Творець

Буває, я місяцями нічого не пишу, живучи таким собі рослинним життям, але вогонь тоді лише пригасає. Творчість для мене – більше, ніж спасіння... Творець – це той, хто створює інший світ і заселяє його тими істотами, які прагнуть у ньому жити. Він щасливий уже від того, що дає життя. Інша частина людства лише споживає... Справжній творець намагається нікого не скривдити, і якщо не може дати собі ради з власною силою, то знищує себе. Він розуміє, яка це поважна й коштовна справа щось створювати, і шанує Бога за його працю. Він подібний до нього, але не рівний. Сила не означає, що творцеві все дозволено: зневажати, вбивати, красти, обдурювати. Якщо ти це робиш, то руйнуєш своє творіння, порушуєш закон Всесвіту. Щоб не знищувати себе, треба відчувати підтримку інших.

Творець мусить бути сильною людиною. Сильний вміє захищати, вміє любити (3 журналу).

136. І. Прочитайте. Відредагуйте речення. Яке це мовлення?

1. Як тільки буря вщухла, вони поверталися додому. 2. Коли зайде сонце, швидко смеркалося. 3. Незабаром до мене приїжджає приятель і розповідає про свої пригоди. 4. Коли розмова починається, у приміщенні всі затихли.

II. Проведіть спостереження за мовленням своїх однокурсників. Які риси усного мовлення ви помітили? Чи є помилки? Запишіть кілька висловлювань на занятті. Виправте помилки.

ІІІ. Складіть і запишіть діалог з другом (подругою) про передачу, переглянуту на телеканалі «1+1».

Користуйтеся багатствами рідної мови!*

137.Прочитайте. Поясніть, за яким значенням розрізняють подані слова. Зробіть орфоепічний аналіз виділених слів.

Захоплюючий – що (котрий, який) захоплює, захопливий, звабливий, привабливий, знадний, знадливий, принадний. Газетну фразу “Особливо захоплюючі і привабливі подорожі повз дніпрові кручі” можна виправити кількома способами: поставити замість дієприкметника захоплюючі дієслово: “Особливо захоплюють і приваблюють подорожі повз дніпрові кручі”, – або скористуватись одним із прикметників – захопливий, привабливий, звабливий, знадливий, знадний, принадний: “Особливо знадними й привабливими є подорожі...”

Знаючий – що (котрий, який) знається (розуміється, тямить), тямущий (тямучий), тямовитий, тямкий. “Тут треба знаючої людини”, – прочитали ми в одному оповіданні, де автор допустився подвійної помилки, незугарне переклавши російську фразу: “Здесь нужен знающий человек”. Передусім упадає в очі невластива українській мові форма активного дієприкметника – знаюча, а по-друге, її створено від дієслова знати, хоча треба виходити від дієслова знатися, цебто – “тямити на чомусь”.

Цю фразу можна було б замінити описовою формою: “Тут треба людини, що (яка, котра) знається (розуміється, тямить)”, а можна, скористувавшись близькими за значенням прикметниками, й так висловитися: “Тут треба тямущої (тямучої, тямовитої, тямкої) людини.

Пануючий чи панівний? До наших нових словників порад із природним, милозвучним словом панівний проник дієприкметник пануючий: “У Чорному морі спостерігається складна система течій, обумовлена дією різних сил, в основному – пануючими вітрами” (“Колгоспне село”); “Панівним класом у Київській Русі були феодали: князі і бояри” (“Історія української літератури”). Між цими словами нема ніякої значеннєвої різниці, слово пануючий суперечить духу нашої мови, тому слід, виходячи з мовних традицій, завжди додержуватись тільки слова панівний: панівна думка, панівна висота, панівні вітри тощо.