Дивна ніч

То була дивна, пишна ніч! Доки житиму, тебе не забуду. Ніколи ти не зникнеш з моєї пам’яті – така ти була гарна та пишна, неначе я покинув землю й перелетів в якийсь палац, чудно й чудово осяяний, за який оповідають в казках. Коли в уяві давніх греків були такі Єлисейські Поля, де походжають душі поетів та філософів; коли було таке підземне Плутонове царство, де перебували Прозерпіна й Еврідіка, – то це були пишні поля, було пишне царство, мрійне, фантастичне; пишне, хоч і мертве, все в півтонах та сутінках, з тихим, нерізким блиском, з своєю оригінальною красою й поезією, з якоюсь поетичною одличкою од різних тонів ясного сонячного дня.

А наш човен все летів, як стріла, самою серединою річки по бистрині. Човен ледве коливається, мене сон не бере. Мрії невпинно сновигають в уяві й проганяють сонноту й дрімоту з очей. Незабаром пишна ніч погасила й мої мрії, бо і вгорі, й нанизу, і на землі, й на воді все стало однією мрією: то, певно, була мрія неба, усього світового живоття. Це була не ніч, ясна та прозора, а неначе глибока дума самого Бога, мрія й дума його творчої сили, як сотворити ще кращі нові світи... Сили небесні неначе вгамувались од денної праці й одпочивали в мріях тієї дивної, ніби неземної, ночі, заколихані в спокої.

А ясна смуга на воді все ширшає, більшає та довшає, стає золотим плесом, сягає вже вподовж Дніпра, неначе золота дорога в якийсь рай, в якесь мрійне царство. Золоті дрібні хвильки дрижать, переливаються, мов живе срібло. Човен пливе тим золотим шляхом. Позад човна темна, аж чорна безодня. Зоря покотилась в небо й осяяла круг коло себе. От-от почне вже світити (І.Нечуй-Левицький).

55.Поясніть, яких змін зазнають приголосні у поданих словах перед голосним [і].

1. Дім, тінь, зірка, сірий, цілісінький, літо, ніжний, рідний.

2. Бігти, підняти, вітер, міряти, фін.

3. Жінка, шістдесят, чіткість, джигіт, хімія, хірург, гімназист.

56.Поясніть, як вимовляються приголосні перед голосними [а], [о], [у] та перед [е], [и]. Зробіть висновки на матеріалі поданих нижче прикладів.

Сад, заклад, царат, чабан, хатка, кахкання, ґалаґан; ворон, короп, мотор, порох, золото, отож, суд, тулуб, тунгус, пульс, чубук, футурум; берег, зелень, лемент, тренер, триптих, спинний, вибити, мирити, переклик, серцевий, перешитий, селити, силитися.

57.Прочитайте пари слів, стежте за правильною вимовою кінцевих дзвінких і глухих приголосних.

Дуб – гуп, зруб – рип, гриб – грип; мідь – мить, гладь – лють, лід – кіт; друг – птах, круг – пух, луг – слух; аналіз – альбатрос, абхаз – анфас, мороз ліс, низ – лис, верболіз – верес; ніж – кіш, меланж – макінтош, криж – наш; імідж – погонич; ґедзь – борець.

58.Запишіть слова фонетичною транскрипцією. Поясніть їх вимову і написання.

1. Весна, веселий, левада, лиман, неметкий, вуличка, рученька, кочерга.

2. Голуб, кожух, зозуля, провулок, корова, подружжя, добути, подушка, обід, поріг, собі, тобі.

3. Легкий, вогкий, дьогтю, дігтяр, нігті, кігті, збагнути, глотковий, грубий, гвинт, біг.

4. Просьба, молотьба, хоч би, отже, якби, вокзал, анекдот, призьба, боротьба.

5. Сказати, спекти, стерти, сформувати, сховати, зціпити, зшити, з середини, з хати, з поля, зчепити.

6. Обклеїти, відсипати, надписати, розсипати, безкінечно, роздати, підклеїти, розчистити, перед собою, через поле, черезплічник.

7. Губка, гумка, каска, казка, діжка, мишка, сережка, різка, миска, могти, лізти, гребти, пекти, пасмо, сотня, дивний.

59. Запишіть слова фонетичною транскрипцією, поясніть розмежування звуків [дж], [дз] та звукосполучення [дж], [дз].

Ходжу, дзиґарі, дзот, підземний, джерельце, дзвеніти, народження, підживити, підзвітний, відзначати, дріжджі, джміль, відзвук, підземелля, відзив, пробуджуватися, подзюбаний.

60. Поясніть різницю у вимові звуків, позначених літерою в. Запишіть слова фонетичною транскрипцією.

1. Вода, воля, володіти, ворона, вулик, вулкан, вузлик, вудлище, вуаль.

2. Везти, величати, вихід, вимріяти, ваза, варан, ватаг, ватман.

3. Вітер, відгортати, відділ, відвіку, відвіяти, віза, візитка, військо, вінець, вісник, віщун.

4. Лев, умів, Київ, знав, писав, любов.

5. Вчитель, вглиб, вволити, взимку, внесок, завжди. вовк, дівчина, правда, стовп, кривда, сівба.

61. Поясніть різницю у вимові звуків, позначених літерою й. Запишіть слова фонетичною транскрипцією.

1. Район, байка, лайка, білий, чайка, серйозний, знайомий, милий, приємний, йду, ймовірно, ймення.

2. Їжак, їхати, єдиний, єднання, юбка, юнак, юпка, юрист, яблуко, явище, ягня, яструб.

62. Прочитайте наведені нижче слова й сполучення слів, запишіть їх фонетичною транс­крип­цією. Порівняйте графічний запис слова із вимовою. Поясніть усі випадки уподібнення.

Над джерелом, не радься, з чим, розжарити, принісши, вмощується, вибачся, не мажся, коритце, на квітці, на дошці, відсіля, блюдце, екзотика, смієшся, заквітчана, Вітчизна, Вінниччина, у річці, на грушці, у книжці, відчепися, відцвісти, під дзеркалом, дощаний, навчається.

63. Перепишіть слова, поділіть їх на склади, поставте наголоси. Перевірте наголос поданих слів за «Орфоепічним словником» М.І.Погрібного.

Один до одного, одинадцять, сімдесят, черговий, добрий, гуртожиток, вимова, вигода, випадок, кулінарія, квартал, кілометр, барометр, навчання, заняття, дрова, олень, дочка, дівчина, ознака, ластівка, веретено, коромисло, кропива, кишка, простий, захід, наїзд, наклеп, довідник, договір, переспів, розбір, провідник, доповідач, алфавіт, громадянин, огріх, затишок, наплив, приятель, видання, циган, партер, статуя, весняний, лупа, лапки, об’єднання, прошу, помилка, кажу, пишу, полотніти, надсічка, липкий, липка, липкість, корисний, грошей.

64. Запишіть фонетичною транскрипцією подані слова, вимовте їх і прокоментуйте особливості вимови дзвінких приголосних наприкінці слів і в кінці складів перед глухими.

Мороз, морж, казка, обід, дуб, стяг, бігти, мед, клуб, захід, дубляж, дохід, доказ, імідж, перемогти.

65. Запишіть фонетичною транскрипцією подані слова. Підготуйте до них усний орфоепічний коментар.

Саджанець, підживити, кукурудзяний, уродженець, голубка, кожух, милуєшся, зважся, джерело, мережка, повзти, Великдень, любов, ніч, одинадцять, людство.

66. Охарактеризуйте структуру словникової статті одного з орфоепічних словників (Орфоепічний словник української мови: У 2-х т. – К., 2001; Орфоепічний словник / Укладач М.І.Погрібний. – К., 1984). Значення орфоепічного словника в роботі вчителя-словесника.

67. Випишіть з орфоепічного словника М.І.Погрібного (К., 1984) тридцять слів, у яких відбувається явище асиміляції. Запишіть їх фонетичною транскрипцією і вимовте відповідно до орфоепічних норм.

Культура мовлення

68. Прочитайте, про яку з якісних характеристик усного мовлення ви довідалися з тексту? Використанням яких фонетичних засобів вона досягається? Наведіть приклади про мистецтво мовленнєвого впливу на слухача.

Багатство лексичного запасу – це понятійна, смислова частина усного і писемного мовлення, що віддзеркалює особистісну культуру індивідуума. Але є ще і такий його аспект, як звучання усного слова, музика мовлення. Кажуть, що немає тоншого і розкішнішого інструменту, ніж голос людини. Голос може звучати на високому, низькому, середньому регістрах; може викликати радість, смуток, жаль, роздратування; бути приємним чи розпачливим; допомагати зосередитись, замислитись, замилуватись або заважати слідкувати за ходом думки, викликати протест чи небажання слухати.

Відомий у дореволюційній Росії адвокат Д.Плєвако ніколи в суді не програвав справ, за які брався. Сучасники пояснювали феномен успіхів адвоката Д.Плєвако його мистецтвом саме мовленнєвого впливу, таємницями усного слова. Коли його промови були опубліковані в пресі, хтось із сучасників (хто чув його виступи в судах) сказав: тут є лібрето, тобто – текст, слова, але відсутня музика (живе виконання, голос, звучання, мелодійність, тембр, інтонація).

У поняття “музика” усного мовлення входять численні компоненти, такі, як темп, динаміка, інтенсивність, тембр, дикція, артикуляція та багато інших. Основним або вихідним показником і складником в оволодінні технікою мовлення є дихання. Під час розмови, спілкування, виступу вміле використання струменя повітря характеризує освіченого, грамотного промовця (З підручника).

69. Прочитайте. Складіть на основі прочитаного пам’ятку для вироблення чіткої дикції.

Сутність дикції як феномену полягає в тому, що промовець мусить чітко вимовляти не тільки думку, але й кожен звук губами і язиком. Губи повинні рухатись під час розмови постійно, а язик, по можливості, мусить не зачіпатись за зуби чи за будь-які інші частини ротової порожнини. Він увесь час перебуває в напруженні, змінюючи своє положення від одного до другого звуку, що справляє враження зачарованості, згоди з мовцем.

Між окремими словами можна робити незначні паузи, а між реченнями, фразами, окремими думками допускати більш тривалі інтервали, даючи можливість слухачам зосередитись, щоб добре розуміти, про що йдеться. Але твердим правилом є таке: уникати будь-яких зайвих звуків, невизначеності, заповнення пауз словами-паразитами чи звуками, типу: е-е-е, м-м-м, и-и тощо.

Процес артикуляції охоплює не тільки язик, губи, зуби, але й міміку, зміни в обличчі, навіть у жестах, у всій постаті промовця. Чіткість, виваженість у виборі вербальних та невербальних засобів спілкування підсилюють враження, захоплюють слухача не тільки змістом, але й формою вираження, викликають довіру та бажану реакцію слухача, співрозмовника.

Важливо знайти для себе найбільш приємні (оксамитового звучання) висоту звуку і тембр звучання. Для цього струменем повітря можна пошукати впродовж голосових зв’язок таке місце, натискуючи на яке струменем повітря можна почути найприємніший звук. Кількаразове повторення визначить бажаний тембр. Зафіксувати слід увагу саме на ньому, а потім намагатися щоразу користуватись саме ним під час розмови, виступу, відповіді (З посібника).

70. Прочитайте. Чи поділяєте ви думки автора тексту? Складіть поради для тренування й збереження голосу, вживаючи дієслова наказового способу.

Голос – це найдосконаліший інструмент, який вимагає турботливого ставлення. Берегти й зміцнювати його слід вправами, тренуваннями, дотриманням температурного режиму.

При палінні, як і при перепадах температури води, голосові зв’язки потовщуються, що значно утруднює дихання, а це негативно відбивається на якості голосу. Збільшення чи розбухання голосових зв’язок, що призводить до їх незмикання, коли щілина між двома ніжними смужками так розширюється, що вони перестають торкатись одна одної, призводить до того, що людина позбавляється звучання голосу взагалі.

Голос грубий, глухий чи писклявий дратує тих, хто слухає, гальмує процес сприйняття змісту мовлення. Втрата голосу призводить до дискомфорту і дисгармонії мовця і слухачів, створює безвихідну ситуацію.

Голос – це не тільки провідний елемент процесу спілкування – мови й мовлення, але й інструмент самовираження особистості, ілюстрації власного іміджу, відповідний фактор формування громадської думки людей бажаним чином.

Знайти “свій голос”, свій найприємніший тембр (забарвлення) звучання і утримувати його якнайтриваліший час – завдання нелегке, а результат його – корисний і приємний і необхідний за будь-яких обставин.

Неякісне харчування, зловживання палінням, часте підвищення голосу псує його. Мовець повинен шукати спосіб, який би створював враження про його високу загальну особистісну культуру, привертав би увагу, симпатію, бажання слухати його.

Говоріть до себе (про себе) з повагою, з любов’ю, обережно, наче ви звертаєтесь до високої особи, від якої залежить стан здоров’я, і добробут (В.Пасинок).

71.Прочитайте текст, дотримуючись фонетичних засобів мовлення (інтонація, мело­дика, динаміка, тембр, артикуляція, темп, дикція та ін.).