Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

Освітологія хрестоматія

.pdf
Скачиваний:
145
Добавлен:
08.02.2016
Размер:
4.02 Mб
Скачать

РОЗДІЛ V. Економіка освіти

питання про те, як суспільство використовує обмежені матеріальні ресурси для виробництва необхідних продуктів і розподілу їх між його членами. Базою системи економічних наук є економічна теорія, що розглядає фундаментальні теоретичні питання, економічні категорії і закони. Наступна група об’єднує галузеві економічні науки (промисловість, сільське господарство, освіта тощо), які вивчають специфіку продуктивних сил і виробничих відносин в окремих галузях народного господарства. Друга група наук про економіку складається з міжгалузевих або функціональних економічних наук (фінанси та кредит, статистика, облік та аудит). І останню, окрему групу економічних наук утворюють ті, що знаходяться на межі з іншими суспільними науками (менеджмент, маркетинг, економічна історія, історія економічної думки тощо).

Економіка освіти належить до групи галузевих економічних наук. Об’єктом її дослідження є система освіти як галузь соціальноекономічної діяльності. Предметом курсу економіки освіти є економічний механізм функціонування та розвитку системи освіти. Економіка освіти – це економічна наука, що вивчає специфічні виробничі відносини та економічний механізм функціонування системи освіти; її економічну роль у процесі розширеного відтворення та забезпечення суспільного розвитку. Вона досліджує специфіку продуктивних сил та виробничих відносин, особливості дії економічних законів та категорій у сфері виробництва освітніх послуг. Наукою вивчається місце і роль системи освіти в економіці, організаційно-економічний механізм функціонування освіти, фінансування освітньої діяльності та соціально-економічна ефективність освітньої діяльності для суспільства.

Виділення економіки освіти в окрему економічну науку зумовлено реальною потребою дослідження економічного механізму системи підготовки громадян до участі в суспільному житті. Для того, щоб освіта стала потужним фактором сталого економічного та соціального розвитку країни, необхідно усвідомлювати її реальні можливості, розуміти механізм перетворення витрат на освіту у високодохідні інвестиції та передбачувати конкретні шляхи підвищення ефективності цих витрат.

591

ЧАСТИНА ІІ. СКЛАДОВІ ОСВІТОЛОГІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ

Економіка освіти виступає складовою всієї системи економічних наук. Тому логічним є застосування загальнонаукових і специфічних методів економічного аналізу при дослідженні предмету цієї дисципліни. Загальнонаукові методи економічного дослідження, і, перш за все, – діалектичний метод, розглядають економіку освіти в стані постійного розвитку, в її взаємозв’язку та взаємозалежності від економіки всього суспільства. При дослідженні специфіки економічної діяльності у сфері освіти використовуються також такі методи, як метод наукової абстракції, аналізу і синтезу, системно-структурного аналізу, єдності кількісного та якісного аналізу та інші.

Метод наукової абстракції полягає у виділенні найбільш суттєвих економічних проблем освіти та абстрагуванні від усього другорядного, випадкового. Застосування методів аналізу та синтезу передбачає розчленування предмету дослідження на складові частини, кожна з яких докладно розглядається (аналіз), та об’єднання відокремлених та проаналізованих елементів у єдине ціле (синтез), з’ясування внутрішнього зв’язку між ними. Системно-структурний підхід передбачає трактування предмету дослідження як системи і в той же час як елемента ще більш складної системи. Розглядаючи внутрішні економічні проблеми функціонування освіти як системи, ми постійно будемо звертатися до проблем взаємозв’язків освіти із суспільством.

Освіта, як і будь-яке економічне явище, обов’язково має свою кількісну та якісну сторони, що перебувають у тісному взаємозв’язку та взаємозалежності. Кількісний аналіз системи освіти на основі широких статистичних даних є фундаментом для з’ясування якісних характерник механізму її функціонування. Останні являють собою найбільшу складність в освіті, що зумовлено специфічним характером її діяльності та системою її внутрішніх та зовнішніх цілей.

Крім перелічених методів наукового дослідження, у цій сфері застосовуються такі методи, як аналіз витрат і віддач, аналіз витрат і результативності, які виступають інструментами оцінки ефекту в інвестиційній діяльності.

Метод аналізу витрат і віддач використовується в тих випадках, коли є можливість порівняти в грошовій формі витрати і одержані результати. Але часто не можливо порівняти витрати і результати внаслідок неприйнятності грошових оцінок до результатів. Тому, в

592

РОЗДІЛ V. Економіка освіти

даному випадку, важливим інструментом починає виступати метод аналізу витрат і результативності. Його застосування передбачає розробку системи показників та критеріїв, за якими будуть оцінюватися результати. <…>

Кравченко І.С.

ЕКОНОМІКА ОСВІТИ156

Економіка освіти – економічна наука, що вивчає фінансовоматеріальний аспект сфери освіти, її специфіку та економічну роль у суспільному розвитку, економічний механізм функціонування системи освіти. Економіка освіти належить до групи галузевих економічних наук. Об’єктом її дослідження є система освіти як галузь соціальноекономічної діяльності. Предметом – економічний механізм функціонування системи освіти, методи управління щодо ефективного використання трудових, матеріальних і фінансових ресурсів у сфері освіти. В економіці освіти використовуються методи наукової абстракції, аналізу і синтезу, системно-структурного аналізу, економічного та управлінського аналізу в тісному поєднанні з методами педагогічного дослідження, використовуються соціологічні дослідження, враховуються географічні та демографічні фактори.

Білобровко Т.І.

ПРЕДМЕТ І МЕТОД ЕКОНОМІКИ ОСВІТИ157

<…> Освіта, як відомо, з давніх пір належить до вагомої сфери людської життєдіяльності, що забезпечує соціальний прогрес. Вона протягом багатьох століть не була тісно пов'язана з виробництвом, не

156Енциклопедія освіти / Акад.пед.наук України; головний ред. В. Г. Кремень. – К.: Юрінком Інтер, 2008.

– 1040 с. – С.250.

157Білобровко Т.І. Економіка освіти: навч.-метод. посіб. [Елктронний ресурс] / Т.І Білобровко. – Переяслав-Хмельницький: Переяслав-Хмельницький держ. пед. ун-т імені Григорія Сковороди, 2002. –

Режим доступу: http://www.google.ru/url?sa=t&.doc&ei=Gz2VT-qHDoaP-wakotn8Aw&usg=АFQjCNHbG1la OmtbiXxu6pPxOljYUWZnOQ&cad=rjt.

593

ЧАСТИНА ІІ. СКЛАДОВІ ОСВІТОЛОГІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ

впливала на нього і не виділялася в самостійну галузь.

За оцінкою ЮНЕСКО, на рубежі XIX і XX століть у всьому світі працівники освіти вирішували перш за все педагогічні й культурологічні завдання. Економічна функція освіти ще не проявилася, тому що в XIX столітті в розвинутих країнах Європи переважала проста фізична праця.

Корінним чином змінилося положення в умовах сучасної науковотехнічної та інформаційної революції, коли помітно зросла роль освіти в розвитку суспільного виробництва й становленні сучасної цивілізації.

До числа найважливіших сучасних економічних закономірностей, характерних для різних країн, належить процес інтелектуалізації економіки й інших сторін соціального життя. Проявляється цей процес двояко:

зростає роль таких галузей соціальної сфери, як освіта і наука;

посилюється значення інтелектуальної діяльності всередині інших галузей народного господарства.

Обидві тенденції сприяють формуванню й удосконаленню освітнього, професійного, наукового і духовного потенціалу суспільства і є найважливішими факторами соціально-економічного розвитку. <...>

На сьогодні освіта виступає в різноманітних іпостасях, вона багатофункціональна. До її функцій належать: пізнавальна, виховна, гуманізаційна, культурного наслідування, розвиваюча, перетворююча, прогностична, координуюча, адаптивна, профорієнтаційна, підготовки до трудової, суспільно-політичної діяльності, до сімейного життя та інше. Усі ці функції взаємопов'язані і взаємодіють у різних варіаціях.

Отже, освіта – це система, що забезпечує передачу наукових знань, умінь і навичок підростаючим поколінням і всьому населенню, що задовольняє їх потреби в освітніх послугах і професійнокваліфікаційній підготовці, а також формує відповідні естетичні оцінки

іморальні правила поведінки в суспільстві. Освіта належить до галузі нематеріального виробництва. Особлива роль сфери освіти пояснюється:

специфічним місцем освіти в системі суспільного поділу праці

– це єдина галузь, що задовольняє запити населення в освітніх послугах і спеціалізується на відтворенні головних виробничих сил

594

РОЗДІЛ V. Економіка освіти

суспільства;

рівень освіти населення є однією з головних ознак добробуту народу, держави;

ця галузь сама для себе готує професійних робітників – викладацькі кадри;

праця в галузі освіти стала однією з наймасовіших видів людської діяльності.

Освітні послуги – система знань, інформації, вмінь і навичок, які використовуються в цілях задоволення різноманітних освітніх потреб особистості, суспільства, держави. Це – соціальна цінність. В освіті, як

ів будь-якій галузі народного господарства існують виробничі економічні відносини, які мають свої специфічні особливості. Найбільша – обмежені можливості використання комерційних, госпрозрахункових відносин.

У чому ж полягає сутність економічної функції освіти? Економічне значення освіти зазвичай вбачають у її активному

впливі на розвиток виробничих сил країни, на підвищення ефективності суспільної праці. Усе це правильно, але це тільки частина проблеми. Головна роль освіти полягає в тому, що вона охоплює специфічну галузь народного господарства.

Економіка освіти – важлива галузь системи економічних наук. Ці науки займаються дослідженням сукупності виробничих відносин у взаємодії з виробничими силами. Вони з'ясовують, як рівні суспільства використовують обмежені ресурси для виробництво корисних продуктів і розподіляють їх поміж людьми. Сьогодні, наука про економіку виступає як складний комплекс економічних знань, що складається із чотирьох великих груп економічних наук:

економічна теорія (політекономія);

галузеві економіки (промисловість; сільське господарство, будівництво, освіта та інші);

міжгалузеві або функціональні економіки (фінанси і кредит, грошові обороти, статистика, економіка праці);

на меті економічних наук (управління н/г, маркетинг, менеджмент, економічна історія, економічна географія).

Економіка освіти належить до числа наймолодших економічних наук. Життя не раз підтверджувало, що економічна «тканина» у сфері

595

ЧАСТИНА ІІ. СКЛАДОВІ ОСВІТОЛОГІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ

освіти більш складна, ніж у галузях матеріального виробництва. Це й визначило, що економіка освіти як наука склалася набагато пізніше економіки промисловості і ряду інших галузевих економік; усього лише декілька десятиліть тому. <...>

Такою наукою і стала економіка освіти. Її предмет можна визначити так: «Це наука про специфіку виробничих сил і виробничих відносин у галузі, що створює освітні послуги і задовольняє потреби особистості і суспільства в них при обмежених ресурсах, що виділяються на ці цілі. Вона досліджує і виявляє особливості дії економічних законів і категорій у сфері навчання і виховання підростаючого покоління, підготовки кваліфікованої робочої сили, підвищення освітнього і культурно-технічного рівня населення».

Як конкретна наука і навчальна дисципліна економіка освіти володіє своїм, тільки їй належним предметом, тобто об'єктом і суб'єктом вивчення. Таким об'єктом є своєрідні виробничі сили й економічні відносини, характерні для організацій і проведення процесу освітньої діяльності. Об'єкт – це не тільки економічні умови і форми відтворення робочої сили, форми суспільних затрат на розвиток системи освіти і підготовку кадрів, умови відшкодування цих затрат. У такому випадку втрачається дуже важлива ланка – процес творення й обміну освітніх послуг.

Суб'єктом дослідження і вивчення в економіці освіти виступають люди, більша частина населення, яка різною мірою включається в освітню трудову діяльність. Це діти (дошкільнята, школярі, учні ПТУ, студенти) і їх батьки, усі, хто користується освітніми послугами: вихователі, викладачі, інші працівники сфери освіти.

Своєрідно проявляються у сфері освіти і закони ринкового господарства: закони попиту і пропозиції, закон вартості та інші. У зв'язку з переважанням безкоштовної освіти, попит на освітні послуги часто не визначається спроможністю споживача заплатити. Дія закону вартості в освіті до цього часу недооцінюється.

Економічні категорії в галузі освіти також проявляються поособливому. Незвичайна тут праця і її компоненти, продукт праці – освітні послуги з їх особливою корисністю. Основним різновидом власності виступає інтелектуальна власність. Своєрідне вираження отримують і такі загальноекономічні категорії як товар, його ціна,

596

РОЗДІЛ V. Економіка освіти

заробітна плата, господарський механізм та інше.

Не менш важливим є те, що в дефініції народна освіта розглядається як галузь, що створює послуги. Потрібно визнати неправильним попереднє пануюче положення про те, що трудова діяльність працівників освіти не виступає «виробничою силою суспільства», тому що не створює «матеріальні споживацькі цінності». Але, як ми з'ясували, у цій галузі виробляються освітні послуги – особливий різновид економічних благ.

У галузі освіти чітко простежується обмеженість ринкового механізму регулювання. Якби ціни на освітні послуги встановлювались відповідно до закону вартості, тобто на рівні суспільно-необхідних витрат, то вони виявились би дуже високими. Однак, якщо змінити основне джерело фінансування освіти, не зважаючи на ріст прибутків населення, і при високих тарифах плати за навчання, обсяг наданих освітніх послуг помітно скоротиться і виявиться нижче потреб суспільства в забезпеченні соціальноекономічного прогресу.

Щоб цього не виникло, держава повинна брати на себе відповідальність за виробництво цих послуг:

виключно вільні ринкові ціни на продукцію освіти не можуть забезпечити належний розвиток цієї галузі і суспільства;

державне регулювання і фінансування багатьох навчальних закладів більш адекватне тому призначенню, яке виконує освіта.

Вивчення курсу економіки освіти потрібно розглядати як складову частину сучасної педагогічної освіти. Саме цей курс розкриває майбутнім педпрацівникам економічний аспект системи освіти, дозволяє зрозуміти самобутність виробничих відносин і їх взаємодію з виробничими силами, з осягнути особливості економічних категорій і діючих законів у сфері освіти тощо.

Формується економічне мислення; набуваються навички системного підходу до аналізу економічних відносин у їх єдності з педагогічними та іншими соціальними явищами; підвищується рівень професійної підготовки. Усе це сприяє розвитку пізнавальних здібностей студентів, розумінню виняткової важливості економічної функції освіти.

597

ЧАСТИНА ІІ. СКЛАДОВІ ОСВІТОЛОГІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ

Економічні знання дозволяють визначити більш раціональні типи навчальних закладів; покращувати зміст освіти, її форми і методи; удосконалювати механізм оплати, стимулювати педагогічних працівників; оновлювати програми підготовки і перепідготовки кадрів; створювати нові моделі господарського механізму та інше. Засвоєння економіки освіти дозволяє педагогічним працівникам використовувати систему оцінок своєї діяльності не тільки з педагогічної, а й з економічної позиції, порівнювати педагогічні результати з досягнутим економічним коефіцієнтом корисної дії, знати і уміти досягати підвищення соціально-економічної ефективності освіти за її основними напрямами. <…>

Клепко С.Ф.

ЕКОНОМІКА ОСВІТИ З ТОЧКИ ЗОРУ ФІЛОСОФІЇ ОСВІТИ158

<…> Економіка освіти розглядається Світовим банком (СБ) як міждисциплінарна галузь, що досліджує всі рівні навчання дітей, молоді, дорослих у співвідношенні з іншими секторами (здоров'я, інфраструктура, розвиток приватного сектора тощо). Економісти освіти аналізують фактори, що визначають чи формують освіту і вплив, який має освіта на людей, суспільство і економічні системи, в яких вони живуть. Історично СБ багато уваги надавав визначенню результатів освітніх інвестицій і створенню людського капіталу. Сьогодні головна місія групи економіки освіти у СБ полягає в тому, щоб визначити можливості поліпшення ефективності та якості освіти і сприяти ефективним процесам реформи освіти; підсилювати зв'язку систем освіти з ринком праці і з макроекономічним контекстом росту; розбудовувати мережу економістів освіти.

Ключові питання досліджень фахівців Світового банку є такими:

Як уряди і родини можуть найкраще фінансувати й асигнувати

158 Клепко С. Ф. Економіка освіти з точки зору філософії освіти / С.Ф. Клепко // Економіка освіти і освітня діяльність: матеріали Всеукр. Семінару, 8 грудня 2006 р. – Полтава: ПОІППО, 2006. – 68 с. – С. 28

– 37.

598

РОЗДІЛ V. Економіка освіти

недостатні ресурси, щоб зробити якісними освіту і здобуття навичок, яких потребують люди для успіху?

Що визначає освітні прагнення людей і родин? Скільки і яких видів навчання вони прагнуть досягати?

Як аналітики повинні оцінювати вплив різних видів інвестицій

урізноманітні встановлені форми управління і навколишні середовища освіти?

Різні теми в економіці освіти інтегруються в дослідженнях за такими напрямами:

Відповідальність і децентралізація;

Економічне зростання;

Зв'язок освіти і зайнятості.

СБ досліджує ключові теми економіки освіти з таких п'ятьох підтем:

Економічний аналіз проектів освіти;

Фінанси і витрати в освіті;

Інвестиції приватного сектора в сектор освіти;

Управління на основі школи;

Оцінка впливу в проектах освіти.

Експертами СБ нароблено відповідний інструментарій економічного аналізу та зібрано великий емпіричний матеріал, на основі якого й розробляються сучасні освітні проекти.

Питання економіки освіти не є новими для освіти світу. Двадцять років тому, в 1986 р. у м. Dijon (Франція), Інститутом досліджень із соціології та економіки освіти (IREDU) було проведено першу міжнародну конференцію з економіки освіти, у червні 2006 р. відбулася нова масштабна міжнародна конференція економістів освіти «Економіка освіти: головні внески і майбутні напрями», яка «вимірювала» прогрес, зроблений економістами освіти і освітніми системами.

Основні підходи до економічного аналізу освіти

Закордонними науковими школами теоретичний підхід до формулювання базових положень економіки освіти, як можна встановити за публікаціями, насамперед ґрунтується на теоретичних положеннях неокласичного напрямку економічної науки. Методологія економіки освіти включає такі принципи і поняття неокласичної

599

ЧАСТИНА ІІ. СКЛАДОВІ ОСВІТОЛОГІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ

школи, як «рідкість ресурсів», «загальна економічна рівновага», «гранична корисність», «граничний продукт», «альтернативні витрати», «норми прибутку на капітал». При вивченні комплексу питань, пов'язаних із дослідженням державного і корпоративного регулювання процесів у сфері освіти, впливу освіти на темпи економічного росту і динаміку національного доходу, поряд з неокласичним, у методології економіки освіти широко використовуються підходи й інструментарій неокейнсіанської економічної школи. Комплекс різноманітних проблем, пов'язаних із розглядом соціальних аспектів розвитку освіти, функціонуванням різних суспільних і державних інститутів освіти (родини, установ загальної і професійної освіти, органів управління освітньою системою), виявленням їхніх взаємозв’язків із політичними й економічними структурами, вивчається з урахуванням напрацьованої наукової бази інституціональної школи економічної теорії.

Одним з основних джерел наукової дисципліни «економіка освіти» є теорія людського капіталу. Об'єктом вивчення в цьому випадку є сукупність різноманітних економічних, соціальних, демографічних процесів і явищ. Деякі вчені розглядають освіту як головний предмет дослідження в теорії людського капіталу. <...>

Теорія людського капіталу

Розгляд витрат на освіту, охорону здоров'я та інші соціальні цілі як витрати інвестиційного типу, інвестиції у «людський капітал» став дуже популярним із 70-х років. Цей підхід дозволив порівнювати вкладення в освіту з інвестиціями у фізичний капітал. Оцінка ефекту від освіти при такому підході може бути виражена в грошовій формі. При цьому постає питання про окупність (норму віддачі). Стосовно освіти прийнято виділяти «внутрішню» і «зовнішню» віддачу. У першому випадку мова йде про ту користь, яку одержують ті, хто навчаються, у другому – про ефект, який здійснює на макрорівні більш освічена робоча сила, зокрема на економічний ріст.

У теорії «людського капіталу» виходять із того, що заробітна плата має своєрідну шарувату структуру, де кожен «шар» пов'язаний із визначеним рівнем освіти. Той «шар» заробітків, що відповідає даному рівню освіти, і є грошовим доходом від нього. У цьому випадку економічний ефект від вищої освіти дорівнює одиниці довічних заробітків двох осіб: тієї, що закінчила коледж, і іншої, що здобула

600

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.