Освітологія хрестоматія

11

ОСВІТОЛОГІЯ: хрестоматія для студентів вищих навчальних закладів

У зв’язку з цим перед сферою освіти кожної країни гостро постає проблема радикальної перебудови її цілей, змісту, форм, методів, засобів та всієї структурної організації відповідно до сучасних та майбутніх викликів.

На думку російського академіка О.М. Новікова, необхідно усвідомити нові форми життя, новий уклад, вербалізацію вимог, осмислити досвід та його передачу – тільки так зможе з’явитися нова освіта. Природно, що цей процес повинен бути не швидким, а планомірним та послідовним. Головна ж перспектива розвитку освіти полягає, очевидно, в тому, що в не такому ж і далекому майбутньому вона зміниться більше, ніж за всі триста років від моменту виникнення школи в індустріальному суспільстві3.

26 вересня 2012 р. Генеральний секретар Організації Об’єднаних Націй Пан Гі Мун офіційно виступив з ініціативою «Освіта перш за все» в межах зустрічі світових лідерів на Генеральній Асамблеї ООН в м. Нью-Йорк (США). Уперше Генеральний секретар ООН висунув освіту в якості пріоритету. Це рішення по праву можна вважати історичним, адже воно визнає здатність освіти змінювати життя людей і сприяти побудові більш стійких, мирних суспільств, що процвітають.

Вдосконалення освіти, як зазначає Генеральний секретар Організації Об’єднаних Націй Пан Гі Мун4, є не тільки нашим моральним обов’язком, але й найкращим внеском, який можуть зробити держави для розбудови процвітаючого та стабільного суспільства рівних можливостей. Об’єднуючи зусилля широкого кола зацікавлених сторін – урядів, країн-донорів, благодійних організацій, ділового світу та засобів масової інформації – ініціатива ООН «Освіта перш за все» визнає розвиток освіти головною темою на соціальнополітичному порядку денному.

У Проекті стратегії ЄЕК ООН у сфері освіти зазначається, що освіта в інтересах сталого розвитку має базуватися на комплексному підході до питань економічного, соціального та екологічного

3Новиков А. М. Постиндустриальное образование / А. М. Новиков – М.: Издательство «Эгвес»,

2008. – 136 с.

4Образование прежде всего [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.unesco.org/new/ru/education/education-first/

14

ПЕРЕДМОВА: освіта – сутність часу

розвитку5. Її ціль полягає в тому, щоб люди ставали більш обізнаними, інформованими, моральними, відповідальними та вимогливими.

Потрібно підкреслити, що освіта є одним із найважливіших прав, спираючись на яке, людина здобуває знання та навички, набуває здатності діяти відповідально в особистому та громадському житті. Саме тому Європа сьогодні будує «суспільством, що базується на знаннях» (knowledge-based society). Це означає, що інформація, знання, а також мотивація до їх постійного оновлення і навички, необхідні для цього, стають вирішальним фактором європейського розвитку, конкурентоспроможності та ефективності ринкової праці. Європейський Союз визнає, що освіта та професійне навчання є життєво важливими для розвитку сучасного суспільства та економіки. Освіта є пріоритетним напрямом для урядів усіх країн.

Зміна образу людини, її багатомірність та особливості сучасного етапу цивілізаційного розвитку усього людства (глобалізація, інтеграційні процеси, інформатизація суспільства) змінюють статус освіти для держави й кожної людини, формують нові вимоги до освітньої сфери й рівня освіченості людини, впливають на характер та закономірності розвитку сфери освіти, а відтак поглиблюють різницю між поняттями «педагогіка» й «освіта».

Розвиток педагогіки відбувається у межах її «вічних» та невід’ємних складових – навчання, виховання і розвитку людини. Педагогіка лишається стрижнем для освіти, оскільки у будь-яких проявах (цінність, процес, результат, система інституцій, засіб формування свідомості суспільства тощо) освіта потребує інструментального забезпечення досягнення освітніх цілей, яке надає їй педагогіка (здобутки дидактики, теорії й практики виховання тощо).

Інший характер мають дослідження розвитку сучасної сфери освіти. «Інтелектуалізація» економіки, підвищення ролі освіти в життєдіяльності суспільства, визначальний вплив освіти на весь соціальний організм висувають освіту на пріоритетні позиції суспільного розвитку, що у дослідженнях освітньої сфери об’єктивно збільшує число дотиків й взаємодію з іншими науками, як-то:

5Проект стратегии ЕЭК ООН в области образования в интересах устойчивого развития:

первое региональное совещание по образованию в интересах устойчивого развития / Организация объединенных наций; Экономический и Социальный Совет; Европейская экономическая комиссия; Комитет по экологической политике. – Женева, 2004.

15

ОСВІТОЛОГІЯ: хрестоматія для студентів вищих навчальних закладів

філософія, соціологія, культурологія, економіка, політика, теорія управління, право тощо. З’являються нові галузі інтегрованого наукового знання: освітня політика, економіка освіти, соціологія освіти, управління освітою, освітнє право. Взаємодії з зовнішнім середовищем стають для сфери освіти чинником внутрішньої самоорганізації, сприяють самоорганізації її підсистем і еволюції самої сфери освіти.

Інтегрований характер сучасної освіти, складність її як суспільного феномену, зумовленість розвитку освітньої галузі не тільки зовнішніми чинниками, а й власним саморухом, спрямованим на забезпечення відповідності вимогам конкретної історичної доби, вимагають якісно іншого дослідницького підходу до проблем системного функціонування й розвитку сфери освіти.

Дослідженням різних аспектів функціонування сучасної освіти займаються представники багатьох наук: соціології, економіки, політології, психології, математики, кібернетики тощо. Все гостріше відчувається необхідність розробки нового наукового напряму цілісного вивчення самої сфери освіти. На необхідності всебічного підходу до вивчення освіти наголошує Президент НАПН України В.Г. Кремень: «Освіта в цілому, зазначає він, – це поле комплексних досліджень, міждисциплінарного підходу й системного аналізу, оскільки вона є «системним» об’єктом…»6. Спираючись на цю думку, вважаємо, що науковий напрям інтегрованого дослідження сфери освіти має формуватися як такий, що розкриває спрямованість еволюції самого інституту освіти у напрямі набуття ним функції важливого механізму цивілізаційного розвитку, відповідального за випереджальне формування якостей людини, суспільного інтелекту та якості самих освітніх систем.

Становлення нової науки завжди є відповіддю на певний соціальний запит. Важливого значення для розвитку суспільства набуває осмислення якісно нових ознак і смислів сучасної освіти в умовах цивілізаційних змін нашої історичної доби, розуміння

6Кремень В. Г. Філософія людиноцентризму у контексті проблем освіти [Електронний ресурс] /

В. Г. Кремень // Електронне наукове видання матеріалів міжнар. наук.-практ. конф. ―Гуманізм та освіта‖ (11–13 червня 2006 р.) / Міністерство освіти і науки України, Академія педагогічних наук України, Вінницький національний технічний університет, Університет Євлє (Швеція). – Вінницький національний технічний університет (ВНТУ), 2006. – Режим доступу: http://conf.vstu.vinnica.ua/humed/2006/txt/06kvkpo.php.

16

ПЕРЕДМОВА: освіта – сутність часу

тенденцій її розвитку, внутрішніх протиріч й механізмів прогресу. У 1994 році В.І. Луговий писав, що «системно та контекстуально виведене (а не довільно і надумано введене) поняття освіти, таким чином, набуває науково-категоріального статусу»7. Дослідник зробив для тих часів прогностичний висновок про необхідність розвитку філософії освіти, філософської освітології, загального освітознавства. Освітознавство, на думку В.І. Лугового, мало посісти належне місце в системі наук, що вивчають людину, культуру, суспільство. У 1995 році, як відповідь на потреби й завдання сучасної доби, вирішення яких потребувало розвитку системних наукових досліджень у галузі гуманітарного знання та підготовки педагогів, В.О. Огнев’юком було започатковано новий науковий напрям – освітологія.

«Очевидно, зважаючи на нові умови, – писав у 1995 році В.О. Огнев’юк, – варто переглянути підготовку та перепідготовку вчительства. Сьогодні існує чимало складових у підготовці кадрів – педагогіка, психологія, дидактика, методика тощо. Однак немає стрижня, який би концептуально об’єднав ці напрями педагогічної освіти і логічно її завершував. Таким системним предметом могла б стати освітологія»8. Так відбувалося становлення нового напряму – освітології, спрямованого на інтегроване пізнання сфери освіти. Поєднання двох понять «освіта» й «логос» для окреслення назви нового наукового напряму інтегрованого дослідження сфери освіти відображає концептуальне положення щодо забезпечення цілісності у наукових дослідженнях феномену сучасної освіти. Згадаємо, що російські філософи-ідеалісти (В.Ф. Ерн, П.А. Флоренський) вживали термін «логос» у значенні «цілісного» й «органічного» знання, яке характеризується рівновагою розуму та серця, аналізу та інтуїції.

Освітологія як науковий феномен найбільш повно відображає всі знання зі сфери освіти, а саме поняття «освітологія» як наукове ліквідує плутанину між власне освітою та знанням про освіту

незалежно від того, за допомогою яких наук воно отримане. Освітологія виникла на стику філософії освіти й педагогіки, за

рахунок виходу наукового знання про сферу освіти за межі їх об’єкту й

7 Луговий В. І. Педагогічна освіта в Україні: структура, функціонування, тенденції розвитку /

В. І. Луговий / За заг. ред. акад. О. Г. Мороза. – К.: МАУП, 1994. – 196 с. – С. 16.

8Огнев’юк В. О. Актуальні проблеми виховання дітей та молоді в сучасних умовах /

В. О. Огнев’юк // Виховуємо громадянина. – К., 1995. – С. 10.

17

ОСВІТОЛОГІЯ: хрестоматія для студентів вищих навчальних закладів

предмету. Немає нічого дивного в тому, що нова гуманітарна наука – освітологія – не підмінюючи собою філософію освіти, зберігає причетність до філософських ідей. З іншого боку освітологія повстала

зпедагогіки, її педагогічних концепцій й педагогічної методології, а тому її становлення і розвиток щільно пов’язані з тими дослідженнями, які проводилися і проводяться у межах педагогічної науки.

Проростаючи з філософії освіти та педагогіки, спираючись на надбання психології, соціології, культурології, а також інших дотичних до сфери освіти наук, освітологія спрямована на створення інтегрованого знання про сферу освіти та забезпечення її динамічного розвитку відповідно до суспільних інновацій. На відміну від педагогіки, яка досліджує освіту як процес, філософії освіти, яка досліджує освіту як ідею, освітологія формується як наука, що досліджує освіту як сферу зі складною сегментарною структурою підсистем, що відображають різні напрями життєдіяльності освітньої сфери та її взаємодії з іншими сферами суспільства, що у сукупності забезпечує гармонізацію розвитку суспільства і кожної особистості.

Сьогодні у складі Київського університету імені Бориса Грінченка створена перша в Україні науково-дослідна лабораторія освітології. Наукова діяльність лабораторії спрямована на дослідження сфери освіти як цілісного суспільного феномену, що сприяє духовному, культурному, соціально-економічному розвитку нашої держави, на розробку методологічного інструментарію здійснення таких досліджень на різних рівнях інтеграції: міждисциплінарному, мультидисциплінарному, трансдисциплінарному.

Напрямами діяльності науково-дослідної лабораторії освітології в умовах багатопрофільного університету є, також, співпраця з Радою молодих учених Університету, студентським науково-творчим товариством та структурними підрозділами Університету (Інститутами, кафедрами); міжнародна діяльність та співробітництво з вітчизняними установами та організаціями, що переймаються проблемами сучасної освіти.

Хрестоматію «Освітологія» створено з метою впровадження міждисциплінарного підходу в освітню підготовку майбутніх фахівців

звищою освітою на рівні магістерських програм для формування у них здатності щодо вирішення складних гуманітарних проблем, зокрема у

18

ПЕРЕДМОВА: освіта – сутність часу

сфері освіти. Хрестоматія сприяє розвитку методологічної культури й системного мислення магістратів через міждисциплінарне осягнення проблем сучасної освіти, яка перетворюється на самостійну галузь господарства, та поглиблює навчально-методичне забезпечення підготовки студентів освітньо-кваліфікаційного рівня «магістр» щодо вивчення на міждисциплінарному рівні навчальних дисциплін, як-то: філософія освіти, історія освіти, освітня політика, освітнє право, управління освітою, економіка освіти, соціологія освіти, культурологія освіти.

Праці, зібрані у цьому виданні, розкривають складність та міждисциплінарність проблем розвитку сучасної освіти; роль освіти у соціально-економічному, культурному і духовному розвитку суспільства; об’єктивні чинники розвитку нових наукових напрямів: едукологія – «образованиеведение» – освітологія; витоки становлення освітології в Україні, едукології та «образованиеведения» за кордоном; взаємозумовленість та взаємозв’язок освітології з іншими галузями наукового знання, що складають зміст освітологічної підготовки (sciences of education): філософією освіти, історією освіти, освітньою політикою, освітнім правом, управлінням освітою, економікою освіти, соціологією освіти, культурологією освіти.

Хрестоматія складається з двох частин: «Освітологія: витоки наукового напряму» та «Складові освітологічної підготовки». Праці, подані у першій частині, відображають трансформаційні процеси в освіті в контексті цивілізаційних змін; дослідження сучасної сфери освіти; ретроспективу становлення та сучасні напрями розвитку освітології. Зміст другої частини спрямовано на розкриття взаємозумовленості та взаємозв’язку освітології з іншими галузями наукового знання, що складають зміст освітологічної підготовки: філософією освіти, історією освіти, освітньою політикою, освітнім правом, управлінням освітою, економікою освіти, соціологією освіти та культурологією освіти.

Усі праці, що увійшли до Хрестоматії, структуровано тематично за проблемами. У розділі «Історія освіти» було використано проблемнохронологічний підхід до структурування праць.

19

ОСВІТОЛОГІЯ: хрестоматія для студентів вищих навчальних закладів

Укладання хрестоматії є складною і відповідальною працею, пов’язаною з відбором наукового матеріалу, який найкращим чином висвітлює окреслену проблему.

Висловлюємо щиру вдячність нашим рецензентам: Президенту НАПН України, доктору філософських наук, професору, дійсному члену НАН та НАПН України Кременю Василю Григоровичу; Першому віце-президенту НАПН України, доктору педагогічних наук, професору, дійсному члену НАПН України Луговому Володимиру Іларіоновичу; Академіку-секретарю Відділення загальної педагогіки та філософії освіти, доктору педагогічних наук, професору, дійсному члену НАПН України Сухомлинській Ользі Василівні за слушні зауваження і побажання, що значною мірою покращили й збагатили зміст цього видання.

Ми висловлюємо вдячність співробітникам науково-дослідної лабораторії освітології Київського університету імені Бориса Грінченка, які брали участь у пошуку наукового матеріалу та надавали технічну допомогу при підготовці видання, а саме: Козак Людмилі Василівні – старшому науковому співробітнику, кандидату педагогічних наук; молодшим науковим співробітникам – Кузьменко Ользі Миколаївні, Мороз Ользі Олександрівні.

Також, вдячні всім колегам та однодумцям за підтримку розвитку й популяризації нового наукового напряму інтегрованого дослідження сфери освіти – освітології.

Маємо надію, що освітологія, поступово долаючи кордони міждисциплінарних наукових досліджень, перетвориться на нову продуктивну світоглядну парадигму, спрямовану на розвиток суспільства засобами освіти.

Видання адресовано керівникам освітніх установ усіх рівнів і типів, викладачам вищих навчальних закладів, студентам, магістрантам, аспірантам, слухачам закладів післядипломної освіти, науковцям, усім, хто цікавиться проблемами розвитку нового наукового напряму інтегрованого дослідження сфери освіти – освітології.

Будемо вдячні за зауваження та побажання, які просимо надсилати на електронну адресу: kmpu@edu.ua

20