40. Конфлікт і його типи

Художній конфлікт – ще один з виразних чинників формування змісту літературного твору. Він виявляється в зіткненні інтересів, поглядів, загостренні суперечностей між персонажами, що є внутрішньою пружиною їх учинків, розгортання дії, енергетичного зчеплення всієї художньої структури. Це основна суперечність між дійовими особами, яка призводить до боротьби між ними і до розвитку сюжету.

Наприклад: у комедії І.Карпенка – Карого “Хазяїн” діють дві  класово-антагоністичні сили – землевласник Пузир зі своїми управителями та безземельні селяни. Інтереси цих груп персонажів діаметрально протилежні, чим пояснюється виникнення суперечностей між ними.

Кожна історична епоха породжує свої, характерні для неї, конфлікти: феодалізм – між кріпаками та крапосними; капіталізм – між пролетаріатом і буржуазією і т. д.

Правильний вибір конфлікту, провідного в зображувану епоху, і правдиве його висвітлення у художньому творі, завжди показує, в якому напрямі йде суспільний розвиток. Якщо письменник звертається до зображення історичних подій, то конфлікт його твору повинен мати певні зв^,язки з сучасним життям, а розв^,язання цього конфлікту – дати відповідь на ті чи інші пекучі питання сучасності. Конфлікт – основний рушій сюжету. Чим глибші суперечності, тим гостріший конфлікт. Чим гостріший конфлікт, тим динамічніше розвиваються події у творі.

У великих епічних творах звичайно буває основний і 2 –3 допоміжних конфлікта.

Конфлікти за своїм характером умовно поділяються на 3 різновиди:

• соціальний – суперечності між різними суспільними класами в класово-антагоністичному суспільстві («Fata morgana» М. Коцюбинського) або між людьми, що мають протилежні точки зору на певні соціальні явища;

• побутовий – незгоди на грунті приватної власності (І. Нечуй-Левицький «Кайдашева сім’я»);

• соціально – психологічний – виявлення суперечностей у світогляді персонажа, викликаних суперечностями в суспільному житті (М. Коцюбинський «Intermezzo» – суперечність між особистими прагненнями героя та громадським обов’язком). 41. Художня деталь, її функції у творі.

Художня деталь — засіб словесного та малярськогомистецтва, якомувластиваособливазмістованаповненість, символічназарядженість, важливакомпозиційна та характерологічнафункція. Через деталь значноюміроювиявляєтьсяспосібхудожньогомисленнямитця, йогоздатністьвихопити з-поміжбезлічі речей чиявищтаке, що у сконцентрованому, спресованомувиглядіекономно і з великою експресивністюдаєзмогувиразитиавторськуідеютвору. Х.д. з'являється часто внаслідокінтуїтивногоімпульсу, як осяяння, навколонеїнерідко "організовується" усябудоватвору. В одних випадкахХ.д. моженабирати характеру символу, в інших — бути деталлю-штрихом. У текстіцейспосібмисленняматеріалізується в речових, портретних, пейзажних, інтер'єрних деталях. Х.д. моженадавати особливого забарвленнямовленню персонажа тощо. Х.д. буває як наскрізною (повторюваною) у творі, так і одномоментною, але в кожному разі вона має в собіприхованийсенс, підтекст, можевикликати широкий спектр асоціацій, здатназамінити собою розлогийопис, авторську характеристику, міркування, цілийепізодтощо. Наприклад, в оповіданніМ.Коцюбинського "Маленький грішник" можнавиділитиречовуХ.д. — "козик" — ніж, на придбанняя ког овитратив Дмитрик гроші, щоїх дала йому хвора мама на хліб. Цей козик міг би загубитися у текстісередназвінших речей, коли б автор не поклавйого на лікарняний столик порядізліжком, на якомулежитьфізично й морально травмованийвосьмилітній Дмитрию. У заключномуепізодіоцей "козик" на столику середпляшечок з лікаминагадуєхлопчикові про його вину (мати померла, покивінбігав, розважався на вулиці, ночував у чужих людей). Саме у ційречовійдеталісконцентровано "гріх", провину, муки сумління, саме тому й назваоповідання — "Маленький грішник". "Козик" з'являвся у текстідекількаразів, але без появийого на столику він не піднявся б до рівняХ.д., щоконденсує у цьомувипадкутрагізмситуації. У структурітворуХ.д. — то прикметниймікрообраз, щоможевирізнятися через свою значимість, вагу і шляхом авторського акценту на ньому