Зразок повного фонетичного аналізу слова «ллється» у зв’язку з орфографічним, графічним та орфоепічним

1. Словоформа для аналізу в орфографічному записі ллється.

2. Словоформа, записана фонетичною транскрипцією [л’:ец’:а].

3. У слові два склади: [л’:е - ц’:а] обидва відкриті і прикриті.

4. У слові лише основний наголос, він на першому складі.

5. У слові сім літер: ел, ел, є, те, м’який знак, ес, я; у слові шість фонем: [л’], [л’], [е], [т’], [с’], [а]; вони реалізуються у звуках: [л’], [л’], [е], [ц’], [ц’], [а] – шість звуків.

6. Відповідність між літерами, фонемами, звуковим оформленням їх виявляється так: літера ел, фонема [л’], звуковий вияв [л’]; літера ел, далі характеристика така сама – [л’]; літера є, фонема [е], її звуковий вияв (варіант фонеми) – [е]; літера те – фонема [т’], її звуковий вияв (варіант фонеми) – [ц’]; літера ес, фонема [с’], її звуковий вияв (варіант фонеми) – [ц’]; літера я, фонема [а], її звуковий вияв – [а].

7. Артикуляційна характеристика кожної фонеми в головному вияві:

[л’] – приголосний, передньоязиковий, альвеолярний, зімкнено-прохідний, боковий, сонорний, м’який;

[л’] – характеристика така сама;

[е] –голосний, переднього ряду, середнього підняття, нелабіалізований, наголошений;

[ц’] – приголосний, передньоязиковий, зімкнено-щілинний (африкат), шумний, глухий, м’який;

[ц’] –характеристика така сама;

[а] – голосний, заднього ряду, низького підняття, нелабіалізований, ненаголо­шений.

8. У процесі вимови в слові відбуваються асимілятивні зміни звуків [т’] і [с’]: регресивна і прогресивна, повна, суміжна за способом і місцем творення асиміляція, в результаті якої [т’], [с’]  [ц’], [с’]  [ц’:]. Звукові зміни не передаються в орфографічному письмі. В аналізованому слові наявне асимі­лятивне подвоєння звуків: [л’]  [й]  [л’:] –прогресивна, повна, суміжна, за способом і місцем творення асиміляція, відбита в орфографічному письмі.

9. Чергування голосних і приголосних при зміні аналізованого слова і при словотворенні не виявляється.

10. На початку словоформи вимовляється два м’які звуки [л’:] у сполученні з наступним [е]; [т’] і [с’] вимовляються як два м’які [ц’:].

11. Орфограми аналізованого слова ллється.

а) подвоєння літери ел для позначення двох фонем [л’] і [л’];

б) літери є, я позначають фонеми [е], [а] після м’яких приголосних;

в) літери те, м’який знак, ес позначають фонеми [т’], |с’], які вимовляються як [ц’:].

12. Правила і принципи правопису орфограм:

а) в особових формах дієслова лити літера л [ел] подвоюється перед ю, є; дві літери ел, ел, позначаючи подвоєння м’яких приголосних фонем між голосними, пишуться за фонетичним принципом;

б) голосні [е], [а] після м’яких приголосних позначаються літерами є, я, що пишуться за традиційним принципом;

в) у дієслівних формах третьої особи однини і множини після т [те] перед часткою -ся пишеться м’який знак за фонетичним принципом. Кінець слова -ться у формах дієслів третьої особи пишеться за морфологічним принципом.

87. Зробіть фонетичний аналіз виділених слів.

1. В лугах сіріли стіжки сіна (Є.Гуцало). 2. Дзвінко розходиться луна в тонкім повітрі (О.Пчілка). 3. З тяжким серцем залишив Шелюженко приміщення станції, сів на мотоцикл (О.Гот.). 4. Не всі погоджуються в тому, що український характер є в своїй основі хліборобський (О.Ольжич). 5. Наддніпрянська Україна і Гуцульщина святкують Щедрий Вечір як значне свято різдвяного циклу з добре розвиненою обрядовістю (О. Бор.). 6. Думка Найди працювала з гарячковою швидкістю (М. Стар.). 7. В оці слова складаю я просьбу свою до вас, братці мої, – про опіку над наймолодшою самітною дитиною моєю... (О. Коб.). 8. Можна було б, звичайно, побазарувати й дядьковою машиною, інвалідською, так несправна ще з літа (Гр.Тют.).

88. Які відхилення від орфоепічних норм трапляються при вимові поданих нижче слів? Запишіть їх фонетичною транскрипцією відповідно до норм літературної мови.

Порядок, узгір’я, звірячий, чого, щирий, чудо, відщипнути, дощ, лікар, Харків, з жалем, на дошці, стараєшся, двадцять, на сорочці, шістсот, отже.

89. Випишіть із словника труднощів української мови (Гринчишин Д.Г., Капелюшний А.О. та ін.: За ред. С.Я.Єрмоленко. – К.: Рад. шк.., 1989) тридцять слів, у яких найчастіше порушуються норми вимови приголосних [дж], [дз], [ґ]: джміль, дзвін, ганок, Усно складіть десять речень із дібраними словами.

Користуйтеся багатствами рідної мови!*

90. Прочитайте. Поясніть, за яким значенням розрізняють подані слова. Зробіть орфоепічний аналіз виділених слів.

Не то, не то – чи то, чи... Часто трапляється помилка навіть у сучасних художніх творах типу: “Не то справді хотів спати, не то тільки вдавав, що хоче”. Такого вислову нема в українській мові – його механічно перенесено з російської, де цілком природно звучить фраза: “Не то, действительно, хотел спать, не то делал вид, что хочется”. По-українському відповідником до російського вислову не то – не то буде чи то – чи, наприклад: “Чи то так сонечко сіяло, чи так мені чого було! Мені так любо, любо стало” (Т.Шевченко); “Одна з таких чи то каменюк, чи то маленьких скель стирчала тільки за метр від берега” (Ю.Шовкопляс).

Отже, й у фразі, наведеній на початку, треба було написати: “Чи то, справді, хотів спати, чи тільки вдавав, що хоче”.

Слава – браво – ура. Слово слава здебільшого виступає в функції іменника: “Гей ну, хлопці, до зброї – на герць погуляти, слави здобувати!” (історична пісня). Але це слово буває й вигуком, що відповідає російським вигукам ура (“Як упав же він з коня та й на білий сніг, – Слава! Слава! – докотилось і лягло до ніг.” – П.Тичина), браво (“Хорові Вірьовки та його керівникові Авдієвському слава!” – 3 живих уст). Слід пам’ятати й цей давній український вигук слава, щоб користуватись ним під час різних урочистих моментів – на мітингах, концертах, виставах і зборах, коли хочеться висловити свій захват.

Бідна мета! “Усе своє свідоме життя, в усій своїй діяльності він переслідував раз поставлену собі мету – служити народові”, – читаємо в одному біографічному нарисі й дивуємось: навіщо переслідувати таку високу мету, як служіння народові? Адже дієслово переслідувати означає “гнатися, прогонити, відганяти”, “висліджувати”, “супроводити невідступно”, “пригноблювати”, “напосідатись”, наприклад: “Ірод переслідував дуже християн” (Словник Б.Грінченка); “Я ж переслідував тебе завзято” (П.Куліш); [“Повітовий староста... переслідував... раду громадську” (Л.Мартович); “...я збагнув стан дичини, яку переслідує мисливець.. “ (Ю.Яновський). Отже, в наведеному на початку реченні треба було написати: “він мав перед собою раз поставлену мету”].