Способи римування

1. Суміжне (парне) – умовне позначення: ААББ (коли рядки вірша, що йдуть безпосередньо один за одним, римуються між собою).

2. Перехресне: АБАБ (коли перший рядок римується з третім, а другий – з четвертим).

3. Кільцеве, охоплююче, оповите: АББА.

4. Початкове – римуються перші слова у строфі:

5. Наскрізне, монорима, монорим – вірш, у якому всі рядки пов’язані однією римою: АААА... 6. Верлібр (фр. vers libre – вільний вірш) – неримований нерівно наголошений віршо-рядок.

7. Білий вірш – рима відсутня, але існує певний темп та ритм вірша.

75. Способи утворення строфи

Вид строфи залежить від кількості в ній рядків і розташування рими. Отже, рима може виступати як композиційний фактор. 

Види строфічної будови

1. Дворядкова строфа складається з об’єднаних парною римою (АА) двох рядків, що виражають закінчену думку. (Наприклад: „Нова радість стала”).

2. Терцет (ААА, АБА, ААБ) – строфа, що складається з трьох рядків, і всі три або два з них охоплюються однаковою римою. (Наприклад, у сонетах М.Рильського).

3. Терцини (АБА, БВБ, В) – трирядкова строфа староіталійського походження з особливим римуванням. Перший рядок римується з третім, а другий – з першим і третім рядком дальшої строфи. Замикаються терцини першим рядком наступної строфи. (Наприклад: І.Франко „Мойсей” (Пролог)).

4. Катрен (чотиривірш) – найпоширеніша строфа, що складається з чотирьох рядків з перехресним, суміжним або кільцевим римуванням; можлива й одна рима в усіх рядках строфи. Строго витримані чотирирядкові строфи, викінчені в смисловому відношенні, називаються стансами. (Наприклад: М.Рильський „На білу гречку впали роси”).

5. Квінтил – п’ятирядкова строфа складається з п’яти рядків з двома римами; перша рима об’єднує два рядки, а друга – три (АБАББ, АБААБ). (Наприклад: М.Бажан „На переправі”).

6. Секстина – класична шестирядкова строфа старофранцузького походження, яка складається з катрена й дворядків, що римуються між собою (АБАБВВ). (Наприклад: Леся Українка „Мій шлях”).

7. Октава – класична строфа, що складається з восьми рядків. Це обов’язково п’яти- або шестистопний ямб з трьома перехресними жіночими римами, що чергуються з трьома чоловічими, а останні два рядки римуються між собою (АБАБАБВВ). (Октавою деякі твори писав М.Бажан).

8. Децим – десятирядкова строфа з певним чітким римуванням. Перші чотири рядки мають перехресне римування, потім два рядки римуються парним римуванням, а останні чотири – кільцевим римуванням. (Наприклад: І.Котляревський „Енеїда”).

9. Чотирнадцятирядкова строфа характерна таким римуванням: перші чотири рядки об’єднані перехресною римою, наступні чотири рядки – суміжною, потім іде кільцеве римування і, нарешті, два останні рядки римуються між собою (АБАБВВГГДЕЕДЖЖ). Таку строфу називають онєгінською.

10. Тріолет – строфа старофранцузького походження, що по суті являє собою закінчений вірш. Складається з восьми рядків чотиристопного ямба, причому перший рядок строфи повторюється повністю три рази, а другий рядок – два рази. Строфа об’єднується двома римами. Перша рима (А) охоплює п’ять рядків, а друга (Б) – три рядки (АБАААБАБ). (Наприклад: М.Вороний „Вітайте, друзі ви мої”).

11. Сонет – це вірщ, який писаний п’яти- або шестистопним ямбом і складається з 14 рядків (4+4+3+3 = 2 катрени + 2 терцети), поділяється на дві частини: перша частина – заспів (теза) – складається з 8 рядків, а друга – виспів (висновок) – з 6 рядків. Сонети писали І.Франко, М.Рильський, Є.Маланюк, М.Зеров.

12. Білий вірш – вірш, що не має рими і не розбитий на строфи. Ним користувалися Леся Українка, П.Тичина, М.Рильський.

13. Верлібр (вільний вірш) – це коли рими розміщені без певного порядку, кількість стоп у рядках різна, але розмір і ритм вірша єдиний. (Наприклад: П.Тичина „Вітер з України”, І.Драч „Балада про соняшник”).

14. Вірш Маяковського – це вірш, у якому немає правильного чергування наголосів, відсутня строфа, багато внутрішніх пауз, слова в рядку розташовуються так званими східцями і мають назву рубленого рядка.

15. Акростих (акровірш) – це вірш, перші літери якого утворюють якесь слово або фразу, ім’я чи тему вірша. (Наприклад: Л.Глібов „Хто вона?”).