Порядок лексикологічного аналізу тексту

1. Прочитати текст.

2. Визначити його тему і мікротеми.

3. Згрупувати мовні одиниці за такими характеристиками:

а) однозначні/багатозначні слова;

б) синоніми, антоніми, омоніми;

в) слова, вжиті в прямому/переносному значенні (художні засоби на цій основі);

г) загальновживані слова (предмети, ознаки, дії тощо);

ґ) слова обмеженого вжитку (діалектні слова; професійна лексика, терміни; застарілі слова; неологізми);

д) група за походженням (власне українські; запозичені слова);

е) емоційно забарвлені слова і словосполучення.

4. Пояснити значення та стилістичну функцію слів у тексті.

5. Визначити стиль тексту.

Прекрасний двійник землі

Завдяки красивому сяйву в нічному небі древні римляни назвали цю планету Венерою на честь своєї богині кохання. За розмірами вона точно дорівнює Землі. Астрономи минулого розмірковували, чи не може вона бути двійником Землі, але з ще більшою різноманітністю форм життя через тепліший клімат.

Однак атмосфера Венери складається з вуглекислого газу і настільки щільна, що якби людина опинилась на ній, то була б роздавлена атмосферним тиском і спалена сірчаною кислотою, що падає з неба у вигляді дощу. Клімат на Венері жаркий, бо те тепло, що проникає крізь хмари вуглекислого газу від Сонця, не може вийти назад. Таке явище називається парниковим ефектом. Планета покрита гострими скелями, має вигляд похмурої оранжево-коричневої пустелі. Як і Земля, вона налічує кілька великих континентів. Венера обертається дуже повільно, тому доба на ній довша за наш рік. Окрім того, на відміну від інших планет, Венера обертається в протилежний бік.

З 1989 року на орбіті Венери працює космічний корабель «Магеллан», який за допомогою радіолокаційних пристроїв виявив, що близько 80 % поверхні планети – це рівнина із затверділої лави діючих вулканів, яких там тисячі (3 кн. «Все про все»).

Культура мовлення

Лексичні норми,

важливість їх дотримання

189. Прочитайте, визначте стиль мовлення кожного з текстів. Якими лексичними засобами вони різняться? Чи всі слова пов’язані за смислом?

1. Норма літературної мови – це сукупність загальноприйнятих правил, якими користуються мовці в усному і писемному мовленні. Опанування норм сприяє підвищенню культури мови, а висока мовна культура є свідченням культури думки.

Лексичні норми регулюють вживання слів у властивому їм значенні та правильне поєднання слів за змістом у реченні і словосполученні (М.Пентилюк).

2. – Чули? Професор на екзамені так здивувався, що втратив мову.

– Але котру? Він їх знає аж п’ять (Нар. творчість).

3. Якби я втратив очі, Україно, то зміг би жить, не бачачи ланів, поліських плес, подільських ясенів, Дніпра, що стелить хвилі, наче сіно. У глибині моїх темнот і снів твоя лунала б мова солов’їна. Той світ, що ти дала мені у віно, від сяйва слова знову б заяснів (Д.Павличко).

4. А грива мова їла траву.

Сполучуваність слів – це здатність їх поєднуватись з іншими словами в процесі формування й висловлення думки. Сполучуваність слів залежить від особливостей тих понять, які вони позначають. Наприклад: ранок теплий, сонячний можна сказати, а ранок гнідий, дерев’яний – ні, бо це несумісні поняття.

Стилістичне забарвлення тексту залежить від поєднання стилістично нейтральних і стилістично маркованих слів, у ролі яких найчастіше виступають слова в переносному значенні. Наприклад: [Сонце] їхало на велосипеді, обминаючи хмари у небі (І.Драч).

Стилістична виразність слова виявляється в словесному оточенні, тобто в контексті. Вводячи те чи інше слово в контекст, мовець завжди вживає його в одному значенні, хоча воно може мати їх кілька. Наприклад: 1. Літо збігло, як день (М.Стельмах) – літо – пора року. 2. Чи буде цього року літо? – літо – тепло.

Слова-синоніми легше вступають у смислові зв’язки, ніж інші. Діалектні слова, замінюючись літературними, сполучаються з тими ж самими іменниками: церувати шкарпетки – штопати шкарпетки.

Не сполучаються між собою спільнокореневі слова, тому не можна сказати: зобразити образ (змалювати), означення означає (називає) і под.

Сполучуваність слів допомагає чіткіше розмежувати багатозначні слова, синоніми, омоніми, антоніми.

190. Визначте, з якою метою (надання урочистості, іронічного чи сатиричного забарв­лення) вжиті в реченнях емоційні синоніми-старослов’янізми. З’ясуйте особливості їх сполучуваності з іншими, стилістично нейтральними словами.

1. Благословенна ти в віках, як сонце наше благовісне, як віщий білокрилий птах, печаль і радість наша, пісне... (М.Рильський). 2. Хотілося б зігнать оскому на коронованих главах, на тих помазаниках Божих... 3. – Полечу,– рече,– зигзицею, тією чайкою-вдовицею, та понад Доном полечу, рукав бобровий омочу в ріці Каялі... 4. А тюрмі А люду... Що й лічить! Од молдаванина до фіна на всіх язиках все мовчить, бо благоденствує! 5. Ту вінценосную громаду покажем спереду і ззаду... (З тв. Т.Шевченка).

191.Проаналізуйте стилістично забарвлену лексику, вжиту в народних піснях. Яке її призначення? Як вона поєднується із стилістично нейтральною лексикою?

1. До бору, зозуленько, до бору.

Там тобі гніздечко увите,

Зеленою рутою покрите,

Там тобі ягідки суниці,

Там тобі водиця в криниці.

2. – Добрий вечір, дівчино,

Куди йдеш?

Скажи мені правдоньку,

Де живеш?

– Отут моя хатонька

Край води.

А ти туди, козаченьку,

Не ходи!

3. Хвалилася дівчина:

«В мене личко, як яблучко,

В мене очки, як терночок,

В мене брівки, як шнурочок...»

4. Ой ти старий дідуган,

Ізогнувся, як дуга,

А я молоденька,

Гуляти раденька.

192. І. Прочитайте. Знайдіть помилки у сполученні слів і запишіть правильно обидва варіанти.

Зразок. Причиняти зло – причиняти двері, чинити зло.

Вести себе, відноситися до людей, приймати участь, заказувати обід, доказати теорему, принести подяку, рахувати про сказане, скласти оцінку, мати важливу роль, крутити фільм, дякувати вчителя.

II. Чим різняться поняття «росіянізми» і «русизми»?

Користуйтеся багатствами рідної мови*

193. Прочитайте. Поясніть, за яким значенням розрізняють подані слова. Зробіть орфоепічний аналіз виділених слів.

Підозрівати, запідозрювати, гадки не мати, на думку не спадати. Дієслова підозрівати,, запідозрювати означають українською мовою “припускати вчинення злочину чи якоїсь недоброї дії”: “Підозріваю, що він – підкуплений” (І.Франко); “Пам’ятайте ж, спокійніш дивіться, щоб не запідозрили “ (Марко Вовчок).

У сучасній усній і писемній мові цим дієсловам надають невластивого значення: “Він не запідозрював того, що його “Світлана” вже розвила найвищу швидкість”. Тут нема кого чи чого запідозрювати в чешусь, а тему треба вдаватись до інших українських висловів: гадки не мати (“Не журиться Катерина і гадки не має”. – Т.Шевченко), на думку не спадати (“Мені й на думку не спадало, що вона вже все знає”. – З живих уст).

Показувати (подавати) вигляд – давати взнаки, навзнаки не давати. Через незнання української фразеології дехто механічно переносить в українську мову російські вислови, надаючи їм нібито української зовнішності. Отак російські вислови показывать вид, не показывать вида перекладають: “Він показує вигляд, наче все розуміє”; “Вона й вигляду не подала, що образилася”. Проте є давні українські вислови з цим значенням: давати взнаки (Словник Б.Грінченка); навзнаки не давати (Словник за редакцією А.Кримського). Отже, треба казати: “Він дає взнаки, наче все розуміє”; “Вона й навзнаки не дала, що образилась”.

Приймати участь – брати участь, приймати пропозицію – ухвалювати пропозицію. Недобре надруковано в одній районній газеті: “У збиральній кампанії прийняли участь не тільки школярі, а й старі люди села”. Тут треба було написати взяли участь, як і в інших аналогічних випадках: “Чув Прохор, що Зінька брала участь у виставі” (А.Шиян).

Дієслово приймати буде слушне там, де воно має значення “одержувати, перебирати” (“Месники дужі приймуть мою зброю”. – Леся Українка), “брати” (“Ну, нема часу балакати – приймай гроші”. – Словник Б.Грінченка), “зачислювати до уста­но­ви, закладу, організації” (“Приймали там мене в селі до комсомольських лав”. – М.Нагнибіда), “давати комусь притулок, пригощати” (“Прийняв його Бородай на зиму за харч та одежу”. – Панас Мирний), “уважати за когось (“То ви мене приймаєте за вітрогонку?” – І.Нечуй-Левицький), “забирати” (“Лаврін прийняв драбину”, – І.Нечуй-Левицький).

Негаразд буде по-українському сказати прийняти пропозицію; треба – схвалити пропозицію, якщо присутні на зборах поставились до запропонованого прихильно, й ухвалити пропозицію, якщо пропозиція стала резолюцією зборів. Узагалі, замість вислову прийняти постанову краще користуватись тільки дієсловом ухвалити або постановити: “Учора на зборах ухвалили колгоспники відправити в Ленінград вагон кавунів та динь” (О.Донченко).