- •6. Характеристика теорії літератури, історії літератури та літературної критики як провідних галузей літературознавства.
- •9. Концепції літератури і мистецтва у країнах Стародавнього Сходу.
- •10.Літературознавство доби Античності. Естетичні погляди Платона й Арістотеля.
- •11.Розвиток літературознавчої думки у добу Середньовіччя.
- •12.Становлення науки про літературу в період Романтизму.
- •13.Естетичні погляди на літературу в добу Класицизму і Просвітництва
- •16.Романтичні концепції мистецтва слова.
- •18.Функція слова як першоелементу образного світосприйняття.
- •19. Кардинальні зміни у літературознавстві хіх століття. Виникнення загальноєвропейських методологічних літературознавчих шкіл.
- •20 . Проблема походження літератури з міфології у працях представників міфологічної школи.
- •21. Концепція авторської особистості у літературному творі з точки зору представників біографічного методу.
- •22. Культурно-історична школа: пошуки спільного знаменника для пояснення явищ літератури.
- •23. Порівняльно-історичне літературознавство і теорія художніх запозичень.
- •28. Структуралістський метод у літературознавстві.
- •30. Герменевтика як теорія інтерпретації тексту.
- •31. Особливості психолінгвістичної теорії о.Потебні.
- •32. Теорія тексту м.Бахтіна.
- •34. Генологічна проблематика літературознавства
- •35. Термінологічне наповнення дефініцій “рід”, “вид”, “жанр”.
- •36. Дискусійні питання генеалогії епосу
- •38. Символ і алегорія
- •39. Зміст і форма художнього твору
- •40. Конфлікт і його типи
- •42. Сюжет, елементи сюжету
- •43. Тематика і проблематика літературного твору.
- •44. Образ автора у літературному творі.
- •45. Формозміст літературного твору як єдність його структури.
- •47. Фабула, мотив, сюжет, композиція, архітектоніка.
- •48. Основи поділу літератури на роди.
- •49. Жанри епосу. Генезис і родові ознаки.
- •50. Поетичний та прозовий види епосу.
- •51. Функціонування давніх епічних жанрів у новітньому літературному процесі.
- •53.Жанрові різновиди (на прикладі роману)
- •54.Байка, гумореска і пародія як епічні жанри
- •55.Жанри лірики. Генезис і родові ознаки.
- •56.Ключові ознаки ліричного твору.
- •57. Суб’єктивний чинник у ліриці.
- •58. Історичні підходи до принципів класифікування ліричних творів
- •59. Видові варіації лірики
- •60. Драма в історичному розвитку. Драма (грецьк. Drama – дiя) – один з лiтературних родiв, який змальовує свiт у фомрi дiї, здебiльшого призначений для сценiчного втiлення
- •62. Антична теорія трагедії. Обов’язкові елементи трагедії за Аристотелем.
- •66. Драма: види і жанри
- •68. Особливості часу і простору в ліриці
- •70. Циклічна, лінійна та релятивна концепції часу в художній літературі
- •71. Циклічна, лінійна та релятивна концепції часу в художній літературі.
- •Способи римування
- •75. Способи утворення строфи
- •Види строфічної будови
- •76. Трагедія, комедія, драма.
- •77. Погляди Арістотеля, н.Буало, е.Лессінга на драму.
- •78. Міжродові системи.
- •79. Поняття «текст», «твір» в інтерпретації р.Барта.
- •80. Історичний характер розвитку літератури. Поняття про художній прогрес.
- •81. Зовнішні і внутрішні фактори розвитку літературного процесу
- •83. Стадіальний розвиток літератури. Літературний напрям, течія, стиль.
- •84.Традиції і новаторство в літературі.
- •85.Бароко в літературі, його особливості й історична доля.
- •86.Класицизм, його основні принципи. Поділ жанрів на «високі» й «низькі».
- •87. Романтизм. Основні особливості та історична доля.
- •88. Реалізм, основні його риси.
- •89. Модернізм. Основні течії модернізму.
- •90. Постмодернізм як мистецьке явище.
9. Концепції літератури і мистецтва у країнах Стародавнього Сходу.
Розгляд культури стародавнього Сходу почнемо з визначення поняття «Стародавній Схід». Підтерміном «Стародавній Схід» розуміють звичайно той період історії, який хронологічно і генетично передував еллінство і християнству. Історію давньосхідних народів прийнято вивчати з появи перших класових товариств та державних утворень у долинах Нілу і Євфрату в другій половині IVтисячоліття до н. е.. і закінчувати для Близького Сходу 30-20-ми роками IV ст. до н. е.., коли греко-македонські війська під керівництвом Олександра Македонського захопили весь Близький Схід, Іранське нагір'я, південну частину Середньої Азії і північно-західну частину Індії. Що стосується Середньої Азії, Індії та Далекого Сходу, то давня історія цих країн вивчається до III-V ст. н. е.., тобто до того часу, коли на зміну древньому суспільству тут прийшло феодальне. Таким чином,історія давньосхідних народів налічує близько трьох тисячоліть. Велика географічна зона, умовно звана Стародавнім Сходом, простягається з заходу на схід від сучасного Тунісу, де розташовувався Карфаген, до сучасних Китаю, Японії та Індонезії, а з півдня на північ - від сучасної Ефіопії до Кавказьких гір і південних берегів Аральського моря. Тут у давнину існували численні держави, які зіграли важливу роль в історії Сходу. Розвиток давньосхідної культури було нерозривно пов'язано з багатьма сторонами соціальнихпроцесів Сходу. Культурологічний аспект східної життя увібрав в себе риси економіко-політичного устрою, релігійних і філософських уявлень, побутових традицій, правових та етичних норм. При всьому різноманітті, а часто і неподібності культур Стародавнього Сходу, можна виявити загальні елементи в системі функціонування мистецтва. Давньосхідна художня культуравиросла на основі первісної та зберігала магічне призначення, настільки характерне дляпервісного суспільства. Так само як і їхні давні предки, народи перший східних цивілізацій вважали, що певні дії, що здійснюються над зображенням, сприяють їх здійсненню і відносно оригіналу. Все це зумовило її особливості. Їх вивчення і зараз присвячено безліч дослідників, колекції досягнень і символів стародавнього мистецтва в музеях світу користується величезним інтересом і популярністю.
Основні досягнення та символи матеріальної і духовної культури сягають ще до кінця III тисячоліття до н. е.. Мистецтво Стародавнього Сходу монументально, спокійно і урочисто, в ньому особливо відчутна та розміреність, ритмічність, величавість, яка так характерна для стародавнього мистецтва взагалі. Тим не менш, культура Сходу, це не тільки мистецтво, це і культура землеробства, наука,міфологія. Так, найважливішим досягненням матеріальної культури Стародавнього Сходу, визначальним чинником його розвитку, стало створення культури землеробства. «Хіба ти не знаєш, що поля - це життя країни» - говориться в одному з текстів вавилонського царства (II тис. до н. Е..).
Потреба зафіксувати усталені принципи і норми культури штовхала народи Стародавнього Сходу, зокрема єгиптян, до створення розвиненої системи канонів, розпорядчих художникуправила користування пропорцією і кольором, схеми зображення людей і тварин. Канон стає найважливішим естетичним принципом, що визначає творчу діяльність майстра. Давньоєгипетський художник виступав в ролі охоронця священних законів, найважливішим з яких було розмежування за допомогою мистецтва короткочасної життя, земного і вічного. Твір мистецтва отримувало у зв'язку з цією установкою особливу функцію перекладу образів та сюжетів реальної дійсності в гранично узагальнену ідеальну форму, позбавлену сиюминутности, створену для безсмертя. Відсутність завершеною власне естетичної системи не означало, що древні не розуміли специфічних завдань мистецтва. Ще шумери вважали, що художня культура здатна доставити людині задоволення від прилучення до вищих духовних цінностей.