9. Концепції літератури і мистецтва у країнах Стародавнього Сходу.

Розгляд культури стародавнього Сходу почнемо з визначення поняття «Стародавній Схід». Підтерміном «Стародавній Схід» розуміють звичайно той період історії, який хронологічно і генетично передував еллінство і християнству. Історію давньосхідних народів прийнято вивчати з появи перших класових товариств та державних утворень у долинах Нілу і Євфрату в другій половині IVтисячоліття до н. е.. і закінчувати для Близького Сходу 30-20-ми роками IV ст. до н. е.., коли греко-македонські війська під керівництвом Олександра Македонського захопили весь Близький Схід, Іранське нагір'я, південну частину Середньої Азії і північно-західну частину Індії. Що стосується Середньої Азії, Індії та Далекого Сходу, то давня історія цих країн вивчається до III-V ст. н. е.., тобто до того часу, коли на зміну древньому суспільству тут прийшло феодальне. Таким чином,історія давньосхідних народів налічує близько трьох тисячоліть.  Велика географічна зона, умовно звана Стародавнім Сходом, простягається з заходу на схід від сучасного Тунісу, де розташовувався Карфаген, до сучасних Китаю, Японії та Індонезії, а з півдня на північ - від сучасної Ефіопії до Кавказьких гір і південних берегів Аральського моря. Тут у давнину існували численні держави, які зіграли важливу роль в історії Сходу.  Розвиток давньосхідної культури було нерозривно пов'язано з багатьма сторонами соціальнихпроцесів Сходу. Культурологічний аспект східної життя увібрав в себе риси економіко-політичного устрою, релігійних і філософських уявлень, побутових традицій, правових та етичних норм.  При всьому різноманітті, а часто і неподібності культур Стародавнього Сходу, можна виявити загальні елементи в системі функціонування мистецтва. Давньосхідна художня культуравиросла на основі первісної та зберігала магічне призначення, настільки характерне дляпервісного суспільства. Так само як і їхні давні предки, народи перший східних цивілізацій вважали, що певні дії, що здійснюються над зображенням, сприяють їх здійсненню і відносно оригіналу. Все це зумовило її особливості. Їх вивчення і зараз присвячено безліч дослідників, колекції досягнень і символів стародавнього мистецтва в музеях світу користується величезним інтересом і популярністю. 

Основні досягнення та символи матеріальної і духовної культури сягають ще до кінця III тисячоліття до н. е.. Мистецтво Стародавнього Сходу монументально, спокійно і урочисто, в ньому особливо відчутна та розміреність, ритмічність, величавість, яка так характерна для стародавнього мистецтва взагалі.  Тим не менш, культура Сходу, це не тільки мистецтво, це і культура землеробства, наука,міфологія. Так, найважливішим досягненням матеріальної культури Стародавнього Сходу, визначальним чинником його розвитку, стало створення культури землеробства. «Хіба ти не знаєш, що поля - це життя країни» - говориться в одному з текстів вавилонського царства (II тис. до н. Е..).

Потреба зафіксувати усталені принципи і норми культури штовхала народи Стародавнього Сходу, зокрема єгиптян, до створення розвиненої системи канонів, розпорядчих художникуправила користування пропорцією і кольором, схеми зображення людей і тварин. Канон стає найважливішим естетичним принципом, що визначає творчу діяльність майстра. Давньоєгипетський художник виступав в ролі охоронця священних законів, найважливішим з яких було розмежування за допомогою мистецтва короткочасної життя, земного і вічного. Твір мистецтва отримувало у зв'язку з цією установкою особливу функцію перекладу образів та сюжетів реальної дійсності в гранично узагальнену ідеальну форму, позбавлену сиюминутности, створену для безсмертя.  Відсутність завершеною власне естетичної системи не означало, що древні не розуміли специфічних завдань мистецтва. Ще шумери вважали, що художня культура здатна доставити людині задоволення від прилучення до вищих духовних цінностей.