Освітологія хрестоматія

РОЗДІЛ ІІ. Сфера освіти як об'єкт наукового дослідження

останні роки. Далі, педагогіка завжди тісно пов’язана з педагогічною психологією. Але досить правомірно поставити питання про необхідність досліджень із психологічної педагогіки – це різні науки. Так само, як, наприклад, фізична хімія та хімічна фізика. Якщо педагогічна психологія вивчає закономірності психічного розвитку людини в умовах навчання і виховання, то психологічна педагогіка повинна вивчати процес навчання та виховання з позиції психічного розвитку особистості. <…> Аналогічно, якщо педагогіка тісно пов’язана із віковою фізіологією, то цілком правомірно поставити питання про фізіологічну педагогіку, яка, зокрема, буде вивчати процес навчання та виховання з позицій вікової сензитивності – властивих певному віку людини оптимальних періодів розвитку фізіологічних властивостей та якостей людини. Передчасне або пізнє до періоду вікової сензитивності навчання може бути недостатньо ефективним. Так, відомо, що у віці біля 5 років діти особливо чутливі до розвитку фонетичного слуху, а по закінченню цього періоду чутливість знижується. У віці 5-6 років діти найбільш успішно оволодівають іноземними мовами. У віці 10-12 років найбільш ефективно відбувається сенсорно моторний розвиток – формування точності зорового і кінестетичного аналізу, розвиток точності рухів і т.д.

Проте ці всі напрями досліджень знаходяться «всередині будівлі педагогіки», хоча і сильно збільшеної.

У той же час багато напрямів досліджень у сфері освіти не «вписуються» в цю класифікацію, оскільки мають зовсім інші предметні галузі. Зокрема:

- величезна предметна галузь, яка поки що не має назви, і яку поки ми умовно назвемо сукупною назвою «освітнє середовищезнавство» або «освітнє інструментознавство». Це специфічна архітектура освітніх закладів, це теорія навчальної книги, навчально-наочних посібників, тренажерів та інших засобів навчання, це проблеми інформатизації освіти та створення навчальних програмних засобів, телекомунікаційних освітніх технологій і т.д.

Освітнє середовищезнавство, по-перше, поки не об’єднано загальною теоретичною базою, хоча об’єктивна необхідність у ній уже напрошується. По-друге, ця предметна сфера також потребує

111

ЧАСТИНА І. ОСВІТОЛОГІЯ: ВИТОКИ НАУКОВОГО НАПРЯМУ

виокремлення конкретних наукових спеціальностей. Правда, деякі можливості тут є, хоча як не дивно, не в педагогічних, а в технічних науках: за спеціальністю 050101 «Інженерна геометрія і комп’ютерна графіка» вчені ступені присуджуються як з технічних, такі і з педагогічних наук, за спеціальністю 052502 «Документалістика, документознавство, архівознавство» – із технічних, філологічних, історичних та педагогічних наук; зі спеціальності 052503 «Бібліотекознавство, бібліографознавство та книгознавство» – із технічних, філологічних, історичних та педагогічних наук.

-методологія освіти. До останнього часу без обговорень методологію освіти розглядали тільки в межах педагогіки. Але в останні роки постали дослідження у сфері методології практичної діяльності, у тому числі методології практичної педагогічної діяльності, методології навчальної діяльності, методології ігрової діяльності. Ці напрями вже ніяк не «вписуються» в завдання педагогіки;

-історія освіти. Історія освіти та історія педагогіки – це зовсім не одне і те саме. Історія педагогіки як історія науки охоплює історичний розвиток педагогічних ідей, педагогічні пошуки та спадок великих педагогів-учених, що увійшли в історію. Але окрім цього є ще історія освітніх систем, історія організації діяльності шкіл та інших освітніх закладів, історія масовості, доступності освіти для населення і т.д. Для розуміння різниці наведемо такий приклад: ми читаємо праці К. Д. Ушинського – яким має бути навчання, виховання та освіта. Проте яким воно було насправді у ті часи – це зовсім інше питання. Так само,

як різницю можна провести і стосовно порівняльної педагогіки та порівняльних досліджень освітніх систем різних країн;

-організація народної освіти та управління освітою, теорія організації освітніх систем (територіальних, освітніх комплексів і т.д.). Ук уже зазначалося вище, школознавство і раніше «випадало» із загальної логіки побудови педагогіки. Сьогодні ж щорічно захищаються десятки і сотні кандидатських та докторських дисертацій за авторськими моделями шкіл, гімназій, загальноосвітніх та професійних ліцеїв, коледжів, ВНЗ і т.д. У цих дисертаціях майже не розглядаються питання навчання та виховання – вони повністю присвячені питанням організації діяльності навчальних закладів,

112

РОЗДІЛ ІІ. Сфера освіти як об'єкт наукового дослідження

муніципальних і регіональних освітніх систем та управління ними. Однак захищаються ці дисертації за спеціальностями «загальна педагогіка…» чи «теорія та методика професійної освіти», хоча до цих спеціальностей такі дисертації мають досить віддалене відношення. Мимоволі напрошується думка про необхідність введення наукової спеціальності – «організація освіти, управління освітою» – за аналогією з медичними науками, де поряд із хірургією, терапією і т.п. є окрема спеціальність: 14.00.33 – «суспільне здоров’я та охорона здоров’я» (раніше ця спеціальність називалась «організація охорони здоров’я»).

Тепер класифікуємо інші напрями досліджень в області теорії освіти за формуванням форм суспільного контролю. Як відомо, цих форм дев’ять: буденна свідомість, мова, мораль, право, політична ідеологія, релігія, мистецтво, наука.

Буденна (побутова) свідомість. Питання про вплив освіти на буденну свідомість дітей, молоді, а також дорослого населення далеко не таке просте. Адже у побутовому житті кожна людина керується, у першу чергу, буденною свідомістю. А яка вона у неї, ким, коли і як сформована – досить важлива проблема. Особливо сьогодні у нових економічних та культурних умовах. Освіта покликана використовувати свій потенціал для консолідації суспільства, збереження єдиного культурного простору країни, для подолання етнонаціонального напруження та соціальних конфліктів на началах пріоритету прав особистості, рівноправності національних культур і різних конфесій, обмеження соціальної нерівності.

Мова. Хоча у педагогіці і в усій теорії освіти використовується, як правило, природна розмовна мова, тим не менше, застосування понятійно-термінологічного апарату у цих науках потребує визначеного упорядкування, досягнення певної єдності у використанні та розумінні термінів. А це складає окремі напрями дослідження.

Мораль. У сучасній ситуації різкого загострення атмосфери у всьому світі виявляються не тільки багатогранність і надзвичайна складність, але і мала вивченість соціологічних, психологічних, педагогічних та інших характеристик етичних відносин людей, які є змінними, ускладненими, а також тісно пов’язана з цим гостра проблема профілактики етнота ксенофобії, виховання толерантності.

113

ЧАСТИНА І. ОСВІТОЛОГІЯ: ВИТОКИ НАУКОВОГО НАПРЯМУ

Зокрема, сучасний інформаційних вибух кардинально змінив простір життя людей, систему відносин, спілкування. Потік вільної інформації

– не відсортованої, якою не можна управляти, ранжувати, такої, що надходить з екранів телевізора, комп’ютера, з Інтернету, друкованих ЗМІ, різнопланового спілкування з однолітками та дорослими пригнічує дітей, молодих людей, здійснює неоднозначний, часто негативний, вплив на характер їх розвитку. І завдання системи освіти – активно втрутитися у ці процеси, для чого необхідне відповідне наукове забезпечення.

Право. Освітнє право як галузь наукового знання, як один із напрямів галузевого права іще тільки зароджується, оскільки у минулі роки ці питання зовсім замовчувалися. Тут величезне поле проблем: правове поле освітніх закладів різних форм власності, права тих, хто навчається та працівників освіти, проблеми учительства, атестації тощо.

Політична ідеологія. Освітня політика держави є, очевидно, окремим напрямом досліджень. Крім того, у поняття «освітня політика» входить не тільки діяльність держави з організації системи народної освіти, але і причетність більшої кількості суспільних структур, таких як політичні партії, суспільні організації та об’єднання. Участь громадськості у формуванні освітньої політики є найновішими тенденціями у світі на сучасному етапі.

Філософія. Філософія освіти як сфера досліджень загальної теоретичної проблематики, цілей та ціннісних основ освіти. Сьогодні ведеться широка полеміка – чи має філософія освіти право на існування. Але на сьогоднішній день є величезна кількість публікацій з цього напряму і ігнорувати його, очевидно, не варто.

Релігія. Зрозуміло, що кожна релігія виховує людину у певних напрямах. Так само і як антирелігія – атеїзм. Цей напрям, очевидно, відноситься безпосередньо до педагогіки: православна педагогіка, протестантська педагогіка, мусульманська педагогіка і т.д. У той же час виникає питання – чи можуть бути загальні основи релігійної педагогіки, які змогли б якимось чином об’єднати всі ці напрями досліджень?

До того ж, окрім педагогічних проблем, є також проблеми організації релігійної освіти і т.д.

114

РОЗДІЛ ІІ. Сфера освіти як об'єкт наукового дослідження

Мистецтво. У першу чергу, цей напрям є прерогативою педагогіки – проблема художньої освіти дітей, молоді і всього населення. В останні роки проблема надзвичайно загострилась у зв’язку з потужним впливом ЗМІ, що несе не стільки культуру, скільки антикультуру у величезних масштабах.

Наука. Теорія освіти, у тому числі педагогіка, займає дещо особливе місце у числі інших наук через те, що, по-перше, зміст освіти (включаючи професійну освіту з усіх галузей і ступенів) охоплює всі без винятку науки. По-друге, педагогіка вбирає у себе передові досягнення майже всіх інших наук.

Тепер розглянемо іншу основу класифікації досліджень із теорії освіти – сфери суспільного життя: економіку, соціальну сферу, культуру.

Економіка – економіка освіти, що вивчає специфіку освітньої діяльності як важливої господарської галузі духовного виробництва та нематеріального накопичення, а також економічні проблеми розвитку освітньої сфери і господарської діяльності освітніх суб’єктів.

Соціальна сфера – соціологія освіти, предметною областю якої є соціальні суб’єкти – учасники освітніх процесів як на рівні індивідів, так і на рівні різних соціальних груп, їх потреб, відношень, а також соціальна політика у сфері освіти. Проводячи знову ж аналогію із охороною здоров’я, показово, що у медичних науках соціологію медицини виокремлено в окрему спеціальність (140052), за якою вчені ступені присуджуються як із соціологічних, так і з медичних наук.

Культура – культурологія освіти, з якої на сьогоднішній день ми маємо велику кількість робіт та публікацій.

Отже, ми розглянули напрями дослідження про вплив форм суспільної свідомості, сфер суспільного життя на систему освіти.

Цілком правомірно поставити питання у зворотному порядку – як впливає освіта на економіку, на соціальну сферу, на культуру, на науку, мистецтво. На жаль, у цих напрямах дослідження майже не проводяться. А шкода! Питання ці зовсім не порожні. Як відображається розвиток освіти на економіці країни («освітня економіка» чи «педагогічна економіка»)? Якою має бути професійнокваліфікаційна структура кадрів у сучасній економіці? І якщо у нас така хороша освіта – одна з кращих у світі – чим ми нерідко один

115

ЧАСТИНА І. ОСВІТОЛОГІЯ: ВИТОКИ НАУКОВОГО НАПРЯМУ

перед одним вихваляємося – то чому наша економіка зовсім неконкурентоспроможна? Або як впливає освіта населення на розвиток соціальної сфери («освітня соціологія»)? На розвиток культури («освітня культурологія»)? І так далі. <…>

Автор у попередніх роботах неодноразово писав про явище школоцентризму. Очевидно, і в даному випадку ми стикаємося з цим же явищем: переважна більшість досліджень в області теорії освіти спрямована «на себе», на розвиток самої системи освіти. А проблеми, що дає система освіти країні, її економіці, соціальній сфері, культурі і т.д. залишаються, так би мовити, «за кадром».

Отже, підводячи підсумок, можна зробити висновок, що предметна область всього комплексу наук про освіту значно ширша, ніж тільки педагогіка. І ця широка предметна область потребує чіткого свого визначення, назви. Можна назвати її «педагогічні науки». Проте це не зовсім точно – предметна область ширша. Точніше буде, очевидно, «теорія освіти». Або, наприклад, «едукологія» – цей термін уже часом використовують у російські літературі. Чи прищепиться якийсь із цих термінів, чи який-небудь інший – покаже майбутнє. Але, думається, вже настав час інтегрувати комплекс наук про освіту в єдину предметну область.

Огнев’юк В.О.

ФІЛОСОФІЯ ОСВІТИ ТА ЇЇ МІСЦЕ В СТРУКТУРІ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ФЕНОМЕНУ ОСВІТИ38

<…> Здійснювані філософією дослідження у сфері освіти, піднесли ідею освіти до рівня вселюдського феномену, проте філософія, в силу своєї місії, не досліджує специфічні проблеми, що належать до інших галузей знання, якщо, звичайно, вони не розкривають загальні тенденції розвитку. Зосереджуючись на дослідженні феномену освіти, розвитку ідеї освіти та ідей в освіті, цілей і результатів освіти, філософія, як наука теоретикометодологічного спрямування, забезпечує осягнення найбільш

38 Огнев’юк В. О. Філософія освіти та її місце в структурі наукових досліджень феномену освіти /

В. О. Огнев’юк // Науково-методичний журнал «Шлях освіти». – 2009. – №4 (54). – С.2 – 6.

116

РОЗДІЛ ІІ. Сфера освіти як об'єкт наукового дослідження

сутнісних проблем і взаємозв’язків у сфері освіти, відкриваючи широкий простір для формування нового наукового напрямку – освітології. На цій науковій магістралі філософія не тільки зберігатиме, а й посилюватиме свій вплив у пізнанні освіти, оскільки тільки вона спроможна осягнути її цілісність. <…>

Філософія освіти, хоч і здійснює найбільш сутнісні теоретичні узагальнення у сфері освіти, але зважаючи на багатоманітність та специфіку проблем, всебічне й комплексне дослідження освіти має забезпечуватися інтегрованими зусиллями різних галузей наук, що об’єднуватимуться науковим напрямом освітології.

Упродовж останніх десятиліть розвиток освіти став об’єктом спеціальних досліджень різних галузей знання. Питання аксіології, онтології, логіки, методології, етики освіти знайшли своє відображення в дослідженнях з філософії освіти. Загальновідомими є завдання, що реалізуються педагогікою, адже педагогіка, як соціальна наука, зосереджена на теорії та закономірностях навчання, виховання і соціалізації людини, а відтак не спроможна охопити усю сферу освіти, її цілісний феномен та закономірності розвитку. До сьогодні не існує наукового напряму, у рамках якого освіта вивчалася б як цілісне явище, а міжпредметна координація та інтеграція сприятиме дослідженню розвитку освіти в сукупності всіх чинників, що мають вплив на неї та упосліджений нею вплив на суспільство. Такою наукою може стати освітологія. <…>

Гершунський Б.С.

ФІЛОСОФСЬКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ОСВІТНЬО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ПРОГНОСТИКИ39

Сфера освіти принципово працює на майбутнє. Філософські концепції, політичні доктрини і стратегічні розробки можуть вважатися науково аргументованими і доказовими лише в тому випадку, якщо їх зміст констатує дані не тільки про стан і механізми

39 Гершунский Б. С. Философско-методологические основы образовательно-педагогической прогностики / Б. С. Гершунский // Философия образования. – М.: Московский психолого-социальный інститут. Флинта, 1998. – 432 с. – С. 260 – 283.

117

ЧАСТИНА І. ОСВІТОЛОГІЯ: ВИТОКИ НАУКОВОГО НАПРЯМУ

функціонування освітніх об'єктів, а й перспективи розвитку цих об'єктів у майбутньому. Настільки ж важливе значення має прогностичне обґрунтування тенденцій і безперервне простежування (моніторинг) змін параметрів того соціального (фонового) середовища, з яким ці об'єкти взаємодіють, оскільки, як уже зазначалося, сфера світи не лише постійно відчуває вплив середовища на параметри освітньої діяльності, а й сама робить істотний вплив на ті чи інші характеристики і параметри середовища. <...>

Освітньо-педагогічна прогностика – це галузь наукового знання,

у якій розглядаються принципи, закономірності та методи прогнозування стосовно до специфічних об'єктів, що вивчаються науками про освіту. <...>

Між тим, освітньо-педагогічне прогнозування – це не разовий захід, розрахований на жорсткий період попередження, а, перш за все, спеціально організоване міждисциплінарне дослідження, яке повинно проводитися безперервно, систематично, з метою отримання інформації, що безперервно оновлюється, про розвиток освітніх систем. Тільки такий підхід дозволяє розраховувати на формування достовірного прогностичного доробку, пов'язаного з реаліями життя, практики, суміжних галузей знань, а головне, до мінливих громадських та особистісних освітніх потреб. Ідеться, по суті, про своєрідну службу стеження за розвитком освіти з обов'язковим урахуванням не тільки внутрішніх (переважно психолого-педагогічних) чинників, але і факторів зовнішніх (економічних, соціокультурних, виробничотехнологічних, екологічних, національно-етнічних і т.д. ). <...>

Вихідний пункт будь-яких прогностичних досліджень – виявлення і можливо більш чітка характеристика об'єктів прогнозування. <…>

Ця методологічна вимога стосовно розробки політики та стратегії розвитку освіти означає необхідність ретельного аналізу самого поняття «освіта», його аспектних характеристик і конкретних об'єктів, що підлягають прогностичному дослідженню та стратегічному обґрунтуванню <…>

Чотирьохкомпонентний склад категорії «освіта» (цінність, система, процес, результат) свідчить про необхідність:

• диференційованого підходу до організації прогностичних досліджень, до вибору методів і методик отримання необхідної

118

РОЗДІЛ ІІ. Сфера освіти як об'єкт наукового дослідження

прогностичної інформації з урахуванням специфіки конкретних об'єктів прогнозування;

•проведення міждисциплінарних прогностичних досліджень, оскільки за самою своєю сутністю освітньо-педагогічне прогнозування повинно бути «зістиковано» з прогностичними дослідженнями в інших областях – економіці, соціології, демографії, екології, психології, соціокультурній сфері, різних галузях науки, техніки, виробництва і т.д.;

•визначення цільової спрямованості прогнозів у сфері освіти, виділення тих об'єктів, які потребують і реально піддаються прогнозуванню з тим, щоб використовувати отримані прогностичні дані для розробки більш загальних (наприклад, соціально-економічних, соціокультурних) або, навпаки, більш детальних (наприклад, дидактичних, виховних і т.п.) прогнозів з урахуванням їх природної ієрархії. <...>

Із точки зору цілей і завдань стратегічних досліджень, особливого значення набуває наступна проблематика міждисциплінарного прогнозування, безпосередньо пов'язана з позначеними вище особливостями об'єктів власне освітнього характеру:

•аналіз існуючого стану та перспектив розвитку освіти як цілісної системи виховно-освітніх установ і сфери диференційованих освітніх послуг в аспекті реалізації ними своїх особистісно-творчих (менталеформуючих), соціально-економічних та соціокультурних функцій; виявлення проблем і протиріч у різних ланках цієї системи безперервної освіти (або проблем, які ставлять під сумнів можливість використання самої категорії «система» стосовно існуючих компонентів освіти); дослідження об'єктивних і суб'єктивних чинників, що перешкоджають взаємопроникненню освіти і культури, що спотворюють органічно притаманне утворенню надзавдання - духовний, моральний розвиток особистості, формування або корекція ментальних підстав становлення та розвитку людських спільнот, успадкування і прогресивне, творче перетворення соціального досвіду людини, культурно-історичної спадщини соціуму і цивілізації в цілому;

•дослідження механізмів «вбудовування» системи освіти в цілому та її окремих ланок у соціокультурну сферу суспільства;

119

ЧАСТИНА І. ОСВІТОЛОГІЯ: ВИТОКИ НАУКОВОГО НАПРЯМУ

особливе значення при цьому набуває міждисциплінарний прогностичний аналіз цілепокладання та стандартизації в освітній діяльності, дослідження шляхів і методів гуманізації і гуманітаризації освітніх систем, їх демократизації, диференціації та варіатізації, забезпечення гармонії цінностей освіти в їх державному, громадському і особистісному розумінні, запобігання односторонньої адаптації сфери освіти лише до запитів держави без урахування актуальних і перспективних освітніх потреб усіх верств населення країни, кожної людини, або, навпаки, необмеженої індивідуалізації освіти без урахування спільних стратегічних пріоритетів розвитку особистості, соціуму, цивілізції);

•пошук шляхів, методів і засобів підвищення престижу освіти; дослідження можливостей зовнішнього (економічного і морального) і внутрішнього (психолого-педагогічного) стимулювання і мотивації навчання, підвищення престижу знань, професійної компетентності, широкої освіченості та культури людини; прогностична характеристика нових освітніх структур, нових типів навчальних закладів, неформальних освітніх установ, включаючи гнучкі та динамічні структури підвищення кваліфікації та перепідготовки фахівців і робітників різної кваліфікації і профілю, освіти та самоосвіти дорослих з урахуванням динаміки структури зайнятості, міграції населення, зміни особистісних освітніх інтересів і потреб, розширення сфери освітніх послуг, які відповідають цим потребам; обґрунтування системи атестації навчальних закладів різного типу з урахуванням прийнятих стандартів освітньої діяльності;

•вивчення соціальних, економічних і психолого-педагогічних факторів, що сприяють професійній орієнтації учнів, їх адаптації до сфери майбутньої трудової діяльності, найбільш повної життєвої самореалізації кожної людини відповідно до її індивідуальних інтересів та здібностей;

•прогностичне обґрунтування змістовно-процесуальних компонентів дидактичних систем, перш за все, прогнозування цілей і змісту освіти на різних етапах, забезпечення її наступності в послідовному формуванні грамотності (загальної та функціональної), загальної освіченості, професійної компетентності, культури, ментальних характеристик особистості; зазначена проблематика

120