3.Категоріально-понятійний апарат педагогіки вищої школи.

Становлення будь-якої області наукового знання пов'язане з розвитком понять, конструюють предмет даної науки. Основні педагогічні поняття, які виражають наукові узагальнення, прийнято називати педагогічними категоріями. У понятійному апараті кожної науки можна виділити одне, центральне поняття, яке позначає всю досліджувану область і відрізняє її від предметних областей інших наук. Для педагогіки роль такого стрижневого поняття виконує поняття "педагогічний процес", який представляють як спеціально організоване взаємодія педагогів та вихованців з приводу змісту виховання, з метою вирішення завдань виховання і з використанням необхідних засобів. На відміну від будь-якого іншого взаємодії педагогічний процес (або взаємодія) являє собою навмисний контакт педагога та вихованців, наслідком якого є взаємні зміни в їх світогляді, поведінці, діяльності та відносинах.

Педагогічний процес здійснюється в спеціально організованих умовах, які пов'язані з утриманням і засобами (педагогічні - форми, методи, прийоми і матеріально-технічні) педагогічної взаємодії. Взаємозв'язок педагогів та вихованців, змісту і засобів виховання породжують реальний педагогічний процес як динамічну систему. У ролі систематизує фактора цієї системи виступає мета, з орієнтацією на яку і створюється педагогічна система. Способами функціонування педагогічної системи в педагогічному процесі є виховання, навчання, викладання, вчення, розвиток.

З точки зору православної педагогічної думки кожне з наведених вище понять потребує свого осмислення та визначення. Так, поняття "виховання" трактується досить неоднозначно в секуляризованому і православної педагогічному середовищі, а, тому, необхідно зупинитися на його розгляді досить докладно (що буде зроблено нами в розділі "Теорія і методика виховання"). У рамках зазначеної теми досить буде сказати, що вихованням ми назвемо цілеспрямований, організований, контрольований процес, що сприяє порятунку особистості, тобто її правильному становленню як для життя на землі, так і до життя у вічності. Особливістю процесу виховання є те, що ним займаються не тільки професіонали (педагоги освітніх установ), а й батьки, представники Церкви. Певне виховне вплив на особистість роблять трудові та учнівські колективи, органи правопорядку, засоби масової інформації і т. п.

4. Поняття «педагогічної системи» у педагогіці вищої школи.

За Л.Ф. Спірін, будь-яке об'єднання людей, де ставляться педагогічні цілі і вирішуються освітньо-виховні завдання, треба розглядати як педагогічну систему.

Н.В. Кузьміна вважає, що «педагогічна система - безліч взаємопов'язаних структурних і функціональних компонентів, підпорядкованих цілям виховання, освіти і навчання підростаючих поколінь і дорослих людей».

У кожній педагогічній системі завжди є дев'ять основних компонентів: мета діяльності, суб'єкт педагогічної діяльності (той, хто керує системою), суб'єкт-об'єкт діяльності (той, ким управляють: дитина, учень, студент), взаємовідносини «суб'єкт - суб'єкт-об'єкт», зміст діяльності, способи діяльності, педагогічні засоби, організаційні форми і результат діяльності. Всі ці компоненти знаходяться у взаємозв'язку і взаємодії.

Кожна з педагогічних систем виникає з певними цілями і виконує певні функції. Розглянемо, наприклад, цілі створення малої педагогічної системи - спортивній секції: зміцнювати здоров'я учнів, розвивати їх фізичні якості - і великий педагогічної системи - педагогічного інституту: професійно навчати людини, щоб він опанував педагогічної спеціальністю.

Значить, педагогічні системи розрізняються, перш за все, своїми цілями. В системі наявності керуючі педсістеми (вчителі, вихователі) і керовані педсістеми (виховувані). Кожна особистість вихованця є не тільки об'єктом педагогічної діяльності, але і суб'єктом власної діяльності, саморозвитку, самовиховання. У навчально-виховному процесі школярі беруть участь у конкретних видах діяльності (навчальної, естетичної, трудової, спортивної і т.д.). Саме в них реально здійснюється саморозвиток і формування особистості.