- •Педагогіка вищої школи як галузь педагогічної науки.
- •Мета, завдання та функції педагогіки вищої школи.
- •3.Категоріально-понятійний апарат педагогіки вищої школи.
- •Поняття «педагогічної системи» у педагогіці вищої школи.
- •Система вищої освіти в Україні.
- •6 Цілі, завдання, структура та типи сучасних вітчизняних вищих навчальних закладів.
- •7.Основи педагогічних досліджень.
- •8.Принципи та методи психолого-педагогічного дослідження.
- •9. Теоретичні та емпіричні методи психолого-педагогічного дослідження
- •10.Поняття про дидактику вищої школи.
- •Основні категорії дидактики.
- •12.Закономірності та принципи процесу навчання у вищому навчальному закладі
- •Поняття «методу навчання» та «форми навчання».
- •Форми організації навчального процесу у вищій школі.
- •2. Принцип проектованих
- •3. Принцип системності.
- •21. Класифікація педагогічних технологій та технологій навчання у вищій школі
- •22.Програмоване навчання
- •24. Технологія проблемного та групового навчання.
- •25. Ігрові технології та їх характеристики.
- •26. Технології розвиваючого навчання.
- •Технологія дистанційного навчання.
- •Педагогічний контроль у навчальному процесі вищої школи
25. Ігрові технології та їх характеристики.
Батькам
Учителям
Історія школи
Виховна робота
Методична робота
Адміністрація
Педколектив
Форум
Головна
Ігрові технології навчання
Гра – це складне, багатогранне явище, яке неможливо однозначно трактувати. Навчальна гра може тривати від кількох хвилин до цілого уроку й може використовуватися на різних етапах, а також у позакласній роботі. Будь-яка гра включає три основні етапи:
- підготовчий (формулюється мета гри, відбирається навчальний зміст, розробляється сценарій, готується обладнання, розподіляються ролі, проводиться інструктування тощо);
- безпосереднє проведення гри;
- узагальнення, аналіз результатів.
На відміну від розвивальних, навчальні ігри мають певні істотні характеристики та сталу структуру. До основних взаємопов’язаних компонентів гри належить (за В.Коваленком, П.Підкасистим):
- ігрова задумка;
- правила;
- ігрові дії;
- дидактичні завдання (пізнавальний зміст);
- обладнання;
- результат гри.
Ігрові технології навчання відрізняються від інших технологій тим, що гра:
- добре відома, звична й улюблена форма діяльності для людини будь-якого віку;
- ефективний засіб активізації. У грі легше долаються труднощі, перешкоди, психологічні бар’єри;
- мотиваційна за своєю природою (по відношенню до пізнавальної діяльності вона вимагає від учнів ініціативності, творчого підходу, уяви, цілеспрямованості);
- дозволяє вирішувати питання передачі знань, умінь, навичок;
- багатофункціональна, її вплив на учня неможливо обмежити одним аспектом;
- переважно колективна, групова форма роботи, в основі якої знаходиться змагання. В якості суперника може бути як сам учень (переконання себе, покращення свого результату), так і інший;
- має кінцевий результат. У грі учасник має отримати приз: матеріальний, моральний (грамота, широке оголошення результату, заохочення) психологічний (самоствердження, самооцінка);
- має чітко поставлену мету й відповідний педагогічний результат (В.Кругляков, 1998).
26. Технології розвиваючого навчання.
Загальні основи технологій розвиваючого навчання.
Під розвиваючим навчанням розуміється новий активно-діяльнісний спосіб (тип) навчання, що йде на зміну пояснювально-ілюстративного способу (типу).
Прогресивний розвиток особистості - процес фізичного і психічного зміни індивіда в часі, який передбачає вдосконалення, перехід у будь-яких його властивостях і параметрах від меншого до більшого, від простого до складного, від нижчого до вищого.
Властивості та закономірності процесу розвитку.
Специфічними властивостями розвитку особистості є наступне:
• іманентність: розвиток є невід'ємна властивість особистості, закладене природою;
• біогенних: психічний розвиток особистості багато в чому визначається спадковістю;
• соціогенних: вплив соціального середовища;
• психогенні: людина - саморегулююча і самоврядна система;
• індивідуальність: особистість представляє собою унікальне явище, яке відрізняється індивідуальним підбором якостей і власним варіантом розвитку;
• стадійність: розвиток особистості підкоряється загальному закону циклічності;
• нелінійність: кожна особистість розвивається в своєму темпі, випробовуючи випадково розподілені в часі прискорення і суперечності росту;
• фізичний вік визначає кількісні й якісні характеристики і можливості психічного розвитку. Розвивальне навчання враховує і використовує закономірності розвитку, рівень і особливості індивіда. У розвиваючому навчанні педагогічний вплив випереджає, стимулює, спрямовує і прискорює розвиток спадкових даних учнів. При такій формі навчання учень - повноцінний суб'єкт діяльності на всіх її етапах. Кожен етап вносить специфічний внесок у розвиток особистості. У діяльності цілепокладання виховуються свобода, цілеспрямованість, гідність, честь, гордість, самостійність; при плануванні - ініціатива, творчість, організованість, самостійність, воля; при реалізації цілей - працьовитість, дисципліна, активність, майстерність; на етапі аналізу формуються відносини, відповідальність, критерії оцінки.
У сучасній педагогіці все групи якостей особистості:
ЗУН - знання, уміння, навички;
СУД - способи розумових дій;
СУМ - самоврядна механізми особистості;
Сен - емоційно-моральна сфера;
Технологія Д. Б. Ельконіна - В. В. Давидова побудована на "змістовних збагачення", куди можуть входити найбільш загальні поняття науки, що виражають глибинні причинно-наслідкові зв'язки і закономірності, фундаментальні генетично вихідні представлення (число, слово, енергія, матеріал), поняття, в яких виділені внутрішні зв'язки, теоретичні образи, одержані шляхом абстракції. Акцент цілей авторів зазначеної технології:
• формувати теоретичне свідомість і мислення;
• формувати не стільки ЗУНи, скільки способи розумової діяльності - суди;
• відтворити в навчальній діяльності логіку наукового мислення.
Особливістю даної методики є цілеспрямована навчальна діяльність, Цуд, ознаки якої суть пізнавально-які спонукають мотиви, мета свідомого розвитку, суб'єкт-суб'єктні відносини педагога і учня, спрямованість на методологію формування ЗУН і СУД, творча рефлексія.