освіти належить також теорії конфлікту, структурно-функціональному і феноменологічному підходам.

Зв’язки інституту освіти з іншими найважливішими соціальними інститутами (сім’ї, науки, права й інших) – предмет особливого розгляду та досліджень. Наприклад, дитяча злочинність не може аналізуватися без звернення до шкільної освіти. Таким чином, соціологія освіти своїм об’єктом вважає передусім сам інститут освіти

вусіх його складових і зв’язках: система освіти, навчальні заклади, а також ті соціальні групи, які дотичні до інститутів освіти. Вищезазначене стосується вивчення інституту освіти в кількісних стратегіях. Це не означає, що в останні роки нічого не зроблено в якісних стратегіях. Дослідження, що проводяться засобами якісної методології, саме починають заповнювати ті «прогалини» індивідуальних, локальних, специфічних проблем, які в XXI столітті стали найбільш актуальними.

Соціологія освіти по-різному підходить і на різних рівнях вивчає явища. У ній поєднуються інтрата екстраспективний підходи, тобто соціологія освіти вивчає як процеси, що характеризують взаємодію людей, соціальних груп у сфері освіти, так і взаємодію самої сфери

661

ЧАСТИНА ІІ. СКЛАДОВІ ОСВІТОЛОГІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ

освіти з іншими галузями суспільного життя, з іншими суспільними підсистемами. Дуже важливим моментом є вплив освіти на функціонування суспільної системи в цілому і на її підсистеми.

Сфера освіти з'являється перед дослідником на мега-, мезо- і мікроструктурних рівнях свого прояву. Кожен рівень аналізу охоплює свої об'єкти і процеси. <…>

Говорячи про підходи (як про особливу методологічну схему дослідження), необхідно відзначити, що соціологія освіти використовує практично весь їх спектр. Є дослідження, виконані в історичному, порівняльному, комплексному, системному, синергетичному, еволюційному і інших аспектах. Це вказує на те, що соціологія освіти давно є сформованою галуззю загального соціологічного знання.

Об'єкти соціології освіти за своєю природою, мірою включеності в соціальні структури і стосунки мають соціальний характер. Певні соціальні групи (школярі, дорослі люди як учасники освітнього процесу) або освітні підсистеми (школа, ВНЗ), усі ці об'єкти вносять до життя соціуму свої зміни, повною мірою виконують певні функції, перетворюють загальне соціальне життя.

На різних історичних етапах освіта виявлялася потужним чинником розвитку багатьох держав. Були і зворотні процеси економічного і політичного характеру, коли розвиток освіти і його вплив на соціальні процеси сповільнювався. Вивчення таких масштабних явищ являє собою інтерес не лише для самої системи освіти, але і для суспільства, його політичних, економічних систем і систем управління. Важливою особливістю соціології освіти є її органічний зв'язок з іншими галузями знання.

«Автономний» розгляд системи освіти без зв'язку з іншими соціальними явищами трапляється доволі рідко. Наприклад, не можна розглядати соціалізацію без таких ефектів, як девіантна поведінка і психічні відхилення у дітей (ефект ЗПР і сильніші феномени). Переважна більшість досліджень присвячена освіті та економіці, освіті та соціальним запитам тощо.

Увага до освіти не випадкова: навчання і виховання людей розуміється до теперішнього часу як фундаментальний та довготривалий процес (середній термін навчання в США в 2000 р. складав 12,7 років). До цього процесу залучені величезні людські та

662

РОЗДІЛ VІ. Соціологія освіти

фінансові ресурси. Він сприймається на індивідуальному і державному рівнях як процес, що забезпечує перспективи стійкого розвитку суспільства, самореалізації індивідів, розширення можливостей у всіх сферах людської діяльності, нарешті, розвиток людства і його вдосконалення. Освітні процеси дозволяють індивіду адаптуватися до оточуючої реальності, базуючись на досвіді попередніх поколінь. Система освіти для кожного індивіда і суспільства в цілому сприймається як дещо обов’язкове, як невід’ємна частина життя. Причому і окремі індивіди, і соціальні групи, і навіть соціальні інститути нерідко сприймають освітні практики, що сформувались як щось абсолютно очевидне, таке, що вкорінилося, про що можна рефлексувати, що можна спільно усвідомити лише в тому випадку, коли виникають значні перешкоди. <…>

Освіта асоціюється з успішністю, розвитком особи і її самореалізацією. Для розвинених держав освіта стала потенціалом їх розвитку, показником стійкості та потужності. Недаремно стала трюїзмом думка, що освітній потенціал є стратегічним. Освіта є настільки важливим процесом, що суспільство і відповідні державні органи створили розгалужені та багатообразні структури, кожна з яких відповідає за певну ділянку, виконує свої, як правило, чітко задані і контрольовані завдання. <…>

Освіта – один із каналів процесу соціалізації, за допомогою якого індивід засвоює моделі поведінки, необхідні йому для ефективної участі в житті суспільства. Суспільство ж значно впливає на цей процес через свої інститути, причому на певних етапах воно здійснює найбільш сильний вплив (час здобування шкільної і професійної освіти).

Освіта – один із настільки розгалужених і соціально значимих феноменів, що її вплив можна знайти практично в усіх сферах соціального життя. <…>

Освіта, з одного боку, «задається», нормується, змінюється суспільством, з іншого, вона активно впливає на найрізноманітніші контингенти суспільства, формуючи і перетворюючи їх. Оскільки будь-яка держава схильна до самих різноманітних трансформацій, як матеріальних, так і духовних, інститут освіти також постійно реагує на них. <…>

663

ЧАСТИНА ІІ. СКЛАДОВІ ОСВІТОЛОГІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ

Проблемне поле сучасної соціології освіти включає проблеми різного рівня і змісту. Серед найбільш важливих і серйозних – доступність освіти і її якість. <…>

Пузіков В.Г., Тимофєєв А.Ф.

СОЦІОЛОГІЯ ОСВІТИ: МІСЦЕ І РОЛЬ У СИСТЕМІ СОЦІАЛЬНО-ГУМАНІТАРНОГО ЗНАННЯ 172

<…> Інтеграція наукового знання – один із проявів взаємодії наук. Провідна роль у цьому може належати різноманітним наукам. Однак протягом багатьох століть її майже неподільно виконувала філософія, яку Рене Декарт уявляв у вигляді дерева, де стовбуром була фізика, а усі інші науки – гілками, що відходять від нього. Проте виключно філософських підходів до вивчення сучасних проблем освіти недостатньо <…>. Саме тому необхідно забезпечити інтеграцію наук на базі міждисциплінарного підходу, коли лідером стане та чи інша спеціальна наукова дисципліна або її новий напрям.

Протягом останніх десятиліть соціологія освіти бореться за «свої права». Аналіз точок зору вчених різних країн світу показує, що вони по-різному розглядають предмет соціології освіти, і намагаються з’ясувати: по-перше, наскільки існуюча модель освіти задовольняє потреби суспільства у підготовці спеціалістів для різноманітних сфер життя; по-друге, чи стійко функціонують національні системи, щаблі і типи освіти (і тут інтереси соціології освіти збігаються та перетинаються з інтересами порівняльної педагогіки); по-третє, чи наявна асиметрія (розрив, невідповідність), дисфункція і диспропорція у підготовці кадрів; по-четверте, якість професійної підготовки спеціалістів і рівень їх конкурентоспроможності; по-п’яте, стимули і мотивації до отримання освіти у різних соціальних груп населення реалізуються в умовах ринкової моделі економічного та соціального розвитку суспільства; по-шосте, закономірності взаємодії освіти,

172 Пузиков В.Г. Социология образования: место и роль в системе социально-гуманитарного знания /

В.Г. Пузиков, А. Ф. Тимофеев // Материалы Международной науч.-практ. конф. [«Международные отношения в развитии социально-экономических процессов в странах СНГ»], (Омск, 14-15 июня 2001 г.).

– Омск: Издательство ОмГПУ, 2001. – 292 с. – С. 9 – 11.

664

РОЗДІЛ VІ. Соціологія освіти

навчання і виховання з громадянським суспільством; по-сьоме, механізм інтеграції, взаємодії наук, що досліджують систему освіти. <…>

Cоціологія освіти стає тією галуззю науки, яка забезпечує взаємодію всіх пов’язаних з освітою наукових дисциплін: педагогіки, психології, етики, культурології, політології та ін. Вона вивчає не тільки інститути та організації сфери освіти, але і конкретний механізм їх функціонування та способи регуляції. Інтегральна роль соціології освіти об’єктивна та зрозуміла: соціологія як багаторівнева наука втілює практичне знання та його теоретичні узагальнення, методологія дослідження передбачає адекватну їй методику та техніку, вона виходить із плюралізму думок та багатофакторності соціальних процесів.

Водночас необхідно враховувати, що соціологія освіти не може успішно і плідно розвиватися без опори на дані соціальної педагогіки, соціальної психології, соціальної медицини, антропології, інформатики, математики та інших наук. Соціолог, який вивчає освіту, зобов’язаний враховувати в своїх дослідницьких пошуках економічний механізм функціонування системи освіти, повинен висувати пропозиції, припустимі з точки зору вищеперерахованих наук. Інакше кажучи, соціологія не може жодним чином замінити дослідження проблем освіти з позиції інших наук. Навпаки, всебічне розгортання психолого-педагогічних та соціально-економічних досліджень – необхідна умова виникнення та розвитку соціології освіти. Розробка проблем освіти в рамках дисциплін психолого-педагогічного та соціально-економічного напряму сьогодні все частіше досягає такого рівня, коли подальший їх плідний розвиток стає неможливим без використання висновків та методів соціології. Потрібно також підкреслити, що специфіка соціології освіти як науки полягає не в збиранні та підсумуванні даних усіх інших наук про різноманітні об’єкти та суб’єкти освіти, а в пізнанні закономірностей взаємозв’язку різнорідних (наприклад, педагогічних, психологічних, правових) відносин тих чи інших об’єктів, принципів взаємодії самих суб’єктів.

Соціологічне пізнання проблем освіти може бути двоїстим. Перший підхід – використання соціологічних методів у процесі досліджень, що проводяться в рамках спеціальних дисциплін: у

665

ЧАСТИНА ІІ. СКЛАДОВІ ОСВІТОЛОГІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ

педагогіці, психології, етиці, антропології, валеології або іншій науці. За такого підходу соціологія є засобом чи інструментом для вирішення завдань вищеперерахованих дисциплін і має «вторинний», підлеглий характер, або безпосередній предмет дослідження залишається в рамках якої-небудь із зазначених наук і не виходить за її межі. При другому підході, де вивчення об’єктів системи освіти ведеться з точки зору предмета соціології та її метода, а психолого-педагогічні аспекти розглядаються за необхідністю для теоретичного уявлення про дані об’єкти та відносини між ними. Саме цей підхід, «первинний», є основоположним для соціології освіти.

Соціологія освіти вирішує конкретні, специфічні для свого предмета та метода завдання. В кінцевому рахунку, вона виходить із антропоцентристської парадигми – людина центр всесвіту, де в основі стоять її потреби та інтереси, її виховання, навчання та освіта. За Г. Гегелем, людина знаходить свою природну (особистісну) суть через освіту. На його думку, індивідуальна особистість «за допомогою освіти готує себе до того, що є вона в собі, і лише завдяки цьому вона є в собі

іволодіє дійсним явним буттям; наскільки вона освічена, настільки вона й дійсна і має у своєму розпорядженні внутрішню силу». У цьому

іє істинний гуманістичний смисл освіти.

Таким чином, інтеграція наукового знання – категоричний імператив часу. Водночас за інших рівних умов великої цінності набуває та галузь науки, яка найбільш яскраво висвітлює проблеми суміжних із нею наукових дисциплін і найбільш активно сприяє їх розробці. І таку роль виконує соціологія. Соціологічні дослідження, спрямовані на вивчення проблем освіти, надзвичайно важливі для успішного розвитку психології, соціальної психології, філософії, економіки освіти і, особливо, педагогіки. Недарма Еміль Дюркгейм стверджував, що педагогіка залежить від соціології більше, чим від інших наук.

Інтегративна роль соціології освіти полягає, по-перше, в тому, що, залишаючись філософською наукою на теоретичному рівні, вона виконує методологічну функцію при проведенні досліджень проблем освіти як в межах вузькоспеціалізованих дисциплін, так і в межах конкретно-практичного вирішення. По-друге, соціологія як теорія середнього рівня, що дає цілісне бачення будь-яких явищ освіти,

666

РОЗДІЛ VІ. Соціологія освіти

дозволяє їх вирішувати не тільки «по-вертикалі», але й «погоризонталі» в межах діючих соціальних об’єктів. По-третє, забезпечуючи взаємодію різних наук на прикладному рівні, з позицій яких вивчаються проблеми освіти, виховання і становлення особистості, соціологія сама збагачується, розвивається і диференціюється як теоретична і практична наука, яка проявляється у все більш чіткому виділенні соціології освіти в особливу і самостійну дисципліну. Саме в такій універсальності полягає не тільки її актуальність і специфічність, але й її унікальність. <…>

Подольська Є.А.

ПРЕДМЕТ СОЦІОЛОГІЇ ОСВІТИ. ФУНКЦІЇ, ЯКІ ВИКОНУЄ СОЦІОЛОГІЯ ОСВІТИ 173

<…> Що є предметом соціології освіти? Які функції виконує соціологія освіти? Якщо філософія вивчає загальний духовний процес формування людини, освіту як культурно-історичне явище, психологія

влив освіти на формування особистості, залежність ефективності освіти від розвитку психіки осіб, що навчаються, соціальна психологія

поведінку в структурі організаційно опосередкованих норм, цінностей і цілей, а педагогіка – процес і результат оволодіння системою знань, формування світогляду і етичних якостей, то соціологія досліджує, як завдяки освіті людина включається в соціальні групи, займає певні позиції в соціальній структурі суспільства, освоює і виконує соціальні ролі.

Соціологія освіти відноситься до другого рівня системи соціологічних знань, це спеціальна соціологічна теорія, яка

забезпечує інтеграцію соціально-гуманітарних наук, що вивчають освіту, взаємозв'язок з іншими спеціальними соціологічними теоріями;

вивчає не тільки інститути і організації сфери освіти, але і конкретний механізм їхнього функціонування і способи регулювання.

173 Подольська Є.А. Соціологія: 100 питань 100 відповідей [Електронний ресурс] / Є.А. Подольська. –

К.: Інкос, 2009. – 352 с. – http://pidruchniki.ws/12281128/sotsiologiya/yaki_funktsiyi_vikonuye_sotsiologiya

667

ЧАСТИНА ІІ. СКЛАДОВІ ОСВІТОЛОГІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ

Об'єктом соціології освіти виступає соціальне середовище, де розгортається функціонування процесів освіти, діють певні суб'єкти у формі різноманітних навчальних занять, з певною системою взаємин людей, з їхньою інституційною і не інституційною організацією.

Предмет соціології освіти – закономірності функціонування і розвитку освіти, її взаємодії і взаємовплив на розвиток суспільства, соціальних спільнот, різних шарів і груп, їхніх відносин між собою в процесі життєдіяльності.

Освіта розглядається як соціальний феномен у сукупності всіх його соціальних характеристик:

вид соціальних відносин;

соціальний інститут;

соціальна організація;

соціальний процес;

соціальна система.

Як відкрита соціальна система, освіта пов'язана з іншими соціальними системами. Процес освіти взаємодіє з іншими соціальними процесами. В такому розумінні освіта виступає як один з фільтрів трудової кар'єри.

Соціологія освіти як динамічна спеціальна соціологічна теорія виконує наступні функції:

соціалізаційну – дослідження місця і ролі освіти в освоєнні і накопиченні індивідом соціального досвіду, освоєння суспільних норм, традицій і стереотипів поведінки;

теоретичну – розширення, приріст і збагачення соціологічних знань про освіту як соціальне явище;

прогностичну – розробка соціальних прогнозів про передбачувані тенденції процесу і можливі результати навчальновиховних проектів;

описову – систематизація і опис дослідницького матеріалу про освіту в аналітичних записках, звітах, статтях, книгах;

інформаційну – збір, систематизація і накопичення соціологічної інформації про хід процесу освіти, стан справ в окремих його напрямах, ефективність тих або інших методик і прийомів;

668

РОЗДІЛ VІ. Соціологія освіти

ідеологічну – формування соціологічних поглядів і ідей; вивчення того, як вони входять в цілісну систему пояснення суспільства;

перетворюючу – розробка (на основі соціологічних вимірів впливу на соціальні відносини методів дії результативних технологій навчання і виховання) системи соціального управління освітою.

Які методологічні підходи до дослідження освіти розроблені в соціології освіти?

Погляди на освіту в теоретичних концепціях представників соціологічного знання дозволили накопичити чималий матеріал з історії соціології освіти.

Огюст Конт (1798 – 1857), наприклад, підкреслював необхідність навчання позитивному мисленню промислової еліти і пролетарів в новому індустріальному суспільстві. Він вважав, що система освіти – важливий соціальний механізм розповсюдження, передачі трансформації знань від покоління до покоління.

Лестер Уорд (1841 – 1913) з розвитком освіти зв'язував успіх реформ, направлених на досягнення соціальної рівності. Він доводив, що освіта сприяє формуванню «колективного розуму» суспільства, спрямовувала хід суспільного розвитку.

Джон Д'юї (1859 – 1952) відмічав, шо завдання освіти – навчання людей методам пізнання і перетворення світу. Школи майбутнього, на думку Дж. Д'юї, повинні бути органічно злиті з соціальноекономічними потребами суспільства, диференційовані за класовими ознаками (для народу і для правлячої еліти).

Еміль Дюркгейм (1858 – 1917) поклав початок самостійної розробки соціології освіти. Він вважав, що виховання і освіта можуть бути досліджені як соціальні факти, тобто вони є предметом науки соціології і для їхнього дослідження необхідно використовувати соціологічні методи.

Він відмічав, що освіта і виховання нерозривно пов'язані з соціалізацією індивідів, виступають її засобами.

Щоб приборкати природний егоїзм, необхідно в процесі виховання

іосвіти привчати людину підкорятися дисципліні, яка повинна мати характер влади, але одночасно бути обов'язком, як необхідним, так і усвідомленим. Дисципліну не потрібно абсолютизувати як єдину ціль

669

ЧАСТИНА ІІ. СКЛАДОВІ ОСВІТОЛОГІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ

соціалізації. Суспільства повинні сприяти становленню особистості. Сприяння розквіту особистості, формування в індивіді відчуття незалежності, здібності до рефлексії і вибору все більшою мірою визначає спрямованість освіти, виховання, соціалізації.

Виділення соціології освіти в спеціальну область відбулося завдяки ідеям Макса Вебера (1864 – 1920). Він обґрунтував, що соціальна дія повинна відповідати двом вимогам: бути, по-перше, суб'єктивно орієнтованою і, по-друге, бути орієнтованою на інших. Реалізація обох вимог безпосередньо пов'язана з рівнем розвитку свідомості, умінням грамотно і науково обґрунтовано мислити і діяти.

Завдяки освіті наука проникає у виробництво, управління, в побут людей, що свідчить про універсальну раціоналізацію суспільства. Корисність освіти для практичного і особистого життя, на думку М. Вебера, полягає в розробці «техніки оволодіння життям» – як зовнішніми речами, так і вчинками людей; в розробці методів мислення «робочих інструментів» і виробленню навичок поводження з ними; в виробленні ясності співвідношення цілей і засобів соціальних дій; в розумінні і уточненні «кінцевого значення власної діяльності». Карл Мангейм (1893 – 1947) підкреслював, що освіта – це спосіб впливу на людську поведінку, засіб соціального контролю. Він послідовно виступав проти ідеологізації науки, освіти. Однією з найважливіших соціальних функцій освіти він вважав формування особливої соціальної групи – творчої інтелігенції, з якою пов'язував надії на подальшу демократизацію всіх сфер суспільства, у тому числі і освіти.

Толкотт Парсонс (1902 – 1979) розробив ідеї про соціалізаційні функції інституту освіти, про необхідність системного підходу до навчальних установ і їхніх елементів.

В сучасні західній соціології розроблені продуктивні методологічні підходи до дослідження освіти:

функціоналізм розглядає проблему нерівності можливостей в доступі до отримання знань;

ураховує індивідуальні здібності учнів і відмінності між школами і однотипними навчальними закладами, засновані на об'ємі знань; не ураховує чинників і внутрішніх процесів, що впливають на

670

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.