Тема 14. Здійснення підприємницької діяльності в зовнішньоекономічній сфері

1. Зовнішньоекономічна діяльність як вид господарської діяльності.

2. Джерела правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

3. Принципи зовнішньоекономічної діяльності.

4. Суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності.

5. Види зовнішньоекономічної діяльності.

6. Органи державного регулювання та місцевого управління зовнішньоекономічною діяльністю.

14.1. Зовнішньоекономічна діяльність як вид господарської діяльності

Основним законодавчим актом, який закріп­лює правові засади здійснення зовнішньоекономі­чної діяльності вітчизняними суб’єктами господа­рювання, є Закон України від 16 квітня 1991 року «Про зовнішньоекономічну діяльність». Цей За­кон визначає основні правові та організаційні за­сади здійснення зовнішньоекономічної діяльності в Україні і спрямований на удосконалення правового регулювання всіх видів ЗЕД, включаючи зовнішню торгівлю, економічне, науково-технічне співробітництво, надання послуг відповідно до загальновизнаних засад, принципів, норм і правил міжнародної торгівлі та зобов’язань, взятих Україною в рамках міжнародних угод.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 16 квітня 1991 року «Про зовніш­ньоекономічну діяльність», зовнішньоекономічна діяльність визначається як діяльність суб’єктів госпо­дарської діяльності України та іноземних суб’єктів госпо­дарської діяльності, побудована на відносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами. Це визначення дає уявлення про ознаки ЗЕД:

а) за своєю сутністю вона є господарською діяльністю, тобто «діяльністю суб’єктів господарювання у сфері сус­пільного виробництва, спрямованою на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність»;

б) ця діяльність побудована на відносинах між суб’єкта­ми господарювання, що перебувають під юрисдикцією різних держав;

в) вона може здійснюватися як на території України, так і за її межами, як з перетином митного кордону України, так і без такого перетину.

Поняттям зовнішньоекономічної діяльності не охоплюються:

– відносини міждержавного співробітництва, які є пред­метом міжнародного публічного права;

– майнові та особисті немайнові відносини за участю іноземних громадян, спрямовані на задоволення їх особис­тих, сімейних тощо інтересів, які є предметом міжнарод­ного приватного права.

Належність зовнішньоекономічних відносин до госпо­дарських визначає і методологію регулювання цих відно­син. У господарському праві як комплексній галузі права загалом (а відтак і щодо ЗЕД) діють три основні методи пра­вового регулювання:

а) метод автономних рішень суб’єктів господарюван­ня, який ґрунтується на тому, що ці суб’єкти мають право з власної ініціативи приймати будь-які рішення, які не су­перечать законодавству України (добровільно вступати у зовнішньоекономічні зв’язки; здійснювати будь-які види зовнішньоекономічної діяльності і зовнішньоекономічні операції, окрім заборонених законом; укладати зовнішньо­економічні договори та визначати зобов’язання за ними в межах законодавства тощо);

б) метод владних приписів, згідно з яким діяльність суб’єктів господарювання підпорядковується обов’язковим моделям правовідносин, визначеним законодавством (як-от: необхідність отримання експортних або імпортних ліцензій у випадках, передбачених законом, дотримання порядку розрахунків в іноземній валюті, дотримання по­рядку та строків проведення окремих видів зовнішньоеко­номічних операцій – товарообмінних (бартерних) та опе­рацій з давальницькою сировиною тощо);

в) метод рекомендацій, згідно з яким держава регулює поведінку суб’єктів господарських відносин шляхом реко­мендованих моделей відповідних правовідносин.