Педагогіка вищої школи як галузь педагогічної науки.
Свою назву педагогіка отримала від грецьких слів "пайдос" - дитя і "аго" - вести, що у дослівному перекладі означає "дітоводіння". У Давній Греції педагогами називали рабів, які доглядали дітей аристократів та супроводжували їх до школи. Пізніше педагогами стали називати осіб, котрі навчали і виховували дітей. Нині поняття "педагогіка" розширилося і охоплює сукупність теоретичних і прикладних наук, що досліджують процеси навчання, виховання і розвитку людини протягом життя.
Як окрема галузь знань педагогіка розвивається з 1623 року після появи трактату англійського філософа Френсіса Бекона "Про достоїнства і примноження наук", у якому вчений окреслив педагогіку як самостійну науку про керівництво читанням. Педагог-гуманіст. Я.А.Коменський зробив гідний внесок у формування педагогіки як самостійної науки. У працях "Велика дидактика", "Всезагальна порада про виправлення діянь людських", "Материнська школа" він довів наявність об'єктивно існуючих законів навчання і виховання. Педагогічна спадщина Дж. Локка (Англія), Ж-Ж. Руссо (Франція), И. Песталоцці (Швейцарія), И. Гербарта, А. Дістервега (Німеччина), вітчизняних педагогів К. Ушинського, А. Макаренка, В. Сухомлинського, дослідження наших сучасників М. Ярмаченка, І. Зязюна, О. Сухомлинської, С. Гончаренка, А. Кузьмінського та інших вчених і педагогів-новаторів є могутнім джерелом розвитку сучасної педагогічної науки і практики.
Нині педагогіку розглядають як науку і практику навчання і виховання людини на всіх етапах її особистісного і професійного розвитку, оскільки:
o сучасна система освіти і виховання стосується практично всіх;
o набуває сили концепція "освіта протягом усього життя";
o система освіти містить всі ланки: від дошкільних закладів до професійної освіти і курсів підвищення кваліфікації. Педагогічна галузь знань є складовою частиною людинознавства і не може розвиватися ізольовано від інших наук про людину, яких зараз нараховується близько 130. Теперішнього часу педагогіка, як суспільна наука, тісно пов'язана з такими науками як філософія, психологія, історія, етика, естетика, кібернетика, соціологія та ін. (рисі)
Філософія, в надрах якої зародилася педагогіка, етика та естетика допомагають педагогіці визначити зміст і цілі виховання, правильно урахувати дію загальних закономірностей людського буття і мислення, надають оперативну інформацію щодо змін, які відбуваються у суспільстві, тим самим дозволяють коригувати спрямованість педагогічних впливів.
Мета, завдання та функції педагогіки вищої школи.
Метою педагогіки вищої школи є дослідження закономірностей розвитку освіти, навчання і виховання студентської молоді, її наукової і професійної підготовки відповідно до вимог суспільства і розробка на цій основі шляхів удосконалення процесу підготовки кваліфікованих фахівців [3].
У Законі України "Про освіту" мету вищої освіти сформульовано так: «Вища освіта забезпечує фундаментальну наукову, професійну та практичну підготовку, здобуття громадянами освітньо-кваліфікаційних рівнів відповідно до їх покликань, інтересів і здібностей, удосконалення наукової та професійної підготовки, перепідготовку та підвищення їх кваліфікації» [4]. Стратегічні завдання системи вищої освіти, її пріоритетні напрями реформування викладено у Державній національній програмі "Освіта" ("Україна XXI століття").
Серед завдань педагогіки вищої школи вчені визначають:
дослідження генезису системи вищої освіти;
аналіз змісту, форм і методів навчання, розвитку і виховання студентів у ВНЗ;
аналіз методів моніторингу успішності студентів;
розробка нових технологій навчання у ВНЗ;
вивчення педагогічних закономірностей формування студентів як майбутніх професіоналів.
створення науково-педагогічної, методичної та психологічної бази для контролю за педагогічним процесом, повноцінністю змісту та умовами психічного розвитку студентів, їх особистісним зростанням і професійним становленням як майбутніх фахівців;
організація оптимальних форм навчально-професійної діяльності та спілкування студентів для успішного засвоєння ними всієї різноманітності професійних функцій і необхідних соціальних ролей;
надання психологічної допомоги та підтримки всіх учасників педагогічного процесу, особливо в періоди особистісних життєвих криз, у тому числі й професійних випробувань
Цей перелік завдань, що стоять перед педагогікою вищої школи не є вичерпним, виділяють також науково-дослідні, діагностично-корекційні завдання.
Педагогіка вищої школи виконує такі функції:
- аналітичну - теоретичне вивчення, опис та аналіз педагогічних явищ і процесів, причинно-наслідкових зв'язків, аналіз, узагальнення, інтерпретація та оцінка педагогічного досвіду;
- прогностичну - полягає в обґрунтованому передбаченні розвитку педагогічної реальності (якою, наприклад, буде вища школа майбутнього, як зміняться відповідно до мети суспільства навчальний процес у ній, якою буде політика освітнього моніторингу й керівництва тощо). На базі науково обґрунтованого прогнозу стає можливим більш впевнене та ефективне планування. У галузі виховання значущість наукових прогнозів виключно велика, адже за своєю сутністю виховання обернене у майбутнє;
- практичну - (прикладна, проективно-конструктивна) полягає в тому, що на основі фундаментального знання вдосконалюється педагогічна практика вищої освіти, розробляються нові технології навчання і виховання студентської молоді, управління освітніми структурами.